Нині найбільш поширеним видом розрахунків є банківський переказ за допомогою платіжних доручень

План

Тема: Форми безготівкових розрахунків в Україні

Лекція №23

1. Розрахунки за допомогою платіжних доручень.

2. Розрахунки чеками.

3. Акредитивна форма розрахунків.

1. В Україні безготівкові розрахунки можуть здійснюватися за такими формами:

- банківський переказ за допомогою платіжного доручення та платіжної вимоги-доручення;

- чеки;

- акредитиви;

- векселі;

- пластикові картки та ін.

Підприємство самостійно обирає форму розрахунків і іншими підприємствами, організаціями й установами.

Переваги:

- технологічна простота здійснення;

- короткими строками розрахунків;

- порівняно невисоким розміром оплати послуг банку.

Платіжне доручення являє собою бланк вста­новленої форми, який підприємство подає до обслуговуючого банку для перерахування визначеної суми зі свого рахунка. Банки приймають до виконання доручення протягом 10 календарних днів з дати його заповнення. Доручення прий­маються до виконання тільки на суму, яка може бути сплачена готівкою з рахунка підприємства або за рахунок кредиту.

Платіжні доручення приймаються для здійснення поперед­ньої оплати за товари (роботи, послуги), а також для завершення розрахунків на підставі актів звірення взаємної заборгованості суб'єктів господарювання.

Документи, надані банкові, повинні містити такі реквізити: повна або скорочена назву платника і одержувача коштів, номери розрахункових рахунків в банку, число, місяць, рік виписки (число вказується цифрами, місяць - словами, рік цифрами); назва банку платника та банку одержувача, їх місцезнаходження, МФО; суму платежу — цифрами та словами у цілих грошових одиницях; призначення платежу (номер і дата договору, товарно-транспортні документи, найменування товару або послуг); підписи платника на першому примірнику з відтиском печатки.

Платіжні документи виписуються у кількості примірників, необхідній банку та всім сторонам, що беруть участь у розрахунках.

Для обліку розрахун­ків за допомогою платіжних доручень використовується субрахунок № 311.

2. У безготівковому обігу широко використовуються також чеки.

Чек - це письмове розпорядження чекодавця банку, який веде його рахунок, сплатити чекоотримувачу зазначену у чеку суму грошових коштів чи перерахувати її на його рахунок. В Україні нині чеки використовують юридичні особи при розрахунках між собою. Розрахунки чеками між фізичними особами не здійснюються.

Бланки чеків брошуруються в окремі чекові книжки, які банки видають своїм клієнтам за їх заявами.

Розрізняють чекові книжки двох видів: лімітовані й нелімітовані. Основна різниця між ними полягає в тому, що джерелом лімітованих чекових книжок є лімітований чековий рахунок, відкритий клієнтом у банку, на який зараховуються грошові кошти з розрахункового (поточного) рахунка, відкритого у цьому ж банку клієнтом. Джерелом нелімітованих чекових книжок є позикові рахунки, на яких ведеться облік виданих клієнтові кредитів. Але сьогодні використовуються лише лімітовані чекові книжки, що регла­ментується зазначеним вище Положенням. На обкладинці такої чекової книжки банк проставляє граничну суму-ліміт (цифрами і словами) і засвідчує її підписом уповноваженої особи банку та печаткою. Крім загальної суми, банк може проставити на кожному чеку граничну суму, на яку він може бути виписаний. Термін дії чекової книжки визначається установою банку за узгодженням з підприємством. Гарантована оплата чека забезпечується шляхом депонування чекодавцем грошових коштів з основного рахунка підприємства на лімітований і наявністю грошових коштів на ньому. За тимчасової відсутності грошових коштів на цьому рахунку банк може гарантувати оплату чека. Але до його випуску у платіжний обіг банк повинен надати кредит і оформити його кредитним розпорядженням під наявні обов'язки чекодавця. Термін дії виписаного чека - 10 робочих днів без урахування дня його заповнення.

Чек виписує чекодавець і проставляє такі реквізити:

— суми - цифрами у спеціальній зоні правої частини чека і словами - у центральній частині чека;

- мотив для перерахування над графою "сума словами";

- найменування одержувача платежу в полі "кому";

- дату, місце заповнення на спеціальних полях чека.

Видані чеки чекодавець реєструє на спеціально відве­дених сторінках наприкінці чекової книжки. Чекотримач здає до банку чеки з реєстром. Реєстр має містити такі реквізити:

- найменування банку платника (чекодавця), його номер, найменування і номер банку, де відкрито кореспондентський рахунок банку платника, номер коррахунка;

— номер рахунка чекодавця;

— сума чека;

— номер чека.

