Культурні орієнтації Китаю

Культурні орієнтації Китаю складалися протягом дуже три­валого часу. Якщо брати до уваги традиціоналістський харак­тер китайського суспільства, то багато стародавніх уявлень цього народу є чинними і нині. Китайці завжди глибоко поважали свої традиції, оберігали їх від зовнішніх впливів, що дозволило цій величезній країні зберегти свою унікальність і життєдайність культурних надбань до наших часів.

Найбільш стародавні релігійно-міфологічні уявлення Китаю орієнтовані астрологічно. Двома протилежними космічними си­лами, що виділилися з безформенного темного Хаосу і впорядку­вали його, є Ян (небесне начало) і Інь (земне начало). Надалі уявлення про Ян та Інь як два антагоністичні і в той же час невід'ємні одне від одного начала розвиваються і набувають зна­чення концептуальних опозицій типово китайського мислення. Це протилежність світла і темряви, освітленої і тіньової сторін гори, тепла і холоду, впертості і поступливості, чоловічого і жіночого. Пізніше склався загальнокитайський культ Неба (Тянь). Країну почали називати Піднебесною. Воля Неба уявлялася найвищою силою, яка створила все існуюче на землі і надалі керує всім. До Неба апелювали найбільш знані китайські мудреці. Небу покло­нялися і будували храми для цього культу. Величний храм Неба можна побачити в Пекіні.

У письмових джерелах стародавнього Китаю йдеться про п'ять початків світу: воду, вогонь, дерево, метал і землю. На­зиваються також п'ять явищ природи: дощ, сонячне сяйво, спека, холод, вітер. Від їх своє­часності залежить добробут народу. Дія природ­них сил знаходиться в безпосередньому зв'язку з моральністю і розумом правителя. Для культури Китаю з давніх часів характерні етичні акцепти як и релігії, так і н філософії та політиці. Давні міфологічні персонажі поступово набрали со­ціального статусу, стали правителями імператорами, придворними чиновниками. Поступово складається уяв­лення про Дао (шлях) - одне з базових понять китайської культу­ри. Дао - космічний і моральний закон, який обумовлює буття природи і людей. Всі стосунки між людьми здавна підпорядкову­валися складному ритуалу (Лі), який мав світоглядне значення з вагомим моральним елементом.

В одному з поважних китайських письмових джерел говорить­ся, що Лі заснований на постійності Неба, порядку на землі і в поведінці народу. Світський ритуал взаємовідносин між вищими і нижчими мав безпосередній зв'язок із специфічним для Китаю культом померлих предків. Китайці постійно молилися духам предків, приносили жертви - в найдавніші часи людські; в оселях створювався домашній вівтар з табличками духів; батько сім'ї відправляв церемонію перед табличками. Цей культ в Китаї роз­винувся як ніде більше.

На державному рівні одним з головних напрямів діяльності сус­пільства було відправлення культу імператорських предків. Вша­нування старших знаходило конкретні форми в підкоренні владі (імператору і чиновникам, всім вищим чиновникам), в повазі до батьків (Сяо), в покорі старшому братові (Ді). Старший брат був єдиним спадкоємцем у сім'ї. З часом розвинулося навіть до­машнє рабство, і батьки могли продавати своїх дітей. Молоді брали шлюб за домовленістю батьків, нікого не цікавили почут­тя наречених.

Великий вплив на формування культурних орієнтацій китайсь­кого суспільства мали вчення і діяльність видатного мудреця давніх часів Конфуція (511 -479 рр. до Н.Х.) та його послідовників.

Право керувати країною надається Небом тільки доб­рому і турботливому правителю - Тянь Цзи (Сину Неба) і заби­рається в того, хто своєю негідною поведінкою і недбалістю зав­дає багато лиха народові. На службі правителів перебували аст­рологи, які через спостереження за небесними явищами доводили до керівництва веління Неба. За якістю роботи астрологів слідку­вали конфуціанці. Якщо ставалося надзвичайне лихо, що тлума­чилося як гнів неба, правителі царств чи навіть сам імператор мали здійснити спеціальні обряди спокути. Контроль за цим також здійснювали конфуціанці.

