Сучасна інфляція: причини, види та наслідки

Сутність, структура й типи національних грошових систем.

Рух грошей здійснюється в межах грошової системи.

Грошова система – цеформа організації грошового обігу в країні, що склалася історично й закріплена законодавчо.

Грошова система складається з наступних елементів:

1) правові основи грошового обігу;

2) назва національної грошової одиниці;

3) вид грошових знаків і характер їх забезпечення;

4) порядок емісії і вилучення з обігу національних грошових знаків;

5) порядок готівкового й безготівкового грошового обігу;

6) встановлення курсу національної валюти й порядок її обміну на іноземну;

7) державні фінансові інститути, які регулюють грошовий обіг у країні (Центральний емісійний банк, Міністерство фінансів тощо).

Можна виділити два основні типи грошових систем: металеву (історично представлену біметалізмом і монометалізмом) і паперово-кредитну.

Біметалізм – грошова система, в якій роль загального еквівалента виконували срібні й золоті гроші.

Монометалізм – більш пізня грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один благородний метал (частіш за все це - золото).

Вперше золотий монометалізм був запроваджений в Англії (1816 р.).

Золотий монометалізм представлений чотирма різновидами, що історично змінювали один інший: золотомонетний стандарт, золотозлитковий стандарт, золотодевізний стандарт, золотодоларовий стандарт.

У системі золотого монометалізму гроші або безпосередньо виготовлялися з золота, або в той чи інший спосіб гарантувалася можливість їх обміну на золото.

У 1971 р. система золотодоларового стандарту фактично припинила своє існування, оскільки США припинили обмін долара на золото. І тільки в 1976 р. на Міжнародній конференції на Ямайці члени МВФ оголосили про перехід до якісно нової грошової системи – паперово-кредитної. Система почала діяти з 1978 року. В цій системі функціонують паперові і кредитні гроші, що не мають золотого вмісту.

Кредитні гроші виникають у результаті виконання грошима функції засобу платежу й відображають зобов'язання боржника перед кредитором (вексель, банкнота, чек, кредитна картка, електронні гроші).

Паперові гроші спочатку виконують функцію засобу обігу, емітуються державою і є грошима, оскільки в країні їх використання має обов'язковий, примусовий характер. В Україні випуск паперових грошей вперше почав здійснюватись у 1762 році.

Надзвичайно складним і багатогранним проявом нестійкості грошової системи є інфляція.

Найчастіше під інфляцією розуміють стійке зростання загального рівня цін протягом певного періоду (знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності), викликане диспропорціями в суспільному виробництві і порушенням законів грошового обігу.

За характером прояву виділяють відкриту і приховану інфляції.

Відкрита інфляція характерна для країн з ринковою економікою і проявляється в своєму природному вигляді - тривалому зростанні цін.

Прихована інфляція характерна для країн з адміністративно-командною економікою і проявляється через дефіцит, зниження якості товарів і послуг за незмінних цін.

Відповідно до причин, які викликають інфляцію, можна виділити інфляцію попиту, інфляцію пропозиції (витрат) та інфляцію надлишкової емісії.

Інфляція попиту викликана надлишковим платоспроможним попитом за незмінної сукупної пропозиції товарів і послуг.

Інфляція пропозиції пов'язана з підвищенням цін на ресурси, частіш за все заробітної платні, цін на енергоносії та інше, що призводить до зростання витрат виробництва.

Інфляція надлишкової емісії виникає за наявності дефіциту державного бюджету, що означає перевищення видатків державного бюджету над його доходами. Використання для ліквідації цього дефіциту додаткової емісії (випуску додаткової маси грошей) призводить до ще більшої диспропорційності між грошовою і товарною масами, а отже, і до зростання інфляції.

За темпами зростання цін розрізняють помірну («повзучу»), галопуючу та гіперінфляцію.

Помірна («повзуча») інфляція означає зростання цін до 10% на рік. Деякі економісти вважають, що помірна інфляція не є загрозою, бо має позитивні наслідки – стимулює зростання попиту населення і розвиток національного виробництва.

Галопуюча інфляція характеризується зростанням цін до 100% на рік. Вона супроводжується стрімким, стрибкоподібним підвищенням цін, охоплює всі сфери господарського життя й викликає серйозні негативні наслідки в економіці та соціальній сфері.

Під час гіперінфляції темпи зростання цін можуть складати більше 50% на місяць. Це надвисока і вкрай небезпечна інфляція, за якої порушується механізм функціонування фінансової системи, у тому числі її складової - банківської системи, економічні суб’єкти переходять на бартер, платежі в різні бюджети і фонди не сплачуються, зростає тіньова економіка та розвиваються інші стихійні процеси в економіці. Україна пережила гіперінфляцію в 1993 році.

Стан економіки країни, що характеризується застоєм виробництва, високим рівнем безробіття й одночасним підвищенням цін називається стагфляція.

За співвідношенням темпів зростання цін на товари виділяють збалансовану і незбалансовану інфляцію.

Під час збалансованої інфляції ціни зростають помірно й стабільно, причому одночасно на більшість товарів та послуг. За умов незбалансованої інфляції ціни на різні товари та послуги зростають неодночасно й непропорційно, а на деякі з них можуть навіть знижуватися.

За місцем виникнення інфляція буває внутрішньою (виникає в результаті дії чинників, породжених усередині країни) і зовнішньою або імпортованою (викликана змінами в інших країнах).

У залежності від здатності держави впливати на інфляційні процеси інфляцію поділяють на контрольовану (регульовану) й неконтрольовану (нерегульовану).

Контрольованою (регульованою) є інфляція, за умов якої уряд може, використовуючи різноманітні інструменти антиінфляційної політики, сповільнювати темпи зростання цін.

Неконтрольованою (нерегульованою) є інфляція, за якої відсутні реальні важелі для коригування рівня інфляції. Як правило, це інфляція з високими темпами зростання цін.

За критерієм інфляційних очікувань розрізняють прогнозовану (очікувану) й непрогнозовану (неочікувану) інфляцію.

Інфляція є прогнозованою (очікуваною), якщо інфляційні очікування є раціональними, відсутні непередбачені внутрішні й зовнішні шоки.

Непрогнозовану (неочікувану) інфляцію можуть викликати імпорт інфляції, непередбачені внутрішні й зовнішні шоки або політичні кризи в країні.

Наслідки інфляції є різноманітними, суперечливими й залежать від виду інфляційного процесу, проте можна зазначити загальні економічні та соціальні наслідки інфляції.

Економічні та соціальні наслідки інфляції:

- руйнування і дезорганізація господарських зв'язків, посилення диспропорцій в економіці;

- затримка інвестиційного процесу, процесу нагромадження і відтворення, вивезення капіталів за кордон;

- відродження натурального бартерного обміну;

- порушення нормального функціонування кредитно-грошової системи;

- скорочення іноземних інвестицій і зниження міжнародної довіри до країни;

- зростання невизначеності та ризику здійснення підприємницької діяльності;

- зниження мотивації до праці;

- розвиток спекуляції, зростання економічної злочинності і тіньової економіки;

- знецінення грошових заощаджень населення;

- загальне нерівномірне зниження реальних доходів усіх верств населення, а особливо осіб з фіксованими номінальними доходами (пенсіонери, студенти та ін.), а відповідно й рівня життя;

- посилення соціальної нерівності в суспільстві;

- послаблення позицій держави;

- соціально-політичне напруження в суспільстві.

Відповідно для нормального розвитку економіки необхідно, щоб інфляція була керованою, а держава проводила активну політику регулювання інфляційних процесів.

Дата добавления: 2014-01-07