Реєстр підписується і засвідчується печаткою чекотримача згідно з карткою зразків.

При поданні виписаного для оплати чека банкові одержу­вача він має бути засвідчений підписом посадових осіб чекодавця та його печаткою, що підтверджує факт одержання товару або надання послуг.

По закінченні терміну дії чекової книжки невикористана сума ліміту повертається на рахунок в банку власника книжки. За його дорученням ліміт витрат по книжці може бути доповнений. На підприємствах чекові книжки мають зберігатися як бланки суворої звітності. Для обліку розрахун­ків чеками використовується субрахунок № 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті".

Чекові книжки поділяються на розрахункові та грошові. Розрахункові використовуються суб'єктами підприємницької діяльності у розрахунках з контрагентами при здійсненні господарських операцій, тобто обслуговують безго-тівковий обіг. За допомогою грошових чеків одержують готівкові кошти для своїх потреб, тобто ці документи використовуються у готівковому обігу.

3. Менш поширеною в Україні, але загальноприйнятою у світовій практиці формою розрахунків є акредитивна. Акредитив являє собою грошове зобов'язання банкові, що видається за дорученням клієнта на користь постачальника, відповідно до якого банк-емітент (той, що відкрив акредитив) може здійснювати платіж постачальникові або надавати ці повноваження іншому банкові. Акредитив відкрива­ється або за рахунок власних грошових коштів, або за рахунок кредиту банку і супроводжується депонуванням коштів.

Акредитиви бувають покриті (депоновані в банку поста­чальника) і непокриті (гарантовані). Покритим є акредитив, за якими банк-емітент відкриває і одночасно переказує грошові кошти для здійснення платежів. Такі акредитиви мобілізують оборотні кошти платника, але вигідні тому банкові, у якому відкрито акредитив, і контрагентові платника. Оплата ж за непокритим (гарантованим) акредитивом забезпечується банком за рахунок наданого їм кредиту без попереднього бронювання грошових коштів платника.

Акредитиви поділяють також на відзивні та безвідзивні.

Відзивний акредитив може бути змінений або анульо­ваний банком платника за його дорученням без погодження з постачальником, безвідзивний - тільки за згодою поста­чальника, на користь якого його відкрито. Постачальник же може відмовитися від використання акредитива, якщо така можливість обумовлена при його оформленні. Відзивний акредитив невигідний постачальникам і на практиці викорис­товується рідко.

Розрізняють акредитиви з оплатою документів за акцептом представника платника і без акцепту. Вико­ристання перших передбачає перевірку представником плат­ника відвантаження товарів для оплати останнім розрахунко­вих документів, тобто забезпечує необхідний контроль за діями постачальника. Недоліком є необхідність додаткових витрат з боку постачальника на здійснення розрахунків. Використання акредитивів без акцепту дає змогу уникнути цього недоліку, але не забезпечує платникові можливість контролювати дії постачальника.

В умовах низької договірної та платіжної дисципліни суб'єктів господарювання найбільш надійними є покриті безвідзивні акредитиви з акцептом документів представником платника.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним покупцем. Термін дії та порядок розрахунків акредитивами визначається договором між платником і постачальником.

Для відкриття акредитива платник подає обслугову­ючому банку заявку, в якій зазначає:

- номер договору, за яким відкривається акредитив;

- найменування постачальника і найменування банка, що виконує акредитив;

- вид акредитива, тобто загальну назву товарів або послуг, що оплачуються за рахунок акредитива;

- умови реалізації акредитива (документи, види товарів то що);

- суму акредитива.

Для одержання грошових коштів за акредитивом, деп онованим у банку постачальника, постачальник, який відвантажив продукцію, надає реєстр розрахунків і необхідні документи, зумовлені акредитивом, обслуговуючому банку до закінчення терміну дії акредитива. Не приймаються до оплати з акредитива документи без дат відвантаження, номерів і дат приймально-здавальних документів, номерів квитанцій.

Акредитиви в банку постачальника закриваються у таких випадках:

- по закінченні зумовленого терміну акредитива;

- за заявою постачальника про припинення дії відзивного акредитива до закінчення його терміну. Недовикористана сума перераховується банкові платника на рахунок, з якого депонувалися кошти;

- за заявою одержувача за відзивним акредитивом про відмову від акредитива повністю або частково. Акредитив закривається або зменшується в день одержання повідомлення від банку покупця.

Для обліку розрахун­ків за допомогою акредитиву використовується субрахунок № 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті".

Література:

1. Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика / Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2008., с.227-228, 352-363.

2. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України / Підручник. – К.: А.С.К., 2001. – с. 637-644.

Дата добавления: 2014-01-07