Американські дослідження вказують, що із 100 основних потреб життя середнього американця, жодного не було серед головних потреб інших культурних регіонів світу

Лекція

з дисципліни Історія української культури

Тема № 8. КУЛЬТУРА СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

(2 години)

Для юридичного факультету,

факультетів КМ, ГБ, ПС

Дніпропетровськ 2011 р.

Лекцію підготував ст. викладач кафедри філософії та політології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Годенко-Наконечна О.П.

Рецензенти:

Ігнатьєва С.Є., кандидат філологічних наук, професор (Інститут гуманітарних проблем Національного гірничого університету)

Жижченко В.П., кандидат філософських наук, доцент (Національний гірничий університет)

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри філософії та політології

“__10__” червня 2011 р., протокол № _10_

ПЛАН:

1. Українська культура та глобальні проблеми сучасної цивілізації

2. Українська культура в умовах ствердження національної суверенності. Внесок української культури у скарбницю світової культури.

3. Мовне питання в Україні

4. Актуальні проблеми державно-правової політики України в галузі культури

ЛІТЕРАТУРА:

Основні нормативні акти:

1. онституція України. – К., 1996;

2. Закон про мови в Україні (28.10.1989);

3. Закон України „Про культуру” (2010);

4. Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища / Збірник офіційних документів – Київ, 2002.

Підручники:

5. Бокань, Л. Польовий. Історія культури України. – К., 1998.

6. Греченко В., І.Чорний. Історія світової та української культури. – К.,2000.

7. Історія української культури / Ред. І. Крип’якевича. – К., 1999.

8. Історія української та зарубіжної культури. / Ред. С. Клапчука, В. Остафійчука. – К., 2007.

9. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура. – К., 2007.

10. Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст. – К., 2002.

11. Культурологія: теорія та історія культури /Ред. І.Тюрменка. – К., 2005.

12. Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навч. посібник /Ред. М.Заковича. – К., 2006.

13. Теорія та історія світової і вітчизняної культури /А.Бичко, ін.. – К., 1993.

Додаткова література:

1. Аксіоми для нащадків. Українські імена у світовій науці. – Львів, 1992.

2. Годенко-Наконечна О. Питання захисту інтелектуальної власності: історико-культурологічний аспект // Науковий вісник ДДУВС, 2007 р., №2.

3. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. – К., 1993.

4. Козловски П. Культура постмодерна. – М. 1997.

5. Ортега-і Гассет Х. Дегуманизация искусства. – М. 1991.

6. Самосознание европейской культуры 20 века. – М., 1991.

7. Українська культура. Історія і сучасність / Ред. С.Черепанової. – Львів, 1994.

8. Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура. – К., 2002.

МЕТА:

· Означити головні проблеми сучасної світової культури

· Розкрити питання розвитку української культури в нових умовах Незалежності

· Окреслити досягнення і втрати української культури після 1991 року

· Зазначити актуальні проблеми державно-правової політики України у галузі культури

ВСТУП:

Тема лекції має особливе значення в курсі історії української культури, зокрема у підготовці спеціалістів-правників, адже в ній розглядаються зокрема й питання сучасної політики у галузі культури, правового захисту культури, законодавчої бази для розвитку культури. Правова культура, як відомо, є часткою загальної культури в цілому. Без взаємодії сфери культури і сфери права людству на сучасному етапі розвитку, пов’язаному з загостренням економічних, політико-соціальних та екологічних проблем, не вийти із кризового стану. В наш час так званої “боротьби культур” (по лінії “Захід-Схід” та “Північ-Південь”) особливого значення набувають і питання прав людини у світі. Існуючий варіант “Загальної декларації прав людини”, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН, випливає з уявлень однієї, а саме європейської культури (що відбиває європоцентристські позиції моделі західної демократії). Зауваження деяких вчених Заходу та Сходу щодо цього варіанту не були враховані. Наприклад, в Меморандумі американської антропологічної асоціації йшлося про те, що стандарти і цінності мають особливий характер в різних країнах, тому головним принципом у питанні прав людини має бути те, що людина вільна у тому випадку, коли вона може жити у відповідності з тим розумінням свободи, яке заведено в її суспільстві. (Цікаво, що цю ідею 100 років тому висловив видатний український правознавець Кістяківський). Останні події в Іраку, дії США без санкції ООН, показали “право сили над силою права” (насаджувати демократію неможливо, бо це вже буде диктатура).

Право підключається і там, де треба зробити бар’єр на шляху експансії чужинської, зокрема американської “вільної інформації” і культури, яка, нав’язуючи себе у Європі та світі (зокрема й в Україні), маніпулює свідомістю мас та отримує надприбутки. В Україні є й проблема розчинення у російській культурі.

У Франції, наприклад, є “мовна поліція”, яка слідкує за мовою реклами та контролює інформаційні мережі. Ще деякі цікаві факти: у 1972 р. Генеральна Асамблея ООН оголосила контроль над “вільним потоком інформації” (102 голоси – за, 1, від США, - против), бо це безцензурна пропаганда американського способу життя (90% кіно у Європі – американське; зміст і якість глобального спілкування диктуються США; щороку до США виїжджає 0,5 млн студентів на навчання). Індія заборонила іноземному капіталу створювати медіа компанії; деякі арабські країни хитнулися у бік ісламського фундаменталізму.

Як бачимо, тема сучасної культури – це не просто підвищення свого культурного рівня та ерудиції, це нагальна проблема впливу на сучасні соціокультурні процеси, зокрема й засобами права.

Важливим інструментом міжнародного співробітництва в сфері освіти, науки та культури стало ЮНЕСКО – спеціалізована установа ООН, статут якої вступив в дію в листопаді 1946 р.. Україна – член ЮНЕСКО з 1954 р. Роль ЮНЕСКО велика, зокрема в міжнародній інформаційній політиці, в сфері культури, у видавничій діяльності. Культурний обмін відбувається завдяки часописам: “Кур’єр ЮНЕСКО”, “Культура”, “Музеум” та ін..

Дата добавления: 2014-01-07