Cтандартизація у сфері туристичної діяльності

Міжнародні стандарти туризму в Україні, їх оцінка та характеристика

Стандартизація якості готельних послуг

Cтандартизація у сфері туристичної діяльності

Стандартизація в туризмі

Лекція 5

Основні програмні продукти ГІС екологічного картографування.

Як і більшість складних програмних продуктів, найбільш поширені такі ГІС, як Агсіnfо або Маріnfо, не зважаючи на наявність внутрішніх мов програмування (Avenue та МарВаsіс відповідно), підтримують можливість підключення додаткових модулів, реалізованих в інших програмних середовищах. Крім того, при програмуванні на внутрішніх мовах існує можливість підключення бібліотек процедур і функцій з інших мов програмування.

При розробці ГІС-додатків враховується той факт, що для вирішення більшості задач, зв'язаних із застосуванням ГІС при картографуванні, достатньо створення баз даних (у вигляді таблиць), елементи яких мають просторову прив'язку, а також елементарних процедур роботи з ними.

Останнім часом у зв'язку з багатою різноманітністю проблем, вирішуваних за допомогою ГІС-технологій, відбувається розподіл програмного забезпечення за його призначенням. Якщо ранішестворювалися "повні" ГІС-пакети, то зараз ставка робитьсяна ГІС-основу ("геометричні алгоритми", алгоритми роботи з базами даних і інтерфейс) і модулі, що підключаються. При цьому спрощуються способи підключення бібліотек процедур і функцій, написаних за допомогою інших мов програмування, у тому числі і спеціалізованих, що відкриває широкі можливості для їх застосування при вирішенні завдань, пов'язаних з картографічним моделюванням.

Тести

1. Для завдань екологічного картографування використовують 3 основні типи об’єктів просторової прив’язки:

А) адміністративно-територіальний, геосистемний, моніторинговий

Б) національний, регіональний, локальний

В) басейновий, адміністративний, відомчий

2. Геоситемний тип локалізації інформації в екологічному картографуванні включає:

А) ландшафти як комплексні природні утворення, що піддаються антропогенні дії;

Б) водозбірні басейни різного рівня, в межах яких здійснюється накопичення та перерозподіл забруднюючих речовин;

В) компоненти природного середовища, що розглядаються як підсистеми;

Г) техногенні територіальні утворення різного вигляду ієрархічного рівня.

Д) всі відповіді вірні

15 вересня 1995 р. Верховна Рада України прийняла Закон України “Про туризм”. 18 листопада 2003 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про туризм”». Стаття 18. Сертифікація і стандартизація у сфері туристичної діяльності

Стандартизація галузі туризму – це своєрідний спосіб об’єднання різноманітних туристичних послуг з метою якнайповнішого задоволення потреб споживачів з урахуванням безпеки держави та інтересів підприємств туріндустрії.

Державна система стандартизації у сфері туристичної діяльності спрямована на:

− захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки туризму, життя і здоров'я громадян, охорони майна та довкілля;

− класифікацію туристичних ресурсів України, забезпечення їх охорони, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;

− підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів;

− забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

− взаємозамінність та сумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію;

− створення нормативної бази функціонування систем стандартизації і товарів, робіт, послуг.

У 2003 році в Україні розроблено перші три національні стандарти в сфері туризму: ДСТУ 4268:2003 "Послуги туристичні. Засоби розміщування. Загальні вимоги" та ДСТУ 4269-2003 "Послуги туристичні. Класифікація готелів"; ДСТУ 4281:2004 Заклади ресторанного господарства. Класифікація.

ДСТУ 4268-2003 гармонізований з рішенням Європейської комісії від 9.12.98 щодо впровадження Директиви 95/57/ЄС по статистичній інформації в сфері туризму у частині термінології та класифікації засобів розміщування. У цьому стандарті вперше в Україні було впроваджено європейську класифікацію усіх можливих засобів розміщування, які поділяють на колективні та індивідуальні.

СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт поширюється на засоби розміщування, призначені для проживання туристів (далі за текстом — засоби розміщування).

Стандарт встановлює класифікацію засобів розміщування, загальні вимоги до засобів розміщування та до послуг, які надають у засобах розміщування.

Вимоги цього стандарту застосовують суб'єкти господарювання, що надають послуги засобів розміщування.

На підставі цього стандарту можна розробляти нормативні документи, що конкретизують вимоги до окремих видів засобів розміщування. Встановлені вимоги не можуть бути нижчі за вимоги цього стандарту.

−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−

ДСТУ 4269:2003 розроблено на заміну міждержавного ГОСТ 28681.4. Він враховує сучасні підходи і вимоги до класифікації готелів, які існують в розвинутих європейських країнах, адже єдиного стандарту на класифікацію готелів в Європі не існує. Зокрема у цьому стандарті уведено розділ, який стосується вимог до якості та забезпечення потреб інвалідів.

СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт встановлює класифікацію готелів та аналогічних засобів розміщування незалежно від форм власності та відомчої належності.

Стандарт придатний для застосування з метою сертифік.

−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−

У даний час на стадії затвердження знаходиться ще один національний стандарт "Засоби розміщення. Терміни та визначення", який гармонізовано з міжнародним стандартом ISO 18513. Цей стандарт встановлює терміни та визначення щодо основних типів засобів розміщення, номерів, тарифів і ліжок й поширюється на заклади та інші об'єкти, призначені для тимчасового розміщення (проживання) туристів.

Дата добавления: 2014-01-07