Безподатковий дохід як основний фактор споживання та заощадження

Матеріально-технічне забезпечення виробництва.

Для організації виконання виробничої програми важливу роль відіграє ма­теріально-технічне забезпечення виробництва — система заходів по своєчасному постачанню матеріально-технічних ресурсів на підприємстві. До матеріально-технічних ресурсів належать сировина, матеріали, паливо, тара, інструменти, малоцінні і швидкозношувані предмети, комплектуючі ви­роби тощо. Постачання виробництва матеріально-технічними ресурсами повинне бути стабільним, комплектним, з мінімальними витратами. Залеж­но від типу виробництва можуть застосовуватися різні системи постачання: централізована і децентралізована. Постачання також може здійснюватися у двох формах: транзитні і складські поставки.

Для обчислення потреби в матеріальних ресурсах використовується єдина методика:

ПМі = Мв + М3к -МЗп,

де ПМі – потреба в матеріалах;

Мв – витрати матеріалів на забезпечення виробництва;

МЗк – запас матеріалів на кінець періоду;

МЗп – запаси матеріалів на початок розрахункового періоду.

Потреба в матеріалах розраховується в основному методом прямого обчислення, тобто множенням норми витрат матеріалів на відповідний об­сяг виробництва на плановий період.

Споживання є найважливішим компонентом ВВП, який у більшості країн світу впродовж останніх десятиліть у середньому становить дві третини сукупних видатків на купівлю товарів і послуг.

Використовуваний дохід і споживання. Після сплати домогосподарствами податків у їхньому розпорядженні залишається використовуваний дохід, котрий, як відомо, йде на споживання та заощадження. Споживання – це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження є тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання.

З = БД – СВ (6.1)

Які ж основні складові споживання? Найважливіші з них – продукти харчування, одяг, взуття, книги, предмети особистої гігієни тощо. Розрізняють три групи видатків домогосподарств на споживання: 1) на товари тривалого користування, 2) на предмети поточного вжитку та 3) на послуги.

Немає сімей, які б витрачали свій використовуваний дохід однаково. Але статистичні обстеження виявили певні закономірності розподілу доходів сімей між продуктами харчування, одягом та іншими важливими статтями споживання. Незаможні сім’ї витрачають на продукти харчування більшу частину свого використовуваного доходу. Зі зростанням доходу видатки на деякі статті харчування збільшуються. Люди з вищими доходами споживають продукти харчування вищої якості, зокрема дорожчі овочі, фрукти, м’ясо тощо. Проте збільшення видатків на харчування в разі зростання доходів відбувається до певної межі. Загалом зі збільшенням доходів частка видатків на продукти харчування зменшується. Ця закономірність споживання стосується не лише домогосподарств, а й нації в цілому. Наприклад, у США видатки на продукти харчування становлять близько 20% використовуваного доходу, у країнах Західної Європи – в середньому 25%, а в країнах, що розвиваються, - близько 60%.

Зі збільшенням доходів сімей зростають видатки на одяг, відпочинок, автомобілі. Водночас зростання доходів приводить до того, що частина їх не споживається, а заощаджується. Найбідніші сім’ї не спроможні заощаджувати взагалі. Не рідко вони беруть позичку або витрачають свої попередні заощадження, і найбідніші родини стають ще більшими боржниками.

Економічні дослідження показують, що саме використовуваний дохід визначає рівень споживання та заощадження. Для аналізу впливу використовуваного доходу на споживання і заощадження візьмемо гіпотетичні дані, які подано у таблиці 1. Перший стовпець показує дев’ять різних рівнів використовуваного доходу, другий – заощадження за кожного рівня доходу, а третій – видатки на споживання за кожного рівня доходу.

Таблиця 1. Шкала споживання і заощадження

	(1) Використовуваний дохід (ВД), млрд. грн.	(2) Заощадження (S), млрд. грн.	(3) Споживання (С), млрд. грн.
		-2
		+2
		+4
		+6
		+8
		+10
		+12
		+14

Рівень використовуваного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попередніх заощаджень, називають точкою нульового заощадження, або пороговим доходом. Пороговий дохід надто малий, щоб країна могла заощаджувати. У нашому прикладі його рівень становить 200 млрд. грн. Нижче від точки нульового заощадження, наприклад за доходу в 190 млрд. грн., нація споживає більше, ніж її поточний дохід. Це призводить до від’ємних заощаджень (-2) млрд. грн. Коли дохід перевищує 200 млрд. грн., нація починає заощаджувати (див. додатні числа у стовпці 2).

Третій стовпець характеризує видатки на споживання для кожного рівня доходу. Оскільки використовуваний дохід іде на споживання і заощадження, то сума другого і третього стовпців має становити дані першого стовпця.

З наведених графіків функції споживання і заощадження видно, що і споживання, і заощадження прямо залежать від доходу, зростаючи зі збільшенням доходу і зменшуючись при його скороченні.

Оскільки споживчі витрати (СВ) прямо залежать від безподаткового доходу (БД), то функція споживання математично виражається так:

(6.2)

Щоб математично вивести функцію заощадження, треба зазначити, що свої заощадження населення спрямовує на фінансові ринки. Тому заощадження є не тільки функцією доходу, а й залежить від відсоткової ставки (ВС). Звідси випливає функція заощаджень:

(6.3)

Функція заощаджень в подальшому пов’язується з функцією інвестицій і застосовується для пояснення рівноваги на ринку інвестицій. Враховуючи формули (6.1.), (6.2.) і (6.3.) можна зробити висновок, що і функція споживання теж залежить від відсоткової ставки, але залежність ця опосередкована через тенденції заощадження і є зворотною: чим вища відсоткова ставка, тим більші заощадження і менші споживчі витрати, тобто:

(6.4)

Залежність споживання та заощадження від доходу називаються схильністю до споживання та заощадження.

Розрізняють середню та граничну схильність до споживання та заощадження.

Дата добавления: 2014-01-07