Особливості технології вирощування

Екологічні та біологічні особливості

Районовані сорти.

Походження і поширення.

Господарське значення картоплі.

Загальна характеристика бульбоплідних культур.

БУЛЬБОПЛІДНІ КУЛЬТУРИ. КАРТОПЛЯ.

ЛЕКЦІЯ 11

Загальна характеристика бульбоплідних культур. У світовому землеробстві є кілька бульбоплідних культур: картопля, батат, маніок, ямс, таро. Картопля – одна з найважливіших і найбільш поширених бульбоплідних рослин.

Батат (солодка картопля) – багаторічна рослина з повзучими стеблами до 5 м завдовжки. У ґрунті утворює потовщені бічні корені – бульби з білою м’якоттю. Урожай бульб сягає 70 – 100 ц/га. Маса однієї бульби – від 0,5 до 4,5 кг і навіть 25 кг. Належить до родини в’юнкових. Поширений в Африці, Індії, Китаї, Японії, Південній Америці, в південно-східних районах США. В СНД незначні площі батата розміщені в субтропіках Кавказу (Сухумі), Середній Азії (Туркменія). У їжу бульби вживають як картоплю – вареними, печеними, тушкованими та в іншому вигляді.

Маніок належить до родини молочайних. Це багаторічна чагарникова рослина (до 3 м заввишки). На бічних коренях утворює великі (до 1,5 кг) веретеноподібні бульби. З них готують оладки, галушки, якими замінюють хліб, картоплю. Поширений в Індії, Африці (Конго, Нігерія та ін.), Індонезії, Південній Америці.

Ямс походить з родини діоскорейних. Це однорічна трав’яниста рослина, утворює кореневі потовщення – бульби, маса яких досягає 50 кг. Їдять їх у вареному вигляді як картоплю (за смаком нагадує бульби картоплі). Бульби сушать і виготовляють з них борошно. Поширений в Африці, Центральній і Південній Америці, Азії.

Таро – з родини ароїдних. Це багаторічна трав’яниста рослина. Бульби утворюються на кінцях кореневищ. Маса бульби до 4 кг. Вживають бульби вареними (супи), смаженими, готують з них вафлі, печиво, торти. Поширене в Азії (Китай, Японія, Індія), Індонезії, Африці.

Господарське значення картоплі. Картопля посідає одне з перших місць серед інших сільськогосподарських культур за універсальністю використання в господарстві. Вона є важливою продовольчою, кормовою й технічною культурою.

Продовольча цінність картоплі визначається її високими смаковими якостями та сприятливим для здоров’я людини хімічним складом бульб. У них міститься 14 – 22 % крохмалю, 1,5 – 3 % білків, 0,8 – 1 % клітковини. Крохмаль картоплі легко засвоюється організмом, а її білки за біологічною повноцінністю переважають білки інших культур, у тому числі озимої пшениці. Бульби багаті на вітаміни групи В, РР, каротиноїди. У зимовий період картопля є головним продуктом харчування і джерелом вітаміну С.

Вживають картоплю в їжу у вигляді різних страв, яких лише в європейській кухні налічується понад 200. Проте у складі бульб, особливо позеленілих, містяться отруйні речовини (соланін). І хоч вони під час варіння значною мірою розкладаються, все ж при їх вмісті понад 0,01 % краще бульби не вживати в їжу, а використовувати для технічних потреб.

Бульби картоплі широко використовуються для годівлі тварин у сирому й запареному вигляді. Мають певне значення силос із зеленого бадилля (картоплиння) та відходи промислової переробки бульб – барда, жмаки та ін. За поживністю 100 кг сирих бульб оцінюються 29,5 корм. од., силосу – 8,5, сушених жмаків – 52 корм. од.

При вирощуванні картоплі на корм вихід кормових одиниць з 1 га може перевищувати 5 – 6 тис.

Картопля є цінною сировиною для виробництва спирту, крохмалю, глюкози, декстрину й іншої важливої продукції для господарства.

Картопля як просапна культура має агротехнічне значення: є добрим попередником для ярих культур, а ранні сорти – і для озимих.

Походження і поширення. Картоплю вирощують у більшості країн світу. Дикорослі види й трапляються у гірських районах Америки. У 1573 р картоплю завезли в Іспанію, потім в Італію, а в 1588 р – в Австралію Деякі дослідники (Н В Черкасов та ін) вважають, що картопля походить з районів Аляски.

В Україні вона була досить поширена вже в другій половині XVIII ст Посівні площі картоплі зростали швидко.

Загальна світова посівна площа картоплі перевищує 23 млн га. Багато картоплі вирощують у Німеччині, Франції. Польщі, США, Словаччині, Італії.

Картопля — рослина помірного клімату. В Російській Федерації вона найбільш поширена у центральній частині Нечорноземної зони. Велике поширення вона має в Білорусі, поліських і лісостепових районах України та в країнах Балтії. Найбільшу питому вагу в структурі посівних площ вона має в Білорусі (15 %). В Україні займає близько 6 % загальної площі посівів Більше картоплі висаджують у поліських і західних районах (10-16 % посівів) І менше – у південних (0,8-2 %) Виробництво картоплі в Україні зосереджене переважно у спеціалізованих господарствах. Це дає змогу вирощувати й за Інтенсивною технологією, ефективно використовувати техніку з найменшими затратами праці.

У Чернігівській, Київській, Житомирській, Сумській, Рівненській та Інших областях картоплю вирощують під керівництвом кваліфікованих механізаторів, які забезпечені повним комплексом сучасних машин для виконання найбільш трудомістких процесів вирощування І збирання її за Інтенсивною технологією

Середня врожайність картоплі в Україні 130—140 ц/га. Високі врожаї картоплі вирощують у поліських і лісостепових районах України. У кращих господарствах збирають по 300 ц/га бульб і більше. Потенційні можливості картоплі великі. У дослідах Інституту картоплярства УААН урожайність сорту Луговська становила 468 ц/га, а в мережі державного сортовипробування сортів Кобза, Бородянська рожева, Мавка, Водограй, Слава, Горлиця збирають по 500-600 ц/га. Високі врожаї й вирощують на торфових грунтах І зрошуваних землях та у господарствах фермерів.

Екологічні та біологічні особливості. Картопля – культура досить вибаглива до клімату, проте велика різноманітність сортів дає змогу вирощувати й майже по всій території України. Ранньостиглі сорти з коротким вегетаційним періодом (60–70 діб) можна вирощувати до межі 70° північної широти

Розрізняють три періоди росту картоплі У першому періоді (від появи сходів до початку цвітіння) збільшується маса бадилля, у другому (від початку цвітіння до припинення росту бадилля) найштенсивніше наростає маса бульб. У третьому (від початку припинення росту до в'янення бадилля) маса бульб наростає менш Інтенсивно Отже, бульби ростуть від початку цвітіння до повного в'янення бадилля У ранньостиглих сортів Інтенсивний приріст урожаю триває 25–28 діб, у середньостиглих – 34–36, у пізньостиглих – 43–45 діб

Бульби картоплі починають проростати при температурі ґрунту на глибині 10 – 12 см не нижче 3 – 5 °С, але поява сходів за такої температури затягується, вони легко уражуються хворобами. Активніше їх проростання спостерігається при температурі 7 – 8 °С. Найсприятливішою температурою для проростання бульб є 16 – 18 °С, за якої сходи з’являються вже на 12 – 13-й день (рис. 92).

Бадилля росте інтенсивніше при 17 – 22 °С. Рослини цвітуть і формують ягоди при 18 – 21 °С, а бульби – при 16 – 17 °С.

Якщо в період бульбоутворення ґрунт прогрівається до 25 °С і при цьому спостерігається посуха, ріст бульб затримується, а при 29 – 30 °С припиняється – настає так званий «простій» картоплі з можливим проростанням вічок на бульбах та появою на поверхні пагонів, а в ґрунті столонів, на кінцях яких утворюються маленькі дочірні бульби. Спостерігається також у період короткочасної посухи утворення на бульбах (у місцях, де шкірка не огрубіла) різних за розміром і формою наростів. Високі температури не тільки затримують ріст бульб, а й викликають температурне виродження картоплі.