Подальший розвиток в конфуціанстві одержав старовинний китайський культ предків. Конфуцій сконцентрував увагу на такому аспекті цього культу, як синівське вшанування батьків (Сяо), вважаючи його найвищою цінністю для людини. Сяо поля­гало у служінні батькам за правилами Лі, похованні їх, посмерт­них жертвоприношеннях за цими правилами. Героїчні приклади синівського вшанування батьків містяться у збірнику "24 при­клади Сяо", на яких вчилися поведінці в сім'ї китайські діти бага­тьох поколінь. Конфуціанський культ предків і норми Сяо спри­чинили культ великої сім'ї, клану. Людина була, перш за все, чле­ном родини, клану, а вже потім громадянином. Утворилися ве­ликі родини, які намагалися народжувати більше дітей. Така ор­ієнтація і нині є важливою складовою китайської культури, хоч в умовах демографічної кризи це створює серйозні проблеми, які намагаються вирішувати на державному рівні.

Серцевиною конфуціанства є вчення про ідеальну людину і суспільство. Сучасне не влаштовує Конфуція, і він прагне по­вернутися до минулого. Концепція "виправлення імен" обґрун­товує спроби принести всі речі у відповідність до їх значень у минулому. Конфуцій вчив, що в плині змін правитель, чиновник, батько, сип повинні бути такими не тільки за назвою, але і на­справді. Орієнтація на минуле, обґрунтована і розвинута в кон­фуціанстві, (основою традиціоналізму китайської культури.

У творі "Лунь Юй" ("Бесіди і висловлювання"), складеному учнями Конфуція, змальовано ідеальну людину ЦЗЮНЬ ЦЗИ, яка знає веління НЕБА, шанує великих людей і прислухається до слів мудреців. Протилежністю цього ідеалу є низька людина Сяо Жень, яка живе і помирає ганебно. Співставлення цих персо­нажів протягом всього твору дає можливість докладно уявити модель стосунків між людьми в суспільстві, якими вони мають бути, за уявленнями Конфуція. Засадничими в цих стосунках є взаємність, людяність, "золота середина". Ідеальний політик ке­рує країною як мудрий і турботливий батько великої родини, його слухаються охоче, визнаючи його авторитет. Пізніше конфуціанський ідеал людини став більше пов'язуватися з формальними аспектами поведінки, з етикетом (Лі), і відхилення від нього, особ­ливо з боку освічених осіб, не допускалися.

Під впливом конфуціанства освіченість стала справжнім куль­том в Китаї. Під освітою розумілося докладне знання класичних древніх текстів, вміння вільно оперувати цитатами і писати тво­ри. Складність письма вимагала довгого і наполегливого навчан­ня. Зате найбільш успішні в цій справі люди отримували високі посади в державному апараті, землі, гроші тощо і були гордістю своєї сім'ї і клану. Ті, хто мали вчений ступінь, і пошукачі корис­тувалися величезною повагою в Китаї. Завдяки конфуціанству престиж вченої людини піднявся так високо, як ніколи до цього ні в Піднебесній, ні в інших країнах Сходу.

Зазначені культурні орієнтації, розвинуті Конфуцієм і його по­слідовниками на основі традицій, створили фундамент сучасної культури китайського народу і багато в чому зумовили як успі­хи, так і значні проблеми цієї країни. Якщо правила моральної поведінки в суспільстві - це надбання конфуціанства, то філо­софсько-містичні орієнтири китайського менталітету в широко­му розумінні цього слова слід шукати в даосизмі.

Даосизм сформувався приблизно в ті ж часи, що і конфуціан­ство - в середині І тис. до Н.Х. Основоположником цієї системи є Лао Цзи, який народився приблизно в 604 р. до Н. X. Відомостей про нього збереглося небагато. Він був хранителем архівів в місті Чжоу. Мудрець Лао не заснував школи. Свої роздуми він вик­лав в книзі "Дао Де Цчін" ("Книга про Лао і Де") па прохання одного з митників. Після цього він зник назавжди, перетнувши кордон Індії. З часом він був обожнений.

Вихідним в даосизмі с вчення про Дао. Воно відоме і дуже давніх народних уявлень, є важливим в конфуціанстві, в інших філософсь­ких та релігійних системах Китаю. Даосизм поглибив і розвинув його. Дао почали тлумачити як закон всього існуючого, який організує всесвіт і людське життя. Це також первоначало, суб­станція, кінець існування. Дао можна тлумачити як ніщо, яке, однак, породжує все існуюче. Дао повинно бути зразком для муд­реця, ким би він не був.

За допомогою древнього Дао можна управляти життям

теперішніх часів.

