Структурні зрушення національної економіки

Інвестиційна складова структурних зрушень національної економіки

Структурні зрушення національної економіки 11.2. Структурна політика держави

ЛЕКЦІЯ 11. СТРУКТУРНА ПЕРЕБУДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Структура економіки не є стабільною, вона постійно змінюється під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників. Таким чином, відбуваються структурні зрушення, які супроводжуються прогресивними чи депресивними змінами в економіці. Головним об'єктом дослідження виступають структурні зрушення, що є першопричиною й універсальною ознакою всіх змін у державі. Об’єктивною основою цих зрушень є невідповідність можливостей економіки її загальним потребам. Динаміка структури народного господарства проявляється в зникненні деяких старих і появі нових елементів економіки й зміні співвідношення між ними. У цьому полягає принципова схема структурних змін.

Під впливом негативних структурних зрушень, коли занепадають провідні, базові галузі економіки, виникає тривала структурна криза, яка супроводжується макроекономічними диспропорціями. Структурна криза настає, коли можливості пропозиції не задовольняють зростаючий сукупний попит. Особливо це стосується сировинно-енергетичних ресурсів, необхідних для виробництва тих чи інших товарів. Так, наприклад, енергетична криза вражає насамперед енергетичні галузі, а через них і всю економіку.

Структурна криза виникає також за умови скорочення сукупного попиту на певні види продукції або його дуже повільного зростання. Така криза гальмує економічний розвиток, супроводжується відносним пере нагромадженням основного капіталу, його знеціненням, послабленням інвестиційної активності та переливом капіталу із кризових галузей у перспективні.

Структурні диспропорції порушують пропорційність економічного розвитку. Для ліквідації структурних диспропорцій потрібен тривалий час. Їх подолання може здійснюватись як через перерозподіл основних економічних ресурсів між окремими галузями, так і через розвиток ринкового механізму господарювання. Цей процес структурної перебудови потребує створення сприятливих інвестиційних умов, стимулювання НТП, особливо переходу до високих ресурсозберігаючих технологій, поширення комп’ютеризації, створення прогресивної виробничої інфраструктури.

Темпи економічного росту перебувають у прямій залежності від динаміки структурних зрушень у народному господарстві. Його макроструктура, в кінцевому підсумку, визначає рівень економічного розвитку країни, виражений через виробництво валового національного продукту на душу населення. Тип структурних змін у народному господарстві визначається переважним впливом екстенсивних й інтенсивних факторів росту суспільного продукту. На різних етапах розвитку суспільства ступінь впливу кожного з факторів на структуру народного господарства неоднакова.

До найважливіших факторів, що визначають структуру народного господарства, відносяться:

- структура потреб населення;

- темпи економічного розвитку;

- характер і темпи науково-технічного прогресу в народному господарстві;

- наявність природних ресурсів – корисних копалин, землі й т.п.;

- місце країни в системі світового суспільного поділу праці;

- необхідність підтримки на належному рівні обороноздатність країни.

Структура потреб населення проявляється, насамперед, у структурі його споживчого платіжного попиту, а також у структурі суспільних фондів споживання. Умовою прискорених темпів економічного розвитку виступає підвищення частки виробничого нагромадження і його структури, обумовлені обліком тенденцій розвитку науково-технічного прогресу й технологічних досягнень. Науковий прогрес спричиняє можливість розробки нових технічних засобів праці у віддаленій перспективі, що іноді виходять за межі життя одного покоління. Технічний прогрес у народному господарстві виражається в удосконалюванні знарядь праці, створенні більш економічних предметів праці, поліпшенні паливно-енергетичної бази й т.п. Це приводить до безперервної зміни технологій і різних темпів зростання виробництва в окремих галузях.

Наявність природних ресурсів є вихідною базою економічного розвитку. Багато в чому, наявністю цих ресурсів, а також кадрів, визначається місце країни в системі світового суспільного поділу праці.

