КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Основні екологічні фактори та їх вплив на рослини. Кліматичні фактори
План. ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН ТА ФІТОЦЕНОЗУ ЛЕКЦІЯ № 9 Зауваження Післяпологова абстиненція • Рекомендується • у разі ЗПСІП, якщо воно діагностовано або підозрюється; • у післяопераційний період після вазектомії, кесаревого розтину, епізіотомії або інших втручань; • у разі запальних захворювань органів таза, піхви або сечовивідних шляхів. • деякі пари важко переносять періоди післяпологової абстиненції; • прийнятні в суспільстві, де практикують післяпологову абстиненцію. Таким чином, у післяпологовий період можна використовувати низку доступних та безпечних методів планування сім'ї. Тому головне завдання лікарів пологових стаціонарів, жіночих консультацій та клінік (центрів планування сім'ї) полягає в тому, щоб роз'яснити пацієнтам необхідність використання методів планування сім'ї в післяпологовий період для збереження здоров'я жінки.
1. Основні екологічні фактори та їх вплив на рослини. Кліматичні фактори. 2. Едафічні умови та вплив їх на рослинний організм. 3. Орографічні умови як екологічний фактор. 4. Повітря як екологічний фактор. 5. Біотичні фактори та їхній вплив на рослинний організм. 6. Антропогенний фактор та його роль у зміні рослинного світу. 7. Історичні фактори. 8. Ординація рослинності.
Література. 1. Григора I.M., Соломаха В.А. Основи фітоценології. – Київ: Фітосоціоцентр, 2000. — 240 с. 2. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1993. – 303 с. 3. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995. – 288 с. 4. Дерій С.І., Ілюха В.О. Екологія. — К.: Фітоцентр, 1998. — 196с. 5. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / за ред. К.М. Ситника. — К.: Вища школа, 2001. — 358 с.
6. Кучерявий В.П. Екологія. — Львів: Світ, 2000. — 500 с. 7. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: навч. посібник. — К.: Знання, КОО, 2000. — 203 с. 8. Злобін Ю.А. Основи екології. — К.: Ліра, 1998. — 248 с.
Питання для самостійного опрацювання. 1. Ординація рослинності. (Григора I.M., Соломаха В.А. Основи фітоценології. – Київ: Фітосоціоцентр, 2000. – С. 164-166).
Екологія рослин – це наука про зв'язок рослин з оточуючим середовищем. Виявлення закономірностей цього зв'язку має важливе і наукове, і практичне значення. Адже оточуюче середовище являє собою сукупність природних умов, в яких відбувається життєдіяльність рослин, з нього вони асимілюють елементи живлення, за його рахунок будують своє тіло, ростуть і розвиваються. Необхідні для нормального росту й розвитку рослин елементи середовища є екологічними факторами, сукупність яких і створює умови життя рослин. До життєво необхідних для рослин екологічних факторів належать вода та мінеральні солі, світло і тепло, кисень і СО2. Ці фактори називають умовами існування або незамінними, оскільки жоден з них не може бути замінений будь-яким іншим. Такі чинники, як вітер, димові гази, розрідженість і тиск повітря, блискавки, грозові розряди, промислові викиди тощо, не є облігатними екологічнотвірними. Але наявність їх у середовищі створює певні негативні або позитивні умови життя. Так, вітер сприяє поширенню спор і насіння, а димові гази можуть гальмувати розвиток рослин, забруднювати продукцію тощо. Рослини не тільки залежать від умов навколишнього середовища, а й, змінюючись самі, трансформують це середовище. Зокрема, поглинаючи вологу з ґрунту, вони висушують його; в процесі дихання поглинають вуглекислий газ та виділяють кисень, і цим підтримують життя тварин і людини; при руйнуванні рослинних залишків ґрунт збагачується азотом і зольними елементами. Все це істотно впливає на формування абіотичних факторів.
