Лекція 44 : Вимоги до складання та рецензування звіту про оцінювання об'єктів власності

План

1. Поняття та види грошових потоків підприємства.

2. Характеристика витрат підприємства.

Використана література:

1. Пазинич В.І, Свистун Л.А. «Оцінка об'єктів нерухомості», Київ. 2009 р. ст. 245-250.

1. Аналіз грошових потоків — це процес дослідження різ­номанітних джерел грошових засобів і напрямків їх викорис­тання. Грошовий потік підприємства формують такі його складові: грошовий потік від операційної діяльності, грошовий потік від інвестиційної діяльності і грошовий потік від фінансової діяльності.

Грошовий потік від операційної діяльності — це грошові засоби, отримані від реалізації продукції або наданих послуг за відрахуванням засобів, втрачених на ці операції. Грошовий потік від інвестиційної діяльності — це грошові засоби, вкладені в капітал підприємства (машини, обладнання та інші активи), інвестовані в інші компанії, та грошові засоби, отри­мані від реалізації надлишкових основних засобів підприємст­ва. Грошовий потік від фінансової діяльності — це грошові засоби, отримані від емісії І реалізації акцій компанії та довго­строкових і короткострокових позик, а також витрати грошо­вих засобів на погашення кредитних боргів, на викуп власних акцій на ринку цінних паперів та на виплату дивідендів.

Аналіз грошових потоків дозволяє дослідити такі аспекти діяльності підприємства.

1. Підприємство генерує — позитивний чи від'ємний опе­раційний грошовий потік і яка тенденція його динаміки.

2..Яким чином і в яких пропорціях підприємство викорис­товує доступні йому грошові засоби: на оновлення основних засобів виробництва, на виплату дивідендів, на викуп влас­них акцій, на погашення кредитів.

3. Які фінансові ресурси та інструменти використовують­ся для фінансування капітальних витрат: грошові засоби, отримані від операційної діяльності, емісія і реалі­зація акцій, позики у формі довгострокових кредитів банків та емісії і реалізації корпоративних облігацій.

Через те, що обсяги і темпи зростання майбутніх грошо­вих потоків визначальним чином впливають на вартість під­приємницької діяльності, їх ретроспективний аналіз посідає важливе місце в операціях оцінки вартості підприємства.

Відповідно до концепції методу приведеного чистого до­ходу, вартість підприємства чи іншого об'єкта нерухомості визначається на основі його майбутніх, а не минулих грошо­вих потоків. Тому відповідальною і визначальною операцією оцінки вартості підприємства є складання прогнозу грошових потоків на визначений період його господарської діяльності.

Визначення адекватної тривалості прогнозного періоду вимагає врахування багатьох умов діяльності підприємства (функціонування інших об'єктів нерухомості) в майбутньому.

З одного боку, чим тривалішим приймається прогнозний період, тим більше розрахункових даних, і тим обґрунтованішою з математичної точки зору, є підсумковий розмір по­точної вартості підприємства. З іншого боку, чим тривалішим приймається прогнозний період, тим складніше прогнозувати конкретні розміри виручки від реалізації продукції, операцій­них витрат, потоків грошових засобів, темпів інфляції та ін­ших ризиків виробничо-комерційної діяльності підприємства.

В практиці оціночної діяльності, залежно від цілей і конк­ретних ситуацій оцінки, тривалість прогнозного періоду дія­льності підприємства приймається в межах від 5 до 10 років. За наявності необхідної інформації для досягнення більш то­чних результатів може проводитися розмежування прогноз­ного періоду на менші, ніж рік, одиниці виміру, зокрема на півріччя або квартали.

Наступним етапом оцінки вартості підприємства методом приведеного чистого доходу є прогноз обсягів виручки від реалізації продукції (доходів від використання інших об'єк­тів нерухомості в майбутньому). За даними попередньо проведеного ретроспективного аналізу визначається загальна те­нденція динаміки обсягів виручки від реалізації продукції. За наявності позитивної динаміки ця тенденція екстраполюється на прогнозний період. При цьому враховуються фактори, що сприяють зростанню або падінню темпів збуту продукції в прогнозному періоді. При обгрунтуванні прогнозних зна­чень виручки від реалізації продукції детально досліджується кон'юнктура збуту продукції на кожному із цільових ринків підприємства. При цьому, зазвичай, детально вивчаються такі позиції:

— питома вага ринку в збуті продукції підприємства;

— частка ємкості ринку, що належить підприємству в по­точний період часу;

— ретроспективна тенденція зміни частки збуту продукції (зростання, зменшення чи постійне значення цього показника);

— характеристика дій конкурентів на кожному із цільо­вих ринків збуту продукції підприємства.

За результатами вивчення ситуації по збуту продукції на прогнозний період розробляється система заходів, спрямова­них на зміцнення позиції підприємства на цільових ринках реалізації продукції.

Прогнозовані заходи збільшення збуту продукції повинні враховувати індивідуальні характеристики кожного із цільо­вих ринків підприємства. Для одних цільових ринків заходи, що реалізуються, можуть бути пов'язані із доведенням спо­живчих властивостей продукції до рівня очікувань спожива­чів. При цьому підприємство на цих ринках реалізує таку ці­нову політику, яка при зростанні цін на продукцію забезпечує і зростання економічного ефекту її використання підприємст­вами — споживачами. На окремих цільових ринках може бу­ти реалізована політика зниження рівня цін до дозволеного рівня І очікування на цій основі зростання обсягів реалізації продукції і маси прибутку. Всі заходи підприємства по зміц­ненню позиції на цільових ринках збуту продукції повинні супроводжуватись відповідним ефективним маркетингом.

