Російська назва: малина обыкновенная

Російська назва: горчица сарепская

Опис рослини. Однорічна трав’яниста рослина. Стебло розгалужене, пряме, голе до 60см заввишки. Листки чергові, нижні – ліровидні, розсічені; середні – ланцетовидні, виямчасті; верхні – цілокраї, ланцетні. Квітки правильні, двостатеві, мають чотири пелюстки, жовті, зібрані в китицеподібні суцвіття. Плід – лінійний, тонкий стручок з шиловидним носиком, відхилений від стебла. Цвіте у травні-червні. Плоди достигають в липні-серпні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається по всій території України. Широко культивується в країнах Європи та Азії.

Правила заготівлі. При дозріванні нижніх та середніх стручків, рослину скошують.

Первинна обробка. Сушіння. Зберігання. Скошену траву досушують у валках слідкуючи за тим, щоб стручки не пересохли і насіння не висипалось. Висушену траву обмолочують, просівають і зберігають у приміщеннях з доброю вентиляцією. З насіння отримують гірчичну жирну олію шляхом пресування. Жмих, який залишається після пресування, є фармацевтичною сировиною. Його подрібнюють до тонкого порошку і використовують для виготовлення гірчичників та отримання ефірної олії.

Опис сировини. Насіння майже кулястої форми, з ямчастою поверхнею, діаметром біля 1мм. Залежно від сорту може бути бурого, з сизуватим нальотом, коричневого або світло-жовтого кольору. Запах характерний, гострий, подразнюючий і з’являється при розтиранні з водою. Смак при жуванні гостро-пекучий, гіркуватий.

Хімічний склад сировини. Тіоглікозид синігрин (до 1,4 %), який під дією води і ферментів розщеплюється з утворенням сполуки, що отримала назву гірчична ефірна олія. Також в насінні міститься невисихаюча жирна олія (40 %), білки, слизисті речовини.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати гірчиці в медичній практиці застосовуються як відволікаючий засіб при запальних процесах, ревматизмі. Гірчична жирна олія використовується в хлібопекарній, кондитерській, консервній і парфумерній промисловостях.

Лікарські засоби та лікарські форми. Гірчичники, гірчичні пакети, гірчичний спирт (2 % спиртовий розчин гірчичної ефірної олії).

Плоди малини Fructus Rubi idaei

Малина звичайна Rubus idaeus L.

Розові Rosaceae

Опис рослини. Гіллястий колючий напівкущ до 2м заввишки. Кореневище довге, повзуче, яке розвиває дворічні наземні пагони. Однорічні пагони трав’янисті, зелені, з колючками; до зими вони дерев’яніють. Дворічні пагони утворюють суцвіття, плодоносять, після чого відмирають. Листки чергові, трійчасті або непарноперисті з нерівнопильчастим краєм. Зверху зелені, знизу – сіро-повстисті. Квітки двостатеві, зеленувато-білі, зібрані в малоквіткові китицеподібні суцвіття на верхівках стебел або в пазухах лисктів. Плід – зібірна кістянка жовтого або червоного кольору, яка легко відділяється від квітколожа. Цвіте в червні-липні. Плоди достигають в липні-серпні.

Розповсюдження та місце зростання. Дикоросла малина росте на вогкуватих та освітлених місцях на Поліссі і в Лісостепу серед рідколісся, по галявинам, на вирубках, серед чагарників, утворюючи густі і великі зарості. Також вирощується як плодова культура.

Правила заготівлі. Достиглі плоди без квітконіжок та квітколожа збирають в суху погоду, після висихання роси. Плоди малини легко мнуться та псуються при неакуратному зборі, а також при довготривалому перевезенні. Тому плоди складають в невеликі, неглибокі, легкі кошики або цеберки і швидко транспортують до місця сушіння.

Основні охоронні заходи. При збиранні сировини не можна витоптувати і ламати кущі, особливо однорічні пагони.

Первинна обробка. Сушіння. Зберігання. Зібрану сировину звільняють від листків, гілочок, перезрілих та м’ятих плодів. Після попереднього підв’ялювання плоди сушать в сушарнях при температурі 50-60⁰ С, розкладаючи їх тонким шаром в 2-3см на папері, тканині або сітці. Можна сушити в печах. Вихід сухої сировини 16-18 %. Зберігають сировину в сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін зберігання 2 роки.

Опис сировини. Плоди – збірна складна кістянка округлої або конусовидної форми, яка не злипається у комочки. Складна кістянка складається з 30-60 окремих кістянок, які зрослися між собою. Вони утворюють пустий конус з круглою верхівкою діаметром від 7,5 до 12мм. Окремі кістянки дрібні, зморщені, шаровидної форми, опушені, всередині є кісточка, що має ямчасту поверхню. Колір сировини з поверхні сірувато-малиновий, м'якоті – рожевий, кісточок – темно-жовтий. Запах специфічний, приємний. Смак кислувато-солодкий.

Хімічний склад сировини. Плоди містять органічні кислоти (саліцилову, яблучну, лимонну, мурашину тощо); аскорбінову кислоту, каротиноїди; вітаміни групи В, цукри, пектинові, дубильні речовини; солі калію, міді, заліза; антоціанові сполуки, флавоноїди, жирні кислоти, β-сітостерини тощо.

Фармакологічна дія та застосування. З свіжих плодів роблять сироп, який покращує смак та запах ліків. Настій з сухих плодів вживають як потогінний та жарознижуючий засіб при застуді (лікувальний ефект залежить в основному від наявності в плодах саліцилової кислоти). Свіжозаморожені плоди малини і висушену сировину використовують для лікування атеросклерозу завдяки вмісту в ній жирних кислот та β-сітостерину. Також малина застосовується як вітамінний засіб.

Лікарські засоби та лікарські форми. Плоди малини, потогінні збори, настій, сироп.

Пагони омели Cormi Visci

Омела біла Viscum album L.

Омелові Loranthaceae

Дата добавления: 2014-01-06