Тема 1. Організаційні основи виробництва

1.1. Сутність і суспільне значення виробництва.

1.2. Предмет, метод і зміст курсу.

1.1. У широкому розумінні “виробництво” – це цілеспрямована діяльність зі створення будь-якого корисного продукту (товару, послуги, предмету, речі, інформації, знання тощо). Іншими словами, виробництво являє собою певну технологію, відповідно до якої здійснюється трансформація вкладених ресурсів у кінцевий результат – продукцію (послугу).

Основна мета виробництва в ринкових умовах полягає в забезпеченні споживача необхідною йому продукцією (послугами) у певні строки, заданої якості та комплектації, з мінімальними витратами для виготовлювача.

Під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

Технологія і організація виробництва тісно пов’язані між собою. Технологія характеризує способи, варіанти виготовлення продукції і це обумовлює її функцію, яка спрямована на визначення можливих типів машин, інструменту, пристроїв, оснащення, складності робіт, рівня кваліфікації персоналу, норм витрат матеріальних ресурсів і часу для виробництва кожного виду продукції. До функції організації виробництва відносяться роботи з ви значення конкретних значень параметрів технологічного процесу на основі аналізу можливих варіантів і вибору найефективнішого відповідно до мети і умов виробництва.

Організація виробництва має свої специфічні завдання:

§ поглиблення спеціалізації, удосконалення форм організації виробництва, швидка (гнучка) переорієнтація виробництва на інші види продукції, забезпечення безперервності і ритмічності виробничого процесу, удосконалення організації процесів праці та виробництва в просторі й у часі;

§ відповідність асортименту машинного парку, пропорційність виробничих потужностей, оптимальна спеціалізація підприємства, реконструкція і переозброєння виробництва;

§ інструментальне та енергетичне обслуговування виробництва, нормування витрат ресурсів, вибір оптимальних систем забезпечення, форм організації підрозділів та їх взаємодії з зовнішнім середовищем;

§ оптимізація експлуатаційних режимів роботи устаткування, раціоналізація методів ремонту і профілактичних робіт, виявлення причин простою та їх усунення;

§ визначення рівня незавершеності виробництва, запасів матеріальних ресурсів і готової продукції, організація їх транспортування та збереження;

§ організація забезпечення підприємства сировиною, матеріалами в разі зменшення їх запасів та запасів готової продукції;

§ створення і освоєння нової продукції та технології, формування якості і забезпечення конкурентоспроможності виробів.

1.2.Об'єктом вивчення дисципліни є виробнича діяльність промислового підприємства (фірми) з перетворення ресурсів в економічне благо.

Предметом курсу «Організація виробництва» є вивчення методів та засобів найраціональнішого сполучення (організації) трудових і речових компонентів сукупного виробничого процесу виготовлення продукції, надання послуг, які забезпечують безперебійність та ритмічність діяльності підприємства в конкретних умовах, виходячи з поставлених перед ним цілей та завдань.

Метою викладання дисципліни «Організація виробництва» є формування у студентів комплексу професійних знань з теоретичних основ і сучасного досвіду виробництва; усвідомлення сутності його понять та категорій; з'ясування змістовності проектно-технічної підготовки і виготовлення продукції; прищеплення ним практичних навичок системного аналізу виробничих процесів; набуття і закріплення умінь використання принципів, методів, способів та інструментів раціональної організації виробничих систем, а також сприяння розвитку дослідницьких і організаторських здібностей в підготовці організаційних проектів виробництва та ефективної їх реалізації.

Коло робіт з організації виробництва охоплює такі напрями:

§ вибір варіанта технології, визначення ресурсів та системи машин її реалізації з метою виготовлення певного продукту;

§ технологічне планування робочих місць, дільниць, підрозділів та підприємства в цілому;

§ проектування та раціоналізація трудових процесів і методів роботи;

§ стандартизація і уніфікація процесів та складових компонентів виробів;

§ дослідження, проектування й освоєння нових виробів;

§ технічне обслуговування виробництва;

§ контроль і забезпечення якості продукції та технології.

Контрольні питання.

1.Розкрийте сутність понять «виробнича діяльність» та «виробництво».

2.У чому полягає взаємозв'язок функцій технології та організації виробництва?

3.Охарактеризуйте конкретне коло завдань організації виробництва.

4.Визначте, що є предметом і завданнями курсу «Організація виробництва».

