Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Процесуальний порядок застосування науково-технічних засобів і перспективи подальшого їх удосконалення у кримінально-процесуальному доказуванні




Сучасний науково-технічний прогрес вніс серйозні корективи в систему управління слідчим апаратом, практику розслідування складних, багатоепізодних справ. Це стосується організації сумісних дій всіх учасників розслідування та органів, які його здійснюють, вміння орієнтуватися у комплексі доказових проблем, оперувати доказовою інформацією на сучасному рівні; особистої професійної компетентності у галузі розслідування, нових організаційно-технічних форм взаємодії з оперативним апаратом, центрами інформаційного забезпечення, експертними установами, нових можливостей технічної інтенсифікації процесу доказування та прийняття на цій основі процесуальних рішень.

Розглядаючи передовий досвід і науково-технічні досягнення, що застосовуються у доказуванні, необхідно підкреслити, що підвищення ефективності цієї діяльності безпосередньо пов'язано з необмеженим використанням передової практики, тому одним з найбільш важливих напрямків вдосконалення слідчої і судової практики є вивчення та використання передового досвіду роботи слідчих, експертів, оперативних працівників та інших правоохоронців. Як правильно підкреслив Н. С. Карпов, вирішення зазначених завдань по зміцненню законності та вдосконаленню діяльності правоохоронних органів неможливо без постійного пошуку та впровадження в практику досвіду застосування новітніх досягнень науки та техніки. Правильна організація оперативно-слідчої групи при виїзді на місце скоєння злочину та використання при цьому досягнень науково-технічних засобів в комплексі із застосуванням різноманітних спеціальних знань — запорука успішного розкриття та розслідування злочинів. Про це свідчать і матеріали (практики. Оперативно-слідча група за участю досвідчених прокурорів-криміналістів Хмельницької області І. Л. Галімуліната її. М. Щура листопада 1998 р. у власному будинку в с. Вільхівці Чемеровецького району з ознаками насильницької смерті виявила труп одинокого жителя Червошока А. П. в одній із І кімнат будинку з тілесними ушкодженнями в ділянці голови, (спричиненими тупим предметом з обмеженою поверхнею.

В одній із кімнат виявили записку, виконану олівцем на стандартному аркуші паперу наступного змісту: «Так буде всім москалям!» У сусідній кімнаті було розпочато упаковку аналогічного чистого паперу, а також олівець.

Поряд з трупом, на пофарбованій підлозі виявлено сліди І взуття з відображеним малюнком підошовної частини, який (відрізнявся від взуття потерпілого. Крім цього, біля одного [з таких відбитків виявили два фрагменти ґрунту, які відображали елементи рельєфного малюнку взуття і могли випасти із заглибин взуття особи, яка скоїла цей злочин.

У результаті слідчо-оперативних заходів, проведених по І гарячих слідах, було затримано мешканця с. Вільхівці Байду І. В. за підозрою у вчиненні вбивства потерпілого.

Проведеними по справі експертними дослідженнями було І встановлено, що рукописний текст записки виконаний Байдою І."В. і саме тим олівцем, який був у будинку потерпілого. Імунологічна експертиза підтвердила, що потожирові нашарування на олівці могли походити від Байди І. В.

Згідно з висновком трасологічної експертизи виявлений на підлозі поряд з трупом слід взуття залишений взуттям, вилученим у Байди І. В., а також два фрагменти ґрунту на підлозі, залишені взуттям, яке має аналогічну форму і взаєморозташу-вання елементів рельєфного малюнку, як і взуття підозрюваного. Призначеною ґрунтознавчою експертизою встановлено, що виявлені в будинку Червонюка А. П. частини ґрунту однорідні за своїм складом із зразком ґрунту взуття Байди І. В.

Додатковою медико-криміналістичною експертизою встановлено, що тілесні ушкодження потерпілому могли бути спричинені реберною поверхнею молотка, що, в свою чергу, відповідало зізнавальним показанням Байди І. В. щодо знаряддя та механізму завдання ударів потерпілому.

Під тиском зібраних по справі доказів Байда І. В. визнав свою вину у скоєному та був засуджений судом до великого терміну відбуття покарання.

Таким чином, зафіксовані у протоколі кваліфіковано проведений огляд місця події у сукупності з правильною організацією керівництвом слідчого апарату слідчо-оперативної групи, надання організаційно-методичної допомоги прокурорами-криміналістами, а також використання слідчим передового досвіду розкриття тяжких злочинів сприяли успішному розслідуванню та розкриттю цього злочину.

Відомо, що обов'язковим способом фіксації огляду місця події та інших слідчих дій є складання протоколу (ст. 84 КПК України). Інші способи фіксації за допомогою технічних засобів застосовуються на розсуд особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді (суду), а отримані їх результати служать додатками до протоколу слідчої дії чи судової дії.

Фотографування, кінозйомка, звукозапис та інші засоби фіксації не можуть замінити собою протоколу. Більш того, протокол служить правовою

основою застосування інших факультативних засобів: при відсутності протоколу додатки до нього втрачають доказове значення. Переважне значення і особливе місце протоколу серед інших способів фіксації пояснюється рядом його властивостей. Протокол дає можливість відображення повідомлень, матеріальних предметів, а також процесів незалежно від тривалості останніх, не вимагає для виготовлення складних технічних засобів, в достатній мірі захищений від спотворення, вільний і надмірної інформації. З цієї причини тільки протокол здатний засвідчити дотримання всіх вимог закону, що визначають процесуальну форму слідчої дії від його початку і о фіксації отриманих результатів.

Порядок складання протоколу слідчої дії більш доклад-о врегульований кримінально-процесуальним законом статті 84, 85, 145, 146, 170, 174-176, 18, 194—195 КПК).

Відповідно до ст. 852 КПК України кінозйомка, відеозапис можуть застосовуватися при проведенні огляду (місця події, місцевості, трупа, документів тощо), обшуку (житла, приміщень, особи тощо), відтворення обстановки і обставин події (слідчий експеримент) та при проведенні інших слідчих ій на розсуд особи, яка здійснює конкретну слідчу дію, якщо обставини справи того потребують.

Учасники слідчої дії повідомляються про застосування кінозйомки, відеозапису до початку цієї дії. Після проведення зйомки, запису та виготовлення кінострічки, відеострічки вони повинні демонструватися всім учасникам слідчої дії підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу тощо), про що складається окремий протокол. Процесуальне оформлення застосування згаданих науково- технічних засобів і їх демонстрування при проведенні іншої слідчої дії, пред’явленні матеріалів справи у зв’язку з закінченням досудового розслідування, а також під час судового розгляду проводиться відповідно з правилами застосування звукозапису при провадженні досудового слідства (ст. 85і КПК України).

Звукозапис може застосовуватися при допиті підозрюваного, обвинуваченого, свідка і потерпілого, при проведенні очної ставки, пред'явленні для пізнання, відтворенні обстановки і обставин події та при проведенні інших слідчих Дій під час досудового розслідування.

Якщо слідча дія буде проводитися із застосуванням звукозапису, про це повідомляються всі учасники цієї слідчої Дії до її початку. Фонограма повинна відбивати весь хід слідчої дії та містити такі відомості:

-місце і дата його складання;

-посади і прізвища осіб, що проводять дію;

-прізвища осіб, які брали участь в її проведенні, адреси цих осіб; -роз’яснення їх прав та обов'язків;

-зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення;

-всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої

дії

З метою нерозголошення даних про особу, щодо якої застосовано заходи

безпеки, у протоколах слідчих дій, передбачених статтями 95, 96,107,145,170,171,173 та 176 КПК України, обмежуються відомості про взяту під захист згідно з ст. 523 КПК України. Повторення спеціально для звукозапису будь-якої частини слідчої дії в ході її проведення не дозволяється.

Перед закінченням слідчої дії звукозапис повністю відтворюється перед всіма її учасниками. Висловлені ними зауваження про організацію і порядок проведення слідчої дії, а також доповнення до звукозапису заносяться на фонограму.

У протоколі повинно бути також зазначено про застосування звукозапису і повідомлення про це учасників слідчої дії, про технічні засоби та умови звукозапису, про відтворення звукозапису учасника слідчої дії та їх заяви з приводу застосування звукозапису. У разі відтворення звукозапису показань при проведенні іншої слідчої дії про це зазначається у протоколі відповідної слідчої дії. Якщо особа, яка проводить дізнання: дізнавач, слідчий, прокурор, застосовує таку слідчу дію, як очна ставка, то відтворення звукозапису попередніх показань учасників очної ставки допускається лише після дачі ними показань на очній ставці та занесення їх до протоколу.

 

По закінченні досудового розслідування, якщо застосовувався звукозапис при провадженні слідчих дій, обвинуваченому та його захиснику відтворюється звукозапис, а в разі клопотання — і іншим учасникам процесу: потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та ін. Фонограма слідчих дій в опечатаному вигляді зберігається при справі (ст. 85і КПК України).

Згідно із Законом № 2533-ІИ від 21 червня 2001 р. кримінально- процесуальний кодекс доповнено новою нормою (ст. 87і), згідно з якою можливе повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючої апаратури чи інших технічних засобів, яке здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції, в апеляційному суді або за ініціативою суду.

Повне фіксування судового процесу здійснює секретар судового засідання або під його керівництвом інший працівник суду.


Про те, що з метою повного фіксування судового процесу застосовуються технічні засоби, а також дані про їх технічні характеристики, зазначаються в протоколі судового засідання. До протоколу додається звіт секретаря судового засідання, у якому щохвилинно зазначаються відомості про процесуальні дії, виконані на судовому засіданні.

Відтворення технічного запису судового процесу здійснюється на вимогу сторін чи за ініціативою суду.

Аудіокасета чи інший носій інформації, на якому зафіксовано судовий процес, зберігається при справі.

Як свідчить судова практика розгляду кримінальних справ місцевих судів, фіксування судового процесу технічними засобами з кожним роком збільшується, особливо по справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини. При такому виді фіксування судового процесу втрата доказової інформації, на наш погляд, неможлива.

 

Акцентуючи увагу практичних працівників на активному використанні у доказуванні різноманітних науково-технічних засобів, необхідно підкреслити, що у значній мірі це залежить від розвитку теорії та практики криміналістичних досліджень, особливо її розділу «криміналістична техніка», а також активного та творчого використання у доказуванні даних природничих наук при здійсненні кримінального судочинства.


Глава 10. Учасники (суб'єкти) доказування

£ 1. Поняття і класифікація учасників (суб'єктів) доказування.

£ 2. Посадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне доказування.

£ 3. Особи, які мають та обстоюють у доказуванні власні інтереси.

§ 4. Особи, як/ захищають та представляють в доказуванні інтереси інших осіб.

$ 5. Особи, які сприяють доказуванню і здійснюють правосуддя.

 

§ 1. Поняття і класифікація учасників (суб'єктів) доказування

Поняття і класифікація учасників кримінального процесу, коло суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності в КПК не визначено, тому в теоретичній літературі щодо цього є різні погляди.

У юридичній літературі склалися різні погляди стосовно поняття суб'єктів доказування та осіб, які виступають в якості суб'єктів кримінально- процесуальної діяльності. Так, М.С.Строгович відносить до суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності тільки тих учасників процесу, які виконують будь-яку процесуальну функцію (обвинувачення, захист чи вирішення справи). Такими суб'єктами є: суд, прокурор, орган дізнання, обвинувачений, захисник, потерпілий. Інші особи, які беруть участь у справі, є учасниками процесу, але не його суб'єктами.

Іншої думки щодо цього питання Н. Н. Полянський, який дійшов висновку, що, оскільки всі особи, які беруть участь у справі (в тому числі свідки, експерти та інші), вступають у певні взаємовідносини, всі вони є учасниками процесу, його суб'єктами.

У своїй роботі, яка присвячена проблемі, що розглядається, Р. Д. Рахунов також вважає, що всі особи, які беруть участь у кримінальному процесі, є суб'єктами процесу, хоча не всі вони здійснюють процесуальні функції. На його думку, немає підстав розрізняти суб'єктів та учасників процесі процесуальної діяльності.

Такої самої думки додержується П. С. Елькінд, однак вона вважає, що всі особи, які беруть участь у справі (суб'єкти процесу), виконують ту чи іншу функцію. В тому числі певні функції (побічні та допоміжні) виконують такі учасники процесу, як свідки, експерти, перекладачі, поняті та ін..

С. А. Альперт дотримується протилежної думки та вважає, що поняття «суб'єкт кримінально-процесуальної діяльності» повинно стосуватися всіх органів та осіб, які наділені правами та несуть встановлені законом обов'язки у зв'язку з виконанням по даній справі. Поняття ж «учасники процесу» повинно визначатися з урахуванням чинного закону і не може довільно розширюватися, не можна заміняти правове поняття «учасник процесу» поняттям змістовним, етимологічним (беруть участь у справі).

Ц. М. Каз вважає, що поняття «суб'єкт процесу» потрібно розглядати як


більш вузьке, ніж поняття «особи, які беруть участь у справі». Розкриваючи особливості трьох груп учасників процесу, що виконують процесуальні функції в доказуванні, він відзначає, що кожен з них діє цілеспрямовано згідно з завданнями, які стоять перед ним, чи своїми інтересами в процесі, бере участь в обговоренні чи вирішенні питань, які складають суть справи, володіє широкими процесуальними правами, в тому числі правом (чи обов'язком) доказування.

В. Д. Адаменко відзначає, що особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя та суд є спеціальними органами, які створені для здійснення процесу доказування, а не для взяття участі у ньому, і тому їх не можна називати учасниками процесу.

Поділяючи точку зору тих авторів, які вважають, що коло учасників процесу не обмежено переліком, який міститься у кримінально-процесуальному законодавстві, В. П. Бож'єв вважає, що поняття «учасник кримінального процесу» та «суб'єкт кримінально-процесуальних відносин» збігаються. Не можна розділяти учасників кримінального процесу та учасників кримінально- процесуальної діяльності, як не можна провести межу між учасниками кримінально-процесуальної діяльності (дії*) та кримінально-процесуальних відносин, враховуючи, що дії являють собою зміст відносин.

У кримінально-процесуальній літературі є й інші погляди на поняття учасників (суб'єктів) доказування, які не завжди збігаються з кримінально- процесуальним законом.

У главі З КПК України лише визначено учасників процесу, які мають зацікавленість у провадженні справи, законодавець їх коло не обмежує. До учасників (суб'єктів) кримінального судочинства необхідно зараховувати всіх осіб, діяльність яких і правовідносини між якими становлять суть провадження у кримінальній справі.

У широкому розумінні учасниками процесу є всі особи, які беруть участь у справі, мають процесуальні права і несуть визначені обов'язки. В главі З КПК України «Учасники процесу, їх права і обов'язки» названо тільки тих учасників процесу, що, як правило, мають власну зацікавленість у ході справи. Ні закон, ні правова теорія не обмежують коло учасників процесу тільки тими, що зазначені в цій главі.

При аналізі кола органів і осіб, які беруть участь у кримінально- процесуальній діяльності, в теорії використовують терміни «суб'єкти кримінального процесу», «суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності», «учасники кримінального процесу», причому в ці терміни вкладається різний або однаковий зміст. На погляд автора, поняття «суб'єкти» й «учасники» кримінального процесу (кримінально-процесуальної діяльності) за чинним законодавством є ідентичними за своїм змістом, але слід послуговуватися терміном «учасники кримінального процесу», оскільки кримінально- процесуальний кодекс називає суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності як учасників процесу, наділяючи їх тими чи іншими правами та обов'язками. Крім того, більшість науковців у процесуальній літературі також називає їх «учасниками кримінально-процесуального права».

Із наведених науковцями понять учасників кримінального процесу


найвдаліше, на думку автора, таке: учасники кримінального процесу — це псі державні органи, службові та приватні особи, які ведуть кримінальний процес або залучаються до нього, вступають між собою в процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи процесуальні обов'язки. Для визнання особи суб'єктом кримінально-процесуальної діяльності необхідно, щоб однією із сторін правовідносин були орган влади або службова особа, яка веде процес.

Однак, на погляд автора, учасниками кримінального процесу є посадові особи, які вступають в кримінально-процесуальні правовідносини в зв’язку з вирішенням питань про порушення кримінальної справи, при провадженні дізнання, досудового слідства і в судових стадіях на основі норм кримінально- процесуального законодавства.

Іншими словами, стосовно процесу доказування учасників (суб'єктів) доказування можна визначити як службових осіб і органи, на які, в силу їх службових обов'язків, покладено виявлення, збирання, дослідження, перевірку, фіксацію (закріплення), і оцінку доказів, а також на основі норм кримінально- процесуального закону прав та обов'язків інших суб’єктів кримінального процесу, право на участь у процесі доказування для відстоювання своїх власних чи інших, представницьких інтересів.

М. М. Михеєнко правильно зауважував, що учасники кримінально- процесуальної діяльності розрізняються за своїм процесуальним становищем, роллю в процесі, виконують різні кримінально-процесуальні функції і завдання, переслідують різну мету, вступають між собою у різні правовідносини. Це створює передумови для їх класифікації — з науковою, педагогічною і правотворчою метою.

В юридичній літературі існують різні погляди щодо класифікації учасників кримінального процесу, але найбільш переконлива, на думку автора, така:

1) Органи та посадові особи, які безпосередньо здійснюють

кримінально-процесуальне провадження: орган дізнання (особа, яка провадить дізнання), слідчий, начальник слідчого відділу (відділення, управління,

головного управління), прокурор, суд (суддя). Спільним для них є охорона державних інтересів та виконання функцій, спрямованих на досягнення завдань кримінального процесу. Вони наділені владно-розпорядчими повноваженнями та повинні бути не-заінтересовані в результатах справи.

2) Особи, які мають та обстоюють власні інтереси: підозрюваний, обвинувачений, підсудний, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

3) Особи, які захищають та представляють інтереси інших осіб:

захисник, представник потерпілого, цивільного позивача та цивільного

відповідача, законний представник неповнолітнього.

4) Особи, які сприяють кримінальному судочинству і здійсненню правосуддя: свідок, поняті, перекладач, спеціаліст, експерт, секретар судового засідання таін. Ці учасники кримінального процесу сприяють кримінальному


судочинству за допомогою виконання завдань, покладених на них законом.

Учасники процесу характеризуються тим, що вони: а) беруть участь у справі на підставах і в порядку, передбачених кримінально-процесуальним законом за умови, що немає обставин, за яких закон виключає можливість їх участі у справі; б) мають визначені права та обов'язки (закон визначає порядок їх реалізації); в) діють у кримінальному судочинстві відповідно до своїх прав та обов'язків у встановленому порядку; г) вступають у процесуальні правовідносини; ґ) несуть відповідальність за невиконання своїх обов'язків або порушення прав інших учасників.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 1260; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.046 сек.