Сутність стратегічного розвитку підприємства

Новітні стратегії діяльності підприємств

Класифікація стратегій підприємства

Сутність стратегічного розвитку підприємства

Тема 2. Стратегічне управління підприємницькою діяльністю

Сутність сучасного управління полягає у спрямуванні ділового, творчого, лідерського потенціалу людей на досягнення спільних цілей. Однією із найважливіших передумов цього є психологічні знання про специфіку, закономірності індивідуальної і групової життєдіяльності, впливу на неї. Цією теоретичною і прикладною проблематикою займається психологія управління, що продукує знання про психологічні основи, соціально-психологічну, соціокультурну, етнопсихологічну специфіку управлінської діяльності, чинники її ефективності, джерела керівництва і лідерства, причини конфліктів в управлінні, особливості і способи їх подолання, психологічні детермінанти діяльності керівників, стилів керівництва тощо.

Стратегія (грец.) — мистецтво полководця. В економічній діяльності, як і у воєнній справі, і взагалі, в різних проявах функціонування суспільства образ мислення визначає образ дій. Вироблення стратегії це конгломерат раціональних та ірраціональних підходів. Хендерсон Б. зазначав: «Рішення, як правило, приймаються на основі інтуїції. Як би це було не так, всі проблеми вирішувались би за допомогою математики» [Просветов, С. 3].

Багато наукових праць присвячено проблемі розробки стратегій діяльності підприємства, у тому числі антикризових, виживання, стабілізації, зростання. В навчальних закладах економічного профілю існують відповідні кафедри, викладаються спеціальні курси. Все це свідчить про значимість стратегічного мислення в діяльності підприємств.

Незважаючи на те, що існує значна кількість визначень категорії «стратегія», що свідчить про багатоаспектність поняття, це питання не є дискусійним. У якості підтвердження розглянемо ряд визначень.

Дібб С., Сімкін Л., Бредлі Дж.: «Стратегія — мистецтво так розподілити й організувати свої ресурси, щоб нав’язати конкурентам час, місце й умови боротьби, що відповідають власним силам» [Дибб С. Практ рук, С. 21].

Карлоф Б.: «Стратегія є узагальненою моделлю дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координації та розподілу ресурсів компанії» [Карлоф Б. Дел страт:, С. 148].

Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф.: «Стратегія — це комплексний план, сформований для здійснення місії організації та досягнення її цілей» [, С. 257].

Портер М.: «Стратегія полягає в створенні позиції, у відмові від деяких видів діяльності та узгодженні обраних напрямків діяльності. Стратегія — це створення унікальної і вигідної позиції, що включає ряд напрямків діяльності» [Porter M.E. What].

Зав’ялов П.С.: «Стратегія — генеральний стратегічний напрям діяльності підприємства, з яким повинні погоджуватися практично всі аспекти розроблюваного плану маркетингу» [Завьялов П. С. Маркетинг в, С. 44].

Просвєтов Г.І.: «Стратегія — це напрямок діяльності підприємства на тривалий період часу, що дозволяє підприємству добитися переваг над конкурентами» [Просветов Г.И. Стратегия, С. 44].

Фатхутдінов Р.А.: «Стратегія — програма, план, генеральний курс суб’єкта управління для досягнення стратегічних цілей у будь-якій сфері діяльності» [Фатхутдинов Р. А. Стратегический, С. 21].

Тобто, агрегуючи існуючі погляди можна стверджувати, що стратегія підприємства — це образ мислення керівництва щодо напрямів досягнення запланованої мети. Цеформулювання в загальному вигляді намірів, спрямованих на досягнення обраної мети діяльності шляхом розподілу обмежених ресурсів по підрозділам, товарним групам, ринкам збуту.

Ансофф І. в якості основних відмінних особливостей стратегії виділяв наступні [Ансофф И. Новая корпоративная, С. 47].

1. Процес вироблення стратегії не завершується негайною дією. Звичайно він закінчується встановленням загальних напрямків просування, що забезпечать зростання і зміцнення позицій підприємства.

2. Сформульована стратегія повинна бути використана для розробки стратегічних проектів методом пошуку. Роль стратегії в пошуку полягає у тому, щоб, по-перше, допомогти зосередити увагу на певних ділянках і можливостях; по-друге, відкинути всі інші можливості як несумісні з стратегією.

