Конфлікт виникає лише за певних умов, одночасно зовнішніх і внутрішніх

Б.1.1. Сутність конфлікту як складного соціального явища. Конфлікт – глобальний феномен людського буття: з ним пов’язано добро і прикрість, віджиле і нове, цікаве і нецікаве, прогресивне і реакційне, свідоме і несвідоме. Конфлікт має свою цінність і свої негативні сторони.

Б.1. Сутність конфлікту як складного соціального явища

Лекція 3б. Поняття, структура і функції конфлікту

ЧАСТИНА ІІ. ОСНОВИ ТЕОРІЇ КОНФЛІКТОЛОГІЇ

Сучасна теорія і практика конфліктології свідчать, що з розвитком ринкових умов і запровадженням конкурентних відносин значення управління конфліктами зростає. Люди неоднаково сприймають і оцінюють ті чи інші події, і це досить часто призводить до спірних ситуацій. Якщо ситуація, що виникла, несе в собі загрозу для досягнення мети навіть одному з учасників взаємодії, то виникає конфлікт.

Конфлікт як складне соціальне явище характеризується багатьма параметрами. Найважливішими з них є його сутність, структура, причини і динаміка.

Конфлікт у сучасному розумінні — це надзвичайно багатолике і багатобічне соціально-біологічне явище, одночасно позитивне і негативне, таке, що розвиває і руйнує, та яке відображає у всьому різноманітті дійсну діалектику життя.

Конфлікт можна тлумачити як зіткнення різноспрямованих сил (цінностей, інтересів, поглядів, цілей, позицій) суб’єктів — сторін конфліктної взаємодії.

Конфлікт — це адаптаційна реакція системи на неспецифічне обурення зовнішнього середовища, котре відбувається шляхом перебудови структури системи. Цей загальносистемний підхід цілком узгоджується з різними поглядами психологів на сутність як внутрішньоособистісного, так і міжособистісного конфлікту. Висловлюється думка, що конфлікт виникає тоді, коли спостерігається розбіжності між можливостями суб’єкта (по суті, структурою його особистості) і конкретними умовами, в яких він діє.

Стрес — неспецифічна реакція організму на ситуацію, яка вимагає більшої або меншої функціональної перебудови організму, відповідної адаптації.

Фрустрація визначається як стан, викликаний двома моментами:

1) наявністю сильної вмотивованості досягнення мети (задоволення потреб) і

2) перешкоди, котра перешкоджає цьому досягненню.

Перешкодами на шляху до досягнення мети можуть бути причини різного характеру:

1) фізичного (позбавлення волі),

2) біологічного (хвороба, старіння),

3) психологічного (страх, інтелектуальна недостатність),

4) соціокультурного (норми, правила, заборони).

Для з’ясування сутності поняття та змісту конфлікту важливо виділити його основні ознаки і сформулювати необхідні та достатні умови його виникнення. Уявляється достатнім виділити наступні загальні ознаки:

1. Конфлікт завжди виникає на основі протилежно спрямованих мотивів чи суджень. Такі мотиви і судження являються необхідною умовою виникнення конфлікту.

2. Конфлікт — це завжди протиборство суб’єктів соціальної взаємодії, яка характеризується завданням взаємного збитку чи шкоди (морального, матеріального, фізичного, психологічного тощо).

Кризу характеризує стан, котрий породжується проблемою, котра виникає перед індивідом, від якої він не може піти та яку не може вирішити в короткий час і звичним способом (смерть близької людини, важке захворювання, зміна зовнішності, різка зміна соціального статусу тощо).

Конфлікт як вид критичних ситуацій, таким чином, є й одним з типових видів критичних ситуацій, та одночасно тісно пов’язаний з кожною з них. Конфлікти завжди пов’язані із стресом, і практично завжди при цьому виявляються фрустрированність, незадоволеність, стресовість і кризовість певного періоду або ситуації у житті людини. Конфлікти є одночасно й причинами, й предметом, і, нарешті, наслідком (як позитивним, так й негативним) різних критичних ситуацій у житті людини.

Ознаки реальності переростання протиріч у конфлікт:

• наявність конфліктної ситуації;

• неподільність об’єкту (предмету) конфлікту;

• бажання учасників продовжувати конфліктне протистояння.

Конфлікт — це такі відносини між суб’єктами соціальної взаємодії, яка характеризується їхнім протиборством на основі протилежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок і т. ін.).

Для з’ясування суті конфлікту необхідно зазначити, що необхідними і достатніми умовами його виникнення є:

1) (необхідна умови), наявність у суб’єктів соціальної взаємодії протилежно спрямованих мотивів або суджень а також

2) (достатні умови) наявність реальної конфліктної взаємодії, тобто стану взаємного протиборства.

