Елементи теорії й методології науково-технічної творчості

Творчість — мислення в його вищій формі, що виходить за межі відомого, а також діяльність, яка породжує щось якісно нове. Остання містить у собі постановку або вибір задачі, пошук умов і способу її рішення й у результаті — створення нового.

Творчість може мати місце в будь-якій сфері діяльності людини: наукової, виробничо-технічної, художньої політичної і т.д.

Зокрема, наукову творчість зв'язано з пізнанням навколишнього світу. Науково-технічне (або просто технічне) творчість має прикладні цілі й напрямок на задоволення практичних потреб людини. Під ним розуміють пошук і рішення задач в області техніки на основі використання досягнень науки.

Творчість являє собою явище, що відноситься насамперед до конкретних суб'єктів і зв'язане з особливостями людської психіки, закономірностями вищої нервової діяльності, розумової праці.

Активізація творчого мислення припускає знання факторів, що негативно впливають на нього. До числа таких факторів відноситься відсутність гнучкості мислення, сила звички, вузько практичний підхід, надмірна спеціалізація, вплив авторитетів, острах критики, страх перед невдачею, надто висока самокритичність, лінь.

Протилежністю творчої уяви є психологічна інерція мислення, зв'язана з прагненням діяти відповідно до минулого досвіду й знаннями, із використанням стандартних методів і т.д.

У зв'язку з цим необхідно формулювати технічні завдання таким чином, щоб виключити можливість психологічної інерції і її негативного впливу на творчість, прагнути всіляко розвивати творча уява.

Творча особистість володіє поруч особливостей і насамперед умінням зосередити увагу і довго утримувати його на якому-небудь питанні або проблемі. Це одне з найважливіших умов успіху,у будь-якому виді діяльності. Без завзятості, наполегливості, цілеспрямованості немислимі творчі досягнення.

Протиріччя в технічних системах надзвичайно різноманітні за формою й проявами, мають минущий історичний характер, взаємозалежні й взаємообумовлені. У процесі рішення науково-технічних задач послідовно виявляються спочатку зовнішні, а потім внутрішні протиріччя на усе більш поглибленому рівні. Зовнішні протиріччя передують науково-технічній задачі і створюють мотиви для її виявлення й рішення. Серед внутрішніх протиріч (протиріч самої структури системи) виділяють основні і головні технічні й фізичні протиріччя.

Технічні протиріччя виникають між елементами системи і їхніх частин, між технічними параметрами й властивостями. Вони полягають у тому, що, наприклад, збільшення потужності корисного агрегату може викликати неприпустиме погіршення екологічної обстановки або необхідне підвищення міцності викликає неприпустиме збільшення маси конструкції і т.д.

Фізичні протиріччя складаються в наявності в того самого елемента системи (її уявної моделі) взаємно протилежних фізичних властивостей або функцій. Наприклад, елемент електричної схеми повинний бути провідником, щоб виконувалася одна дія, і одночасно діелектриком, щоб виконувалося інше. Це протиріччя дозволяє інший елемент — діод.

Приведені елементи теорії пізнання є основними методологічними засобами науково-технічної творчості, до яких відносяться також евристичні прийоми й методи активізації і наукової організації творчої праці. Приведемо деякі з них.

Прийоми дроблення й об'єднання (частин або операцій). Наприклад, гайка, різьблення й корпус якої виконані окремими деталями, може бути знята з болта без скручування, а об'єднання в автомобільному колесі двох шин дозволяє набагато підвищити його надійність.

Прийом винесення (відділення частини, що заважає, або виділення єдино потрібної). Наприклад, при флюорографії для захисту від рентгенівських променів багатьох органів на шляху випромінювання ставлять захисні бар'єри, залишаючи доступними для нього тільки потрібні частини грудної клітки.

Прийом інверсії (замість диктуємої умовами задачі дії використовувати протидії). Наприклад, у пристрої для тренування плавців назустріч подається вода, а сам плавець залишається на місці.

Ідеальне рішення — це найбільш сильне з усіх мислимих рішень даної задачі. Дуже важливо навчитися користуватися поняттями про ідеальні машини, процеси або матеріали. Наприклад, ідеальною може бути визнана лампочка накалювання з контактами з ртуті, що забезпечують її включення в одному положенні й вимикання — в іншому. Таким чином, необхідні дії здійснюються без вимикача у виді окремого елемента в ланцюзі.

При роботі над винаходом необхідно прагнути максимально наблизитися до ідеального результату, значно поліпшити необхідні показники, не погіршивши інших.

Важливим загальнонауковим методом пізнання є аналогія.

На практиці використовуються в основному чотири види аналогії: пряма, символічна, особиста і фантастична. При прямої аналогії розглянутий об'єкт порівнюється з більш-менш схожим з іншої області техніки або живої природи. Наприклад, датчик, що реагує на об'єкт, що рухається, так само, як око жаби на муху, що пролітає.

Символічна аналогія (узагальнена, абстрактна) вимагає формулювання в парадоксальній формі суті явища або поняття. Наприклад, полум'я — видима теплота; міцність — примусова цілісність і т.п.

Особиста аналогія являє собою ототожнення себе з досліджуваним об'єктом. Для цього вирішальну задачу необхідно вжити в образ удосконалювального об'єкта з метою з'ясування виникаючих при цьому відчуттів, тобто «відчути» задачу.

ВИБІР НАПРАВЛЕННЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

І ЕТАПИ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ

Дата добавления: 2014-01-07