Категорії композиції. Об'ємно-просторова структура

ЛЕКЦІЯ № 10

Об'єм і простір. Тектоніка дає поняття про характер роботи конструкції й матеріалу, певним чином виражених у конкретній формі. Другою, не менш важливою категорією композиції є об'ємно-просторова структура виробу. Будь-яка форма так чи інакше взаємодіє із простором, то просто і ясно, то складно або навіть дуже складно. Виходить, як би не була б побудована форма, можна з повним правом говорити про два основних компоненти її структури - об'ємі і просторі. Звичайно, саме поняття «об'ємно-просторова структура» до деяких форм може бути застосованим тільки умовно. Гладко обточений морем камінь - це форма, але просторово, строго говорячи, не структура; бджолині соти - найбільш характерний приклад закономірно побудованої об'ємно-просторової структури, а в прозорій сітці, витканої павуком, матеріалу вже так мало, що про об'ємно-просторову структуру знов-таки можна говорити лише умовно.

Об'ємно-простороваструктура – композиційна категорія, яка визначає певну взаємодію елементів форми між собою і простором.

За характером об'ємно-просторової будови промислові вироби можна умовно розділити на три великі групи:

- відносно просто організовані моноблочні структури зі схованим механізмом, розміщеним у корпусі;

- с відкритими технічними структурами діючих механізмів або несучих конструкцій;

- об'ємно-просторові структури, що сполучають у собі елементи першої й другої груп.

Зайнятий складними питаннями втілення розроблювальної їм конструкції в матеріалі, інженер здебільшого просто не думає про «нематеріальний» компонент - простір. Психологічно це цілком можна зрозуміти, однак для створення естетично повноцінного дизайнерського виробу необхідно мати чітку уяву про характер взаємодії простору з об’ємом. Адже незалежно від свого бажання дизайнер організує не тільки матеріально відчутну субстанцію, але й простір, що входить із нею в контакт. Успіх роботи над композицією в дизайні в значній мірі залежить від того, чи розуміє проектант роль простору як рівноправного з об’ємом елемента композиції і чи вміє організувати його. Необхідно виробити в собі це особливе бачення форми, коли простір починає читатися як компонент форми.

Мал.11. Приклади взаємодії об’єму і простору у різних видах промислових форм і їх відповідності природним формам.

Куля, куб, піраміда або циліндр – форми, що найбільш просто взаємодіють із простором. Простота об’єму дозволяє чітко представити невидимі його частини, тобто форму в цілому. Але головне, що дозволяє це зробити, - не стільки простота об’єму, скільки закономірність, що лежить в основі будови форми, - принцип її розвитку.

Аналіз показує, що легкість сприйняття будь-якого сконструйованого об'єкта багато в чому залежить саме від того, наскільки закономірно розвивається його композиція незалежно від її простоти або складності. Якщо, звертаючись до форми виробу, ми можемо як би домислити, умовно добудувати все те, чого не бачимо, то це одна з важливих ознак добре організованої об'ємно-просторової структури. Адже гармонічна форма, як би складна вона не була, є не випадковим сполученням об’ємів, але, як правило, розвивається по певному принципу.

Якщо ми маємо справу з формою, сприймаючи яку, не можемо зрозуміти принцип її будови, уловити закономірності її розвитку в просторі, - це перший сигнал про відсутність гармонії. Але, коли в основу форми покладено закономірний початок, то вплив її різко відрізняється від враження, виробленого формою хаотичною, неорганізованою. Чим складніше об'ємно-просторова структура дизайнерського виробу, тим,більше значення для досягнення гармонії здобуває послідовний розвиток принципу, покладеного в основу її будови.

Найважливішої із закономірностей добре організованої об'ємно - просторової структури є органічність зв'язків між окремими елементами або частинами структури.

Структура, заснована на розміщенні елементів навколо єдиного центра, показана на мал.12. Всі зв'язки елементів, рівновіддалених від центра, здійснюються по умовній сферичній поверхні. Якщо зневажатись цією закономірністю даної структури й з'єднати два елементи прямою лінією, порушиться цілісність всієї структури. Гармонічний зв'язок елементів у такій системі можливий лише по дугах або радіусам.

Таким чином, важливою умовою цілісності об'ємно-просторової структури є її загальна впорядкованість. Тільки впорядкованість, тобто свідомо або принцип, що прочитує підсвідомо, будови, робить структуру гармонічної. Якщо впорядкованість відсутня й зв'язку елементів випадкові, сприйняття структури ускладнюється, і ми не знаходимо «розгадки» її будови. Елементарно проста об'ємно-просторова структура легко прочитується. Явна хаотичність теж подає миттєву інформацію про повну відсутність будь-якої системи в організації структури. Однак, працююча конструкція майже не буває абсолютно хаотичною - це рідке явище. Частіше можна зіштовхнутися із схованою невпорядкованістю, хоча вона й викликає цілком певну негативну реакцію при сприйнятті.