Для виникнення конфлікту необхідно,

по-перше, щоб причиною фрустрації була поведінка інших людей та,

по-друге, щоб на агресивну дію виникла у відповідь реакція, тобто конфліктна взаємодія.

Конфлікт завжди реалізується в якихось персоніфікованих формах і протистоянні конкретних людей чи груп, носіїв цього добра і зла. Крім цього, ознака «суб’єктності» виключає конфлікти між тваринами, обмежуючи їх «суперництво» чи «конкуренцію» явищами боротьби, оскільки, на наш погляд, специфіка біологічних форм не дає можливості використовувати стосовно до них термін «конфлікт». Проте, не можна знаходитися в конфлікті з природою чи технікою, оскільки вони не можуть вступати в активну та свідому взаємодію з нами.

Конфлікт має загострене, нерідко до критичної межі. Суперечність як психологічний аспект і є джерелом конфлікту.

Істотне місце в прояві багатоликості конфлікту займає встановлення його:

1) психологічних причин;

2) особливостей діагностики;

3) позитивності або негативності прогнозу.

Звідси, джерела конфліктів — це суперечності (протиріччя), а вони виникають там, де є розузгодження у:

• знаннях, уміннях, здібностях, особистих якостях;

• функціях управління;

• психічних, емоційних та інших станах;

• технологічних, економічних та інших процесах;

• цілях, засобах і методах діяльності;

• мотивах, потребах, ціннісних орієнтаціях;

• поглядах, переконаннях;

• розумінні та інтерпретації інформації;

• очікуваннях, позиціях;

• оцінках і самооцінках.

Джерела конфліктів тісно пов’язані з передумовами виникнення конфліктів або зовнішніми та внутрішніми умовами їх розвитку.

Конфлікти — одна з умов розвитку суб’єкта, соціальних систем і відносин. Проте, визнавши наявність конфліктів як умови розвитку соціуму, необхідно враховувати, що їх виникнення не є неминучим. Процес розвитку соціуму завжди містить потенційні конфлікти, але управління змінами з метою оптимізації взаємин суб’єктів знімає можливість переходу потенційного конфлікту в його відкриту форму.

Розуміння сутності та причин виникнення конфлікту пов’язане з рівнем його протікання, який прямо залежить від прояву дезінтеграції особистості. Дезінтеграція виявляється у:

1) загостренні тих суперечностей, котрі існували раніше, або

2) виникненні нових між різними сторонами, властивостями, відносинами та діями особи.

Отже, дезінтеграція особистості виявляється у порушенні колишньої структури особистості, зміні зв’язку і співвідношення мотивів та відносин особистості.

Зовнішні умови виникнення конфлікту в основному зводяться до того, що задоволення яких-небудь глибоких і активних мотивів та відносин особистості або стає неможливим, або ставиться під загрозу.

Внутрішні умови або передумови відіграють основну роль і серед них, насамперед, особистісні умови виникнення і розвитку конфліктів (конфліктність як відносна стійка особиста властивість, деструктивні внутрішньоособистісні конфлікти, акцентуація характеру, негативні стереотипи поведінки й т. ін., що склалися).

Розрізняють об’єктивні та суб’єктивні причини конфліктів. Позитивне вирішення конфлікту — це перш за все усунення джерел і причин конфлікту. Якщо зазначені причини об’єктивні, пов’язані з недосконалістю виробництва і управління, то їх усунення означає вдосконалення виробництва та управління. Суб’єктивні причини породжують найчастіше деструктивні конфлікти.

Виникнення конфліктних відносин і ситуацій. Одним з найважливіших питань психології конфлікту є виникнення конфліктів і конфліктних відносин, психологічний аналіз їх змісту, причин виникнення, типу та перспектив врегулювання.

Починати аналізувати конфлікт доцільно з елементарного, простого рівня — як виникають конфліктні відносини і ситуації. Традиційно аналізувати починають із визначення структури потреб, які специфічні для кожної особи і соціальної групи.

У психології широко застосовується класифікація потреб А. Маслоу за п’ятьма основними типами:

• фізичні потреби (їжа, секс, матеріальне благополуччя тощо);

• потреби в безпеці;

• соціальні потреби (у спілкуванні, соціальних контактах, взаємодії);

• потреби в досягненні престижу, знань, пошани, певного рівня компетенції;

• вищі потреби — в самовираженні, самоствердженні (наприклад, потреби в творчості).

Кожне бажання, прагнення індивіда можна віднести до якого-небудь із цих типів потреб. Свідомо або несвідомо індивіди мріють добитися своєї мети відповідно до потреб, і в разі неможливості досягнення або реалізації потреби виникають конфліктні ситуації.

