Місцеві органи влади. Провідну роль у місцевому управлінні відігравали сеймики – зібрання шляхти певної адміністративно-територіальної одиниці

Провідну роль у місцевому управлінні відігравали сеймики – зібрання шляхти певної адміністративно-територіальної одиниці. На них вирішувалися усі найважливіші питання щодо воєводства або повіту, обиралися депутати до державних інституцій, через них шляхта приймала участь виборах короля. Головував на сеймиках обраний маршалок.

Участь у сеймиках була не обов’язкова. Проте для місцевої шляхти участь діяльності сеймиків була вкрай важливою. Для великої і середньої шляхти участь у політичному житті була і громадським обов’язком, і привілеєм, і можливістю вирішення якихось власних питань.

Найвищим земським урядником був воєвода, який обов’язково входив до Сенату. Важливу роль відігравав також каштелян, який очолював гродську або замкову округу (так звану каштелянію). Також до складу земських урядників входили підкоморій, староста, хорунжий, земський суддя, стольник, чашник, підсусідок, підстольний, підчашник, ловчий, восковий, писар, мечник.

Функції воєводи охоплювали всі сфери суспільного життя на теренах воєводства. Тож на цю посаду традиційно обиралися представники найзначніших князівських родин. Воєводи були найвищими представниками королівської влади на місцях. В південних українських воєводствах приділяли особливу увагу стану оборони міст і фортець.

До компетенції каштеляна входили: збір натуральних податків із військово-службового населення, яке підлягало урядові замку; командування замковою залогою, а також рицарством каштелянії; розслідування злочинів, суд (у т. ч. особливий суд на торгу) і покарання злочинців. Після Люблінської унії 1569 р. в кожному воєводстві, що було створене на теренах інкорпорованих українських земель, було запроваджено по одному уряду каштеляна, що мали такий само статус, як і статус польського «великого» каштеляна. Як правило, ці уряди посідали впливові князі й пани (так, в українських воєводствах каштелянами були, зокрема, представники родів князів Заславських, Вишневецьких, Сангушків, панів Семашків, Гойських).

Виконавчою та судовою владою на місцях (староствах і гродах) керували старости, або ж королівські намісники. Спочатку їх обов’язком був збір податків для короля, але з часом їхні повноваження розширилися. Старости поділялися на гродових і негродових, в залежності від того, чи було у їхньому старостві місто. «Негродовий» не мав права судочинства, а тільки наглядав за королівськими маєтностями. Кожний староста мав заступників – підстаросту, або бургграбія та гродського суддю. Підстароста разом з войським відповідав за перебування військ у замку під час посполитого рушення, він мав слідкувати за порядком в окрузі та за замком, безпекою на дорогах і виконанням кримінальних вироків гродського суду.

Дата добавления: 2014-01-07