Пенітенціарна система як феномен

Принципи та функції діяльності соціального працівника у пенітенціарній сфері

7. Основні напрями діяльності соціального працівника в пенітенціарній системі

Историческое развитие пенитенциарной науки включало в себя различные теории наказания. На протяжении многих тысячелетий действовал так называемый закон талиона (от лат. talio — возмездие, равное по силе преступлению), который заключался в причинении виновному того же вреда, который был нанесен им («око за око, зуб за зуб»). У процесі еволюції ідея (мета) покарання злочинців пройшла декілька ланок від теорії помсти та залякування до ресоціалізації (повернення у суспільство). Протягом багатьох тисячоліть діяв так званий закон таліона (від лат. Talio - відплата, рівну за силою злочинну), який полягав у заподіянні винному тієї ж шкоди, яка була нанесена їм («око за око, зуб за зуб»). Против прямого следования закону талиона выступил древнегреческий философ Протагор, указавший на то, что наказание должно быть способом выпрямления, подразумевая под этим обезвреживание и исправление преступника. Проти прямого наслідування закону таліона виступив давньогрецький філософ Протагор, який вказав на те, що покарання має бути способом випрямлення, маючи на увазі під цим знешкодження та виправлення злочинця. Аристотель утверждал, что если наказание не обеспечивает исправления преступника, то наказание должно быть усилено. Арістотель стверджував, що, якщо покарання не забезпечує виправлення злочинця, то покарання має бути посилено.

Позже развиваются и другие концепции наказания преступника: теории устрашения, целесообразности, психологического принуждения и т.д. Пізніше розвиваються й інші концепції покарання злочинця: теорії залякування, доцільності, психологічного примусу тощо. Например, Т.Гоббс считал, что устрашение преступника (реального или потенциального) позволит предупредить преступления. Наприклад, Т. Гоббс вважав, що залякування злочинця (реального або потенційного) дозволить запобігти злочину.

За необходимость соразмерности наказания и преступления, доказывая неэффективность жестокого наказания, выступали в XVIII в. За необхідність пропорційності покарання і злочину, доводячи неефективність жорстокого покарання, виступали у XVIII ст. итальянский юрист Чезаре Беккариа (трактат «О преступлении и наказании») и один из вождей якобинцев в Великой французской революции Жан-Поль Марат. італійський юрист Чезаре Беккаріа (трактат «Про злочин і покарання») і один з вождів якобінців у Великій французькій революції Жан-Поль Марат.

В XIX в. У XIX ст. представители германской школы пенологии утверждали, что наказание безнравственно по своей природе, но необходимо, так как государство стоит перед постоянным выбором: отказаться от охраны интересов общества или причинить зло преступнику. представники німецької школи пенологіі стверджували, що покарання аморальне за своєю природою, але необхідне, тому що держава стоїть перед постійним вибором: відмовитися від охорони інтересів суспільства або заподіяти шкоду злочинцеві.

Как видим, мысль о ресоциализации, или исправлении преступника, не является находкой нашего времени. Як бачимо, думка про ресоціалізацію, або виправлення злочинця, не є знахідкою нашого часу. Напротив, попытки воздействовать на нарушителей закона с целью переориентации их на «позитивное» сотрудничество в общественной жизни существует уже давно, выступая в различных формах. Навпаки, спроби впливати на порушників закону з метою переорієнтації їх на «позитивну» співпрацю у суспільному житті існує вже давно, виступаючи у різних формах. Однако, овладевая на некоторое время вниманием общества, вновь оттесняются другими приходящими идеями или заменяются ими. Однак, утримуючи на деякий час увагу суспільства, знову відтісняються іншими ідеями, що виникають, або замінюються ними.

