Оподаткування — один з найважливіших факторів розвитку ринкової системи

Бюджетна система як головна ланка фінансової системи держави

Оподаткування — один з найважливіших факторів розвитку ринкової системи

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОПОДАТКУВАННЯ

План:

3. Податкова система — основа економічної системи

Україна самостійно визначає свій економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку, роз­робляє і формує свою фінансову політику в контексті загальнодержав­ної економічної політики, а також займається її виконанням.

Україна та її економіка крокують до нового життя в ринкових умо­вах. Реформування економічного життя України в бік ринкових відно­син відбувається в дуже складних економічних умовах. Сьогодні важ­ливо знайти оптимальний варіант шляхів соціально-економічного розвитку країни.

При переході до суто ринкових відносин істотно змінюється роль і значення держави в керуванні соціально-економічними процесами. На відміну від адміністративно-командних методів управління в умовах ринку державне втручання в економіку повинно бути досить обмеже­ним і спрямованим на вирішення таких глобальних проблем, як забез­печення безперебійного функціонування ринкового механізму, еконо­мічного розвитку держави, зміцнення обороноздатності країни, підтримка та соціальний захист найбільш уразливих прошарків насе­лення шляхом раціонального розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП).

Однією з найбільш ефективних форм управління ринковою економі­кою є податкове регулювання, бо саме податки є основним джерелом доходів держави й виступають важливим економічним інструментом стимулювання та регулювання виробництва, забезпечення соціальних гарантій, стимулюють ділову активність.

Усі питання щодо побудови незалежної держави та управління нею врешті-решт зводяться до фінансових проблем, що викликає необхід­ність розробки своєї фінансової політики для задоволення потреб держави.

Фінансова політика держави — це сукупність заходів, які прово­дить держава, по забезпеченню надходжень та використанню фінансових ресурсів для забезпечення економічного та соціального розвитку країни.

Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соціальними групами на­селення, територіями. На цій основі в країні мають забезпечуватись стійке зростання економіки, вдосконалення її структури, створення сприятливих умов для розвитку підприємств усіх форм власності. По­ряд з цим важливе значення має створення умов для надійних соці­альних гарантій громадянам.

Фінансова політика держави залежить від багатьох як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.

До внутрішніх факторів, які суттєво впливають на фінансову політи­ку держави, належать:

Ø структура та стан розвитку економіки країни,

Ø форми власності на засоби виробництва,

Ø розвиток форм кредитуван­ня,

Ø організація грошового обігу та стабільність грошової одиниці,

Ø соці­альний склад населення країни та рівень його добробуту тощо.

До зовнішніх факторів можна віднести залежність держави від еко­номічних взаємовідносин з іншими країнами світу, зокрема, від обміну технологіями, від поставок сировини, матеріалів, комплектуючих, інших ресурсів, необхідних для розвитку вітчизняного виробництва, а також від експортних можливостей самої держави тощо.

Фінансова політика держави — це динамічний процес, що змінює­ться, коригується з урахуванням соціально-економічного становища в країні та фактично існуючої потреби у фінансових ресурсах.

Фінансова політика має бути жорсткою, але справедливою й актив­ною, повинна стимулювати економічне зростання, захищати націо­нальні інтереси й бути привабливою для інвесторів, тобто захищати інтереси власних товаровиробників та сприяти залученню іноземних інвестицій.

Фінансова політика повинна бути економічно обгрунтованою, послі­довною, перспективною та зрозумілою для всіх суб'єктів суспільно-економічних відносин, при цьому необхідно враховувати можливі нега­тивні наслідки й передбачати цивілізовані шляхи їх усунення.

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рів­нів та загальнодержавних цільових фондів, в основному, завдяки по­датковій політиці, яка проводиться в державі, за рахунок податкових платежів.

Бюджетна система виступає найважливішим інструментом держав­ного регулювання економічних процесів, вирішення соціальних, полі­тичних, виробничих, екологічних проблем в умовах ринкової економіки.

Саме при її ефективному функціонуванні держава в змозі створити адекватну ринковому механізму господарювання структуру суспільного виробництва та впливати на розвиток таких макроекономічних проце­сів, як економічний підйом країни, розвиток інноваційних процесів та прискорення темпів науково-технічного прогресу, докорінне переосна­щення матеріально-технічної бази виробництва, забезпечення зайня­тості населення та зниження рівня безробіття, а також зміцнення соці­альної сфери.