Картопля чутлива до незначних заморозків. Наприклад, бульби її гинуть вже при температурі мінус 1 – 2 °С, а бадилля чорніє й гине при мінус 2 – 3 °С. Заморозки такої сили згубно діють і на молоді рослини. Проте за умов достатнього нагромадження цукрів в суху погоду вони можуть витримувати короткочасне зниження температури до мінус 4 °С.

Якщо у південних і південно-східних районах нашої країни картоплю висаджують навесні, бульби утворюються влітку за високої температури, тобто за несприятливих для них умов Щоб мати здоровий насінний матеріал, садити картоплю рекомендується влітку (червень – початок липня) з таким розрахунком, щоб бульби формувалися наприкінці літа.

Картопля – культура досить вибаглива до наявності в грунті вологи. Проте за надмірної вологості погіршується повітряний режим грунту і бульби загнивають. Протягом вегетаційного періоду потреба рослин у волозі змінюється. У першій фазі росту картоплі потрібно менше вологи. Більше вологи вона потребує у період бутонізації, цвітіння і бульбоутворення.

Опади у першій половині вегетаційного періоду спричинюють надмірний розвиток надземної маси. Досліди, проведені у Львівському державному аграрному університеті, показують, що опади в червні й липні позитивно позначаються на врожаї ранніх, а в серпні і першій половині вересня – пізніх сортів картоплі.

Надмірна кількість опадів у період бульбоутворення призводить до розростання бульб й утворення на них наростів (діток), насамперед на передчасно достиглих бульбах.

Транспіраційний коефіцієнт картоплі коливається у досить великих межах – від 350 до 500. Підвищена вологість повітря зменшує витрати води рослинами Врожайність картоплі у південних і південно-східних районах насамперед залежить від забезпеченості рослин вологою у період бутонізації і цвітіння Отже, заходи технологи вирощування треба спрямовувати на нагромадження і зберігання вологи в ґрунті.

Картопля, крім того, досить вибаглива до родючості ґрунту. Найпридатніші для й вирощування легкі (середньозв'язні, супіщані, суглинкові) ґрунти, що містять достатню кількість поживних речовин і вологи. Важкі карбонатні ґрунти малопридатні для вирощування картоплі. Найкраще вона росте на ґрунтах із слабкокислою і нейтральною реакцією.

На легких ґрунтах урожай картоплі насамперед залежить від умісту поживних речовин і вологи, а на важких треба вносити достатню кількість органічних добрив та підтримувати ґрунт у розпушеному стані.

На осушених торфових ґрунтах часто збирають вищі врожаї картоплі, ніж на мінеральних Бульби деяких сортів, вирощених на таких ґрунтах, містять менше крохмалю і більше білка. Такі бульби потрібно використовувати як насінний матеріал для садіння на мінеральних грунтах Якість бульб значною мірою залежить від особливостей ґрунту, на якому їх вирощують.

Районовані сорти. На полях господарств, державних сортостанщй і науково-дослідних установ, городах вирощують багато різних сортів картоплі

За способом використання сорти картоплі поділяють на чотири групи столові, технічні, кормові та універсальні Вимоги до наведених груп сортів різні, однак усі сорти картоплі можна використовувати на корм.

У столових сортів вміст крохмалю становить 13–15%, і вони мають добрі смакові якості, нетемніючий м'якуш, співвідношення білка і крохмалю від 1 12 до 1 16 Бульби їх округлі або овальні, з тонкою шкіркою, вічка плескаті, малозаглиблені Основні вимоги до картоплі столових сортів такі стійкість проти ураження хворобами, добре зберігання протягом зими, високий вміст вітаміну С

Технічні сорти картоплі мають високий вміст крупнозернистого крохмалю, м'якуш їх при розварюванні не чорніє

Кормові сорти високоврожайні, з високим вмістом сухої речовини і білка, добре зберігаються, стійкі проти пошкодження хворобами

Ушверсаіьш сорти використовують як продовольчі й технічні Слід зазначити, що якість бульб картоплі залежить не лише від сортових особливостей, а й від грун-тово-кліматичних умов та технології вирощування Тому сорти добирають, враховуючи не тільки спосіб їх використання, а й грунтово-кліматичні умови

Вирощувані сорти картоплі повинні мати різний вегетаційний період, що має важливе організаційно-господарське значення Залежно від тривалості вегетаційного періоду сорти картоплі поділяють на ранньостиглі (70–90 діб), середньостиглі (100– 130 діб) і пізньостиглі (140–160 діб) Щоб мати столову картоплю у ранні строки, вирощують ранньостиглі та середньоранні сорти Для вирощування картоплі на технічні й кормові цілі використовують переважно середньопізні й пізньостиглі сорти

Ранньостиглі сорти менш урожайні, ніж середньо- і пізньостиглі

В Україні до державного Реєстру занесено понад 100 сортів картоплі, з яких найпоширеніші такі

Ранньостиглі. Кобза – створений схрещуванням сортів Мануелла і Мавка Столового та універсального призначення Бульби білі, овальні, м'якуш кремовий Уміст крохмалю 16,5% Смакові якості добрі Квітки білі Стійкий проти раку Районований у всіх ґрунтово-кліматичних зонах Бородянська рожева – столовий урожайний сорт Бульби рожеві, округлі, вічка неглибокі, м'якуш від кремового до жовтого Вміст крохмалю 1 5% Смакові якості високі (4,2 бала) Квітки червонофюлетові Стійкий проти раку і нематоди Районований в усіх грунтово-кліматичних зонах Зов – столовий високоврожайний сорт Бульби білі, округлі, вічка середньоглибокі, м'якуш білий Смакові якості добрі Вміст крохмалю 13,3 – 16,7% Квітки великі, червоно-фіолетові Стійкий проти раку, уражується вірусними хворобами і фітофторозом Зберігається добре Районований в усіх ґрунтовокліматичних зонах Середньоранні. Мавка – створений схрещуванням сортів Апта і Карпатський Універсального призначення Бульби білі, короткоовальні, вічка поверхневі, м'якуш білий Вміст крохмалю 16,8 – 20% Смакові якості високі (4,3 – 4,4 бала) Квітки білі Стійкий проти раку, має високу польову стійкість проти фітофторозу та вірусних хвороб Зберігається добре Районований у лісостеповій і поліській зонах Невська – високоврожайний сорт Бульби білі, округлі й овальні, вічка поверхневі, м'якуш білий Вміст крохмалю 12,1% Квітки білі Стійкий проти раку Уражується фітофторозом Зберігається добре Районований у всіх зонах, крім Кіровоградської та Херсонської областей Світанок Київський – високоврожайний, стійкий проти раку сорт Бульби рожеві, округлі, вічка нечисленні, поверхневі, м'якуш кремовий Смакові якості високі (4,2 – 4,9 бала) Вміст крохмалю 15,1 – 20% Квітки світло-червоно-фюлетові Фітофторозом уражується середньо Зберігається добре Районований у всіх грунтово-кліматичних зонах Середньостиглі. Гатчинська – високоврожайний, столовий, стійкий проти раку, середньостійкий проти фітофтори Квітки червоно-фіолетові Бульби білі, округлоплескаті, смакові якості добрі Районований в усіх грунтово-кліматичних зонах країни Сіава – створений схрещуванням сортів Мавка і Поліський ранній Високоврожайний, столовий, стійкий проти раку, фітофторозу та вірусних хвороб Квітки і бульби білі Вміст крохмалю 13,1 – 15,8% Добре зберігається Районований у лісостеповій і поліській зонах Луговська – високоврожайний сорт Бульби світло-рожеві, овальні, вічка поверхневі, м'якуш білий Вміст крохмалю 12,2–17,3% Смакові якості 3,4 – 4,6 бала Квітки білі Стійкий проти раку, фітофторозом уражується слабко Зберігається добре Районований у лісостеповій і поліській зонах Західний – столовий, високоврожайний Відзначається стійкістю проти вірусних хвороб, картопляної нематоди та агресивної раси раку Вміст крохмалю 14,6 – 15,7% Квітки червоно-фіолетові Бульби білі, округло-овальні Зберігається добре Районований у поліській зоні Середньопізні. Зарево – високоврожайний, універсального призначення Бульби рожеві, округлі вічка поверхневі, м'якуш білий Уміст крохмалю 19,8 – 22,9% Смакові якості високі (5 балів) Квітки червоно-фіолетові Стійкий проти раку Зберігається добре Районований у лісостеповій і поліській зонах Пізньостигіі Оксамит – високоврожайний, столовий, стійкий проти раку, відносно стійкий проти фітофтори Квітки фіолетові Бульби червоно-рожеві, округлі Вміст крохмалю 13,5 – 14,5% Смакові якості добрі Зберігається добре Районований у всіх зонах В останні роки виробництву рекомендовано нові сорти вітчизняної і зарубіжної селекції, такі як Веста Голдіка, Дзет Косень 95 Kvnaea Ольвія Повінь Слов’янка Чернігівська рання Явір (Україна), Аноста Астерікс Дезіре Імпала Віра Санте Юкама (Голландія), Мате Бард ПетландДетл (Шотландія), Розора Каталіна fi Лікарія (Німеччина) та ін

