Структура особистості. У психологічній науці існує декілька понять для визначення людини: суб’єкт, індивід, особистість

У психологічній науці існує декілька понять для визначення людини: суб’єкт, індивід, особистість.

По-перше, психологія розглядає людину як суб’єкта (учасника, виконавця) історичного 1 суспільного процесу в цілому, суб’єкта конкретної діяльності, котрий виступає джерелом пізнання й перетворення об’єктивної дійсності. Сама діяльність при цьому виступає формою активності людини, що дозволяє їй вдосконалювати оточуючий світ і саму себе.

По-друге, психологія розглядає людину як індивід, тобто:

• є своєрідним представником інших живих істот, відрізняється від них специфікою філогенезу й онтогенезу;

• є окремим представником людської спільноти, має тільки йому властиві особливості психіки та поведінки.

По-третє, психологічна наука розглядає людину як особистість, підкреслюється соціальна суть людини. Поза суспільством, поза соціальної й професі йної групи людина не може стати особистістю, у неї не формується людський облік.

Особу людини як члена суспільства знаходиться у сфері впливу різних відносин, що складаються перш за все в процесі виробництва і споживання матеріальних благ.

Особа знаходиться також у сфері політичних відносин. Від того, вільна вона або пригноблювана, має політичні має рацію чи ні, може реально обирати або бути вибраною, обговорювати питання суспільного життя або бути виконавцем волі пануючого класу, залежить психологія особи.

Особа знаходиться у сфері дії ідеологічних відносин. Ідеологія як система ідей про суспільство робить величезний вплив на особу, багато в чому формує зміст її психології, світогляд, індивідуальні і соціальні установки.

На психологію особи разом з тим впливають і відносини людей в групі, в яку вона входить. В процесі взаємодії і спілкування люди взаємно впливають один на одного, унаслідок чого формується спільність в поглядах, соціальних установках і інших видах відносин до суспільства, праці, людей, власних якостей. В той же час в групі особу завойовує певний авторитет, займає певне положення, грає певні ролі.

Особа не тільки об'єкт суспільних відносин, але і їх суб'єкт, тобто активна ланка. Вступаючи у відносини з людьми, особи творять історію, але творять її не по свавіллю, а з потреби, під впливом об'єктивних суспільних закономірностей. Проте історична необхідність не виключає ні самобутності особи, ні її відповідальності за свою поведінку перед суспільством.

Таким чином, особа — це конкретна людина що є представником певної держави, суспільства і групи (соціальною, етнічною, релігійною, політичною, половозрастной і т. д.), усвідомлює своє відношення до людей, що оточують його, і соціальної дійсності, включений у всі відносини останньою і що займається своєрідним видом діяльності і наділений специфічними індивідуальними і соціально-психологічними особливостями.

Розвиток особи обумовлений різними чинниками. До них зазвичай відносять: своєрідність фізіології вищої нервової діяльності, анатомо-фізіологічні особливості, навколишнє середовище і суспільство, суспільно-корисну діяльність. Від того, наскільки ми їх знаємо і зважаємо на специфіку їх прояву, залежить ефективність правильного розуміння всіх індивідуальних і соціальних дій і вчинків людини.

Своєрідність фізіології вищої нервової діяльності особи — це специфіка функціонування її нервової системи, що виражається в найрізноманітніших характеристиках: своєрідності роботи всієї нервової системи, співвідношенні процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, прояві темпераменту, емоцій і відчуттів, поведінки і вчинків і так далі

Анатомо-фізіологічні особливості особи — це такі її характеристики, які залежать від анатомічної і фізіологічної структури тіла людини, що робить серйозний вплив як на його психіку і поведінку, так і на схильність останніх діям обставин і інших людей. Наприклад, слабкий зір і слух людини, природно, позначаються на його діях і вчинках і повинні братися до уваги в процесі спілкування і взаємодії..

У основі анатомо-фізіологічних особливостей лежать завдатки, що є природженими анатомо-фізіологічними характеристиками організму, які полегшують розвиток здібностей. Такий, наприклад, завдаток, як рухома нервова система, що приводить до розвитку мно-гИх здібностей у будь-якому вигляді діяльності, пов'язаній з необхідністю адекватно реагувати на зміну ситуацій, швидко перебудовуватися на нові дії, міняти темп і ритм роботи, встановлювати взаємини з іншими людьми. Отже, це може специфічно виявлятися і в ході спільної діяльності з ними і, безумовно, повинно братися до уваги.