Ефективне функціонування бюджетної системи в умовах ринкової економіки забезпечується за допомогою таких фінансових важелів, як податки, інвестиції, кредити, бюджетне фінансування. Лише при раціо­нальному використанні кожного із зазначених важелів створюються передумови для впливу держави на різні сторони соціально-економічного розвитку країни.

Протягом всієї історії людства жодна держава не могла існувати без податків.

Податки — це найвпливовіший інструмент регулювання економіки будь-якої держави в галузі фінансів і найважливіший елемент фінансо­вих відносин на всіх рівнях — держави, регіонів, підприємств, грома­дян.

Побудова чіткої податкової системи — це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через по­датки здійснюється найтісніший зв'язок між державою та юридичними і фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їхніх доходів.

У ринковій економіці податки потрібно використовувати не лише як джерело доходів бюджету, а й як невід'ємний і безпосередній структурний елемент фінансового регулювання економіки. Це багато в чому залежить від податкової політики, яку провадить уряд країни.

Створення ефективної податкової системи та використання опти­мальних принципів застосування податків — це головне завдання по­даткових і фінансових державних органів з метою забезпечення соці­ально-економічного розвитку країни.

Податковий досвід засвідчив і головний принцип оподаткування: «Не можна різати курку, що несе золоті яйця». Які б великі не були по­треби у фінансових ресурсах для покриття витрат, податки не повинні підривати зацікавленість платників податків у провадженні господарсь­кої діяльності.

Тому, коли законодавці і виконавча влада ставлять на перше місце ідею наповнення бюджету за рахунок податкового пресингу, тоді ігно­рується відома істина, що великі податки стримують усі стимули до ділової активності. В таких умовах економіка працює неефективно, ро­бить невиправдані витрати, тим самим поглиблюючи економічну кризу.

В економіці ринкового типу особливе значення набуває стабільність податкової системи, що дає змогу товаровиробникам прогнозувати ре­зультати господарської діяльності. Нестабільність сучасної податкової ситуації в Україні може істотно вплинути на можливість подолання кризи.

Основи санкціонування національної системи оподаткування розг­лядаються залежно від стану економічного базису та суспільно-політичної надбудови.

Цей шлях потребує змін у базисі суспільства, у методах господарю­вання, зумовлює потреби в більш ефективних важелях керування еко­номічними процесами.

Особливою проблемою залишається перехід до суто економічних форм взаємовідносин виробників із державою, подолання економічно необгрунтованого втручання державних відомств у діяльність підпри­ємств.

Податки зберігають капітали суспільства, формують джерела для їх достатньо швидкого накопичення з метою розширення виробництва та забезпечення всебічного розвитку країни. Мобілізуючи через податки значні ресурси в своє розпорядження, держава забезпечує свій захист, розвиток виробництва, поліпшує матеріальне становище своїх грома­дян, суттєво впливає на стан і розвиток науки, культури, освіти, між­державних зв'язків тощо.

2. Бюджетна система як головна ланка фінансової системи держави

Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мати відповідні достатні кошти, які завдяки функціонуванню податкової системи акумулюються в бюджеті.

Бюджетна система включає відносини з приводу формування та ви­користання фінансових ресурсів держави — коштів бюджету та поза­бюджетних фондів. Вона покликана забезпечити ефективну реалізацію соціальної, економічної, оборонної та інших функцій держави.

Бюджет — це план створення та використання фінансових ресур­сів для забезпечення функцій, які виконуються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місце­вими органами влади.

Бюджет є формою планомірного накопичення і використання коштів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної вла­ди, регіонального та місцевого самоврядування.

1. Бюджетне законодавство складається з:

1) Конституції України (254к/96-ВР);
2) цього Кодексу;
3) закону про Державний бюджет України;
4) інших законів, що регулюють бюджетні відносини,
передбачених статтею 1 цього Кодексу;
5) нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України,
прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу та інших
законів України, передбачених пунктами 3 та 4 цієї частини статті;
6) нормативно-правових актів органів виконавчої влади,
прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів
України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України,
передбачених пунктами 3, 4 та 5 цієї частини статті;
7) рішень про місцевий бюджет;
8) рішень органів Автономної Республіки Крим, місцевих
державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування,
прийнятих відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів,
передбачених пунктами 3, 4, 5, 6 і 7 цієї частини статті.

2. Бюджетна система України і Державний бюджет України
встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний
бюджет України.

В умовах перехідної економіки провідна роль бюджету у перерозпо­ділі фінансових ресурсів, як і національного багатства в цілому, є об'єктивною реальністю. Це обумовлено тим, що саме бюджет є тим інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економі­чних процесів, чого не можна досягти іншими методами.