Технологія вирощування. Місце у сівозміні. Найбільші урожаї картоплі збирають при розміщенні її після озимих культур, які вирощують у сівозміні по пласту багаторічних трав після зайнятих парів або зернобобових культур; по удобреній кукурудзі на силос, льону-довгунцю, однорічних травах. На Поліссі кращими попередниками картоплі є люпин на зелене добриво післяжнивного посіву. У Лісостепу, де озима пшениця є кращим попередником не лише для картоплі, а й для цукрових буряків, ці дві культури в сівозміні розміщують у таких ланках: багаторічні трави – озима пшениця – цукрові буряки; зернові бобові – озима пшениця – картопля. Добре родить картопля в цих районах також після кукурудзи на силос, а в умовах достатнього зволоження – після цукрових буряків. У Степу високі врожаї картоплі лише на зрошуваних землях (де вирощують два врожаї за рік), в заплавах річок, на низинних ділянках. В овочевих сівозмінах картоплю вирощують після багатьох культур, крім пасльонових, що мають багато спільних з картоплею шкідників і хвороб.

У спеціалізованих сівозмінах, де під картоплю відводять 40 – 50 % площі, її повторно розміщують на минулорічному полі при обов’язковому дотриманні високої технології вирощування.

Ранню картоплю доцільно вирощувати в зайнятих парах як післяукісну культуру, тільки для садіння слід використовувати пророщені бульби і садити в стислі строки.

Картопля – один з кращих попередників у сівозміні для багатьох культур, особливо для ранніх ярих, льону-довгунця, конопель та ін.

Обробіток ґрунту. Картопля позитивно реагує на глибокий обробіток ґрунту, яким створюється глибокий пухкий орний шар, особливо сприятливий для формування великих бульб на важких ґрунтах. Залежно від зони вирощування картоплі, строку внесення органічних добрив належної розпушеності ґрунту досягають як зяблевим, так і весняним обробітком, включаючи й лущення стерні, основну та передпосівну підготовку ґрунту з диференціацією цих прийомів залежно від типу ґрунту, його фізичних та хімічних властивостей, забур’яненості.

Лущення проводять відразу після збирання попередника або не пізніш як через 3 – 4 дні після збирання.

На полях з переважанням коренепаросткових бур’янів (осоту, молочаю, березки польової) перший раз лущать на глибину 6 – 8 см дисковими лущильниками (ЛДГ-5А, ЛДГ-15А, ЛДГ-10А, ЛДГ-20), а другий – у період утворення розеток цих бур’янів на 10 – 12 см з використанням лущильників (ППЛ-10-25, ППЛ-5-25, а також ЛДГ-5А, ЛДГ-10А та ін.). Після появи сходів бур’янів поле орють плугами з передплужниками (ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛН-6-35 та ін.) на глибину 27 – 30 см. На ґрунтах з мілким орним шаром використовують плугирозпушувачі (ПРПВ-5-50 та ін.).

Попередники, засмічені кореневищними бур’янами, 2 – 3 рази дискують на глибину до 12 см дисковими боронами (БД-10Б, БДТ-7А) і після появи «шилець» кореневища глибоко заорюють плугами з передплужниками. На площах з неглибоким орним шаром кореневища «вичісують»: проводять лущення полицевими лущильниками або мілку оранку на глибину залягання кореневищ бур’янів у ґрунті (10 – 15 см), після чого кореневища витягують з ґрунту (вичісують) пружинними культиваторами або боронами і вивозять за межі поля.

На Поліссі оброблені восени дерново-підзолисті ґрунти часто запливають. Тому навесні їх повторно орють для поліпшення фізичного стану ґрунту. Перед садінням картоплі нарізають гребені. Коли навесні вносять органічні добрива, а орний шар неглибокий і є потреба в його поглибленні, ґрунт переорюють плугами без полиць, але з передплужниками (ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛП-8-35), які заробляють гній і одночасно розпушують ґрунт на 27 – 30 см без вивертання підґрунтя на поверхню. Використовують також плуги з вирізними полицями, плуги-розпушувачі.

При внесенні восени гною або компостів на запливаючих ґрунтах його звичайно придисковують, а навесні на цих площах орють плугами без полиць на глибину 25 – 25 см. Якщо восени гній не вносили, часто обмежуються дворазовим лущенням і переносять дальший обробіток ґрунту на весну.

У північному Лісостепу і на Поліссі при заміні зяблевої оранки весняною врожаї картоплі практично не знижуються. Однак для того, щоб не пропустити оптимальні строки садіння картоплі, весняну оранку потрібно проводити без запізнення і в стислі строки.

Оскільки ґрунти у лісостеповій і степовій зонах мають більш важкий механічний склад і навесні досягають фізичної спілості повільно, а весняна оранка їх здебільшого спричинює утворення брил, її тут не проводять.

На площах, де можливе періодичне перезволоження ґрунту, слід проводити вузькозагінну оранку при ширині загінок 28 – 56 м, залишаючи між ними розгінні борозни для стікання води у відкриті канали. У лісостепових і степових районах проводять зяблеву оранку плугами з передплужниками на глибину 25 – 30 см в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками або важкими боронами.

Після зяблевої оранки, поки ґрунт ще не ущільнився, його восени повторно обробляють культиваторами в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками або важкими боронами і нарізують гребені 18 – 20 см заввишки з використанням просапних культиваторів (КРН-4,2, КРН-5,6А). На більш легких ґрунтах Лісостепу гребені нарізують навесні, після розпушування ґрунту фрезою (ФБН-1,5), або використовують фрезерний культиватор (КГФ-2,8).

На зрошуваних ґрунтах півдня України зяблеву оранку проводять на глибину 35 – 40 см, на окультурених торфовищах Полісся – на 22 – 25 см, на середньомінералізованих торфовищах 25 – 27 см.

Навесні закривають вологу і розпушують ґрунт на глибину 14 – 16 см. Якщо під картоплю вирощують післяжнивний люпин, його часто залишають на зиму для снігозатримання і приорюють навесні.

Обробіток ґрунту під післяукісну картоплю включає лущення на глибину 7 – 8 см і неглибоку оранку на 16 – 18 см з обов’язковим внесенням органічних і мінеральних добрив.

