Суть, цілі і завдання інноваційної політики підприємства

Тема 4

ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ФІРМИ (ПІДПРИЄМСТВА)

1. Суть, цілі і завдання інноваційної політики підприємства.

2. Принципи формування інноваційної політики фірми.

3. Складові елементи та критерії розробки інноваційної політики підприємства.

4. Інноваційний потенціал підприємства – основа і результат інноваційної політики.

Інноваційна політика забезпечує реалізацію стратегічних цілей підприємства з врахуванням його наявних і потенційних ресурсних можливостей та з огляду на ринкову ситуацію. Вона спрямована на досягнення цілей підприємства і створення механізмів їх реалізації. Щоб вирішити ці завдання вона повинна, по-перше, носити стратегічний характер; по-друге, бути нерозривно пов’язаною з ринково ситуацією; по-третє, враховувати ресурсні можливості підприємства; по-четверте, ґрунтуватись на системному і цілеспрямованому підході до її формування; по-п’яте, забезпечувати неперервність і комплексність інноваційної діяльності підприємства, охоплення нею всіх внутрішніх елементів; по-шосте, забезпечувати нерозривність інноваційної політики і сучасних досягнень науково-технічного прогресу.

Інши ми словами інноваційна політика – це комплексний план розробки, реалізації та фінансування інновацій.

Метою розроблення інноваційної політики є забезпечнення майбутнього розвитку підприємства через забезпечення можливостей до зростання інноваційного потенціалу, що, безперечно, є важливим в умовах конкуренції.

Розроблення інноваційної політики підприємства пе­редбачає визначення цілей, місії і стратегій його розвитку на найближ­чу і далеку перспективу, виходячи з оцінки його потенційних можли­востей і забезпеченості ресурсами. При цьому ц ілі інноваційної політики підприємства поділяють на: а) функціональні (підтримка досягнутого стану системи); б) нові (досягнення якісно нового стану системи).

Інноваційна політика є частиною загальної політики підприємства, яка регламентує взаємодію науково-технічної, виробничої та економічної діяльності при реалізації нововведень. Управління цією взаємодією має здійснюватися на основі певних норм і правил, які охоплюють: організаційні та правові процедури, розвиток функціональних напрямів діяльності підприємства; основні фактори та механізм реалізації інновацій; механізм коригування напрямів інноваційної діяльності.

В умовах ринкового способу господарювання засобом, що забезпечує досягнення тих чи інших цілей підприємства є інноваційна стратегія.

Під поняттям стратегія (давньо грец. στρατηγία – мистецтво полководця) слід розуміти сукупність заходів, форм і засобів управління, які забезпечать у майбутньому задоволення потреб споживачів та отримання високих прибутків суб’єктом господарювання.

Загальна (генеральна) стратегія розвитку підприємства пов’язана з діяльністю підприємства в цілому, використанням всіх ресурсів і орієнтована на виконання його головної цілі. Існують різні види стратегій, що забезпечують реалізацію генеральної стратегії підприємства за видами та напрямами його діяльності. Однією із найважливіших є інноваційна стратегія, що є складовою інноваційної політики підприємства.

Місія підприємства є завжди індивідуальною. При формуванні місії слід визначитися у сфері функціонування підприємства. Не менш важливим є доступно ита зррозуміло висловити місію підприємства Так, наприклад, «Тойота» з метою акцентування уваги споживачів на надійності своїх машин визначила місію фірми за допомогою слогана: «Тойота – автомобілі без дефектів». Місія «Мацусіти» («Panasonic») визначена так – сприяти поліпшенню якості житття, забезпечуючи суспільство дешевими, як вода електропобутовими приладами (дослівно: «Panasonic: ideas for life»). Важливо, щоб у місії знайшли відображення переваги підприємства, які вирізняють його із загальної кількості аналогічних.

