Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Функції культурологічного знання та методи його аналізу




Функції культурологічного знання похідні від функцій культу­рології та культури, але не тотожні їм, мають своє індивіду­альне призначення.

 

В математиці у =f (х) ("ігрек" є функція "ікс")

В культурології (?) =f (культурологічного знання)

 

Насамперед культурологічні знання забезпечують індивідів інформацією про світ, соціальні та природні явища, дозволяють зробити кваліфікований їх аналіз і виробити програму дій. Чим більший об'єм культурологічних знань, тим більше дії індивідів і суспільства в цілому будуть наближуватись до оптимальних у кожній конкретній ситуації.

Системні культурологічні знання з різних галузей наук стиму­люють природну цікавість індивіда, впливають на формування мети і шляхів її досягнення. Дії індивіда у природному і соціаль­ному середовищах набувають пошуково-дослідницького харак­теру і суттєво корелюють з набутими енциклопедичними та по­всякденними знаннями.

Як вже зазначалося, культура в цілому виконує пізнавально-навчальну функцію. Значення культурологічних знань у цьому про­цесі є визначальними тому, що останні забезпечують їх багатовимірність, якість та зрозумілу індивідам щоденну застосовність. Іншими словами, розкривають технологію досягнення мети.

В повсякденному житті індивід та суспільство в цілому співставляють свої дії з певними нормами, правилами, законами. Зокрема індивід діє в межах Конституції, законів і підзаконних актів. Суспільство - в межах міжнародних нормативно-право­вих угод, договорів, протоколів тощо. Перш, ніж діяти, ними оці­нюється існуючий нормативний "коридор", за межі якого не мож­на виходити.

Методи аналізу культурологічного знання - сукупність аналітичних прийомів (соціальних технологій дослідження), певної послідовності операцій і процедур, що дозволяють зро­бити аналіз та синтез культурологічних знань, класифіку­вати їх, розкрити тенденції і основні напрямки розвитку.

Структурно культура включає всю сукупність матеріальних і духовних цінностей. В силу цього культурологічні знання - інтег­рована галузь знань, що включає як гуманітарні, так і природ­ничі науки. Тому методи аналізу культурологічних знань можна поділити на дві великі групи:

А) методи аналізу, що застосовуються в кожній конкретній науці.

 

Б) загальні методи аналізу культурологічного знання як особ­ливого феномена буття людини.

Перша група методів пов'язана з вивченням індивідуального характеру знання, визначенням подальшого шляху здобування нових знань в даній галузі.

До другої групи методів слід, насамперед, віднести метод по­рівняльно-історичного аналізу, коли аналізуються різні знання, що суттєво рознесені в часі і просторі, або різні джерела стосовно цих знань. Знання, набуті протягом тривалого часу, прийнято аналізувати за допомогою структурного методу, виділяти відносно самостійні структурні блоки та спільні для всіх блоків напрямки розвитку. Друга група методів пов'язана з пошуком загальних законів, принципів, що дозволяють в окремих законо­мірностях віднайти сутнісні (внутрішні) принципи розвитку знань, межі пізнання світу на кожному з етапів розвитку людської циві­лізації. Тут виробляються технології оптимального (з найменшою затратою енергії) пізнання світу та шляхи орієнтації у всезростаючому потоці інформації. Отже, друга група методів розв'я­зує коло проблем з виявлення загального, функціонально пов'я­заного, виділяє ієрархічно упорядковані структури знань.

Як відомо, природні і соціальні явища завжди містять причино­во-наслідкові зв'язки. Тому часто методи аналізу культурологіч­ного знання використовуються комплексно чергуючись, що в свою чергу, створило метод комплексного аналізу, який із сере­дини 80-х років минулого століття набув самостійного характе­ру і має свій дослідницький апарат.

Аналіз культурологічних знань передбачає не тільки вибір ме­тоду, а й певну послідовність процедур, що забезпечують принци­пи науковості та історизму. Насамперед, першочерговий етап ана­лізу пов'язаний з накопиченням матеріалу, його описово-емпірич­ною частиною. На цьому етапі, як вважають дослідники, знімається бар'єр "нерозуміння" іншої епохи, її культури, створюються ро­бочі моделі, що розглядаються як певні цілісні утворення.

Другий етап використання методів аналізу полягає в зіставленні культурологічних знань різних культур, знань суміжних з ними явищ природи та її освоєння. Тут, як правило, використовується перша група методів, притаманних як гуманітарним, так і при­родничим наукам (соціологія, філософія, психологія, релігієзнав­ство, мовознавство, математика, фізика, астрономія тощо). На цьому етапі базисні функціональні зв'язки, які об'єднують розви­ток знань досліджуваного історичного періоду, залишаються невиділеними. Однак пізнавальні моделі стають все більш асоціа­тивними та функціональними. На третьому та четвертому ета­пах аналізу виявляються і пояснюються головні вектори, що за­безпечують стійкість явища, самостійно існуючі структурні бло­ки знань, інтегровані зв'язки між ними та основні тенденції, що спри­чиняють новий якісний рівень знань на шляху пізнання істини.