В період побудови ринкової економічної системи необхідно забез­печити стабілізацію економічного розвитку країни, вирішити питання забезпечення розвитку соціально-культурної сфери та соціального за­хисту населення. Відповідно ж до стану економіки й необхідності зрос­тання рівня ВВП необхідно вдосконалити податкову політику держави та діючу систему оподаткування.

Вирішення цих питань повинно відбуватись через збалансування бюджету за рахунок наповнення його дохідної частини.

Загальнодержавні фінанси використовуються для розподілу і пере­розподілу з метою задоволення потреб загальнодержавного спожи­вання через державний та місцеві бюджети й державні цільові фонди.

Через бюджет держави відтворюється вся її багатогранна діяль­ність і забезпечується виконання нею заходів.

В більшості розвинених країн світу через бюджет перерозподіляє­ться від ЗО до 50 відсотків ВВП.

Через Державний бюджет України перерозподіляється близько ЗО відсотків ВВП. Вся проблема сьогодні у тому, щоб знайти зважені форми і методи цього перерозподілу.

Всі податкові надходження до бюджету завжди пов'язуються з обся­гами державних видатків. Сьогодні в Україні встановлено жорстку за­лежність державних видатків, які фінансуються з державного бюджету, від доходів, що збираються. При формуванні Державного бюджету України на наступний бюджетний рік податки, збори та інші обов'язкові платежі встановлюються, виходячи з мінімального рівня фінансування визначених державою як необхідні заходів.

Основними джерелами формування доходів бюджету є податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Зазначені джерела є не тільки методом формування доходів бю­джету, а ще й інструментом впливу держави на різні сторони діяльності їх платників.

Процес формування доходів бюджету в Україні регламентується державою. Ця регламентація передбачена Бюджетним Кодексом України.

Бюджетна система є головною ланкою фінансової системи, яка ор­ганізаційно залежить від форм державного устрою.

Стаття 5. Структура бюджетної системи України

1. Бюджетна система України складається з державного бюджету
та місцевих бюджетів.
2. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим,
обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
3. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети
територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі
районів у містах).

Бюджетна система України складається з:

* Державного бюджету України;

* республіканського бюджету Автономної Республіки Крим;

* місцевих бюджетів.

Відносини між цими бюджетами визначаються на основі фінансової політики держави.

Структура бюджетної системи визначається Конституцією України. В Конституції України та в Законі України від 29 червня 1995 року № 253/95-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про бюджетну систему Української РСР"» закріплено права дер­жави та місцевих органів влади на порядок складання та затверджен­ня бюджетів різних рівнів, а також розмежування доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи.

Сукупність всіх бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є Зведеним бюджетом України.

Зведений бюджет України використовується для аналізу та визна­чення основ державного регулювання економічного та соціального розвитку України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує:

· республіканський бюджет;

· бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Авто­номної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, сільські та селищні бюджети.

Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік затвер­джується Законом України.

Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, мі­ські, районні, районні у містах, сільські, селищні бюджети затверджую­ться Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими радами народних депутатів.

Бюджетний рік починається 1 січня та завершується 31 грудня.

Глава 4. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС ТА ЙОГО УЧАСНИКИ

Стаття 19. Стадії та учасники бюджетного процесу

1. Стадіями бюджетного процесу визнаються:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет
України (рішення про місцевий бюджет);

3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про
Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і
прийняття рішення щодо нього.

2. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль
за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка
ефективності управління бюджетними коштами відповідно до
законодавства.

3. Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та
посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та
обов'язками з управління бюджетними коштами).

Верховна Рада України визначає основні напрями бюджетної полі­тики спеціальною постановою (бюджетною резолюцією), яка в цілому окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний бю­джетний рік.

Закони України відносно будь-яких змін доходів або видатків дер­жавного бюджету на наступний бюджетний рік не можуть бути прийняті до затвердження Верховною Радою України бюджетної резолюції.

Стаття 24. Резервний фонд бюджету

1. Резервний фонд бюджету формується для здійснення
непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не
могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок
використання коштів з резервного фонду бюджету визначається
Кабінетом Міністрів України.

2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету
приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою
міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними
адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування.

3. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного
відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Втручання інших органів та організацій в процес формування й за­твердження бюджету неприпустиме.

Доходи бюджетів України поділяються на доходи:

* Державного бюджету України;

* республіканського бюджету Автономної Республіки Крим;

* місцевих бюджетів.