На полях, призначених для літнього садіння картоплі, основний обробіток ґрунту проводять так само, як і для весняного садіння, з наступним застосуванням 1 – 2 культивацій для знищення бур’янів.

Боротьба з бур'янами. Для боротьби з бур'янами на посівах картоплі застосовують гербіциди. Восени на полях, дуже засмічених пирієм повзучим та іншими багато- й однорічними злаковими двосім'ядольними бур'янами, після збирання попередника та перед лущенням і зяблевим обробітком ґрунту використовують раундап із розрахунку 2 л/га препарату за витрати робочого розчину 300–400 л/га.

Навесні для знищення однорічних бур'янів у період від садіння до появи сходів застосовують 2М-4Х 750, в. к. – 0,5–1,2 л/га; агрітокс 50% в. р. – 0,9–1,7 л/га; зенкор 70% з. п. – 0,5–1,5 кг/га; гезагард 50 WP з. п. – З–4 кг/га; буран, в. р. – 2 кг/га; гліфоган 480, в. р. – 2 л/га; гліфосат 360 в. р. – 4–5 л/га; стомп 360 к. е. – 5 кг/га.

У фазі 2–4 листків однорічних та висоті 10– 15 см багаторічних бур'янів використовують тарга супер або тарга 10% к. е. – 2–4 кг/га; тітус 25, в. г. – 50 г/га + ПАР тренд 90 використовують за висоти культури 10– 25 см. По вегетуючій культурі у фазі 3–4 листків однорічних і висоті 10– 15 см багаторічних злакових бур'янів використовують також гербіциди пантера, 4% к. е. – 1,0–1,5 кг/га, фюзилат супер 125 EC, к. е. – 1,0– 3,0 кг/га. Зенкор можна застосовувати і після появи сходів картоплі. Під час сильного забур'янення і активного росту злакових бур'янів рекомендують використовувати зеллек або зеллек супер у нормі 0,5–1 л/га.

Для внесення гербіцидів використовують штангові обприскувачі ОПШ-15, ОП-2000-2-01, які агрегатують з трактором МТЗ-80/82.

Наведені вище гербіциди знищують або сильно пригнічують у посівах картоплі розвиток таких бур'янів: пирію повзучого, осоту рожевого і жовтого, хвоща польового, гірчиці польової, лободи білої та ін.

Удобрення. Картопля має тривалий вегетаційний період, протягом якого вона засвоює з грунту значно більше поживних речовин, ніж інші культури (за винятком буряків).

З урожаєм 200 ц/га бульб і відповідною кількістю картоплиння вона виносить з грунту 100 кг азоту, 30 фосфору і 140 кг калію. Слід зазначити, що коренева система картоплі здатна засвоювати з ґрунту калію більше, ніж інші культури. Тому при вирощуванні її на піщаних і торфових ґрунтах, які містять дуже мало калію, потрібно вносити підвищені норми калійних добрив.

Під картоплю використовують різні органічні добрива – гній, торфогній, компости, зелені добрива. Гній, як і інші органічні добрива, містить усі основні поживні речовини, потрібні для розвитку картоплі. Він, крім того, поліпшує фізичні властивості ґрунту, його структуру. Це має особливе значення на підзолистих ґрунтах. Процеси розкладання органічних добрив найінтенсивніше відбуваються влітку, коли картопля потребує найбільше поживних речовин. Внесення гною під картоплю підвищує вміст крохмалю в бульбах.

Органічні добрива, зокрема гній, на важких ґрунтах під картоплю краще вносити восени, а на легких – навесні під час переорювання зябу.

Поживні речовини приораного навесні гною картопля використовує краще, ніж просапні культури.

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов окремих районів і агротехніки під картоплю вносять різні дози добрив: на Поліссі – 40–50 т/га, у степовій зоні – 20–30, у лісостеповій – 30-40 т/га гною.

В якості органічних використовують також зелені добрива – люпин, ріпак, озиме жито, до яких восени додають повну рекомендовану норму фосфору й калію, а до ріпаку й озимого жита – 1/3 норми азоту. Навесні на цих полях зелене добриво придисковують, вносять по 30 т/га гною, який приорюють.

При використанні гною або торфокомпостів вносять повні мінеральні добрива з розрахунку: на чорноземах – N60-90Р60-90К60-90; на дерново-підзолистих, сірих лісових, світло-каштанових ґрунтах - N90-120Р60-90К90-120. Фосфорно-калійні добрива застосовують восени, азотні – навесні. На осушених торфових ґрунтах слід вносити тільки фосфорно-калійні добрива в дозі Р60-90К90-120 і один раз за ротацію добрива із вмістом міді – 5 – 6 ц/га піритного недогарку або 25 – 30 кг/га мідного купоросу. За інтенсивної технології всю норму добрив використовують для основного внесення або вносять мінеральні добрива в рядки картоплі (локально) на 5 – 6 см нижче бульб картоплесаджалками при садінні картоплі або культиваторами удобрювачами-гребенеутворювачами КОН-2,8Г. За інтенсивної технології картоплю, як правило, не підживлюють. Але при недостатньому внесенні добрив під обробіток ґрунту слід провести підживлення.

Кращими мінеральними добривами для картоплі є: аміачна селітра, сечовина, суперфосфат, калімагнезія і складні добрива. Хлорид калію, сирі калійні солі для картоплі малопридатні, їх краще не застосовувати.

Кислі ґрунти потрібно вапнувати – піщані з розрахунку 0,6 норми вапна за гідролітичною кислотністю, супіщані – 0,75 норми.

Найкраще використовувати для цього доломітове борошно. На засолених ґрунтах півдня України ефективне гіпсування (3 – 5 т/га гіпсу).

Садіння й догляд за насадженнями. Картоплю перед садінням сортують, видаляють усі хворі та пошкоджені бульби Для садіння використовують здоровий садивний матеріал районованих сортів Використання для садіння здорових, вирівняних з високими врожайними якостями бульб є важливим резервом підвищення врожайності картоплі та однією з основних умов реалізації Інтенсивної технологи Вирощують й на торфових і заплавних ґрунтах, у гірських районах, які відзначаються помірними температурами і достатнім зволоженням Для садіння на торфових ґрунтах краще використовувати картоплю, вирощену на мінеральних ґрунтах, і навпаки Це має велике значення для боротьби з й виродженням

Урожайність картоплі значною мірою залежить від розміру висаджених бульб що більші бульби, то вищий урожай Нині у виробництві застосовують калібрування насінних бульб на три фракції за масою дрібні (30-50 г), середні (50–80 г), великі (80–100 г) Калібрують бульби на сортувальних пунктах КСП-15Б, КСП-25, К-750, К-754, КСП-50

При вирощуванні картоплі велике значення мають способи і строки внесення добрив Дослідженнями встановлено, що найефективнішим є локальне внесення складних мінеральних добрив під час нарізування гребенів або перед садінням Найефективніше локальне внесення добрив за стрічкового внесення по боках формування гребенів – урожайність бульб підвищується до 24%

Дрібні бульби висаджують густіше, ніж великі Досліди показали, що для садіння потрібно використовувати бульби середнього розміру – масою 50–80 г На 1 га потрібно 2,5–3,5 т Дрібні бульби (маса менше 30 г) дають нижчі врожаї Однак для літнього садіння широко використовують бульби масою 40–50 г з високими насінними якостями

Якщо садивного матеріалу не вистачає, для садіння використовують великі бульби, попередньо розрізані на дві частини Щоб прискорити появу сходів і поліпшити живлення рослин, бульби, призначені для різання, пророщують Краще різати бульби вздовж, оскільки в обох половинах на верхній частині бульби розміщені найжиттєздатніші вічка Якщо бульби розрізують упоперек, висаджувати потрібно лише верхню частину

Для розмноження дефіцитного сорту бульби розрізують на частинки масою 20–30 г з двома-трьома вічками