Первой серьезной попыткой повлиять на преступников в направлении ресоциализации, или, точнее, социализации, было введение наказания лишением свободы. Першою серйозною спробою вплинути на злочинців у напрямі ресоціалізації, або, точніше, соціалізації, було введення покарання позбавленням волі. «Лишение свободы» представало как выражение «принципов индивидуальности и сознательных требований общественного порядка» ². «Позбавлення волі» поставало як вияв «принципів індивідуальності і свідомих вимог громадського порядку». С введением лишения свободы воры и нищие удалялись с улицы и привлекались к регулярноІз введенням позбавлення волі злодії та жебраки вилучалися з вулиці та були залучені до регулярної праці. При этом учитывался тот опыт истории, что посредством телесного наказания никогда еще не достигалось изменение поведения отдельной личности или ситуации, в которой она находится (бедность и нищета). При цьому враховувався той досвід історії, що за допомогою тілесного покарання ніколи ще не досягалося зміна поведінки окремої особи або ситуації, в якій вона перебуває (бідність і злидні). Предполагалось, что наказание в виде лишения свободы может привести к внутреннему перевороту, духовному перерождению — «через молитву в камере происходит процесс личностной социализации, поддерживаемый трудом и внутренним аскетизмом». Таким образом, наказание лишением свободы обретало новый смысл в стремлении «более дойти до души, чем до тела» ³. Передбачалося, що покарання у вигляді позбавлення волі може призвести до внутрішнього перевороту, духовного переродження - «через молитву в камері відбувається процес особистісної соціалізації, що підтримується працею та внутрішнім аскетизмом». Таким чином, покарання позбавленням волі знаходило новий сенс у прагненні «більш дійти до душі, ніж до тіла».

Следует обратить внимание на то, что наказание всегда выполняло и выполняет в обществе различные функции. Слід звернути увагу на те, що покарання завжди виконувало і виконує у суспільстві різні функції. Например, наказание могло выступать средством устрашения потенциального преступника, тем самым ограничивая распространение девиантного поведения. Наприклад, покарання могло виступати засобом залякування потенційного злочинця, тим самим обмежуючи поширення девіантної поведінки. Однако современное понимание лишения свободы вряд ли связывает его с возможным духовным преображением, видя в нем лишь метод предотвращения преступления. Всевозможные штрафные санкции, направленные на защиту имущественных прав, прежде всего на защиту собственности, существовали всегда, однако и по сей день остается не доказанным, имело ли какое-то влияние угроза лишения свободы или действительное ее лишение на предотвращение преступлений. Однак сучасне розуміння позбавлення волі навряд чи пов'язує його з можливим духовним перетворенням, вбачаючи в ньому лише метод запобігання злочину. Всілякі штрафні санкції, спрямовані на захист майнових прав, перш за все на захист власності, існували завжди, однак і до цього дня залишаються спірними з приводу того, чи мала якийсь вплив загроза позбавлення волі або її позбавлення для запобігання злочинам.

Деятельность уголовного судопроизводства и исправительных систем стройтсжна основе общих философских принципов ⁴: Діяльність кримінального судочинства і виправних систем будується на основі загальних філософських принципів:

Возмездие. Согласно этой концепции, преступное деяние по своей природе неправомерно, и, следовательно, должно быть наказуемо. Таким образом, тюремное заключение не имеет иного утилитарного смысла, кроме наказания, и не предназначено для того, чтобы влиять на уровень преступности, защищать общество или перевоспитывать преступника. Відплата. Відповідно до цієї концепції, злочинне діяння за своєю природою неправомірно, і, отже, має бути покараним. Таким чином, тюремне ув'язнення не має іншого утилітарного сенсу, крім покарання, і не призначене для того, щоб впливати на рівень злочинності, захищати суспільство або перевиховувати злочинця.

Возмещение. Преступник должен возместить ущерб, нанесенный жертве, будь то физические повреждения или потеря имущества. Відшкодування. Злочинець повинен відшкодувати збиток, нанесений жертві, будь то фізичні пошкодження, або втрата майна.

Общее устрашение. Загальне залякування. Наказание преступника используется в качестве примера, чтобы его страдания удерживали других от преступлений. Покарання злочинця використовується як приклад, щоб його страждання утримували інших від злочинів.

Устрашение отдельного лица. Залякування окремої особи. Внимание сосредоточено прежде всего на том эффекте, который наказание произведет на конкретного преступника. Увага зосереджена перш за все на тому ефекті, який покарання справить на конкретного злочинця. Предполагается, что в будущем он станет избегать поступков, которые влекут за собой наказание. Передбачається, що в майбутньому він стане уникати вчинків, які тягнуть за собою покарання.