3 метою збалансування бюджетів та забезпечення принципу самостійності кожної ланки бюджетної системи, доходи бюджетів розмежо­вуються між ланками. З Державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і О Севастополя може передаватись частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, які справляються на даній території, або дотацій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік за поданням Президента України з урахуванням економічного, соці­ального, природного і екологічного стану відповідних територій.

Розмежування доходів, закріплених за бюджетами Автономної Рес­публіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя, між республікансь­ким бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими бюджетами й бюджетами районів, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядкування, районів у містах, здійснюється відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими радами народних депутатів з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану відповідних районів та населених пунк­тів за поданням рад нижчих рівнів.

Процентні відрахування від окремих видів доходів у межах, визна­чених законами України, затверджуються:

* до бюджетів районів і міст республіканського (Автономної Рес­публіки Крим) та обласного підпорядкування — Верховною Радою Ав­тономної Республіки Крим та обласними радами народних депутатів;

* до бюджетів міст, селищних і сільських бюджетів — районними та міськими (міст обласного підпорядкування) радами народних депутатів;

* до районних у містах бюджетів, до бюджетів міст, що знаходять­ ся в адміністративному підпорядкуванні іншого міста, — міськими ра­дами народних депутатів.

Перегляд процентних відрахувань щодо затвердженого бюджету не може поширюватися на час, що вже минув.

У процесі розмежування доходів вирішуються завдання щодо за­безпечення збалансованості кожного бюджету й рівномірності надхо­джень коштів до бюджетів протягом бюджетного року.

В організаційному плані всі доходи бюджету поділяються на закріп­лені та регулюючі.

Закріпленими доходами вважаються такі доходи, які в законодав­чому порядку повністю закріпляються за певним бюджетом і не підля­гають передачі нижчим бюджетам або частково закріплюються за ви­щим бюджетом і в певному обсязі підлягають передачі нижчим бюджетам.

Регулюючими доходами вважаються такі доходи, які є закріпленими за вищим бюджетом і частково передаються нижчим бюджетам для їх збалансування у вигляді відсоткових відрахувань.

Враховуючи порядок розмежування доходів між окремими ланками бюджетної системи, чинним законодавством України визначено склад доходів, які зараховуються до відповідних бюджетів.

Формування доходів бюджету України проводиться за рахунок дже­рел, передбачених статтями 11-16 Закону України від 29 червня 1995 року № 253/95-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про бюджетну систему Української РСР"».

Податки, збори та інші обов'язкові платежі зараховуються до бю­джету.

Вилучення коштів підприємств та інших юридичних осіб, а також за­рахування їх до бюджетів понад передбачені законами розміри подат­ків, зборів та інших обов'язкових платежів, можливе лише за рішенням суду або арбітражного суду.

Закон про Державний бюджет України не може встановлювати нові, змінювати або скасовувати чинні податки, збори та обов'язкові плате­жі. У випадках необхідності внесення змін або доповнень, вони повинні бути спочатку внесені до відповідних податкових законів.

Доходи та видатки загальнодержавних цільових фондів, включених до складу Державного бюджету України, затверджується по кожному фонду окремо. Поточні видатки фондів затверджуються Верховною Радою України в межах доходів цих фондів.

Видатки цільових фондів можуть бути скорочені Верховною Радою України зі спрямуванням вилучених коштів на фінансування інших ста­тей Державного бюджету України.

Кошти Пенсійного фонду України використовувати на інші цілі, ніж передбачено Положенням про цей фонд, заборонено.

Верховна Рада України щорічно заслуховує звіти уряду про вико­нання Державного бюджету України за минулий рік.

3. Податкова система — основа економічної системи

Основою фінансової системи в кожній країні є податкова система, базою для створення якої є обсяги бюджетних видатків.

Податкова система — це сукупність встановлених в країні подат­ків, зборів та обов'язкових платежів, які взаємопов'язані між собою, органічно доповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість.

Податкова система повинна чітко визначити всю сукупність подат­ків, зборів та обов'язкових платежів, їх форму та структуру, методи по­будови і стягнення, постійно здійснювати фінансовий контроль за ви­конанням податкових зобов'язань.

Кожна держава в світі енергійно використовує свою податкову сис­тему для регулювання ринку та грошового обігу.

Молода Українська держава протягом десяти останніх років ство­рює свою власну податкову систему, яка враховує досвід інших країн, але не є простим його копіюванням. Адже податкова система кожної окремо взятої держави повинна відображати конкретні особливості країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і вну­трішню політику, географічне положення, кліматичні умови країни та безліч інших чинників. Ось чому форми оподаткування однієї країни суттєво відрізняються від форм оподаткування іншої, і в світі немає хоча б двох країн з повністю однаковими системами оподаткування.