Під час вирощування ранньо-1 пізньостиглих сортів для весняного або літнього садіння застосовують пророщування бульб Це прискорює появу сходів і підвищує врожай на 10–20%, а також сприяє збільшенню кількості великих та середніх бульб

Пророщування картоплі починають за 3–4 тижні до садіння Відсортовані бульби розкладають тонким шаром (2–3 бульби) на стелажах або у спеціальних ящиках у світлому приміщенні, бажано з додатковим електричним освітленням Кожного тижня бульби перекладають, щоб вони рівномірно освітлювалися Пророщують бульби протягом 20–25 діб за температури 15–18 °С Наприкінці пророщування на бульбах з'являються товсті зелені паростки (6–7 мм) з виразними кореневими горбками

Пророщувати бульби можна також у парникових коробах 20 см заввишки під поліетиленовою плівкою на рівному освітленому майданчику, вкритому соломою Бульби зазвичай розкладають шаром у два ряди Пророщування бульб під плівкою (дослідження Інституту картоплярства УААН) протягом двох тижнів підвищує врожай картоплі на 15–20%

Пророщують картоплю також у котлованах завглибшки 20 см і завширшки 1,5–2 м на південних теплих схилах Котлован вистеляють соломою шаром 10 см і на ній розкладають бульби На ніч їх вкривають матами Від ди прямих сонячних променів бульби також захищають матами

Після садіння пророщених бульб коренева система на них розвивається швидко, і молоді рослини ще до появи сходів засвоюють поживні речовини з ґрунту Пророщування бульб має велике значення для отримання раннього врожаю столової картоплі та для прискорення достигання пізньостиглих сортів

Найпоширенішим прийомом підготовки бульб до садіння є повітряне теплове обігрівання на відкритому майданчику упродовж 7–10 діб За цей час бруньки вічок починають проростати, і сходи після садіння з'являються на 4–5 діб раніше, внаслідок чого врожайність бульб збільшується на 3–8 т/га. Ефективність світлового пророщування бульб вища за ранніх строків садіння, при цьому в них збільшується вміст крохмалю на 0,5–0,7%.

Щоб запобігти ураженню картоплі фітофторою, ризоктонією та паршею звичайною, садивний матеріал у день садіння обробляють вітаваксом 200 (75% з. п. – 2 кг/т), дітаном М-45 (80% з. п. – 2–2,5 кг/т), полікарбацином (80% з. п. – 2,6 кг/т). Витрата робочого розчину зазначених фунгіцидів залежно від використовуваного агрегату та способу обробки становить від 5 до 50–70 л на 1 т бульб. Проти дротяника, колорадського жука та інших шкідників і деяких хвороб застосовують престиж (т. к. с. 1 л/т). Для протруювання бульб використовують машину «Гуматокс С».

Садити картоплю починають тоді, коли температура грунту на глибині 10 см досягне 8–10 °С. За надто раннього садіння молоді рослини пошкоджуються весняними приморозками, а на важких перезволожених грунтах загнивають.

На основі багаторічної практики і дослідних даних визначено оптимальні строки садіння картоплі для окремих районів. Піщані легкі ґрунти швидше прогріваються, і картоплю на них можна висаджувати раніше. Це стосується і південних та південно-східних районів, де грунти також швидше прогріваються. За сприятливих умов навесні картоплю краще садити відразу після сівби ранніх ярих зернових. За даними Інституту картоплярства УААН, у районах достатнього зволоження запізнення з садінням картоплі на 10–12 діб знижує врожай бульб на 10–30, а в більш посушливих районах – на 25–45 ц/га.

Ранньостиглі сорти картоплі садять раніше, ніж пізньостиглі. У південних степових районах і Закарпатті картоплю починають садити у першій декаді, у лісостепових районах і на Поліссі – у другій-третій декаді квітня, а в Прикарпатті та в гірських районах – у першій-другій декаді травня. У районах з теплою зимою останнім часом практикують підзимнє садіння картоплі, що забезпечує високі врожаї бульб.

На торфовищах садити картоплю, де можливі весняні приморозки, потрібно тоді, коли температура ґрунту досягне 8–10 °С.

Урожайність картоплі залежить від площі її живлення. У районах достатнього зволоження для ранньо- і середньостиглих сортів кращою є площа живлення 70 х 25, а в районах з недостатньою кількістю опадів – 70 х 35 см.

На Поліссі картоплю садять гребеневим способом або в гребені, нарізані перед садінням; у Лісостепу і Степу – гребеневим способом або в гребені, нарізані восени, саджалками САЯ-4А, КСМГ-4, КСМГ-6.

Середня густота садіння бульбами масою 50 – 80 г: на Поліссі – товарної картоплі не менше 55 – 60 тис./га, насінної 65 – 70 тис./га; в Лісостепу – відповідно 50 і 55 тис./га; у Степу – 45 і 50 тис./га; при зрошенні – 55 – 60 тис./га.

Більша густота насаджень (на 10 %) при садінні картоплі на ґрунтах з більшим вмістом поживних речовин, при вирощуванні ранньої картоплі, при використанні для садіння дрібних бульб; менша – на бідних ґрунтах, при садінні великих бульб; вирощуванні пізньостиглих сортів. Щоб досягти рекомендованої густоти насаджень на час збирання, норму висаджування бульб збільшують на 10 – 15 %. Залежно від розміру бульб на 1 га висаджують їх 3,5 – 4,5 т. Для більшості сортів густота насаджень має становити 200 – 250 тис./га.

Для садіння використовують картоплесаджалки СН-4Б, КСМ-4, КСМ-6. Картоплесаджалку КСМ-6 агрегатують з трактором ДТ-75М, інші – з трактором МТЗ-80/82. Картоплесаджалку СН-4Б завантажують за допомогою самоскидів САЗ-3502 або ГАЗ-53Б. Самоскиди обладнують спеціальним вставним бункером, а картоплесаджалку – надставкою для бункера. Для завантажування картоплесаджалок КСМ-4 і КСМ-6 дообладнання самоскидів не потрібне. Для їх завантаження можна використовувати тракторні причепи 2-ПТС-М.

Під час садіння бульби загортають на 6–8 см нижче поверхні гребеня. На піщаних ґрунтах їх висаджують на 2–3 см глибше.

Висота утворених гребенів (до вершин бульб) становить 14–16 см. На 7–10-й день після садіння проводять перше розпушування міжрядь на глибину 12 см культиватором КОН-2,8ПМ або КРН-4,2Г в агрегаті з на-чіпною сітчастою борінкою БСН-4,2 або роторною РБУ-0,7. На кожну секцію культиватора ставлять по одній стрілчастій лапі, встановленій на глибину 3–5 см, чи підгортачі та по дві лапи-бритви або долотоподібні лапи, що підрізують вершину гребеня на глибину 3–5 см. На ущільнених ґрунтах використовують роторну борону БРУ-0,7, а на важких суглинкових – фрезерний культиватор ФПУ-4,2, обладнаний дисковими підгортальниками.

Щоб запобігти вигортанню бульб боронами, на тих площах, де їх висаджували неглибоко, під час досходового обробітку нарощують гребені підгортанням.

Розпушування міжрядь поліпшує аерацію ґрунту і знищує бур'яни. Через 5–7 діб (до появи сходів картоплі) проводять другий обробіток міжрядь і гребенів, а за потреби – третій. Обробляти посіви у цей час потрібно обережно, щоб не пошкодити сходів картоплі.

