Заснування школи при Києво-Печерській лаврі

Колишній ректор братської школи митрополит Іов Борецький у своєму заповіті під страхом неблагословення доручив Петрові Могилі і його близькому співробітникові луцькому єпископові Ісакієві Борисковичу, щоб засновували (фундували) школи тільки при братстві. Заповіт було підписано 1 березня 1631 р. Петро ж Могила мріяв про заснування вищої школи не при братстві, як це заповідав фундатор братської школи Іов Борецький, а при лаврі. Петро Могила записався до братства 11 березня 1631 року як старший брат і пожиттєвий опікун, оскільки прагнув усунути опозицію братчиків проти свого плану створити вищу школу в лаврі.

Восени 1631 року в Києві відкрилася Лаврська школа. Її засновником був архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила (1596-1647; видатний церковний і культурний діяч, відіграв велику роль у розвитку освіти України; син молдавського господаря Сімеона й угорської княжни Маргарет; рід Могил був давнім і шанованим у Молдавії, дотримувався православної віри; жорстока боротьба за молдавський престол, вимусили княжну разом із сином після смерті Сімеона (1608) залишити рідний край і перебратися до Польщі, де їх прийняли родичі князі-магнати Стефан Полоцький, Самуїл Корецький, Михайло Вишневецький (усі троє були одружені на дочках діда Петра Могили); початкову освіту отримував у Львівській братській школі, потім навчавя в єзуїтському колегіумі, вищу освіту здобував в Європейських університетах, “лицарському мистецтву й шляхетним справам” навчався при дворі свого опікуна польського канцлера і коронного гетьмана Станіслава Жолкевського; брав участь у битвах під Цецорою (1620), під Хотином (1621); з часом прийняв монашеський сан (1625), був обраний архімандритом Києво-Печерської лаври (1627), Митрополитом Київським і Галицьким (1631) помер у Києві; похований у Києво-Печерській лаврі; прилучено до сонму святих).

Петро Могила більшою мірою, ніж братство, наслідував західноєвропейські зразки. Створена вона була за зразком єзуїтських колегіумів для того, щоб молодь “у добрих звичаях та вільних науках цвічена була”.

Школа розгорнула свою діяльність у приміщенні Троїцької церкви лікарняного монастиря Печерської лаври. Ще до заснування школи Петро Могила потурбувався про досвідчених наставників і викладачів. Він підібрав групу молодих людей і на свої кошти відправив їх вчитися за кордон. Майбутні викладачі навчалися в латинських академіях Польщі, Литви, Відня. Разом із тим Петро Могила запросив і відомих педагогів зі Львова – Ісаю Трохимовича-Козловського та Сільвестора Косова, підписавши влітку (червні) 1631 року в Успенській церкві Львова з ними угоду. Школа нараховувала 100 учнів. Навчання велося латинською й польською мовами. У школі були нижчі (граматичні) та вищі (поетики, риторики, філософії) класи.

В основному навчалися діти української шляхти та козацької старшини. Рівень навчання був достатньо високим. Філософію викладав ректор І. Трохимович-Козловський (освіту отримав у Віленській, Любленській та Замойській академіях, перший в Україні отримав звання доктора богослов’я за активну діяльність щодо захисту східної православної церкви); риторику викладав С. Косов (освіту отримав у Віленській, Любленській та Замойській академіях; з 1634 року Мстиславський єпіскоп, з 1647 – митрополит Київський).

Заснування школи при Києво-Печерській лаврі викликало обурення серед київських братчиків, які були занепокоєні чи не підкорить Петро Могила справу виховання молоді виключно релігійним потребам, хвилювали їх родинні зв’язки його з польськими панівними колами та європейська спрямованість школи з перевагою латинської та польської мов, чистота релігійних переконань Петра Могили. Можливо найголовнішою причиною, скоріш за все, було те, що Лаврська школа Петра Могили могла стати конкурентом для їх братської школи. Члени братства рішуче висунули вимогу Петру Могилі: об’єднати Лаврську школу з братською школою під їх наглядом, розташувати її на території братства. У справу вмішалося навіть козацтво. Так гетьман Війська Запоріжського Іван Петражицький обіцяв Петру Могилі усіляку підтримку. Під тиском братства, від імені якого виступили українські шляхтичі Київщини, духівництва на чолі з митрополитом Ісайєю Копинським та запорозьких козаків Петро Могила змушений був погодитися на об’єднання лаврської школи з братською. Цей конфлікт закінчився компромісно. Митрополит П. Могила погодився об’єднати обидві школи в один навчальний заклад, за умови, що буде охоронцем і опікуном об'єднаного закладу.

Дата добавления: 2014-01-07