У зв'язку з відмінністю діючих систем оподаткування України та різ­них країн світу, а також чинного податкового законодавства, відрізняю­ться й структури доходів бюджетів зазначених країн.

Перелік включає не лише податки, а й обов'язкові платежі, які плат­ники зобов'язані сплачувати до бюджету чи до державних цільових фондів. При цьому вони об'єднані в загальне поняття «система опода­ткування».

Податки, збори та обов'язкові платежі встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сіль­ськими, селищними та міськими радами.

У випадках, коли податки, збори та обов'язкові платежі встановлю­ють^ Верховною Радою України, Верховна Рада Автономної Респуб­ліки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати додаткові пільги в оподаткуванні в межах сум, які надходять до їх бю­джетів.

Ставки, механізм стягнення податків, зборів та обов'язкових плате­жів, за виключенням мита, а також пільги в оподаткуванні не можуть бути встановлені та змінені іншими законами України, крім законів з питань оподаткування.

Мито стягується на підставі рішень уряду про застосування анти­демпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів, прийнятих на базі діючого законодавства України.

Податки, збори та інші обов'язкові платежі, стягнення яких не пере­дбачене Законом України від 18 лютого 1997 року №^-77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"», крім визначених Законом України від 18 вересня 1991 року № 1562-ХІІ «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» із змі­нами і доповненнями, сплаті не підлягають.

Зміни та доповнення до податкового законодавства відносно пільг, ставок податків, зборів і платежів, механізму їх сплати можуть вноси­тись не пізніше, ніж за шість місяців до наступного бюджетного року та набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Будь-які податки, збори та обов'язкові платежі, які запроваджуються в Україні, обов'язково повинні бути включеними до переліку податків, зборів та платежів, передбачених Законом України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про сис­тему оподаткування"».

Усі закони, які містять норми щодо оподаткування, повинні відпові­дати Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесен­ня змін до Закону України "Про систему оподаткування"».

Податкова система України включає в себе такі загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі:

Необхідно зазначити, що в суспільстві постійно відбуваються зміни і тому постійно проявляються певні недоліки існуючої податкової систе­ми. Все це викликає необхідність постійного корегування податкового законодавства. Ось чому податкова система повинна бути мобільною та еластичною.

Проблема оподаткування, яка є однією з найболючіших проблем економічного сьогодення України, сягає своїм корінням в глибоку дав­нину. Історично склалося так, що податки були і залишаються не­від'ємним атрибутом держави.

У наш час податки, з одного боку, забезпечують фінансову базу держави, а з іншого, що дуже важливо, — виступають головним зна­ряддям реалізації її економічної політики. Звичайно, держава має в своєму розпорядженні цілий ряд інструментів для вирішення протиріч, які виникають у суспільстві. Але провідне місце серед них посідає саме політика держави в галузі оподаткування.

Податки в руках держави повинні стати основним інструментом державного регулювання економіки, формування доходів бюджету, стимулювання науково-технічного прогресу, обмеження росту цін та рівня інфляції.

Податкова система повинна забезпечити гарантоване та стабільне надходження доходів бюджету, а також забезпечити державі можли­вість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільс­тва.

Ось чому держава й маневрує податками залежно від ситуацій, які складаються, впливаючи на різні сторони діяльності платників подат­ків. Разом з тим податкова політика перебуває під постійним «тиском» платників, які здебільшого розглядають податки як засіб зменшення їхніх особистих доходів.

Таким чином, без налагодженої податкової системи не можливе іс­нування держави.

Податкова система повинна включати в себе такі податки, збори та інші обов'язкові платежі, які б забезпечували стабільну фінансову базу держави. Без цього держава не в змозі безперервно фінансувати свої видатки.

В Україні найкращими помічниками держави в цьому плані є такі непрямі податки, як податок на додану вартість, акцизний збір та мито, а також такі прямі податки, як податок на прибуток підприємств, пода­ток на доходи фізичних осіб, плата за землю.

Відповідно до Конституції України кожна юридична і фізична особа зобов'язана брати участь у фінансуванні державних видатків шляхом сплати податків, зборів та обов'язкових платежів у порядку та розмі­рах, визначених чинним законодавством України. Це святий обов'язок кожного громадянина держави.

Суть, структура та роль системи оподаткування визначається по­датковою політикою, яка є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи з завдань соціально-економічного роз­витку. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи опо­даткування, держава пред'являє єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Дата добавления: 2014-01-07