У період вегетації до змикання рядків проводять ще два розпушування з підгортанням. Перший післясходовий обробіток міжрядь проводять, коли висота рослин картоплі досягне 5–6 см На секцію культиватора встановлюють по дві стрілчасті лапи і посередині лапу-пщгортальник або використовують триярусні підгортальники При цьому міжряддя розпушують на глибину 16–18 см (його можна проводити одночасно з підживленням мінеральними добривами)

На початку бутонізації картоплі залежно від стану гребенів проводять підгортання Дослідні дані свідчать, що за гребеневого садіння й обробітку міжрядь урожайність картоплі збільшується, а затрати праці й собівартість продукції зменшуються Гребеневий спосіб садіння картоплі найефективніший на зв'язних і перезволожених грунтах У районах надмірного зволоження, зокрема на Прикарпатті, застосовують загінно-гребеневий спосіб садіння картоплі На легких супіщаних грунтах картоплю вирощують без утворення гребенів У районах з недостатнім зволоженням ґрунту застосовують напівгребеневий спосіб садіння, при якому створюють гребені 8 см заввишки та загортають бульби на глибину 8 см

Глибина садіння бульб за звичайної агротехніки залежить від ґрунтово-кліматичних умов, розміру бульб і строків садіння. На легких ґрунтах картоплю потрібно садити на глибину 8-10, а на важких глинистих та суглинкових – 6–8 см У південних і південно-східних степових районах бульби висаджують на глибину 12–15 см. Під час садіння навесні малі або різані бульби потрібно загортати на меншу глибину Пояснюється це тим, що за такого садіння бульби знаходяться у верхньому шарі ґрунту, який сильно прогрівається.

Для боротьби з фітофторою і макроспорюзом у дощову погоду картоплю обприскують через кожні 5 –7 діб 0,4% суспензією препарату хлор-окису міді (90% з п – 2,4–3,2 кг/га) або полікарбацину (80% з п – 2,4 кг/га) За період вегетації рослин, залежно від використовуваного препарату, проводять три–п'ять обприскувань Останнє допускається за 20 діб до збирання врожаю Для боротьби з колорадським жуком до розчину фунгіцидів доцільно добавляти Інсектициди Крім того, до цієї суміші рекомендується добавляти ще й сечовину – 20 кг/га

Догляд за картоплею полягає у розпушуванні ґрунту в міжряддях В умовах вологого клімату поліської зони, зокрема у західних областях України, на важких ґрунтах Передкарпаття, проводять 3–4 міжрядних культивації, а на легких ґрунтах у суху погоду – 1–2 На добре зволожених ґрунтах першу культивацію роблять на глибину 12–14, а другу – 10–12 см У суху погоду культивацію роблять на глибину 7–8 см

Якщо випадає достатня кількість опадів, після двох-трьох міжрядних розпушувань ґрунту картоплю підгортають Підгортання сприяє кращому провітрюванню ґрунту і випаровуванню зайвої вологи У підгорнутих рослин утворюються нові додаткові столони і бульби, крім того, збільшується кількість великих бульб Перше підгортання проводять у ранні строки – до бутонізації У вологі роки картоплю підгортають удруге – до цвітіння Приріст урожаю бульб від цього заходу – до 20 ц/га

У посушливих районах застосовують тільки міжрядне розпушування ґрунту, оскільки підгортання пересушує ґрунт і призводить до зниження врожаю Так само недоцільно підгортати картоплю у посушливі роки на піщаних ґрунтах Полісся Під час міжрядного обробітку ґрунту картоплю підживлюють

Поліпшення насінного матеріалу. Для вирощування високоякісного насінного матеріалу картоплі створені спеціалізовані насінницькі райони у найсприятливіших для неї ґрунтово-кліматичних умовах – у західних областях та на Поліссі В цих районах вирощують сортову картоплю для господарств своєї області, а також для лісостепових і південних районів країни На присадибних ділянках насінницького району та в Інших господарствах висаджують також здоровий насінний матеріал.

За рядкового способу садіння картоплі навесні у південних і південно-східних районах, як уже зазначалося, бульби утворюються у жаркий період літа Під впливом високої температури бруньки молодих бульб пробуджуються, швидко старіють і утворюються вироджені бульби Найшвидше вироджуються за таких умов скоростиглі сорти, в яких утворення бульб припадає на найжаркішу пору Середньостиглі та пізні сорти вироджуються менше, оскільки бульби у них утворюються у другій половині літа за нижчих температур Отже, у південно-східних районах картоплю потрібно висаджувати влітку Період від садіння до появи сходів і бутонізації картоплі при цьому менш тривалий завдяки сприятливим умовам росту.

Кращими строками літнього садіння картоплі, за багаторічними даними науково-дослідних установ, є для степових районів України при вирощуванні ранніх сортів – з 10 по 20, а середніх – з 1 по 10 липня, для лісостепових районів України при вирощуванні ранніх сортів – з 5 по 15 липня, а середніх і пізніх – з 25 червня по 5 липня, для поліських районів при вирощуванні ранніх сортів – з 1 по 10 липня, а середніх і пізніх – з 20 по 25 червня.

Обробіток ґрунту й удобрення картоплі літніх строків садіння такі самі, як і при садінні навесні.

У південних областях країни для вирощування насінної картоплі на зрошуваних землях застосовують також садіння в середині липня свіжозібраними бульбами Ранньою весною висаджують пророщені бульби, а врожай Із цих плантацій використовують для літнього садіння.

У південних районах країни за один вегетаційний період вирощують два врожаї ранніх і середньоранніх сортів картоплі У господарствах Миколаївської області при використанні для літнього садіння столового ранньостиглого сорту картоплі Царникавська в результаті двоврожайної культури збирали по 150–200, а після висаджування бульб минулого року – лише 90–100 ц/га Впровадження в насінництві двоврожайної культури картоплі забезпечує швидше розмноження сортів Бульби до висаджування влітку краще зберігати у сховищах-холодильниках за температури 3–5 °С.

Нині в насінництві з метою швидкого розмноження здорового садивного матеріалу картоплі широко впроваджується розмноження її з використанням культури тканин (in vitro). Це забезпечує створення еліти за З–4 роки замість 5–6 років. Основою отримання здорового садивного матеріалу є процес багаторазової регенерації пробіркових рослин.

Заходи боротьби з хворобами і шкідниками. Загальні світові втрати врожаю картоплі внаслідок ураження хворобами і шкідниками становлять близько 30% валового збору.

Хвороби вражують картоплю під час росту і розвитку, а також при зберіганні бульб. Збудниками хвороб картоплі є гриби, бактерії, віруси. Найбільше їй шкодять грибні хвороби: фітофтороз, рак, ризоктоніоз, парша.

З бактеріальних хвороб картоплі найпоширеніші мокра, суха й кільцева гнилі та чорна ніжка. Проти ураження фітофторозом для обприскування посівів використовують авіксил (70% з. п. – 2,1–2,6 кг/га), антракол (в. г. – 1,5 кг/га), купроксат (к. е. – 3,0–5,0 кг/га), оксіхом (80% з. п. – 1,9–2,1 кг/га), пенкоцеб (з. п. – 1,6 кг/га). Забезпечує боротьбу з фітофторозом курзат Р (з. п. – 2,5–3,0 кг/га), ридоміл голд МЦ 68 WP (з. п. – 2,5 кг/га), татту (55% к. е. – 3,0 кг/га), фольпан (50% з. п. – 3,0 кг/га), санкоцеб (80% з. п. – 1,2–1,6 кг/га) та проти альтернаріозу і фітофторозу – сульфокарботіон-К (90–95% п. – 1,5–3,0 кг/га), утан М-45 (80% з. п. – 1,2–1,6 кг/га). Норма витрати рідини – 50–500 л/га залежно від типу апаратури.

Для знезараження насінного матеріалу від ризоктоніозу і парші застосовують полікарбацин, фітан, вітавакс.

Щоб запобігти ураженню насінного матеріалу бульб хворобами, крім знезараження їх фунгіцидами потрібно вирощувати картоплю на одному й тому самому місці не раніше ніж через 3–4 роки. Під час вегетації потрібно вибраковувати уражені хворобами рослини. У разі виявлення фітофторозу за сім діб до початку збирання картоплі треба скосити і вивезти з поля картоплиння. Перед садінням слід старанно перебирати і видаляти хворі бульби.

