Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Основні риси соціальних організацій




Моніторинг і контроль ризиків

Управління ризиками повинне здійснюватися впродовж всього проекту. Не вести моніторинг ризиків в ході проекту – все одно, що не стежити за рівнем палива при поїздці на автомобілі.

Моніторинг і управління ризиками – це процес ідентифікації, аналізу і Планування реагування на нові ризики, відстежування раніше ідентифікованих ризиків, а також перевірки і виконань операцій реагування на ризики і оцінки ефективності цих операцій.

В процесі моніторингу і управління ризиками використовуються різні методики, наприклад, аналіз трендів і відхилень, для виконання яких необхідні кількісні дані про виконання, зібрані в процесі виконання проекту.

Моніторинг і управління ризиками включає наступні завдання:

Перегляд ризиків.

Аудит ризиків.

Аналіз відхилень і трендів.

Перегляд ризиків повинен проводитися регулярно, згідно розкладу. Управління ризиками проекту має бути одним з пунктів порядку денного всіх нарад команди проекту. Непогано зачинати кожен статус мітинг з питання: «Ну і які ще неприємності нас чекають?» Ідентифікація нових ризиків, і перегляд відомих ризиків відбувається з використанням процесів, описаних раніше.

Аудит ризиків передбачає вивчення і надання в документальному вигляді результатів оцінки ефективності заходів щодо реагування на ризики, що відносяться до ідентифікованих ризиків, вивчення основних причин їх виникнення, а також оцінку ефективності процесу управління ризиками.

Тренди в процесі виконання проекту підлягають перевірці з використанням даних про виконання. Для моніторингу виконання всього проекту можуть використовуватися аналіз освоєного об'єму і інші методи аналізу відхилень проекту і трендів (див. Лекція 8. Реалізація проекту). На підставі виходів цих аналізів можна прогнозувати потенційні відхилення проекту на момент його завершення за показниками вартості і розкладу. Відхилення від базового плану можуть указувати на наслідки, викликані як погрозами, так і сприятливими можливостями.

Термін “організація” має досить широке застосування, вивчається це поняття в різних аспектах різними науками: кібернетикою, біологією, технічними дисциплінами, економікою, філософією, соціологією. Соціологія вивчає це поняття під своїм кутом зору – вичає соціальну поведінку індивідів, груп та інш. Утворень.

Америк.соціолог Н.Смелзер визначає організацію “...це велика група людей, яка сформована для досягнення визначених цілей”

Честер Бернар: «це система свідомо координованих цілей діяльності двох або більше індивідів”.

У вищезазначених визначеннях зафіксовано дві важливі характеристики соціальних організацій: те, що вона є соціальною спільнотою, і те, що ця спільнота має функціонально-цільову природу, оскільки утворюється для реалізації певних цілей і оцінюється через успішне чи не успішне ціледосягання. Тобто, ці характеристики підкреслюють, що організація є спільнотою та інструментом забезпечення функції об’єднання та регламентації поведінки людей заради такої цілі, котра не може бути досягнута наодинці, кожною людиноб одноосібно.

Організація виникає на основі розподілу праці та її спеціалізації за функціональною ознакою. Спеціалізація організ. обумовлює внутрішню спеціалізацію підрозділів та членів організації. Тому в соц. організ. наявні різні горизонтальні структури: цехи, служби, бюро, тощо. Ці горизонтальні структури забезпечують технологію діяльності організ. Разом з тим, в системі організ формуються і вертикальні структури, котрі вибудовуються за їєрархічним принципом, який забезпечує координацію, орієнтацію та управління взаємодією індивідів, груп, горизонтальних структур, що сприяє досягненню цілей.

В кожній організ виділяється керуюча підсистема, і та якою керують, що свідчить про існування відносин влади. За визначенням французького соціолога П.Берну, влада – це здатність одних індивідів чи груп впливати на інших індивідів і групи.

Система влади в соц. організ має вигляд піраміди, на вершині – керуюча система, а нижче – сходинки різних рівнів системи, котрою керують. На основі цієї ієрархії виникають сходинки посадових залежностей, що означає підпорядкування нижчих ланок персоналу організації вищим посадовим структурам та особам. Таким чином на базі вертикальних та горизонтальних структур формується соціальна структура організації.

