Розділ IV. Торговельно – технологічне устаткування

5.

4.

3.

2.

1.

Лекція 10. Вікові особливості обміну речовин та енергії.

Види позитивних відповідей

Позитивні відповіді залежно від інформації, що в них міститься, розподіляють на прямі й непрямі.

Оскільки промовець не може бути байдужим до того, розуміють або не розуміють його слухачі, чи до кожного з них доходить сенс тверджень, то до непрямих відповідей він може вдаватися тільки будучи повністю впевненим, що аудиторія достатньо підготовлена для усвідомлення їх змісту. В іншому разі вони стають непотрібними.

За інших умов непрямі відповіді не тільки прийнятні, але й бажані. За їх допомогою оратор може продемонструвати свою еру­дицію і показати, що він вільно володіє матеріалом. Для досвідченого полеміста непряма відповідь дозволяє вико­ристовувати більш загальні знання з теорії, цікаві відо­мості з суміжних галузей науки, типові образи з художньої літератури.

5. Зміст негативних відповідей

Суттєве значення в полеміці, поряд з позитивними, ма­ють і негативні відповіді.

Пряма негативна відповідь може стосуватися як сутнос­ті запитання, так і його форми. Мотивом для відмови від­повідати по суті на запитання частіше всього служить ви­знання учасником полеміки своєї некомпетентності, тобто недостатнє знання випадково порушених у спорі наукових чи практичних проблем, відсутність в його розпорядженні необхідних відомостей, матеріалів чи джерел і т. ін.

Припустимими мотивами негативної відповіді можуть бути також думки, пов'язані з необхідністю збереження військової, техніко-економічної чи професійної таємниці, небажання розголошувати, наприклад, певні моменти осо­бистого життя і т. ін. Однак трапляється, що посилання на ці мотиви служить для деяких промовців підставою, щоб відхилитися від відповіді на дотепне запитання.

1. Поняття обміну речовин і енергії.

2. Особливості енергетичного обміну.

4. Обмін вуглеводів.

5. Обмін жирів.

3. Білковий обмін.

Обмін речовин і енергії - невід'ємна властивість живого. Метаболізм містить два різноспрямованих процеси: анаболізм - сукупність реакцій, які забезпечують утворення складних органічних сполук із простих. Даний процес заснований на здатності організму до асиміляції - використання організмом зовнішніх речовин для синтезу власних багатих енергією з'єднань; катаболізм - сукупність реакцій, що призводять до руйнування складних органічних сполук до простих. У його основі лежить дисиміляція - процес вивільнення енергії при розпаді речовин і видалення з організму продуктів обміну.

В онтогенезі більш значних змін зазнає анаболізм, а катаболізм відносно стабільний. При цьому, більш інтенсивно змінюються процеси росту та диференціювання клітин і тканин. У меншому ступені змінюються функції, пов'язані з утворенням речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності організму. Однак в інволюційний періоді загасають і регенераційні реакції організму.

Енергетичний обмін зазнає в онтогенезі змін, які полягають у початковому короткочасному підйомі, а потім повільному й нерівномірному зниженні напруги біоенергетики. Найважливіший показник енергообміну - основний обмін, який характеризує інтенсивність окисних процесів в стані спокою. Найбільш виражені зміни основного обміну відбуваються на 1-м році життя у зв'язку з переходом в середовище з більше низькою температурою. Недосконалість терморегуляції у дітей пов'язана з великою відносною поверхнею тіла, нерозвиненістю рогового шару шкіри, більшим діаметром капілярів шкіри, а також інтенсивним потовиділенням. Це веде до активації допоміжних механізмів теплотворення - згинальної гіпертензії, антигравітаційних реакцій. Стабілізація показника на 8 місяці, але підвищена інтенсивність основного обміну спричиняє підвищену температуру тіла (36,8°С) аж до закінчення статевого дозрівання.

Статеві особливості енергообміну проявляються з 6-8 місяця, що пов'язане з конституціональними особливостями. Основний обмін хлопчиків вище, ніж у дівчинок, що зберігається у зрілому віці і згладжується у похилому. Із загальної кількості спожитої енергії 60% у зростаючому організмі витрачається на основний обмін, 15% - на ріст і диференціювання тканин, 5% енерговитрат зв'язані з перетравленням їжі, 15% - додатковим обміном і 5-10% губиться з екскрементами. Таким чином, у дітей значна частина енергії витрачається на ріст. Чим молодша дитина, тим більше ця величина. Тому для дітей особливо важливим є енергетично повноцінний раціон.

Роль вуглеводів в обміні речовин визначається їхньою енергетичною цінністю. Вони відіграють і важливу пластичну роль, беручи участь у формуванні міжклітинної речовини та рецепторів мембран. З огляду на фізіологічну роль вуглеводів потреба організму в глюкозі різко змінюється в онтогенезі. Забезпечення плоду глюкозою визначається вмістом цукру в крові матері. Хронічна гіпоксія плода спричиняється підвищену активність в нього анаеробних шляхів розпаду вуглеводів. Внаслідок цього виявляється підвищений рівень ПВК і молочної кислот. Така картина зберігається впродовж першого місяця після народження, а також у періоди інтенсивного зростання.

