Основні галузі сільськогосподарського виробництва

У сільському господарстві 99 % продукції виробляють рослинництво і тваринництво. Інші галузі — аквакультура (розведення риб, мо­люсків та ін.), використання комах (шовківництво і бджільництво) — відіграють незначну роль.

Головною галуззю сільського господарства є рослинництво. Його основою є зернове господарство. Зернові культури становлять найваж­ливішу групу продовольчих культур, які дають зерно — головний про­дукт харчування людини, корми для сільськогосподарських тварин і сировину для багатьох галузей промисловості.

Зернові культури займають майже половину посівних площ світу (720 млн га), а річне збирання зерна у світі сягає 1,8—2,0 млрд т (табл. 13.3). Головні зернові культури — пшениця, кукурудза, рис — забезпе­чують 3/4 світового виробництва зерна. Провідні виробники пшениці у світі — США, Китай, Індія, Франція, Канада, Австралія, Казахстан, Росія, Україна. Основні райони вирощування кукурудзи — Північна та Південна Америка. США є виробником до 50 % світового врожаю кукурудзи. Значну її кількість збирають у Китаї, Бразілії, Мексиці, ПАР. Рис як головна продовольча культура більш ніж половини насе­лення Землі вирощується переважно на затоплених територіях. Понад 90 % світових посівів рису знаходиться у країнах Азії, в тому числі близько 60 % в Індії та Китаї. За рівнем його виробництва виділяють­ся Китай (36 %), Індія, Індонезія, В’єтнам, Японія, Бангладеш, Таїланд, Філіппіни.

Технічні культури (цукрову тростину, бавовник, каучуконоси, виноград, чай, каву, какао) вирощують в екваторіальному, тропічному і субтропічному поясах. У помірному поясі поширені льон-довгунець, соняш­ник, соя, цукрові буряки. Найважливішу технічну культуру — бавовник — вирощують переважно у країнах, що розвиваються (Індія, Пакистан, Бразілія, Єгипет, Туреччина). Основні виробники бавовни-волокна — Китай, Узбекистан, Таджикистан, США; джуту — Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка. Більше половини вирощуваного у світі цукру отримують із Г цукрової тростини (Куба, Мексика, Бразілія, США, Аргентина та ін.).^і-

Головні райони виробництва цукрових буряків — СНД, Польща, Чехія, Словаччина, ФРН, Франція, США. З олійних найбільше куль­тивують соняшник (Росія, Україна, Болгарія, Аргентина, Уругвай) та сою (США, КНР, Росія, Бразілія).

Важливою галуззю сільського господарства є тваринництво. Воно розвинуте в усіх регіонах світу. Ця галузь дуже різноманітна за скла­дом, напрямами (м’ясне, молочне, вовняне тваринництво), рівнем інтенсивності та продуктивності. Тваринництво забезпечує населення продуктами харчування (молоко, масло, м’ясо, сало, яйця та ін.), лег­ку і харчову промисловість — сировиною (вовна, шкіра, м’ясо, моло­ко та ін.), дає живу тяглову силу (коні, воли, осли, мули, верблюди, олені), деякі корми (кісткове борошно та ін.), лікарські засоби (гормо­ни, сироватки) та органічні добрива.

Провідна ділянка тваринництва — скотарство. Світове поголів’я ве­ликої рогатої худоби становить 1,3 млрд, у тому числі 225,3 млн корів. Близько 35 % світового поголів’я зосереджено в Азії, головним чином в Індії та Китаї; більше 17 % — у Південній Америці, переважно Бразілії, Аргентині, Колумбії; близько 15 % — у Північній Америці, з них майже 2/3 у США; 14 % — в Африці (Ефіопія, Судані, ПАР, Нігерія); 15 % — у Європі (Франція, ФРН, Польща, Україна); близько 2 % — в Австралії. 97 % світового поголів’я буйволів зосереджено в Азії.

Свинарство розвинуте в Європі, Азії, Північній Америці, в районах з інтенсивним землеробством. Світове поголів’я свиней становить по­над 850 млн. Майже половина його зосереджена в Азії, в тому числі в Китаї (перше місце у світі). Серед інших країн за рівнем свинарства виділяються США, Бразілія, ФРН, Данія, Франція, Велика Британія, Нідерланди, Угорщина.

Вівчарство як галузь тваринництва, що займається розведенням овець із метою отримання продуктів харчування і сировини для легкої та харчової промисловості, найбільш розвинуте у країнах із багатими пасовиськами. Світове поголів’я овець — 1,2 млрд. Понад 1/3 цих тва­рин зосереджена в Азії (Китай, Індія, Туреччина, Іран, Пакистан, Аф­ганістан, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Туркменістан); більше 18 % — в Австралії та Новій Зеландії; 16,5 % — в Африці.

Середньорічне споживан­ня м’яса на душу населення світу — менше 35 кг. Украй низьким є рівень споживання м’яса у країнах Африки, більшості країн Латинсь­кої Америки і Південно-Східної Азії, тоді як у провідних країнах він сягає 120—130 кг.

Дедалі більшого значення у виробництві м’яса набуває птахівницт­во, особливо у США, країнах Західної Європи. Птахівництво — одна з найдинамічних галузей світового сільського господарства. Світове поголів’я птиці — понад 120 млрд.

З усієї продукції птахівництва до 80 % складають кури, 15—17 % — індики.

Прискореному розвиткові сільськогосподарського виробництва сприяла так звана революція землеробства, а згодом — іще більшою мірою — промислова революція. Промисловість виробляла для сільсько­го господарства дедалі більшу кількість робочих та силових машин, які постійно вдосконалювалися та урізноманітнювалися.

Процес індустріальної перебудови сільського господарства, який називають зеленою революцією, у США, Канаді, Великій Британії в ос­новному був здійснений ще напередодні війни, а в більшості інших країн Західної Європи і в Японії — у 1950—60-х роках. Можна стверд­жувати, що нині постіндустріальні країни перебувають на принципово новому етапі біотехнологічної революції, який характеризується широ­ким застосуванням біотехнології, ЕОМ, абсолютно нових способів за­хисту рослин, обробітку грунту, зрошення та ін. Що ж стосується зас­тосування терміна «зелена революція» у 1960—70-ті роки, то це було пов’язано з перенесенням її нововведень у країни, що розвиваються.

Дата добавления: 2014-01-07