Стійкість рослин картоплі проти хвороб підвищується при розміщенні її після озимого жита, кукурудзи, по обороту пласта багаторічних трав, люпину, а також при внесенні високих доз органічних і мінеральних добрив.

Найбільше пошкоджують картоплю колорадський жук, дротяники, картопляна нематода. Бульби, пошкоджені шкідниками, швидко уражуються грибами та бактеріями і загнивають.

Важливе значення для боротьби зі шкідниками має вчасне і якісне виконання польових робіт, знищення рослинних залишків, знезараження насінного матеріалу і сховищ тощо.

За масової появи колорадського жука, що перезимував, і личинок другого віку посіви картоплі обприскують, використовуючи актар 25 WG (в. г. – 0,06–0,08 кг/га), арріво (25% к. е. – 0,1–0,16 кг/га), Бі-58 новий (40% к. е. – 2,0–2,5 кг/га), бульдок (к. е. – 0,25 л/га), волатон 500 (50% к. е. – 1,0–1,5 кг/га), децис (2,5% к. е. – 0,1–0,2 кг/га), дуребан 480 (48% к. е. – 1,5 кг/га), золон (35% к. е. – 1,5–2,0 кг/га), кінмікс (5% к. е. – 0,15–0,2 кг/га), конфідор (в. р. к. – 0,2–0,25 кг/га), моспілан (р. п. – 0,02–0,025 кг/га), номолт (15% к. с. – 0,15 кг/га), омайт 570 (57% в. е. – 0,15 кг/га), пірінекс (40,8% к. е. – 1,5 кг/га), політрин 200 EC (к. е. – 0,15 кг/га), регент 80 (80% в. г. – 0,020–0,025 кг/га), сумі-альфа (к. е. – 0,25 кг/га), фостак(10% к. е. – 0,07–0,1 кг/га), ф'юрі (10% b.c. – 0,07 л/га), шерпа (25% к. е. – 0,1–0,16 л/га). З біопрепаратів застосовують боверин (2 кг/га). У разі потреби оброблення посівів картоплі повторюють.

У місцях вирощування картоплі поширені вірусні хвороби, які є причиною значного зниження врожаю.

Нині під поняттям виродження картоплі часто розуміють прогресуюче зниження і погіршення якості врожаю в наступних репродукціях. У разі виродження картоплі бруньки молодих бульб пробуджуються передчасно, ростки витягуються й розвиваються дрібні, часто уражені різними хворобами, зокрема вірусними, бульби. Рослини поступово старіють.

Існують екологічна і вірусна теорії виродження картоплі. Прихильники екологічної теорії вважають, що причиною виродження є несприятливі умови вирощування – висока температура, нестача вологи в ґрунті у період бульбоутворення.

Послідовники вірусної теорії твердять, що причиною виродження картоплі є віруси, а не умови середовища. Картопля може бути уражена одним або кількома вірусами.

Типовими формами виродження є вірусні хвороби – кучерявість листя і готика, або веретеноподібність бульб.

Вірусна мозаїка часто виявляється на молодих листках у вигляді водянисто-прозорих плям. За вірусної жовтяниці листки жовтіють з верхівки і стають крихкими. Вірусні хвороби частіше поширюються в насінницьких господарствах, оскільки взимку віруси зберігаються в коренях маточних буряків.

Боротися з виродженням картоплі можна різними способами: викопувати хворі рослини і знищувати їх, вирощувати картоплю на насіння на торфових ґрунтах, у заплавах річок, у гірських районах, збирати врожай весняних строків садіння до відмирання надземних частин рослин (листя і стебел), зберігати бульби до осіннього кагатування у прохолодних місцях, оскільки висока температура негативно позначається на їх посівних якостях.

Важливим заходом для оздоровлення насінного матеріалу є створення стійких проти вірусних хвороб і виродження сортів та організація насінництва цієї культури на безвірусній основі з розмноженням перспективних клонів.

Для обприскування посівів картоплі використовують наземні обприскувачі ОПШ-15, ПОМ-630, ОП-2000-2-1 зі штангою (витрата робочого розчину становить 200–400 л/га, а за використання авіації – 100–150 л/га).

Збирання і зберігання врожаю. Залежно від призначення картоплю збирають у різні строки. Столові ранні сорти для літнього споживання збирають до настання повної стиглості. Картоплю, вирощену на зайнятих парах, збирають на 8–10 діб раніше, щоб мати змогу підготувати ґрунт до сівби озимих. Пізньостиглі сорти картоплі потрібно збирати до настання осінніх приморозків (раніше повної стиглості). На посівах для товарних потреб картоплиння скошують до збирання врожаю і силосують, а на насінницьких надземну масу скошують за 12–15 діб до збирання врожаю. Для цього використовують ротаційну косарку-подрібнювач КИР-1,5 або КИР-1,5Б. На насінницьких посівах для знищення бадилля використовують хлорат магнію (60% р. п. – 25–30 кг/ra) з витратою робочої рідини 400 л/га.

На важких грунтах перед збиранням бульб розпушують міжряддя культиваторами зі стрілчастими лапами нижче залягання бульб, що прискорює дозрівання їх та полегшує роботу картоплезбиральних комбайнів.

Залежно від умов картоплю збирають комбайнами або картоплекопачками. За прямого комбайнування використовують комбайн ККУ-2А та комбайни Е-665/6, Е-686 і копач-навантажувач Е-684.

Збирають картоплю у суху погоду, що сприяє кращому зберіганню її взимку. Картоплю, призначену для зимового зберігання, починають збирати, коли картоплиння засихає, а на бульбах утворюється щільна шкірка.

У виробництво впроваджується також потоковий спосіб збирання картоплі із застосуванням картоплезбиральних комбайнів ККУ-2А, КПК-3. Використовують також картоплекопачі КТН-2Б і КСТ-1,4. Після збирання картоплю сортують на сортувальному пункті КСП-15Б. Пошкоджені бульби, а також різні домішки відбирають вручну на виносних конвеєрах. Відсортовану картоплю відвозять на заготівельні пункти або закладають у бурти.

Щоб картопля не пошкоджувалася під час транспортування, перевозять її у збірно-розбірних контейнерах. Навантажують контейнери на автомашини за допомогою автокранів. Для перевезення картоплі використовують також планчасті ящики або сітчасті мішки.

Зберігають контейнери з картоплею у стаціонарних сховищах з активним вентилюванням. Контейнери ставлять у три-чотири яруси.

Насінну картоплю перед перевезенням у картоплесховища протягом 10–15 діб рекомендується добре просушити на світлі до слабкого позеленіння бульб. Це зменшує їх ураження хворобами під час зберігання та підвищує врожайність. Проте слід пам'ятати, що соланін має отруйні властивості, тому позеленілі бульби без попереднього запарювання непридатні для згодовування тваринам.

Під час зберігання поживні речовини бульб втрачаються у процесі дихання, внаслідок якого виділяються волога, тепло і вуглекислота. Це призводить до зменшення їх маси. Для правильного зберігання бульб температура у картоплесховищах має бути 2–З °С. За температури, нижчої за 1 °С, бульби підмерзають, а за температури, вищої за 4 °С, спостерігається старіння бульб і передчасне проростання вічок.

Вологість повітря у картоплесховищах значною мірою впливає на зберігання бульб. Бульби краще зберігаються за відносної вологості повітря 80–90%. За вищої вологості бульби швидко уражуються мокрою гниллю, а за надмірної сухості – стають м'якими. Температуру і вологість повітря в картоплесховищах регулюють вентилюванням.

Крім картоплесховищ для зберігання картоплі використовують траншеї й кагати, які влаштовують на підвищених і захищених від холодних вітрів місцях, їх обкопують рівчаками для стікання води. Під кагати викопують котловани завглибшки 30-40 см. У кагатах по довжині роблять канавки, які закривають хмизом, або кладуть драбини шириною 20–25 см та через 6–7 м встановлюють труби для забезпечення вентиляції. Ширина кагатів 1,5–2 м, довжина – довільна. Кагати, заповнені шаром бульб 80–100 см, вкривають шаром соломи завтовшки 20 см та землі –15–20 см. Коли температура повітря знизиться до 1–2 °С, товщину шару землі доводять до 35–40 см. Під час сильних морозів кагати додатково вкривають землею, гноєм, тирсою тощо.