Соціальна структура організації – це цілераціональні взаємовідносини функціональних підсистем, рівнів управління, соц груп, індивідів, котрі забезпечують досягнення організацією своїх цілей.

В рамках соціальної структури організації складається певна стратифікаційна система – диференціювання, ранжування індивідів та груп. В основі цього ранжування – розподіл всіх членів організації за статусами та ролями згідно їх місця в горизонтальній та вертикальній структурах організ (кожен член володіє певним набором якостей, навичок, щоб займати певну позицію). Всі члени організ мають заповнити всі комірки (чарунки) – місця соціальної структури, забезпечуючи її функціонування. Якщо в соц структ суспільства відбувається ранжування людей за класами, стратами, соц групами, то в соц організ – за посадами. Соц структ організ можна представити як взаємопов’язану систему статусів, ролей всіх, хто входить до організації. Статуси та ролі неоднакові не лише функціонально, але й за значенням (для реалізації цілей організ) тобто розподіл на лідерів та рядових членів. Лідерство – це вміння впливати на окремих індивідів та групи, направляти їх зусилля... Управлінська система створює свої спеціфічні засоби регулювання та контролю за діяльністю організ – внутрішньоорганізаційні норми. Таким чином, виникає певний організаційний порядок як система відносно стабільних цілей, зв’язків, норм, котрі регулюють організаційні зв’язки, взаємодію, відносини. Соц організ – представляє цілісну соц систему, а ціле більше його частин. На базі об’єднання різних елементів організ в ціле створюється організаційний чи кооперативний ефект, тобто, синергія, приріст додаткової енергії, що перевищує суму індивідуальних зусиль учасників.

Соц організ бувають формальні та неформальні. Критерії розмежування – ступінь формалізації в них зв’язків, взаємодії ті відносин. Формальна організ – це такий спосіб організаційнох побудови, який ґрунтується на основі соц формалізації зв’язків, взаємодії ті відносин. Формальна організ є безособовою, тобто розрахована на абстрактних індивідів між якимим не передбачено ніяких відносин окрім службових, діє згідно певних програм. Формальна організ має тенденціцю перетворювватись на бюрократичну систему. М.Вебер високо цінував можливості бюрократичної системи, вивів ідеальний тип бюрократії. Досягнення даної системи – це велика господарсько-економічна точність, оперативність, стабільність управлінського процесу, єдиноначальство, службова таємниця, субординація, зведення до мінімуму конфліктів. Недоліки: дія за шаблоном, відсутність гнучкості, ігнорування спеціальних конфліктних ситуацій, протиріччя між бюрократичною організацією управління та творчою діяльністю, неприйняття нововведень.

Формальна організ – це система соц зв’язків, норм, взаємодій, міжособистісного та міжгрупового спілкування, що склалась спонтанно. Формальні організ виникають там, де несправність формальних організ викликає порушення для всього організму функцій, які компенсуються за рахунок функціонально направленої самоорганізації та саморегуляції. В основі механізму такої компенсації – спільність інтересів членів організації.

Найбільною соціальною організ. суспільства є держава. Державний апарат – це верства, котра здійснює владу в державі через чиновників, армію, адміністрацію, суди... Головна функція – створення соц середовища, яке б містило передумови розвитку виробничих відносин, що панують, друга – придушення супротиву пригноблених. Державі як найбільш загальній формі соц організ відносин людей протистоїть така форма соц організації як громадянське суспільство. Громадянське суспільство – це сукупність незалежних особистостей та їх добровільних об’єднань, котрі мають можливість реалізувати вої цілі. Як самостійна форма соц організації громадянське суспільство формується в процесі боротьби із владою, спочатку ваимагаючи зміни своїх прав, потім добиваючись участі в управління державою, перетворюючи державну владу в надійний інструмент регулювання суспільних відносин.

В центрі громадянського суспільства – суверенна особистість, яка володіє правами та свободами – життя, власність, свобода. Свобода – це не вседозволеність, а відповідальність. Особистість цінує власну свободу, поважаючи законні інтереси інших. Цінність людини визначається її особистими якостями, розкриття яких найбільш повно можливе лише в громадянському суспільстві.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 572; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.