3. Необхідність в стратегії відпадає, як тільки реальний хід розвитку виведе організацію на бажані події.

4. В ході формулювання стратегії неможливо передбачити всі можливості, які відкриються при складанні проекту конкретних заходів. Тому приходиться користуватися сильно узагальненою, неповною і неточною інформацією про різні альтернативи.

5. Як тільки в процесі пошуку відкриваються конкретні альтернативи, з’являється і більш точна інформація. Проте вона може поставити під сумніви обгрунтованість початкового стратегічного вибору. Тому успішна реалізація стратегії неможлива без зворотнього зв’язку.

6. Оскільки для відбору проектів використовуються як стратегії, так і орієнтири, може здатися, що це одне і те ж. Проте це різні речі. Орієнтир представляє собою мету, яку намагається досягти фірма, а стратегія — засіб для досягнення мети. Орієнтири — це вищий рівень прийняття рішень. Стратегія, виправдана при одному наборі орієнтирів, не буде такою, якщо орієнтири організації зміняться.

7. Нарешті, стратегія і орієнтири взаємозамінні як в окремі моменти, так і на різних рівнях організації. Деякі параметри ефективності (наприклад, частка ринку) в один момент можуть служити фірмі орієнтирами, а в іншій — стануть ії стратегією. Далі, оскільки орієнтири і стратегії виробляються в самій організації, виникає типова ієрархія: те, що на верхніх рівнях управління є елементами стратегії, на нижніх — перетворюється в орієнтири.

Портер М. вважає, що існує три основні стратегії поведінки підприємства на ринку (стратегії конкурентних переваг) [ГолубковМаркетингС. 67]:перша — лідерства у мінімізації витрат;друга — диференціації (наприклад, за іміджом торгової марки, сервісом);третя — спеціалізації виробничого профілю.

Незважаючи на теоретичну опрацьованість загальних положень стратегічного управління, потребують додаткового вивчення питання розроблення стратегій з урахуванням специфіки виду економічної діяльності та підсистеми підприємства, в якій розробляється стратегія. Оскільки економічна система підприємства складається з ряду підсистем (наприклад, маркетинг, логістика, фінанси, інновації, кадри, інжиніринг, інвестиції), то стратегія є синтезом стратегій всіх підсистем. Маркетологи підприємства вклад в розробку корпоративної стратегії вносять за рахунок розробки маркетингової стратегії.

Методологія стратегії включає базові правила, на основі яких приймаються рішення для досягнення стратегічних цілей. Виділяють чотири групи таких правил.

Перша група — правила, на яких грунтується оцінка результатів діяльності підприємства. Виділяють якісні (критерії, орієнтири) та кількісні (завдання) параметри такої оцінки.

Друга група — правила, на яких формуються відносини підприємства із зовнішнім середовищем: спеціалізація підприємства, споживачі, конкурентні переваги.

Третя група — правила, на яких формуються відносини і процедури на підприємстві, тобто корпоративна культура.

Четверта група — правила, за якими підприємство веде повсякденну діяльність, тобто основні оперативні прийоми.

Змістом розробки маркетингової стратегії є система рішень, що використовується для визначення оптимальних напрямків діяльності за рахунок реалізації алгоритму: формулювання цілі, сегментування, включаючи вибір цільових сегментів ринку (визначення потенційної місткості та прибутковості сегменту), позиціонування (аналіз конкурентоспроможності, виявлення ключових чинників комерційного успіху), вибір маркетингової стратегії.

Розробка маркетингової стратегії підприємства передбачає вивчення і оцінку альтернативних напрямків розвитку та вибір для реалізації оптимальної стратегічної альтернативи. При цьому використовуються спеціальні методи, що включають кількісні методи прогнозування, розробку сценаріїв майбутнього розвитку, портфельний аналіз (рис. 1).

Рис. 1. Алгоритм розробки стратегії підприємства

У результаті аналізу літературних джерел систематизовано ознаки класифікації маркетингових стратегій. Отримані класифікаційні ознаки і відповідні їм маркетингові стратегії відповідають сучасним умовам господарювання та уявленям класичної теорії стратегічного маркетингу. Поряд з традиційними ознаками, які здебільшого визначають класичні маркетингові стратегії, визначено нові підходи та типи стратегій (табл. 1.2-табл. 1.4).

Дата добавления: 2014-01-07