Вуглеводний обмін у дітей дуже лабільний і рівень глікемії залежить від харчування. У перший день після народження в крові міститься близько 2,8 ммоль/л цукру. Однак, незважаючи на низький вміст цукру, патологічна гіпоглікемія спостерігається рідко (існують глікогенові депо крові та м'язів). Схильність до гіпоглікемії зберігається до 10 років, що нерідко є причиною низької успішності та негативних емоцій, тому що дефіцит глюкози відбивається, насамперед, на роботі ЦНС.

У дітей у зв'язку з інтенсивним зростанням тканин утилізація глюкози підвищена. Внаслідок цього харчова гіперглікемія виражена слабко. Після 50 років толерантність до вуглеводів їжі різко знижується. Якщо у дорослих і людей похилого віку глюкоза в сечі виявляється після споживання організмом 2,5-3 г/кг цукру, то у дітей тільки після споживання 8-12 г/кг. Це знаходить своє пояснення в тому, що у дітей у підшлунковій залозі переважають В-клітини, а у літніх А-клітини. Ці особливості відбивають зниження функціональних можливостей інсулярного апарату.

Жири відіграють істотну роль у дозріванні нервової системи, утворенні клітинних мембран. З огляду на це, у періоди інтенсивного зростання потреба організму в жирах підвищена. Ще до народження ліпогенез у підшкірній клітковині, сальниках і брижі досить інтенсивний. Плід синтезує жири з вільних жирних кислот і глюкози. В останні місяці вагітності під впливом материнських статевих гормонів і уповільнення темпів росту у плода спостерігається максимальне накопичення жиру. У новонароджених це сприяє підтримці постійної температури тіла, забезпеченню потреб організму в енергії.

На фоні інтенсивного метаболізму відкладення жирів у дітей незначне. Жирові депо швидко виснажуються, особливо при дефіциті вуглеводів у їжі. Використання жирів при окисненні як субстрату веде до накопичення проміжних продуктів їхнього обміну (підвищена вірогідність ацидозу та кетонурії). Подібна ситуація може виникнути як у результаті надмірного споживання жирів, так і недостатнього вмісту в раціоні вуглеводів. Правильне використання жирів досягається при співвідношенні жирів і вуглеводів 1:3.

Після досягнення стаціонарного періоду змінюється направленість анаболічних процесів: синтез білків змінюється посиленим синтезом жирів. У результаті цього кількість жиру в організмі дорослих людей підвищується. Після закінчення "істинного" росту вага тіла ще довго збільшується за рахунок відкладення жиру. В даному випадку говорять про "хибний" ріст організму. Накопичення жиру в організмі у низхідному онтогенезі пов'язане зі зниженням інтенсивності окисних процесів і збереженням нормальної швидкості синтезу жирних кислот. Основні фактори, що спричиняють ожиріння: надмірне споживання вуглеводів, зниження активності симпатоадреналової системи, а також гуморальні фактори (СТГ, тироксин та інсулін). У глибокій старості схуднення обумовлене зниженням активності харчового центра й порушенням новоутворення жирів з вуглеводів.

Білки є основним будівельним матеріалом клітин. Вони входять до складу гормонів, ферментів, беруть участь в опорній, захисній функції, м'язовому скороченні, а також забезпеченні організму енергією. Настільки важлива біологічна роль білків визначає їх інтенсивний обмін в організмі (синтез і розпад).

У внутрішньоутробний період синтез білків стимулює гормон плаценти соматомамотропін, а після народження - власний СТГ. Синтез білка плода залежить від вмісту в крові матері вільних АК, які надходять через плаценту шляхом активного транспорту. У перші дні після народження, зазвичай, виявляється негативний азотистий баланс. У цей же період знижується дихальний коефіцієнт (СО₂/О₂), що вказує на недостатнє харчування дитини і супроводжується втратою ваги. Необхідною умовою нормального росту й розвитку дитини є позитивний азотистий баланс. Із припиненням росту відбувається різке зниження ретенції азоту з їжі, однак потенційна здатність до посилення білкового синтезу зберігається довго. Під впливом фізичних навантажень може спостерігатися позитивний азотистий баланс. У старості інтенсивність синтезу білка знижена, а виділення азоту з організму зберігається на колишньому рівні. Це спричиняється негативний азотистий баланс і втрату маси тіла. Основна причина - зниження вмісту анаболічних гормонів.

У дітей у сечі переважають АК, а також аміак і сечова кислота. Вміст же сечовини - знижений. Це пояснюється недосконалістю механізмів сечовиноутворення. Поступово основним кінцевим продуктом білкового обміну стає сечовина, яка виявляє менший токсичний ефект. На недосконалість білкового обміну в дітей указує також високий рівень креатину в сечі, що пояснюють недостатнім розвитком м'язової системи, яка у дорослих затримує його в організмі. Тільки до 17-18 років креатин зникає з сечі.

Дата добавления: 2014-01-07