Культурологічні знання як інформаційне поле самореалізації суб'єкта

 

У щоденній свідомості та поведінці під культурологічними знан­нями розуміють знання з культури, коли вона асоціюється як поведінка, спілкування, добрі манери, мистецтво тощо. На побу­товому рівні культура часто підміняється культурністю. Однак, виходячи з означення культури як суми матеріальних і духовних цінностей, або всього того, що створене штучно, культурологічні знання є знаннями про другу природу, створену людиною, і в широкому розумінні включають всю сукупну інформацію про матеріальний світ, соціальні утворення, індивідів.

У розумінні культурологічних знань доцільно виділити два рівні:

Знання про світ були, є і будуть основою його освоєння, самоус­відомлення, фундаментом в розвитку людства. Однак було б не­справедливим стверджувати, що розуміння того, що знання (інфор­мація) - це не просто відомості про щось, а певне інформативне поле, яке має свої закони, структуру, межі існування, напрямки розвитку, з'явилося в другій половині XX ст. із розвитком таких наук, як ♦ кібернетика,інформатика,біоенергетика тощо.

Після першої наукової революції XVI - XVII ст. із реалізацією нових знань безпосередньо в нових машинах і технологіях у XVII -XIX ст. знання стають "матеріальною силою". Цьому передувало звільнення людини від релігійного світогляду в епоху Відроджен­ня, посилення антропоцентризму, що вивів індивіда на рівень "творця". В цей період здавалося, що наступає епоха розуму, а весь світовий розвиток можна описати чіткими математичними законами. Ідеї просвітництва набувають не тільки значення твор­чого начала, а й його протилежності. Декорт закликає "стати гос­подарями і повелителями природи" шляхом пізнання і оволодіння її силами і діями. Правда, Ф. Бекон ще дотримується античної тра­диції, висловлюючись про те, що над природою не володарюють, якщо їй не підкоряються. В його "Новій Атлантиді" ще рада ста­рійшин вирішує, які наукові відкриття можна давати на загал, а які ні. А. Декорт, розуміючи, що знання перетворюються в силу, про яку людство ще не здогадується, наголошує, що метою роз­витку науки є інтелектуальна цікавість, а не практична користь.

Однак віра у всемогутність знань уже перетнула певний бар'єр самозбереження та саморегуляції. У Фіхте знаходимо гасло "во­лодарювання над природою", а засновник позитивізму О. Конт запропонував знищити будь-яке "для промисловості марне жит­тя на землі" '.

Розуміння того, що культурологічні знання в їх широкому зна­ченні стали матеріальною силою і здатні творити та знищувати, формувати світогляд та поведінку індивідів, ставити в неусвідомлену залежність від інших на перший погляд незалежні і бла­гополучні держави та їх народи, нівелювати історичні цінності, сприяло у 80-х рр. XX ст. формуванню ідеї переваги загальносв­ітових цінностей над усіма іншими.

З точки зору реалій XXI ст. ідея примату (переваги) світових цінностей в загальноземному вимірі ще не може бути реалізова­на в силу наявних міжнаціональних, міждержавних, регіональних, релігійно-світоглядних протиріч. У самих знаннях, якими сьогодні володіє людство, в яких воно самореалізується, існують суттєві протиріччя. Однак практика останнього десятиріччя свідчить про можливі і розумні компроміси.

У первісному суспільстві культурологічні знання обмежували­ся "культурою" добування їжі, а змістовно вони були окреслені такими формами, як ♦ тотемізм,анімізм,магія,фетишизм.

 

 

З формуванням ранньокласових держав знання набувають си­стемного характеру. Вони зведені в міфи, що не мають ні почат­ку, ні кінця. Люди живуть як боги, а боги - як люди. Однак, уже в цей період знання стають предметними (галузевими), як, ска­жімо, ♦ арифметика,геометрія,риторика,філософія тощо. Формуються перші матеріалістичні підходи до явищ природи і буття. Однак системи накопичення знань, канали їх передачі до­сить малопотужні, повільні, навіть у межах одного соціуму, не говорячи про оперативний обмін інформацією між окремими ранньокласовими державами.

У таких знаннях могли самореалізуватись тільки ♦ дослідники,еліта суспільства. Самореалізація здібностей, навичок і умінь основної маси населення відбувалась у щоденній трудовій діяль­ності за наперед відомим алгоритмом, в якому знання були при­сутні опосередковано, бо вони належали іншому, досить малочисельному прошарку населення.

Перші наукова та технічна революція посилили значення знань як засобу підвищення продуктивності праці, конку­ренції, реалізації власних цілей.

 

З другої половини XX ст. суттєво змінюються системи нако­пичення, збереження і передачі знань. Знання стають продуктивною силою. Наявність певного об'єму культурологічних знань стає необхідною умовою існування індивідів. Виникає нова си­туація, в якій знання необхідні заради самих знань про світ, як запорука виживання людства в сучасній соціотехносфері.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 765; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.014 сек.