Особливості голландської технології вирощування картоплі. Технологія рекомендована голландською фірмою «Себеко» для застосування в картоплярських районах України. За даними фірми, вона забезпечує урожайність картоплі в умовах Голландії 400 ц/га і більше.

Національною програмою розвитку картоплярства в Україні передбачено до 2005 р. досягти стабільної врожайності бульб в основних районах вирощування картоплі на рівні не менше 180 - 200 ц/га.

Перші результати вирощування за голландською технологією в господарствах Чернігівської області показують, що застосування цієї технології підвищує продуктивність картопляного поля.

Проводять зяблевий обробіток ґрунту, під який вносять до 70 т/га гною та мінеральні добрива МІзоРІ2оК20о. Цей обробіток проводять на глибину 28 см без огріхів «скиба в скибу», щоб поле було пухким і максимально вирівняним. Навесні при настанні фізичної спілості ґрунту закривають боронуванням вологу, після чого ґрунт обробляють фрезерними культиваторами-розпушувачами (КФГ-3,6-01), які розпушують ґрунт до дрібногрудочкуватого стану на глибину 10 – 12 см. Розпушувачі одночасно вирівнюють і коткують ґрунт. З ґрунту акуратно видаляють всі тверді матеріали.

Бульби перед садінням обігрівають теплим повітрям за допомогою теплогенераторів. Для садіння використовують бульби розміром 35 - 55 мм. На 1 га їх висаджують 54 тис. (40 ц/га) з розрахунку, щоб на 1 га у кущах було не менше 300 тис. стебел (приблизно по 5,5 стебла в одному кущі). Відстань між бульбами 22 - 24 см, ширина міжрядь 75 см. Садять саджалкою голландського виробництва «Кратер», а також вітчизняними КСМ-6, у яких видаляють два сошники, бо догляд ведеться 4-рядними агрегатами.

Під час садіння кожну бульбу в сошнику з трьома форсунками обробляють рідкими розчинами (400 л/га) препаратів проти хвороб. Одночасно цими засобами обробляють також смугу ґрунту, в яку висаджують бульби.

Глибина садіння 5-6 см. При використанні саджалок утворюється гребінь 10 см заввишки.

Днів через 10 після садіння, коли на поверхні гребенів з'являються до 2 % сходів, а решта проростків будуть біля поверхні гребеня, приступають до формування повнопрофільних гребенів гребенеутворювачем (фірми «Амак» або вітчизняним КФЛ-4,2). Формують гребені так, щоб на них потрапляв лише розпушений ґрунт з розміром грудочок не більше 22 мм. Висота гребенів 22 - 24 см. Бульби загортають на глибину 10 - 12 см від поверхні гребеня. Під час формування гребенів активно сходять бур'яни, які повністю знищують у міжряддях фрезами гребенеутворювача, а на вершині гребеня присипають шаром ґрунту 2 – 3 см. Проти бур'янів використовують також гербіциди, в тому числі 70 %-й зенкор у дозі 1,5 кг/га за препаратом у 300 л води. Після насипання гребенів обробіток ґрунту не проводять аж до збирання врожаю.

Проти фітофтори картоплю через 20 днів після садіння обробляють цинебом (2,5 кг/га), а далі через кожні 2 тижні застосовують препарати проти комплексу хвороб. За вегетацію кілька разів проводять фітосанітарне сортове очищення насаджень – видаляють усі хворі й нетипові рослини, які спалюють за межами поля.

Коли 75 % бульб досягнуть розмірів садильних фракцій, проводять десикацію реглоном дозою 2 – 2,5 кг/га у 800 л води. Через кілька днів після десикації скошують бадилля бадилеподрібнювачем (фірми «Амак»), а бульби картоплі ще на два тижні залишають у ґрунті до досягнення ними потрібних кондицій (шкірка бульб у руці лущиться і обсипається).

Копають картоплю картоплекомбайном фірми «Амак» або вітчизняними комбайнами. Прямо з-під комбайна чисті бульби відвозять у сховища. Бульби при збиранні не травмуються, бо всі робочі органи агрегатів обтягнуті гумовим покриттям.

Механічний догляд за посівами картоплі. Вирощування картоплі за екологічно чистою технологією повністю виключає застосування гербіцидів.

Перший досходовий обробіток проводять на 5-7-й день після садіння, коли бур'яни перебувають у фазі «білої ниточки». Виконують цю роботу культиватором КОН-2,8ПМ або КРН-4,25, а на 8-рядко-вих насадженнях – культиваторами КРН-5,6 або переобладнаними культиваторами КРН-4.2Г. На кожну секцію встановлюють по одній стрілчастій лапі посередині міжрядь на глибину 14 - 16 см і по дві широкозахватні лапи (бритви), які підрізують вершину гребеня на 3 – 5 см. Для кращого знищення бур'янів культиватори доповнюють спеціальною профільною борінкою, яка перемішується посередині рядків за культиватором, або використовують сітчасті борони БСО-4А.

Другий обробіток проводять через 7-10 днів після першого. У цей час на гребеневих насадженнях доцільно використовувати сітчасті борони в агрегаті з культиваторами з одночасним обробітком гребенів плоскорізальними лапами. Наступний обробіток – міжрядні культивації з присипанням сходів бур'янів на гребенях.

Для кращого розпушування ґрунту в міжряддях у період підгортання – присипання бур'янів на культиваторах слід встановити долота із захисною зоною по 10 - 12 см в обидва боки від центра вершини гребенів. Чотирирядкові насадження обробляють відповідно

Література

1. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко; За ред. О.І. Зінченка. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 591с.

2. Алімов Д.М., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва: Підручник. – К.: Вища шк., 1995. – 271с.

3. Интенсивные технологии возделывания зерновых и технических культур /Под ред. А.И. Зинченко и И.М. Карасюка. – К.: Вища шк., Головное изд-во, 1988. – 327 с.

4. Интенсивные технологии возделывания сельскохозяйственных культур /Г.В. Коренев, Г.Б. Гатаулина, А.И. Зинченко и др.; Под ред. Г.В. Коренева. – М.: Агропромиздат, 1988. – 301 с.

5. Біологічне рослинництво: Навч. посібник/ О.І. Зінченко, О.С. Алексєєва, П.М. Приходько та ін.; За ред. О.І. Зінченка. – К.: Вища шк., 1996. – 239 с.

6. Зінченко О.І. Кормовиробництво: Навчальне видання. – 2-е вид. доп., і перероб. – К.: Вища школа, 2005. – 448 с.

7. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. – 2-е видання, виправлене. – Київ: Центр Навчальної літератури, 2004. – 808 с.

8. Рослинництво: Підручник /В.Г. Влох, С.В. Дубковецький, Г.С. Кияк, Д.М. Онищук; За ред. В.Г. Влоха. – К.: Вища шк., 2005. – 382 с.

9. Рослинництво: Підручник / Каленська, О.Я. Шевчук, М.Я. Дмитришак, О.М. Козяр, Г.І. Демидась; За ред. О.Я. Шевчука. – К.: НАУ, 2005. – 502 с.

10. Рослинництво. Модульний метод з тестового контролю і рейтинговою оцінкою знань студентів на ПЕОМ: Навчальний посібник / О.М. Куценко, А.А. Кочерга, Л.Ф. Бондарєва, О.С. Пипко, Т.О. Бєлова, Є.Г. Чернявський, М.Я. Шевніков, О.А. Антонець, С.В. Філоненко, В.В. Ляшенко. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 312 с.

Дата добавления: 2014-01-07