Поняття та підстави для кримінальної відповідальності

Загальна характеристика Кримінального кодексу. Структура кримінально-правової норми.

Система кримінального права України.

Система Загальної частини чинного кримінального законодавства – це певний порядок розміщення загальних (основних) його норм у КК України. Загальна частина КК складається з 15 розділів. Особлива частина з 20 розділів.

Система науки кримінального права (Загальна частина). В основу системи науки кримінального права (її Загальної частини) покладена система Загальної частини КК України. Однак у теоретичному плані система науки кримінального права охоплює більш широке коло питань: поняття, предмет, методи і завдання кримінального права; наука кримінального права; кримінальна відповідальність і її підстави; склад злочину; об‘єкт злочину; об‘єктивна сторона складу злочину; множинність злочинів; основні питання Загальної частини кримінального права іноземних держав тощо.

Структурно кримінальне законодавство України складається з двох частин: Загальної та Особливої. Таку саму структуру має і КК. Кожна частина КК поділяється на розділи, які об’єднують статті.

Кримінально-правова норма, яка і всяка правова норма, має трьохланкову структуру: гіпотезу, диспозицію і санкцію. Гіпотезу, тобто умову, за якої застосовується правова норма, статті Особливої частини КК описують не текстуально, контекстуально, тобто вона розуміється як необхідна. Текстуально ж ці статті описують диспозицію та санкцію. Норми ж Загальної частини санкцій не містять.

Диспозиції в кримінально-правових нормах Особливої частини описують стандарти забороненої (злочинної) поведінки певного виду, однак текстуально ці диспозиції описують лише специфічні для даного виду злочину ознаки, а інші необхідні ознаки, які є спільними для багатьох злочинів, законодавець вказує в нормах Загальної частини.

Під кримінальною відповідальністю необхідно розуміти передбачені кримінальним законом обмеження прав і свобод людини, як можуть бути застосовані судом до особи, визнаною винної у вчиненні злочину.

Правообмеження:

Засудження.

Покарання.

Судимість.

Правообмеження при умовному звільненні від покарання.

Ознаки кримінальної відповідальності:

Кримінальна відповідальність є обмеженням прав і свобод людини, причому найбільш суворим з усіх обмежень, що передбачені законодавством України.

Ці право обмеження застосовуються за вчинення тільки одного виду правопорушень, а саме – злочину.

Передбачена виключно законом, причому тільки кримінальним.

Застосовується виключно судом, причому, кримінальна відповідальність може бути покладена на особу лише через обвинувальний вирок суду.

Кримінальній відповідальності може бути піддана особа, що вчинила злочин. Тобто, кримінальна відповідальність носить індивідуальний, персоніфікований характер. Кримінальне покарання не переходить у спадок.

Критерієм поділу кримінальної відповідальності на види є ступінь наближеності тих правообмежень, в яких вона полягає, до особи.

Види кримінальної відповідальності:

Потенційна – це ті право обмеження, як передбачені кримінальним законом для будь-якої особи, яка може вчинити злочин.

Реальна – це ті право обмеження, які застосовуються до конкретної особи, що вчинила злочин.

Співвідношення кримінальної відповідальності і покарання.

Кримінальна відповідальність є поняттям ширшим за покарання, і включає до себе покарання. Покарання не може бути за межами кримінальної відповідальності, в той час, як кримінальна відповідальність без покарання можлива.

Форми реалізації кримінальної відповідальності. Залежно від наявності в кримінальній відповідальності покарання, виділяються 3 форми реалізації кримінальної відповідальності:

Засудження особи обвинувальним вироком суду без призначення покарання (ст. 74, ч. 4 ККУ).

Засудження особи обвинувальним вироком суду з призначенням покарання, від реального відбування якого особа звільняється (ст. 75, 79 ККУ).

Засудження особи вироком суду з призначенням і реальним виконанням покарання.

Кримінальна відповідальність і кримінально-правові відносини. Кримінальна відповідальність є об‘єктом кримінально-правових відносин. Кримінальна відповідальність реалізується виключно в кримінально-правових відносинах і не може реалізовуватися поза ними. Кримінально-правові відносини складаються з моменту вчинення злочину і тривають до моменту закінчення реалізації кримінальної відповідальності, тобто, до моменту погашення або зняття судимості.

Момент виникнення і припинення кримінальної відповідальності.

Потенційна кримінальна відповідальність з‘являється з моменту набуття чинності тим кримінальним законом, який її передбачає. А припиняється з моменту втрати чинності цим законом.

Початковим моментом існування реальної кримінальної відповідальності є момент набуття законної чинності вироком суду.Припиняється з моменту закінчення реалізації тих право обмежень, в яких вона полягає.

Підстава кримінальної відповідальності. (ст. 2 ККУ «Підстава кримінальної відповідальності»).

За чинним ККУ підстава кримінальної відповідальності є двоєдиною: матеріально правова підстава і процесуально-правова підстава.

Матеріально-правовою підставою – є вчинення особою такого діяння, яке є суспільно небезпечним і містить склад злочину, передбаченого кримінальним законом.

Процесуально-правовим елементом підстави є набуття законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа визнана винною у вчиненні злочину

Тільки сукупність цих двох елементів несе підставу кримінальної відповідальності.

Принцип Ne bis in idem (не можна двічі про те саме).

Не можна особу за вчинення одного злочину притягнути двічі до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 61 КУ, ч. 3 ст. 2, 8, 7 ККУ).

Дата добавления: 2014-01-05