На рослину одночасно діють численні екологічні фактори, проте серед них виділяються близькі за природою і дією чинники, що визначають зв'язок рослин із середовищем зростання. Умовно їх можна розділити на шість груп: 1. Кліматичні фактори – повітря, вітер, вода, світло, тепло,електричні явища, космічне випромінювання, опади тощо; 2. Едафічні фактори – фізичні властивості ґрунту, його хімічний склад, кислотність, засоленість; 3. Орографічні фактори – рельєф місцевості, висота над рівнем моря, протяжність, характер схилів. 4. Біотичні фактори – наявність і вплив на рослини живих організмів (тварин, інших видів рослин,мікроорганізмів); 5. Антропогенні фактори – вплив людини і техногенних чинників на природу рослин, охорона рослин і ландшафтів; 6. Історичні фактори – геологічне минуле того чи іншого місцезростання. У природі ці групи факторів не існують ізольовано, а тісно взаємодіють. Наприклад, ґрунтові умови визначаються кліматом; під впливом вітру й опадів утворюються дрібноземні частки, руйнуються гірські породи, складаються умови для ґрунтоутворення; кліматичні фактори (повітря, вода, тепло) проникають у ґрунт і стають його компонентами (ґрунтове повітря, ґрунтова волога, температура ґрунту), у свою чергу едафічні фактори нібито "проникають" в атмосферу, виділяючи газоподібні продукти. В результаті взаємодії екологічних факторів створюється лабільне (нестійке) середовище, котре змінюється під їхнім впливом, визначаючи різноманітні пристосувальні форми та реакції рослин. Світло як екологічний фактор Світло має дуже важливе значення для життєдіяльності рослин. За його участю відбувається процес фотосинтезу, транспірація, переміщення речовин у рослині, якісні біохімічні перетворення. Енергія сонячного променя витрачається на здійснення морфогенетичних процесів (проростання насіння, закладення і розвиток вузлів кущіння, ріст проростків, формування міжвузлів, розвиток квіток і суцвіть, визрівання плодів тощо), які потребують певної кількості і тривалості світла. У природних умовах сонце є єдиним джерелом світла для рослин. Значна частина сонячної радіації розсіюється в атмосфері при проходженні крізь щільні шари атмосфери, частково поглинається завислими частками і водяними парами, хмарами тощо. Частково сонячна радіація витрачається на нагрівання ґрунту, повітря, рослин, випаровування вологи. Вона являє собою електромагнітне та корпускулярне випромінювання.
Ультрафіолетові промені, які належать до невидимого оком електромагнітного випромінювання, у великих дозах згубно впливають на рослини і взагалі на все живе. Промені з довжиною хвилі 280-290 нм біля поверхні Землі майже не виявляються. Вони поглинаються 40-50-кілометровим шаром озону атмосфери. Земної поверхні досягають промені з довжиною хвилі понад 300 нм. Це сині і фіолетові промені, які складають близько 1% енергії сонячної радіації. Вони майже повністю використовуються рослинами, сприяючи фотосинтезу. Під впливом ультрафіолетових променів збільшуються розміри квіток, яскравішим стає забарвлення, а рослина – компактнішою. Більшу частину (50-60%) невидимого сонячного світла складає інфрачервоне випромінювання з довжиною хвиль понад 1000 нм. Інтенсивність його потоку найбільша в ранкові та післяобідні години. В атмосфері це випромінювання дуже послаблюєтеся і майже повністю поглинається водяними парами,т ому в розсіяному світлі інфрачервоних променів мало. Тим часом інтенсивний потік інфрачервоних променів у поєднанні з підвищеною температурою (до 25-30°С) спричинює перегрівання рослин. Для розвитку рослинності важливе значення має видиме світло. Його утворюють фіолетові, сині, голубі, зелені, жовті, оранжеві і червоні промені з довжиною хвиль відповідно 390-455 нм, 456-485, 486-505, 506-560, 576-585, 586-620 та 621-760 нм. Короткохвильові промені містять більше енергії, вони є гарячими, і рослини уникають їхньої дії. Навпаки, довгохвильові промені містять менше енергії, вони є холодними, і чутливість рослин до них неоднозначна. Частину випромінювання, активну для фотосинтезу, називають фотосинтетично активною радіацією (ФАР). Найефективнішими в ній є червоні промені з довжиною хвиль понад 700 нм, які утворюють перший максимум поглинання променів хлорофілом. Другий максимум поглинання променів хлорофілом утворюють сині промені спектра. Решта променів сонячного спектра менш активна.
Пряме і розсіяне світло різниться за якістю та характером дії на рослину. Пряме світло включає ультрафіолетові, сині, голубі, інфрачервоні та інші промені сонячного спектра. Переважають у ньому інфрачервоні промені (60%). На ультрафіолетові промені припадає лише 5% прямого світла, але вони помітно впливають на морфо-генетичні та фізіологічні процеси, які протікають у рослин. Короткохвильові промені уповільнюють ріст рослин, послаблюють їхню життєвість. У прямому світлі до 30% припадає на промені, активні для фотосинтезу. Але рослинами ця частина його мало використовується. Зрозуміло, що багато прямого світла в тропіках, субтропіках, на відкритих просторах помірної зони, зокрема в степу. Для розвитку рослин більше значення має розсіяне світло. У ньому до 40% інфрачервоних променів і майже відсутні ультрафіолетові, сині та голубі промені, які поглинаються завислими частками повітря при проходженні крізь атмосферу; до 70% – жовтих, оранжевих і червоних променів. На жовто-червоні промені припадає 50-60% променів, активних для фотосинтезу, причому ефективність використання їх хлорофілом зелених рослин дуже висока. Однак загалом у процесі фотосинтезу рослини використовують лише незначну частину сонячної радіації (1-3%, рідко 5%). Учені підрахували, що якби вдалося підвищити коефіцієнт використання рослинами сонячного випромінювання до 5-8%, все людство планети було б забезпечене продуктами харчування і рослинницькою сировиною. За вимогливістю до світла та впливом його на анатомо-морфологічні зміни рослинного організму розрізняють три екологічні групи рослин: тіньолюбні, світлолюбні та тіньовитривалі.
Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 4213; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |