Психологія ризику й трудові взаємовідносини

Кожна нормальна людина є по-своєму психологом. Залежно від того, що природа через гени батьків, а може бути й більш древніх предків, дала йому; залежно від життєвого й трудового досвіду, знань, фахової освіти людини, він стає в більшому або меншому ступені психологом. Колись «дерев'яним», а колись і тонким, тобто колись психологом-невдахою, а колись і цілком конкурентоздатним у порівнянні із психологом-професіоналом.

В 1995 році Донецький державний технічний університет одержав ліцензію на підготовку фахівців (інженерів) з охорони праці.

Робочим навчальним планом передбачене читання лекції з дисципліни «Психологія безпеки праці».

Терміни надійність, безпека, небезпека й ризик часто змішують, при цьому їхні значення перекриваються. Терміни аналіз безпеки або аналіз небезпеки необхідно використати, як рівнозначні поняття, але розуміючи при цьому, що ріст рівня небезпеки відповідає зниженню рівня безпеки праці.

Словниковим значенням слова ризик у США є «можливість людських жертв і матеріальних втрат або травм і ушкоджень». У нас цього поняття немає не тільки у великій радянській енциклопедії (ВРЕ), але й навіть у Гірській енциклопедії. Якби словник становив фахівець із надійності, таке значення звучало б трохи інакше: «імовірність людських жертв і матеріальних втрат або ушкоджень».

Розраховується він у такий спосіб.

У США 200 млн. населення, гине щорічно в автомобільних катастрофах 500 чол., тобто ризик будь-якого жителя країни загинути може бути представлений як

(8.1)

де П – кількість загиблих в автомобільних катастрофах;

Н_н – чисельність населення.

Отже Р_i = 2,5 × 10^-4 у рік. Це означає, що якби всі жителі США мали б рівну ймовірність загинути в автомобільній катастрофі і якби не було інших причин смерті, тоді все населення країни загинуло б в автомобільних катастрофах у плині 50 тисяч років. Так можна міркувати тільки тому, що ми маємо справу з даними великих чисел. Але кожний, зокрема водій, має право затверджувати: «Я можу загинути в катастрофі завтра».

Застосування даного ймовірного критерію до оцінки ризику містить два принципових моменти:

- перший – він гарний з позицій великих чисел, коли 200 млн. і 50 тис. жертв. А якщо населення (Донецької області, наприклад) – 5-6 млн., або місто, район – 0,1 млн., а селище із чисельністю населення 5 тис. чоловік? Тоді можливість його застосування повинна обґрунтовуватися;

- другий – підхід, що викладається американцями, до аналізу ризику в книзі Хенлі й Кумамото «Надійність технічних систем і оцінка ризику», що редакція вважає характерним для умов капіталістичного суспільства, побудований на класичному принципі визначення відносних частот подій при тривалих випробуваннях. Однак, якщо аналіз ризику пов'язаний з «рідкими подіями», то такий підхід, заснований на статистичних висновках, не застосуємо. Зокрема, це доводиться в книзі тим, що наводиться класичний-традиційний приклад з ученим статистом, що потонув у ріці, що мала середню глибину 5 см. До рідких випадків варто віднести аварію на АЕС – наш Чорнобиль. Прогнозування таких подій уважається за твердженням якоїсь групи фахівців принципово можливим, але надійність його надзвичайно низька. Тут потрібні не статистичні, а технічні або технологічні методи прогнозу аварійності.

Традиційно протягом багатьох років у багатьох галузях промисловості й сільському господарстві травматизм кількісно аналізується й зіставляється (місяць, квартал, півріччя тощо) з аналогічним періодом часу попереднього року. Надійність такого підходу або його правочинність залишаються недоведеними.

Повна безпека не може бути гарантована нікому незалежно від способу життя. Кожний з нас виживає від одного дня до іншого, тому що небезпек ризику навколо повно. За даними американських фахівців ризик загинути для Англії становить: падіння – 9×10^-5; пожежі – 4×10^-5; утоплення – 3×10^-5; водний транспорт – 9×10^-6; падаючі предмети – 6×10^-6; електричний струм – 6×10^-6; залізничний транспорт – 4×10^-6; блискавка – 5×10^-7. І все-таки, ми не проводимо своє життя в страху, наприклад, загинути від удару блискавки або потрапити в пащу акули.

«У цілому громадськість мало звертає увагу на аварії з одиничними жертвами, однак завжди бурхливо реагує навіть на потенційно небезпечні об'єкти в катастрофах, на яких можуть загинути сотні людей», - уважають американські фахівці для своєї країни.

При зменшенні ризику нижче рівня 10^-6 у рік громадськість не виражає надмірної заклопотаності й тому на виробництві рідко вживають спеціальних заходів для зниження ступеня ризику. Громадськість не обурювалася, коли для авіатранспорту було визначено Р_і = 10^-6, але для розробки автоматичних систем посадки літаків установлена вимога ризику 10^-7.

Ґрунтуючись на цій передумові, багато фахівців приймають величину 10^-6 як той рівень, до якого варто прагнути, установлюючи ступінь ризику, обумовлену діяльністю промислових підприємств.

Безпеку не слід розуміти й тлумачити тільки як фізичний (хімічний, променевий) вплив на людину, але це ще й матеріальний збиток, соціальні аспекти (діти, родина, втрата авторитету й поваги, переживання винних і т.п.).

Людство впоралося з епідемією чуми, віспи, холери, але дотепер не навчилося надійно захищати людину в процесі праці.

Протягом десятиліть на думку М.А. Котика основним загальновизнаним методом створення безпечних умов праці було рішення двох завдань:

1. Створення машин і механізмів, що забезпечують мінімальну небезпеку для працюючих, так звана безпечна техніка;

2. Розробка спеціальних засобів і способів захисту, що оточують людину. Лише попутно приділялася увага технічному навчанню людей безпечним прийомам, використанню засобів і способів захисту, загальним питанням організації безпеки праці.

За даними міжнародної статистики головним винуватцем нещасних випадків є людина. По різних джерелах і для різних галузей промисловості це 50 - 90%, незважаючи на те, що їй (людині) властиві інстинкти самозбереження. Так у чому ж полягають побудники, об'єктивні закономірності? До них можна віднести за М.А. Котиком (авторові монографії «Психологія й безпека»), але з деякими уточненнями, принаймні, що випливає:

1. С розвитком техніки небезпека її застосування (використання) росте швидше, ніж людська протидія небезпеки – психологічна реакція на неї, тобто «психологічна непідготовленість»;

2. Ріст ціни помилки: раніше: упало дерево, упустив камінь на себе. Тепер: струми високих напруг, будівництво багатоповерхових будинків, лайнери-гіганти, швидкісні трамваї, вибухи газів і пилу тощо;

3. Адаптація людини до небезпеки – це теж відстоювання розвитку психіки, недооцінка реальності й наслідків аварій, що призводять до порушення Правил безпеки й нормативних положень охорони праці.

Констатація при розслідуванні нещасних випадків, що в них винувата сама людина, безглузда, тому що залишається невідомим, що спонукало людину до цього: а) не знав правил; б) не було мотивації їх виконувати; в)недооцінив небезпеку; г) щось підштовхнуло його на невиправданий ризик. Отже, необхідне вивчення психології ризику людини. Головне в ній не специфіка галузі (літна справа, гірські роботи, автотранспорт), якою раніше й зараз займається більшість фахівців, а виявлення загальних закономірностей дій людини в умовах виникаючої небезпеки, щоб зробити їх безпечними. Можливість травматизму обумовлює психологією ризику людини, психологією його спілкування в побуті, у дорозі, на виробництві.

Історичним з позиції практичної корисності психології як науки можна назвати 1909 рік, коли один із засновників прикладної психології, автор перших робіт із професійної придатності проф. Гарвардського університету Гуго Мюнстерберг одержав два листи. В одному з них власник великої пароплавної компанії просив розробити психологічні методи відбору морських офіцерів, які могли б в аварійних ситуаціях правильно оцінювати обстановку. У другому експерти трамвайних компаній США просили розробити психологічні методи виявлення серед вагоноводів осіб, не здатних працювати в силу своїх індивідуальних якостей.

Професійного відбору вимагали льотчики. У період Другої Світової війни в Англії через помилку пілотів загинуло 90% льотчиків, 8% - через дефекти літаків і тільки 2% - у боях.

Протягом багатьох років у різних галузях аналізувався травматизм. Найбільш складними є умови праці при підземній розробці вугілля, особливо на шахтах Донбасу.

У літературі, щоналежить до психології безпеки праці став загальноприйнятим термін «міжособистісні відносини». Він не дуже вдалий через неоднозначність тлумачення поняття особистість, тому що, по-перше, не кожна людина може бути названа особистістю. Звичайно в суспільстві особистістю називають людину, що добилась (досягла) у вибраній нєю професії (галузі праці, науки, мистецтва й т.д.) таких результатів, які істотно перевершують звичайні, середні.

По-друге, у побуті нерідко особистістю називають людину якусь у більшому або меншому ступені знайому, а іноді й не знайому людину.

У зв'язку з викладеним більше кращим здається термін або поняття «психологія спілкування», чим «міжособистісні відносини» і тоді замість поняття «психологія безпеки трудової діяльності людини» може використатися поняття «психологія ризику й трудового спілкування», а замість особистісних якостей, властивостей – індивідуальні.

Слід зазначити, що в соціально-психологічному відношенні небезпечні ситуації нормуються в результаті: а) навмисного недотримання вимог безпеки (35%); б) недбалого ставлення до небезпеки (18%); в) здійснення дій, які для виконавця не представляють небезпеки, але небезпечні для навколишніх (12%).

Лише близько 60% травмованих робітників були проінструктовані перед початком роботи, але для 40% інструктаж перед початком роботи не проводився, а в половини з них останній раз інструктаж проводився більш ніж за місяць до нещасного випадку.

Вплив на формування небезпечних ситуацій індивідуальних властивостей, недооціненого значення колективної безпеки, недисциплінованість і особливості психофізіологічних процесів зі збільшенням рангу посадової особи зменшується, а вплив факторів непродуманості в ухваленні рішення й здійсненні дій, психолого-педагогічна некомпетентність і недооцінка соціальних факторів – збільшується.

Існує цілком стійка думка фахівців із психології безпеки про те, що поряд із внутрішніми факторами, тобто особливостями психологічних і фізіологічних характеристик людини, недоліком знань або досвіду, порушенням фізичного або емоційного стану існують зовнішні. Це думка, безумовно, правильно. Деякі з факторів названих зовнішніми, звичайно, належать до них, тому що відбуваються незалежно від людини й можуть впливати на його внутрішній стан, наприклад, магнітні бурі, підвищена активність сонця, фази місяця, співвідношення планет у космосі й інше.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Поняття про психологію ризику.

2. Статистичні дані при прогнозуванні нещасних випадків.

3. Виробничий травматизм.

4. Людина і його безпека на виробництві.

5. Вплив на людину зовнішніх факторів

ЛЕКЦІЯ №9

Дата добавления: 2014-01-06