Монітор

Системний блок

Системний блок являє собою основний вузол, усередині якого встановлені найбільш важливі компоненти. Устрою, що перебувають усередині системного блоку, називають внутрішніми, а устрою, що підключають до нього зовні, називають зовнішніми. Зовнішні додаткові устрої, призначені для уведення, висновку й тривалого зберігання даних, також називають периферійними.

По зовнішньому вигляді системні блоки розрізняються формою корпуса. Корпуса персональних комп'ютерів випускають у горизонтальному (desktop) і вертикальному (tower) виконанні. Корпуса, що мають вертикальне виконання, розрізняють по габаритах: полноразмерный (big tower), среднеразмерный (midi tower) і малоразмерный (mini tower). Серед корпусів, що мають горизонтальне виконання, виділяють плоскі й особливо плоскі (slim).

Крім форми, для корпуса важливий параметр, називаний формою-фактором. Від нього залежать вимоги до розташовуваних устроїв. У цей час в основному використаються корпуси двох форм-факторів: АТ і АТХ. Форма-фактор корпуса повинен бути обов'язково погоджений з формою-фактором головної (системної) плати комп'ютера, так називаної материнської плати (див. нижче).

Корпуса персональних комп'ютерів поставляються разом із блоком харчування й, таким чином, потужність блоку харчування також є одним з параметрів корпуса. Для масових моделей достатньої є потужність блоку харчування 200-250 Вт.

Монітор - устрій візуального подання даних. Це не єдино можливе, але головний устрій висновку. Його основними споживчими параметрами є: розмір і крок маски екрана, максимальна частота регенерації зображення, клас захисту.

Розмір монітора виміряється між протилежними кутами трубки кінескопа по діагоналі. Одиниця виміру - дюйми. Стандартні розміри: 14"; 15"; 17"; 19"; 20"; 21". У цей час найбільш універсальними є монітори розміром 15 і 17 дюймів, а для операцій із графікою бажані монітори розміром 19-21 дюйм.

Зображення на екрані монітора виходить у результаті опромінення люмінофорного покриття остронаправленным пучком електронів, розігнаних у вакуумній колбі. Для одержання кольорового зображення люмінофорне покриття має крапки або смужки трьох типів, що світяться червоним, зеленим і синім кольорами. Щоб на екрані всі три промені сходилися строго в одну крапку й зображення було чітким, перед люмінофором ставлять маску — панель із регулярно розташованими отворами або щілинами. Частина моніторів оснащена маскою з вертикальних дротиків, що підсилює яскравість і насиченість зображення. Чим менше крок між отворами або щілинами (крок маски), тим чіткіше й точніше отримане зображення. Крок маски вимірюють у частках міліметра, У цей час найпоширеніші монітори із кроком маски 0,25-0,27 мм. Застарілі монітори можуть мати крок до 0,43 мм, що негативно позначається на органах зору при роботі з комп'ютером. Моделі підвищеної вартості можуть мати значення менш 0,25 мм. Частота регенерації (відновлення) зображення показує, скільки разів протягом секунди монітор може повністю перемінити зображення (тому її також називають частотою кадрів). Цей параметр залежить не тільки від монітора, але й від властивостей і настроювань відеоадаптера (див. нижче), хоча граничні можливості визначає все-таки монітор.

Частоту регенерації зображення вимірюють у герцах (Гц). Чим вона вище, тим чіткіше й стійкіше зображення, тим менше стомлення очей, тим більше часу можна працювати з комп'ютером безупинно. При частоті регенерації порядку 60 Гц дрібне мерехтіння зображення помітно неозброєним оком. Сьогодні таке значення вважається неприпустимим. Мінімальним уважають значення 75 Гц, нормативним - 85 Гц і комфортним - 100 Гц і більше.

Клас захисту монітора визначається стандартом, якому відповідає монітор з погляду вимог техніки безпеки. У цей час загальновизнаними вважаються наступні міжнародні стандарти: MPR-II, ГСО-92, ГСО-95, ГСО-99 (наведені в хронологічному порядку). Стандарт MPR-II обмежив рівні електромагнітного випромінювання межами, безпечними для людини. У стандарті ГСО-92 ці норми були збережені, а в стандартах ГСО-95 і ГСО-99 ужесточены. Ергономічні й екологічні норми вперше з'явилися в стандарті ГСО-95, а стандарт ГСО-99 установив самі тверді норми по параметрах, що визначає якість зображення (яскравість, контрастність, мерехтіння, антибликовые властивості покриття).

Більшістю параметрів зображення, отриманого на екрані монітора, можна управляти програмно. Програмні засоби, призначені для цієї мети, звичайно входять у системний комплект програмного забезпечення - ми розглянемо їх при вивченні операційної системи комп'ютера.

Дата добавления: 2014-01-07