Дао Де Цзін

Таке управління полягає в тому, щоб надати можливість по­діям йти своїм природним шляхом. Правитель - спокійний і без­діяльний. Люди знають лише про його існування. Коли правитель діяльний, народ - нещасний, і навпаки. Справжній правитель по­переду всіх, тому що, наслідуючи Дао, ставить себе нижче за всіх. Таким є принцип не діяння (У Вей) в даосизмі, який відобра­жав ставлення до соціальної активності і цілковитої за ангажованості людини суспільством, що характерне для конфуціанства.

Важливим також є поняття Де, яке означає благо, вище добро. Де діє на космічному і природному рівні, сприяючи дозріванню всіх речей, воно виявляє себе через вибраних і мудрих людей.

Лао Цзи рекомендує в усьому наслідувати Небо. Його муд­рець Шен Жень - носій вищого Дао і Де. Він не прагне робити добрі справи, він нічого не виборює, він любить як ближнього, так і дальнього. Він бездіяльний. До почестей і ганьби ставиться з презирством, як до примари. Даоси засуджували війни, оскіль­ки шлях Дао винятково мирний. Мудрий правитель не починає війн, йде на поступки сусідам. Якщо ж перемагає у війні, не радіє і не святкує, адже не можна радіти вбивству людей.

Даоси виробили вчення про досягнення безсмертя. Вони про­довжили і розвинули популярну в Китаї орієнтацію на довге жит­тя. Конфуцій також був прибічником довголіття, оскільки лише старість с віком мудрості. Даоське вчення про довголіття і без­смертя мас релігійне підґрунтя. Даоси виробили цілу систему ідей, що пояснюють механізм безсмертя людини, і практичні рекомен­дації тим, хто хоче досягти цієї мети.

Послідовники даосизму намагалися знайти еліксири і пілюлі безсмертя, займалися алхімією. Вони розумілися на лікуванні ба­гатьох хвороб. Відома терапевтична китайська медицина - це надбання служителів даоських храмів і монастирів. Проте кон­цепція лікування базувалася на ідеї, що суперечила культу знан­ня в конфуціанстві. Даоси вважали, що лише вільний від знань ніколи не буде хворіти. Даоси приділяли велику увагу астрології, спостерігали небесні явища і складали гороскопи, визначали спри­ятливі і несприятливі дні. Вони практикували заклинання і обере­ги - зображення богів, займалися ворожінням. їх запрошували для визначення сприятливих місць для будівництва храмів та інших важливих споруд.

Розквіт даосизму припадає на X -XII ст. н. є., після чого спос­терігається його занепад як активної соціальної сили. Попри всі негаразди історії, він увійшов невід'ємною частиною в культуру народу. Достатньо згадати, що відомі китайські правителі і сьо­годні дбають про своє здоров'я, використовуючи надбання ла­оської медицини, прагнуть довголіття і фактично досягають його. Чудовою є даоська художня спадщина. Даосизм також є своєрід­ною філософією і релігією Китаю. Можна сказати, що в даосизмі більшою мірою, ніж в інших світоглядних системах, відображена душа народу.

В культурній орієнтації китайського суспільства певний вне­сок зробив буддизм, чужорідна релігія, яка в зміненому вигляді була прийнята населенням і з часом стала невід'ємною частиною його життя і побуту. Головну позицію займає конфуціанство. Але даосизм і буддизм зайняли епос місце. Відбувся своєрідний розподіл сфер пилину:

за конфуціанськими правилами будувалися стосунки в сім'ї і суспільстві;

- даосизм панував у царині вірувань, обрядів, магії і містицизму;

- буддисти опікувалися спасінням душі і церемоніями поховання.

У народному житті склалася синкретична релігія, в якій знай­шлося місце не лише цим трьом релігійним напрямам, але й чис­ленним народним віруванням - в духів міст і сіл, домашніх богів (дверей, вогнища, постелі, худоби, навіть відхожих місць тощо), покровителів ремесел, торгівлі, медицини, довголіття, щастя, ба­гатства, народження дітей. Вірили і в злих духів, бісів, служи­телів пекла, привидів та ін. На честь днів народження цих чис­ленних культових осіб влаштовувалися свята, що відзначалися за місячним календарем. Багато з цих традицій збереглося і в сучасному Китаї, хоч глобалізація і більш тісні зв'язки із захід­ним світом внесли певні корективи в культурні орієнтації цієї надзвичайно традиціоналістської країни.

Дата добавления: 2014-01-07