Непрямі підтвердження здійснення процесу гіперплазії

Прямі докази переваги гіперплазії

Недавні дослідження, котрі проводилися на тваринах, дозволяють припустити, що гіперплазія може бути одним із чинників, що зумовлює гіпертрофію усіх м'язів. Дослідження, котрі проводилися на кішках, досить переконливо продемонстрували розщеплення волокна під час тренувань з дуже великим обтяженням. Кішок тренували пересувати значну масу передньою лапою, щоб отримати їжу. Вони навчилися продукувати значне зусилля. В результаті такого інтенсивного силового тренування вибрані м'язові волокна дійсно розщеплювалися навпіл, причому кожна половина потім збільшувалася до «батьківського» волокна.

У наступних дослідженнях, однак, гіпертрофія вибраних м'язів курчат, пацюків та мишей внаслідок постійних перевантажень була зумовлена виключно гіпертрофією волокон, а не гіперплазією.

Це змусило вчених, які проводили експерименти кішках, провести ще одне дослідження. На цей раз вони ураховували кожне волокно, щоб визначити, чи є гіпертрофія усього м'яза результатом гіперплазії чи гіпертрофії волокон. Після програми силового тренування, що тривала 101 тиждень, кішки могли піднімати однією лапою вагу, котра дорівнювала 57 % маси їх тіла. Маса м'язів у них збільшилася на 11 %. До того ж, учені виявили збільшення загального числа м'язових волокон на 9 %, що підтвердило процес гіперплазії.

Відмінності у результатах досліджень з участю кішок та інших тварин можуть бути зумовлені різним характером «тренувань» тварин. Тренування кішок мало «чисту» форму силового тренування — високий опір та невелика кількість повторень. Тренування інших тварин відрізнялося більшим акцентом на розвиток витривалості — невеликий опір та велика кількість повторень.

Дослідники й досі не дійшли єдиної думки щодо ролі, котру відіграє гіперплазія та гіпертрофія окремих волокон у збільшенні розміру м'язів людини внаслідок силового тренування. Результати більшості досліджень свідчать, що гіпертрофія окремих волокон зумовлює гіпертрофію усього м'яза. Водночас результати двох досліджень з участю культуристів вказують на можливість процесу гіперплазії м'язів у людей.

В одному дослідженні середня площа волокон латеральних широких м'язів стегна та дельтоподібних м'язів у культуристів високого класу була меншою, ніж у важкоатлетів, і майже такою ж, як у студентів фізкультурних закладів та людей, які не займалися силовим тренуванням. Це свідчило про те, що гіпертрофія окремих волокон не є головним чинником збільшення м'язової маси у культуристів. Подібні результати були отримані в іншому дослідженні, де порівнювали показники високотренованих культуристів та фізично активних, але таких, що не тренуються, людей. Площа м'язових волокон у них була майже однаковою, незважаючи на те, що в культуристів обхват кінцівок був значно більшим. Окрім того, вчені встановили, що у культуристів у руховій одиниці більше м'язових волокон, ніж у нетренованих людей. Оскільки у культуристів був значно більший обхват м'язів при нормальній площі поперечного розрізу м'язових волокон, то отримані результати вказують на збільшення кількості м'язових волокон. Інше пояснення — у культуристів при народженні було більше м'язових волокон.

Принаймні, в одному дослідженні спостерігали значні відмінності у площі м'язових волокон у культуристів та студентів фізкультурних закладів обох статей. Середня площа волокон латерального широкого м'яза стегна становила: 8,400 мкм² — у культуристів; 6,200 — у студентів фізкультурних закладів та 4,400 мкм² — у студенток фізкультурних закладів.

Відмінності у результатах цих досліджень можна пояснити сутністю тренувальних навантажень або стимулів. Вважається, що тренування з високою інтенсивністю або опором викликають більший ступінь гіпертрофії волокон, зокрема швидкоскоротних, ніж тренувальні заняття невисокої інтенсивності або з використанням незначного опору.

Дата добавления: 2014-01-07