Враховуючи динамічний, часто непередбачуваний, харак­тер зміни ситуації в конкурентному середовищі ринків збуту продукції, при проведенні оцінки вартості підприємства до­цільно розглядати декілька сценаріїв розвитку подій і очікуваних для них прогнозних обсягів реалізації продукції. За­звичай розглядаються три сценарії розвитку подій на цільо­вих ринках збуту продукції: оптимістичний, песимістичний і поміркований. За базу беруться темпи зростання обсягів збуту продукції в ретроспективному періоді. Поміркований сценарій екстраполює цю тенденцію обсягів збуту продукції на прогнозний період. За наявності сприятливіших умов гос­подарювання, ніж у ретроспективному періоді, на прогнозний період можуть бути прийняті вищі темпи надходження виру­чки від реалізації продукції. Песимістичний сценарій врахо­вує ймовірні ризики господарсько-комерційної діяльності, які можуть призвести до зменшення темпів збуту продукції, ніж бути досягнуті у ретроспективному періоді.

Визначені прогнозні обсяги виручки від реалізації про­дукції необхідно симетрично зіставити із очікуваними обся­гами витрат, пов'язаними із виробництвом та збутом продук­ції у відповідному прогнозному періоді. Методичний підхід визначення обсягів та динаміки витрат в прогнозному періоді аналогічний прийомам обгрунтування темпів виробництва і реалізації продукції. За базу беруть дані обсягів, структури та динаміки витрат ретроспективного періоду. Разом із тим, дані ретроспективного періоду детально аналізуються з ме­тою виявлення резервів, умов, факторів їх відносного зни­ження при реалізації підприємством системи заходів із вдос­коналення господарської діяльності в прогнозному періоді. Визначальна позиція політики витрат повинна бути пов'язана із обгрунтуванням розумної їх економії. Якщо така політика досягається, і при цьому зберігається чи підвищується якість продукції, то підприємство завжди буде конкурентоспромо­жним на цільових ринках збуту продукції.

2. Ефективне управління витратами нерозривно пов'язане із забезпеченням адекватної, якісної інформації про стан собі­вартості окремих видів продукції та її відносну конкурентос­проможність. Постійний моніторинг витрат може бути досяг­нутий за рахунок впровадження відповідних схем управління, обліку, всеохоплюючої системи бюджетування і, насамперед, процесів операційної діяльності підприємства. Крім того, си­стема заходів повинна передбачати коригування номенклату­ри продукції, що виготовляється, на користь найбільш конкурентоспроможних її видів, формувати гнучку цінову політику на ринках збуту і реально оцінювати окремі структурні під­розділи щодо їх внеску до загальної ефективності діяльності підприємства.

У практичній господарській діяльності групування витрат може відбуватися за декількома ознаками, але для оцінки біз­несу найбільш важливими с такі дві класифікації витрат: кла­сифікація витрат на постійні і змінні та класифікація витрат на прямі і побічні.

Перша класифікація витрат передбачає групування ви­трат в їх залежності від обсягів виробництва і збуту про­дукції. За цією ознакою витрати підприємства групують на змінні і постійні. Змінні витрати зростають або зменшуються пропорційно зростанню чи зменшенню обсягів виробництва і реалізації продукції. До змінних витрат належать витрати на сировину, матеріали, технологічне паливо і енергію, заробіт­ну плату основного виробничого персоналу. Загальний роз­мір постійних витрат суттєво не змінюється при зростанні обсягів виробництва і реалізації продукції. До постійних ви­трат належать адміністративні і управлінські витрати, амор­тизаційні відрахування, витрати на збут продукції, орендну плату та інше. Класифікація витрат на постійні і змінні вико­ристовується при проведенні аналізу беззбитковості діяльно­сті підприємства, визначенні запасу його фінансової стійкості та для оптимізації номенклатурного плану випуску продукції.

Друга класифікація витрат на прямі і побіжні викорис­товується для розмежування витрат на окремі види продукції. Прямі втрати безпосередньо пов'язані із виробництвом про­дукції і можуть бути прямо внесені до собівартості окремих видів продукції. До прямих витрат належать: основні матеріа­ли, напівфабрикати, паливо та енергія для технологічних пот­реб, заробітна плата робітників. Непрямі витрати пов'язані із роботою цеху чи підприємства в цілому і їх неможливо прямо віднести на собівартість виготовлення окремих видів продук­ції. До непрямих витрат належать: цехові, загальнозаводські та невиробничі витрати. На окремі структурні підрозділи та по підприємству загалом складається кошторис цих витрат. Потім, відповідно до прийнятої на підприємстві методики, сума не­прямих витрат розподіляється між окремими видами продукції.

Чіткий, уніфікований розподіл витрат на прямі й непрямі постійні витрати особливо важливий для формування однорі­дної звітної інформації по всім структурним підрозділам під­приємства і проведення ефективного моніторингу рівня та динаміки витрат.

Обсяги витрат у прогнозному періоді діяльності підприєм­ства залежать також від темпів інфляції, рівня цін на енерге­тичні ресурси, сировину, матеріали, що будуть потрібні для виготовлення відповідних обсягів продукції.

Дата добавления: 2014-01-06