Другим психологічно значущим елементом, стимулюючим виникнення конфліктних відносин, є цілі особи, їх збіг або неспівпадання, відповідність або невідповідність, а також їх значущість для учасників конфлікту.

Істотне місце у виникненні конфліктів і конфліктних ситуацій займає зміст цілей особи, їх адекватність і співвідносність, а також наявність засобів і можливостей реалізації.

Поведінку людини спрощено можна уявити як низку елементарних дій, кожна з яких починається з порушення рівноваги у зв’язку з появою потреби, в меті, значущій для індивіда, котра закінчується відновленням рівноваги і досягненням мети (консумацією).

Будь-яка обставина, котра створює перешкоду в дії людини, що вже розпочалася або намічається, розглядається як блокада. Ситуація блокування — це завжди деякий первинний психологічний струс різного ступеня інтенсивності (від легкого подиву до шоку), а потім спонука до нових дій. Людина повинна поставити перед собою нові цілі, розробити новий план дій, щоб подолати блокаду.

Якщо блокада, котра стоїть на шляху задоволення потреби, дуже велика або якщо з низки зовнішніх причин індивід або група не в силах здолати скруту, повторне пристосування може не привести до успіху, і тоді виникає конфліктна ситуація.

Проблема, закладена в основі конфлікту, — узгодження потреб та інтересів. Конфліктне протистояння передбачає визначення проблеми протиріччя, тобто предмета конфлікту. Проблема в конфлікті — це завжди перешкода при реалізації мети, з якою пов’язані не лише інтереси, а й побоювання людей. Перешкода, блокування реалізації потреб та інтересів у конфлікті завжди пов’язані із спілкуванням, оскільки саме діяльність іншого або інших нерідко сприймається особою як перешкода.

Розв’язання конфліктного відношення проходить через усвідомлення і визначення проблеми до її розв’язання. Істотними в проблемі конфліктів є наступні аспекти:

• значущість і актуальність;

• можливість розв’язання (часткового або повного);

• розуміння і взаєморозуміння в баченні проблеми конфліктуючими;

• взаємовідношення в плані урахування інтересів один одного при вирішенні проблеми;

• узгодженість і підтвердження домовленостей при вирішенні проблеми.

Конфліктна ситуація – це накопичені протиріччя, пов’язані з діяльністю суб’єктів соціальної взаємодії, що об'єктивно створюють підґрунтя для реального протиборства між ними.

Приміром, проведения атестації перед майбутнім скороченням штатів, визначення кандидатури на престижне підвищення кваліфікації та ін.

Переростання даного протиріччя у конфліктну ситуацію може відбутися за таких умов:

• значимість ситуації для учасників конфліктної взаємодії;

• перешкоди збоку одного з опонентів у досягненні мети;

• можливість і бажання подолати цю перешкоду. Конфліктна ситуація - це основна умова виникнення

• конфлікту на підставі порушення балансу інтересів учасників взаємодії. Для переходу її у конфлікт необхідний зовнішній вплив або інцидент.

Прихильники різних концепцій розглядають конфлікт з різних боків, і кожне з численних його визначень відображає специфіку предмету аналізу.

Таблиця 2.1. Ступінь неминучості конфлікту в залежності від наявності конфліктних ситуацій

Наявність конфліктної ситуації	Формула конфлікту	Ступінь неминучості
Відсутня	Явно вираженої формули нема	Випадковий
Одна	К = КС + I	Закономірний
Дві і більше	К = КСі + КС2 + КСз+...+І	Неминучий

Якщо конфліктної ситуації немає, то вірогідність виникнення конфлікту дуже мала. При виникненні однієї конфліктної ситуації конфлікт є закономірним. Якщо ж з однієї конфліктної ситуації випливає інша або з'являється декілька, то конфлікт неминучий.

Проте, щоб конфлікт почав розвиватися, необхідний інцидент.

Інцидент (привід) характеризує активізацію діяльності однієї із сторін, яка утискує інтереси іншої сторони. Коли одна із сторін починає діяти, ущемляючи інтереси іншої, і якщо протилежна сторона відповідає тим же, конфлікт із потенційного переходить в актуальний.

Інцидентом можуть бути дії третьої сторони, наприклад, висловлення колеги, який підштовхує Вас до конфлікту після вашої розмови з начальством. Інцидент може виникнути незалежно від бажання учасників, внаслідок об’єктивних причин (випуск браковано продукції, зниження продуктивності праці) або як результат неврахування психологічних особливостей іншої сторони.

Дата добавления: 2014-01-07