5.Коротко охарактеризуйте внесок Ф. Тейлора в організацію та управління виробництвом.

6.Охарактеризуйте переваги поточної організації виробництва і в чому полягає заслуга Г. Форда перед суспільством.

7.Стисло охарактеризуйте нововведення у сфері організації та управління виробництвом на межі 20-х – 40-х років XX cm. та оцініть їх вплив на промисловість.

Тема 2. ВИРОБНИЧІ СИСТЕМИ

2.1. Виробництво як відкрита система.

2.2. Організаційні основи виробничих систем.

2.3. Підприємство – складна виробнича система.

2.1.Виробнича функція охоплює всі дії, що безпосередньо пов'язані з виготовленням товарів чи наданням послуг. Вона відіграє головну роль у створенні товарів або послуг і є ядром будь-якого промислового підприємства. На рис. 2.1 схематично показана виробнича функція як процес перетворення вкладених ресурсів у кінцеву продукцію.

Системою можна назвати будь-який об'єкт, що має у своєму складі сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих частин або елементів. Будь-яка система складається з не менш як чотирьох основних компонентів: входу, процесу, виходу та пристроїв зворотного зв'язку і контролю.

Класифікація систем:

1)залежно від умов створення всі системи належать або до природних, або до штучних;

2)ступінь взаємодії з зовнішнім середовищем поділяє системи на: відкриті, та закриті;

3)до фізичних систем належить сукупність природних або штучних об'єктів, що мають речову форму і реально взаємодіють між собою;

4)абстрактні системи являють собою символічне відображення зв'язків або процесів, які здійснюються у фізичних моделях, визначаючи їх поведінку, наприклад, моделі окремих об'єктів, явищ або процесів;

5)залежно від кількості взаємопов’язаних елементів системи можуть бути простими або складними;

6)системи з головним, провідним елементом, зміни в якому викликають зміни всіх вхідних елементів, їх поведінки і системи в цілому, називаються централізованими. Децентралізована система складається з рівнозначних елементів, зміна в одному з яких не веде до змін в інших, що з'єднані послідовно або паралельно.

7)системи бувають динамічні і статичні.

Виробничі системи (ВС)– це особливий клас систем, що об'єднують працюючих, знаряддя і предмети праці та інші елементи, які необхідні для функціонування системи, у процесі якого створюється продукція або послуги. Елементами виробничої системи є люди і матеріальні об'єкти – праця, знаряддя, предмети, продукти праці, а також технологія, організація виробництва.

Структура виробничої системи - це сукупність елементів і стійких зв'язків між ними, що забезпечують цілісність системи і її тотожність самій собі, тобто збереження основних властивостей системи під час різноманітних зовнішніх і внутрішніх змін.

Структура виробничої системи визначається складом і взаємозв'язками її елементів і підсистем, а також зв'язками з зовнішнім середовищем. Розрізняють просторову (розташування елементів системи в просторі) і часову (послідовність змін у часі стану елементів і системи в цілому) структури виробничих систем. Вони тісно взаємопов'язані і взаємозалежні.

2.2. Системи функціонують на основі загальних законів і окремих принципів.

Закони організації виробничих систем.

1) Закон синергії – полягає в тому, що сума властивостей (потенціалів, енергії, якості) організованого цілого перевищує «арифметичну» суму властивостей кожного з елементів системи.

2)Закон єдності аналізу-синтезу.

3) Закон пропорційності.

4) Закон композиції.

5) Закон самозбереження.

6) Закон організованості-інформованості.

7) Закон онтогенезу.

Під законом організації виробничих систем розуміються необхідні, суттєві, стійкі співвідношення між елементами виробничої системи, а також між цією системою і зовнішнім середовищем. Закони організації виробничих систем утворюють систему законів, які взаємозалежні і взаємообумовлені, а всі разом становлять ціле. Основні групи законів організації укладаються в такій послідовності: закони статики, закони розвитку.

Принципи функціонування та розвитку виробничих систем: цілеспрямованість, складність, відкритість, надійність, гнучкість, керованість, довго тривалість, рівень організації виробничої системи.

2.3. Законом України «Про підприємства в Україні» встановлено, що підприємство є основною первинною організаційно-господарською ланкою економічної системи країни, яка, виготовляючи і реалізуючі продукцію та послуги, забезпечує досягнення своїх цілей.

Головна мета підприємства – задовольнити запити і потреби ринку в певних видах продукції та послуг. Економічним результатом діяльності підприємства є одержання максимального прибутку в довгостроковій перспективі.