В інноваційному менеджменті розрізняють:

1. Базові стратегії – модель поведінки підприємства в ці­лому й окремої стратегічної господарської одиниці в тій або іншій конкретній ринковій ситуації. Наприклад, стратегія ви­бору ринків; стратегія конкуренції на обраному ринку. І далі на обраному ринку: досягнення переваги в конкуренції на основі лі­дерства в якості продукції; лідерства в цінах; ринковій спеціаліза­ції; ринковій кооперації.

2. Функціональні стратегії – комплекси заходів і програм для окремих функціональних сфер і підрозділів підприємств. Вони мають підпорядковане значення і є по суті ресурсними програма­ми, що забезпечують практичну реалізацію базових стратегій.

X. Фріман виділяє шість типів інноваційної стратегії підприємства:

1) наступальна;

2) захисна;

3) імітаційна;

4) залежна;

5) традиційна;

6) «за нагодою».

Наступальна інноваційна стратегія передбачає проведення НДДКР, орієнтовані на маркетинг.

Наступальний тип інноваційної політики здійснюють потужні фірми з власними дослідницькими лабораторіями, які постійно працюють над створенням нових продуктів у відповідній галузі чи компанії, що мають можливість виділити значні фінансові ресурси на випуск нового продукту в іншій організації. Завдяки фінансовим можливостям вони можуть швидко розгорнути масове виробництво продукту, завойовуючи значну частину ринку.

Головним завданням інноваційної політики наступального типу є: моніторинг споживчого ринку інновацій для оперативного застосування тих з них, що вигідні для фірми тепер чи у майбутньому; підтримка діяльності власних спеціалізованих науково-дослідних підрозділів; стимулювання ініціативності працівників фірми; оцінка перспективних нових ідей, їх перспективна розробка і впровадження.

Захисна інноваційна стратегія віддображає реакцію підприємства на дії конкурентів. Вона часто може бути спрямованою на утримання позицій організації на ринку і попередження банкрутства. Спирається, як правило, на інноваційну політику еволюційного типу, однак, інноваційний пошук (через обмежені фінансові ресурси) зосереджується на шляхах, що дають можливість скорочувати витрати на випуск продукції з метою зниження її ціни і збереження конкурентоспроможності.

Залежно від кон’юнктури ринку і стабільності фінансового стану організації в межах захисних стратегій можуть бути:

– стратегія скорочення витрат;

– стратегія «ліквідації зайвого»;

– стратегія диверсифікації (переорієнтації на інший вид діяльності чи продукт).

Імітаційна інноваційна стратегія пов’язана з копіюванням технології виробництва продукції фірм-піонерів. Використання цієї стратегії пов’язане з придбанням ліцензії на виробництво інноваційного продукту.

Залежна інноваційна стратегія передбачає використання коопераваних техноло­гічних зв’язків з іншими фірмами.

Традиційна інноваційна стратегія означає існування на підприємстві типу виробництва, що відображається в удосконаленні лише форми і сервісу традиційної продукції. Вона полягає в підтримці існуючих розмірів підприємства і напрямків його ділової активності. Як правило, її дотримуються фірми, що виготовляють продукцію з тривалим стабільним попитом. У цьому випадку з метою утримання позицій на ринку інноваційна політика повинна забезпечити умови для підвищення конкуреноспроможності продукції.

Інноваційна стратегія «за нагодою» передбачає розвиток підприємстване за рахунок власної науково-технічної діяльності, а пов’язана з викорис­танням інформації, отриманої із зовнішніх джерел.

Серед головних завдань інноваційної політики підприємства можна виділити такі:

1. Проведення сегментування ринку з метою знаходження нових ніш для підприємства у майбутньому.

2. Розроблення виробничої програми підприємства на базі розширення номенклатури і асортименту випуску продукції.

3. Розроблення інноваційних проектів, що забезпечать досягнення стратегічних цілей підприємства.

4. Встановлення джерел фінансуввання інноваційних проектів.

5. Встановлення конкретного виду організаційної структури управління підприємством.

6. Розроблення кадровової політики на підприємстві, що забезпечуватиме досягнення поставленої мети.

Дата добавления: 2014-01-07