Податковий керуючий - посадова особа органу державної податкової служби, на яку покладається виконання функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків

Податковий керуючий призначається керівником органу державної податкової служби за поданням керівника структурного підрозділу стягнення податкової заборгованості з числа службових осіб цього підрозділу та затверджується наказом податкового органу.

Посада податкового керуючого не є керівною і за оплатою праці прирівнюється до посадової особи відповідного органу державної податкової служби.

Посадова особа підрозділу стягнення податкової заборгованості органу державної податкової служби наділяється повноваженнями податкового керуючого з моменту призначення.

Податковий керуючий призначається, коли активи платника передаються у податкову заставу.

Права податкового керуючого:

Податковий керуючий має право:

• здійснювати періодичні перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі, у тому числі безпосередньо на підприємстві;

• безперешкодного доступу до активів, що пропонуються для продажу на публічних торгах;

• отримувати від платника податків - боржника повну інформацію та документи про операції із заставленими активами;

• отримувати від платника податків або його службових (посадових) осіб пояснення в разі відчуження заставних активів без згоди податкового органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою);

• провадити опис (виділення) активів для їх продажу в рахунок погашення податкового боргу, а також здійснювати інші заходи з погашення податкового боргу, зазначені у Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14).

Податкова застава – це спосіб забезпечення не виконаного у строк податкового зобов'язання

В древні часи зобов”язання забезпечувалися особою боржника, якому у разі несплати боргу загрожували ув”язнення, смертна кара або рабство. В подальшому спостерігається перехід від особистої відповідальності до майнової. Об”єктом звернення стягнення стає майно боржника, належні йому земельні володіння. Упровадження такого порядку в Афінах пов”язують з особою афінського архонта (правителя міста-держави) Солона, який ще на початку VI століття до н.е. встановив порядок, згідно з яким кредитор ставив на земельному володінні боржника стовп з написом, що це майно слугує забезпеченням його претензій на відому суму. Такий стовп називався іпотекою, що в перекладі з грецького означає «підставка». У переносному розумінні це слово стало вживатися для позначення застави нерухомості.

Податкова застава не вимагає письмового оформлення. Проте вона повинна бути зареєстрована в державних реєстрах обтяжень рухомого і нерухомого майна. Така реєстрація проводиться податковим органом за умови, коли строк дії застави перевищує 10 днів.

Право податкової застави має пріоритет перед будь якими правами інших застав:

• які не були зареєстровані у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна до виникнення права на податкову заставу;

• що виникли після виникнення права на податкову заставу, незалежно від того, чи були вони зареєстровані в державних реєстрах;

• що виникли або були зареєстровані в державних реєстрах застав в той самий день, коли виникли право податкової застави.

Підстави для виникнення податкової застави:

· Несплата у граничні строки суми податкового зобов'язання, самостійно визначеного платником – з дня, наступного за останній днем зазначеного строку

· Несплата у граничні строки податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом – з дня наступного за останнім днем граничного строку такого погашення

Дата добавления: 2014-01-06