Для досягнення головної мети підприємство повинно забезпечувати:

- конкурентоспроможність продукції та послуг;

- високий рівень організації, підвищення ефективності виробничої системи;

- оновлення номенклатури та асортименту продукції;

- упровадження прогресивних технологій та устаткування;

- створення сприятливих умов для продуктивної праці персоналу.

Промислове підприємство являє собою складну підприємницьку структуру, для якої характерні виробничо-технологічна та організаційно-економічна єдність, а також господарська самостійність.

Виробничо-технологічна єдність означає тісний взаємозв'язок і взаємозалежність усіх складових підрозділів підприємства, що визначається спільністю споживаних сировини, матеріалів і послуг, призначення виготовленої ними продукції і технологічного процесу.

Організаційно-економічна єдність характеризується наявністю: єдиних органів управління; єдиного виробничого колективу; адміністративної відособленості; взаємозв'язку плану виробництва з забезпечуючими його виконання матеріальними, трудовими, технічними і фінансовими ресурсами; організації діяльності на засадах комерційного розрахунку.

Підприємства класифікуються за різноманітними ознаками:

1) залежно від розмірів розрізняють дрібні, середні та великі підприємства;

2) за характером продукції, що випускається, і сферою діяльності підприємства поділяються на промислові, сільськогосподарські, транспортні, торгові та ін.;

3) на підставі організаційного типу виробничих процесів розрізняють підприємства з масовим, серійним і одиничним виробництвом;

4) за ступенем спеціалізації продукції розрізняють три типи підприємств: універсальні, спеціалізовані, комбінати;

5) за ступенем механізації та автоматизації виробничих процесів підприємства бувають автоматизовані, комплексно-механізовані, частково механізовані.

Будь-яке підприємство є складною ієрархічною системою, яка складається зі ступенів: робоче місце, дільниця, цех, виробництво.

Застосування системного підходу дає змогу виділити в діяльності підприємств спеціальні функціональні підсистеми:

1) організація виробничих процесів: технічна підготовка виробництва, виробничі та трудові процеси, забезпечення якості продукції;

2) елементна складова виробництва: будівлі, споруди, виробничі приміщення, устаткування, пристрої, прилади; предмети праці певних властивостей; кадри різних рівнів кваліфікації;

3) виробнича інфраструктура підприємства: технічне обслуговування і ремонт основних матеріальних елементів виробничої системи, її матеріально-технічне й енергетичне забезпечення та транспортне обслуговування, а також складське і тарне господарство, збут готової продукції;

4) управлінська підсистема підприємства: техніко-економічне планування, фінансування, бухгалтерський облік, науково-технічний та соціальний розвиток підприємства.

В умовах глобалізації товарних ринків конкурентоспроможність стає вирішальним чинником досягнення успіху будь-якого підприємства. Конкурування здійснюється різними способами: ціною, якістю, споживчими властивостями продукції (послуг), сервісним обслуговуванням, термінами виконання замовлень, гнучкістю пристосування виробництва до нових виникаючих потреб ринку, швидкістю вдосконалення існуючих чи проектування нових виробів (послуг).

Практика підприємницької діяльності виробила деякі виробничі стратегії:

1)увага на спрощення; 2) постійне вдосконалення; 3) активізація та підтримка інновацій; 4) ретельний вибір процесів; 5) безперервне навчання; 6) виробниче прогнозування; та ін.

Зазначені виробничі стратегії тією чи іншою мірою втілені в сучасних взаємопов'язаних концепціях організації виробництва. Узагальнено їх можна подати трьома групами:

1)виробництво «точно вчасно»;

2)виробляти правильно з першого разу;

3)комплексне профілактичне обслуговування.

Контрольні питання.

1. Охарактеризуйте поняття «система», її ознаки та вимоги до неї.

2.Дайте визначення поняття «виробнича система». У чому полягає її особливість?

3. Охарактеризуйте елементи виробничої системи та її структуру.

4.Які є види виробничих систем і чим вони відрізняються?

5.Охарактеризуйте основні закони організації і наведіть конкретні приклади їх прояву.

6.Охарактеризуйте закони розвитку виробничої системи.

7.Охарактеризуйте підприємство як виробничу систему та його ієрархічну структуру.

8.Охарактеризуйте сучасні стратегії та концепції виробництва.

Дата добавления: 2014-01-07