Перевоспитание. Сторонники этой концепции полагают, что поведение индивидов можно изменить, вовлекая их, даже помимо их воли, в разнообразные программы, имеющие целью перевоспитание преступников, обучение и возвращение их в общество. Перевиховання. Прихильники цієї концепції вважають, що поведінка індивідів можна змінити, залучаючи їх, навіть поза їхньою волею, до різноманітних програм, що мають за мету перевиховання злочинців, навчання і повернення їх у суспільство.

Превентивные меры. Превентивні заходи. Превентивное лишение прав и ограничение свободы применяется при опасности рецидива. Проблемы, возникающие при использовании этого подхода: а) вероятность лишения свободы и тех, кто не собирается возвращаться к преступной жизни; б) высокая стоимость мероприятий; в) возможность злоупотреблений; г) направленность наказания против еще не совершенного преступления; д) низкая эффективность, т. е. малое снижение уровня преступности при высоких расходах. Превентивне позбавлення прав і обмеження свободи застосовується при небезпеці рецидиву. Проблеми, що виникають при використанні цього підходу: а) ймовірність позбавлення волі і тих, хто не збирається повертатися до злочинного життя; б) висока вартість заходів; в) можливість зловживань; г) спрямованість покарання проти ще не скоєного злочину; д) низька ефективність, тобто мале зниження рівня злочинності при високих витратах.

Воздаяние по заслугам.ВоздаяниеВВВВВ Відплата по заслугах. Справедливое возмездие предполагает вынесение четких, единообразных приговоров в зависимости от тяжести конкретного преступления, совершенного индивидом. При этом значительно ограничиваются права судебных властей, а обвиняемый и общественность получают возможность глубже осознать последствия преступного поведения. Справедлива відплата припускає винесення чітких, однакових вироків в залежності від тяжкості конкретного злочину, скоєного індивідом. При цьому значно обмежуються права судової влади, а обвинувачений і громадськість отримують можливість глибше усвідомити наслідки злочинної поведінки (зниження шкоди!).

Необходимо отметить, что ни один из этих принципов не ведет к радикальному снижению уровня преступности, поскольку на положение дел в пенитенциарной системе влияют и другие факторы. Необхідно відзначити, що жоден з цих принципів не веде до радикального зниження рівня злочинності, оскільки на стан справ у пенітенціарній системі впливають і інші фактори.

Далее отметим, что система наказания является общественным явлением, которое не может быть в полной мере объяснено ни правовым аппаратом, ни этической стороной своих решений. Далі відзначимо, що система покарання є суспільним явищем, яке не може бути повною мірою пояснено ні правовим апаратом, ні етичною стороною своїх рішень. По собственной значимости техника содержания в местах лишения свободы (контроль и исправление) представляют собой естественное продолжение методов исправления и опыта контроля, присущего юстиции в целом. З власної значущості техніка утримання в місцях позбавлення волі (контроль і виправлення) є природним продовженням методів виправлення та досвіду контролю, що властиве юстиції в цілому. Со всей уверенностью можно сказать, что между общественными системами существует определенное влияние, и тенденции к институционализа-ции и бюрократизации, например, можно найти и в других областях социального контроля (психиатрии, системе социального обслуживания), их можно обозначить как структурные особенности, характерные для всего общества. З усією впевненістю можна сказати, що між громадськими системами існує певний вплив, і тенденції до інституціоналізації і бюрократизації, наприклад, можна знайти і в інших областях соціального контролю (психіатрії, системі соціального обслуговування), їх можна позначити як структурні особливості, характерні для всього суспільства.

Специфіка діяльності пенітенціарної системи породжує ряд особливостей, що обумовлені наступними факторами: особливостями цілей і задач пенітенціарної системи, змістом діяльності пенітенціарної системи (режим та засоби його забезпечення у виправних закладах), особливостями режиму особливих умов у виправних закладах, організаційними основами діяльності виправних закладів тощо.