Найважливішими чинниками формування особи виступає навколишнє середовище і суспільство. Поза суспільством, поза соціальною і професійною групою людина не може стати особою, у нього не сформується людська зовнішність, тобто створює людину природа, а формує його суспільство.

Зазвичай виділяють природно-географічне середовище, яке робить великий вплив на розвиток особи. Відомо, наприклад, що люди, що виросли на Крайній Півночі, більш выдержанны, більш организованны, уміють цінувати час і правильно відноситися до того, чому їх навчають.

Природні особливості індивіда закладені в нім від народження, зокрема активність і емоційність. Активність особи виражається в прагненні до різного роду діяльності, прояві себе, силі і швидкості протікання психічних процесів, рухових реакцій, тобто виступає як соціальна характеристика діяльності людини і може змінюватися від великої енергії, стрімкості в рухах, праці і мові до млявості поведінки, пасивності психічної діяльності, мови і жестикуляції. Емоційність виявляється в різному ступені нервової збудливості індивіда, динаміці його емоцій і відчуттів, що характеризують його відношення до навколишнього світу.

Макросередовище, тобто суспільство в сукупності всіх його проявів, також робить великий вплив на формування особи. Наприклад, людина, що виросла в тоталітарному суспільстві, як правило, розвинена і вихована інакше, ніж представник демократичної держави.

Мікросередовище, тобто група, мікрогрупа, сім'я і т. д., також є важливою детерминантой формування особи. Саме у мікросередовищі закладаються найважливіші етичні і морально-психологічні характеристики людини, які, з одного боку, необхідно брати до уваги, а з іншої — удосконалювати або трансформувати в процесі навчання і виховання.

Суспільно-корисна діяльність, тобто праця, спілкування з іншими людьми, в умовах якого розвивається людина виховання і самовиховання також формують його найважливіші особові якості.

Чинники формування особи і особливості дій і вчинків особи в суспільстві дозволяють скласти її психологічну характеристику, тобто описати всю повноту її змісту і показати специфіку взаємовпливу індивідуальних і соціальних її якостей, що виявляється в процесі спілкування, взаємодії і взаємин з іншими людьми.

При цьому слід мати на увазі своєрідність зародження і розвитку психологічних особливостей особи, що формуються в процесі соціалізації. Це необхідно тому, що, з одного боку, є прямий зв'язок між специфікою формування певних якостей людини і їх функціонуванням в соціальній среде*, з іншої — присутній і певна кореляційна залежність власне соціально-психологічних якостей особи від специфіки функціонування його індивідуально-психологічних особливостей.

Індивідуально-психологічна сторона особи відображає специфіку функціонування її психічних процесів, властивостей, станів і утворень. Психічні процеси — це психічні явища, що забезпечують первинне віддзеркалення і усвідомлення особою дій навколишньої дійсності. Психічні властивості — це найбільш стійкі особливості, що постійно виявляються, особи, що забезпечують певний рівень поведінки і діяльності, типовий для неї. Розрізняють наступні властивості особи: спрямованість, темперамент, характер і здібності.

Психічні стани — це рівень працездатності і якості функціонування психіки особи в кожен даний момент часу. Психічними утвореннями є психічні явища, що формуються в процесі придбання людиною життєвого і професійного досвіду, в зміст яких входить особливе поєднання знань, навиків і умінь.

Світоглядна сторона особи відображає суспільно значущі її якості і особливості, що дозволяють займати гідне місце в суспільстві. Світогляд особи визначає її найважливіші життєві цілі і інтереси, відносини і позиції. Моральна зовнішність особи — це система її уявлень про мораль, що відображає наявність у неї твердих засад і що визначає її дії і поведінку в суспільстві. Етична зовнішність особи — це Стійка система її поглядів на норми відносин людей В суспільстві і їх гідну взаємодію.; Соціально-психологічна сторона особи відображає її основні якості і характеристики, що дозволяють їй грати певні ролі в суспільстві, займати певне положення серед інших людей. Вхідні в неї відносини до інших людей є сукупністю проявів індивідуально - і соціально-психологічних якостей особи, що відображають типову її поведінку в спілкуванні і взаємодії з іншими людьми. Соціальні ролі особи — це типові способи поведінки особи, що обумовлюються її индивидуально- і соціально-психологічними особливостями, що дозволяють завойовувати певний авторитет і довіру з боку інших людей. Соціальні позиції особи — погляди, переконання і уявлення особи, що реалізовуються і відстоюються нею у відносинах з іншими людьми. Соціальні установки особи — її настроєність на певне відношення до суспільства і інших людей.

Дата добавления: 2014-01-07