Механізм та функції Української держави

Поняття та принципи державного ладу України

Державний лад являє собою організацію (будівництво) і діяльність держави.

Конституційним, офіційним та легітимним можна вважати той державний лад, який передбачається і закріплюється Конституцією та реально існує. Державний лад є складовою конституційного ладу.

Державний лад — закріплена Конституцією України форма організації Української держави. Фактично це система конституційних принципів організації державної влади та здійснення владних повноважень.

Державний лад охоплює структурні (організаційні) та функціональні основи держави, насамперед політичну, економічну, соціальну, культурну та інші основи.

Особливостями сучасного державного ладу України є:

1) перехідний, змішаний характер, зумовлений тим, що після проголошення незалежності України відбулися зрушення практично в усіх сферах державного життя, але в жодній з них остаточно не сформувалися нові суспільні відносини;

2) державний лад спрямований на утвердження в Україні національної держави. Так, відповідно до ст. 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України; відповідно до ст. 12 Конституції України Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави;

3) у галузі державотворення Україна найбільше переймає досвід європейських країн;

4) з моменту проголошення незалежності Україна стала важливим суб'єктом міжнародного життя, впливаючи на нього та зазнаючи відповідного впливу з боку інших його суб'єктів.

Конституція України передбачає такі основні принципи державного ладу:

1) суверенності і незалежності держави;

2) демократизму держави;

3) соціальної держави;

4) правової держави;

5) унітарності держави;

6) республіканської форми правління.

Система елементів, через які і завдяки яким функціонує держава, утворюють поняття «механізм держави».

Механізм держави — це система органів, організацій та інших інститутів держави, які становлять її організаційну основу.

До організаційно-політичної основи держави, тобто до її політичного механізму, належать насамперед органи державної влади, територія держави, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави.

До організаційно-економічної основи держави, тобто до її економічного механізму, належать передусім бюджетна, грошова і банківська системи, державна власність та інші організаційно-економічні важелі діяльності держави.

До соціальної (організаційно-соціальної) основи держави, тобто до її соціального механізму, належать переважно громадянство та державні соціальні системи: охорони здоров'я, соціального захисту населення тощо.

До організаційно-культурної (духовної) основи держави, тобто до її культурного (духовного) механізму, належать насамперед державна мова, державні системи освіти, виховання, науки, культури тощо.

Характер державного ладу також опосередковується у функціях держави, які визначають суть, тип, природу і призначення держави.

Функції держави не закріплюються в якомусь одному розділі Конституції України, а є змістом практично всіх розділів Конституції України, однак найбільше їх закріплено у розділі І Конституції України.

Функції держави поділяють на об'єктні (внутрішні та зовнішні) — політична, економічна, соціальна, культурна, екологічна тощо, та «технологічні» — законодавча, виконавча, судова.

Найбільш рельєфно в Конституції України закріплена її політична функція (статті 1, 5, 6, 15, 36, 39, 85, 102, 106, 116 та ін.). Зокрема, держава в особі відповідних органів державної влади визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики (ст. 85), здійснює внутрішню і зовнішню політику (ст. 116) тощо.

Досить повно закріплена в Конституції України також економічна функція держави (статті 13, 14, 41, 42, 85, 106, 116 та ін.). Так, держава в особі відповідних органів державної влади здійснює від імені Українського народу права власника на природні ресурси, забезпечує захист прав усіх суб'єктів власності господарювання (ст. 13), охороняє основне національне багатство — землю (ст. 14), забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності (ст. 42), розробляє, затверджує і здійснює загальнодержавні програм економічного розвитку України (ст. 85, 116), встановлює порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального (ст. 92) тощо.

Соціальна функція закріплена у статтях 1,3, 13, 24, 43, 46, 47, 49, 85, 92, 116 Основного Закону. Держава, зокрема, забезпечує: соціальну спрямованість економіки (ст. 13), належні умови для повного здійснення громадянами права на працю (ст. 43), на достатній життєвий рівень (ст.48), гарантує право на соціальний захист (ст. 46), створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування (ст. 50), розробляє, затверджує і здійснює загальнодержавні програм соціального розвитку України (статті 85, 116) тощо.

Культурна (духовна) функція визначена у статтях 10, 11, 12, 53, 54, 85, 116 та ін. Конституції України. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11), забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (ст. 10), доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам (ст. 53); сприяє розвиткові науки, охороняє культурну спадщину (ст. 54), розробляє, затверджує і здійснює загальнодержавні програми культурного розвитку (статті 85, 116).

У Конституції визначено й зовнішні функції держави: оборони, захисту суверенітету і територіальної цілісності (ст. 17), зовнішньополітична (ст. 18) і зовнішньоекономічна функції, функція культурного співробітництва (гуманітарна функція) тощо. Щодо зовнішньо-культурної (гуманітарної) функції, то держава, зокрема, сприяє встановленню наукових зв'язків України із світовим співтовариством, забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами (ст. 54).

Технологічні функції держави розглядатимуться при розгляді особливостей здійснення законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні.

Дата добавления: 2014-01-07