Цілі та задачі пенітенціарної системи тісно пов’язані між собою. Вони визначаються її статусом, місцем та роллю у системі державних органів. Основною метою пенітенціарної системи є виправлення засуджених, ізоляція їх від суспільства та попередження скоєння нових злочинів, як засудженими, так й іншими особами.

Із вище перерахованих цілей формується система задач пенітенціарної системи у державі:

· виконання покарання, призначеного вироком суду;

· дотримання порядку та умов виконання покарання;

· визначення засобів виправлення засуджених;

· забезпечення прав та обов’язків засуджених у відповідності до вимог законодавства;

· здійснення допомоги засудженим в ресоціалізації, трудовому та побутовому влаштуванні.

Цілі та задачі пенітенціарної системи визначають її функції, змістом яких є:

· виконання кримінальних покарань, точне і безумовне виконання вироків, постанов та визначень судів щодо засуджених та осіб, що утримуються під вартою;

· забезпечення ізоляції засуджених;

· забезпечення правопорядку та законності;

· забезпечення безпеки засуджених та персоналу закладів;

· забезпечення безпеки об’єктів кримінально-виконавчої системи у порядку, що встановлений існуючим законодавством;

· контроль за здійсненням режимних вимог на об’єктах закладів виконання покарань та на прилеглій території;

· дотримання встановленого порядку виконання покарань та утримання під вартою, виконання режимних вимог у закладах виконання покарань та слідчих ізоляторах, нагляд за засудженими та особами, які утримуються під вартою;

· охорона та конвоювання засуджених та осіб, які утримуються під вартою, за встановленими маршрутами конвоювання, конвоювання громадян України та осіб без громадянства на територію України, а також іноземних громадян та осіб без громадянства в разі їх екстрадиції;

· створення для засуджених та осіб, які знаходяться під вартою, умов утримання, що відповідають нормам міжнародного права, положенням міжнародних договорів України та державним законам;

· організація діяльності з метою надання засудженим допомоги з соціальної адаптації тощо.

Таким чином, правомірним буде ствердження про те, що пенітенціарна система в Україні здійснює окремий самостійний вид державної діяльності, що підкреслює її особливе місце у механізмі держави. Ця діяльність обумовлюється рядом ознак:

· здійснюється з метою охорони та захисту законності, як однієї із складових поняття основ конституційного ладу України, спеціально створеним органом державної влади, що має специфічні повноваження;

· діє у всіх сферах пенітенціарних відношень, регульованих правом;

· реалізується, як правило, у зв’язку з порушенням закону;

· здійснюється незалежно від обласних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суспільних об’єднань.

Отже, поняття «пенітенціарна система» можна охарактеризувати як систему виконання покарань та застосування інших мір кримінально-правового характеру, яка охоплює всю сукупність органів та закладів виконання кримінальних покарань, пов’язаних з ізоляцією від суспільства, органи кримінально-виконавчої системи, а також зазначені у законодавстві виправні центри та арештні дома. У цьому і полягає феномен пенітенціарної системи.Не менее важно правильно оценивать экономические условия при наказании лишением свободы.

У сучасній літературі для визначення цих органів використовується також поняття «кримінально-виконавча система». Використання терміну «пенітенціарна система» виявляється обумовленим, тому що для визначення місць позбавлення волі у різні періоди історії України використовують різні назви та у дослідженнях постає необхідним універсальне визначення, термін «пенітенціарний» використовується у міжнародних документах як синонім «тюремної системи» [ Мінімальні стандартні правила ставлення до засуджених – Чесноков, ст.82 ]. Крім того, пенітенціарна система у «вузькому» розумінні об’єднує органи та заклади, що знаходяться у підпорядкуванні одного відомства, об’єднані функціональною специфікою, єдиними організаційними принципами, тому стосовно них у повній мірі можливим є використання терміну «система».

Таким чином, вітчизняна пенітенціарна система характеризується комплексом рис, що визначають специфіку організації психолого-педагогічної та соціальної роботи із засудженими під час виконання покарань у вигляді позбавлення волі.

Дата добавления: 2014-01-07