Завдання державного регулювання економіки полягає в тому, щоб визначити ступінь важливості кожного фактора, що впливає у певній мірі на структуру суспільного виробництва. Важливо при цьому виділити кількісно їхній взаємний вплив.

Структура національного господарства впливає на збалансованість економіки. Досягнення збалансованості економіки – важке завдання. Економіка перехідного періоду динамічна. Звідси необхідність перебудовувати пропорції відповідно до умов, що змінюються. Рух такої перебудови повинен бути спрямований на встановлення найбільш ефективної структури економіки. В основі оцінки структурної динаміки повинне лежати встановлення ефекту від неї. Структурний ефект обумовлений зміною загальної ефективності суспільного виробництва. Природно, що така зміна завжди викликана зрушеннями в співвідношенні між галузями народного господарства й видами виробництва. Структурний ефект показує ту частину народногосподарської ефективності, що випливає зі структурних зрушень в економіці. Таким чином, сутність структурних зрушень в економіці зводиться до перерозподілу ресурсів на користь тих галузей, виробництв і видів діяльності, де вище результативність. Тому відбувається заміна одних видів ресурсів іншими, зміна структури експорту й т.п.

Якщо в результаті структурних зрушень росте частка виробництв із вищою результативністю, більше високим рівнем продуктивності праці, низькими витратами сировини, палива, енергії, більш високою якістю виробленого продукту, тоді досягається позитивний структурний ефект. Протилежні результати дають, відповідно, негативний структурний ефект. В економіці з розумним господарським механізмом повинен досягатися перший результат. Позитивний структурний ефект обумовлений прогресивними структурними змінами в економіці країни. Стимулювання окремих виробництв, які тимчасово не дають позитивні результати, але забезпечують збалансованість економіки, зменшує її залежність від зовнішніх факторів, не слід відносити до негативних результатів. Державне втручання в структурні народногосподарські процеси повинне забезпечувати перевагу в народному господарстві позитивного структурного ефекту на основі маніпулювання рівнем темпів і пропорцій економічного росту.

Відзначимо, що досягнення оптимальної структури народного господарства носить відносний характер, тому що фактори, що її спричиняють, динамічні й залежать також від історичних умов, етапу перехідного періоду й інших обставин. Історично сформовані деформації в народному господарстві не можуть бути переборені в короткий термін. Обсяг національного багатства не дозволяє утворити резерви в таких масштабах, щоб найбільше швидко переходити від однієї структури економіки до іншої.

Обґрунтований господарський механізм держави перехідного періоду повинен стати головним знаряддям структурних зрушень. Він повинен спиратися на відомі методи його реалізації через прогнозування й розробку макроекономічних планів і програм. Інструментами реалізації структурної політики держави є важелі й стимули товарно-грошових відносин. Народне господарство повинно гнучко, вчасно й цілеспрямовано перебудовуватися під контролем держави відповідно до прогресивних зрушень у науці, техніці, технології, суспільному й індивідуальному споживанні.

Темпи зростання суспільного виробництва, багато в чому залежать від структури суспільного продукту. Структура суспільного продукту спричиняє, насамперед, галузеву структуру народного господарства. Формування галузевої структури народного господарства відбувається в результаті суспільного поділу праці. Це веде до значного розширення й ускладнення міжгалузевих взаємозв'язків, до змін в розподілі виробничих ресурсів та якісного співвідношення між сферами й галузями. Тому регулювання структурних зсувів у національному господарстві повинно, у першу чергу, забезпечити стійку збалансованість розвитку економіки і подолання напруги в ряді галузевих пропорцій, а потім створити більш ефективні засоби виробництва і предмети споживання. Наявні в розпорядженні суспільства виробничі ресурси повинні бути спрямовані на розвиток тих об'єктів суспільного виробництва, що забезпечують найбільше високий структурний ефект. Економічне зростання – це розширення масштабів виробництва, зростання випуску продукції, збільшення національного доходу або валового національного продукту. Для з’ясування динаміки економічного росту розраховують:

Дата добавления: 2014-01-07