В організації об'ємно-просторової структури існує межа складності, за якою навіть закономірне може сприйматися як неупорядковане. Це відноситься насамперед до відкритих і багатоелементних структур. Чи значить це, що, працюючи над ними, проектувальник не в змозі домогтися гармонії?

Головним організуючим принципом такої структури може стати композиційне угруповання її елементів у деякі спільності. Мова йде про надання таким групам композиційних єдностей у межах цілісного організму. Прийоми художнього проектування дають чимало можливостей різноманітних об'єднань такому угрупованню.

Дві об'ємні моделі, що відрізняються різним характером зв'язків об’єму із простором, показані на мал.13 і мал.14. Структура на мал.14,а не має замкнутого контуру відкрита в простір, а на мал.13, а простір як би обмежений рамою. Багато структур організовані або по першому, або по другому принципу.

Структура першого типу просторово активніше структури із замкнутим контуром (при відносно рівній композиційній складності). Адже її зв'язки з навколишнім середовищем розвиваються по двох напрямках, у той час при замкнутому контурі, структура як би ізолюється від простору. У замкнутих структурах центр композиції лежить звичайно усередині самої структури, а у відкритих він може виявитися за її межами.

Перш ніж розглянути інші умовні моделі, звернемося до декількох конкретних виробів.

На мал. 15,а машинка 1853 р.— характерний для минулого століття приклад відношення до машинної форми, що вважалася гарної, якщо була багато декорована. Але зараз нас цікавить не стиль часу як такий, а визначення відношень об’єм - простір.

Тут проявляються два типи зв’язків - оконтуреного простору внизу й багатого, складного, декоративного, литого орнаменту вгорі, причому роль своєрідного центра композиції грає саме ця прикраса. Верхня (зовнішня) частина контуру активніше нижнього прорізу завдяки глибоким і складним заходам простору в об’єм по всій верхній пластично насиченій частині форми.

У сучасної машинки на мал.15,б зв'язок об'єм - простір носить принципово інший характер. Гострота цієї цікавої форми насамперед у майстерно знайденому внутрішньому контурі, що домінує в композиції. Зовнішній контур, навпроти, спокійний і нейтральний. Саме на контрасті цих відносин і будується композиція. Велике значення має також довга консоль стола машинки: адже лінія контуру прорізу починається знизу, за кінцем консолі, і немов з ходу влітає усередину.

Контраст темних деталей і світлого тла теж відіграє чималу роль. Передній, круто упершийся в простір, лобик зорово зупиняє й змінює рух внутрішнього контуру від крапки 5, направляючи його вниз. Тут лінія, як би сковзнувши по радіусі округлення, виривається назовні. Настільки ж ретельно скоординовані дві похилі - ділянки 5-6 і лінія 8-9 примикання консолі, спрямовані в одну крапку.

Машинки належать різним епохам; це чітко виражено в їхніх стильових рисах, що знаходить яскравий прояв й у принципово несхожих зв'язках об’єм - простір.

Тепер, коли деякі прояви зв'язків об’єм - простір розглянуті на конкретних виробах і композиціях-фантазіях, повернемося до умовних моделей на мал.13-14.

На цих малюнках моделі з однаковими основними розмірами. Вони відрізняються тільки по одній ознаці - характеру зв'язку із простором. Цей зв'язок залежить від величини прорізів, що міняються від моделі до моделі. Різниця зв'язків визначається співвідношеннями порожнеч й умовного матеріалу: у моделі на мал.13,б прорізи мінімальні, а в моделі на мал.13,д, навпроти, матеріал перетворився в тонку раму. Спробуємо встановити своєрідність характеру зв'язків об’єм - простір у всіх цих випадках.

На товстій пластині розкидані наскрізні отвори. Вони малі, і простір немов «прошиває» об’єм. Але як вони ні малі, зв'язку через матеріал все-таки існують, і саме вони роблять цей об’єм далеко не настільки відособленим, яким би він був без цих отворів.

Композиційна роль просторових зв'язків може слабшати або підсилюватися залежно від ряду умов, з яких головні - співвідношення прорізу або прорізів і масиву навколо них, тобто відносна величина «вікна»; глибина такого прорізу й абсолютні розміри всього об'єкта, а також ракурси, під якими він звичайно сприймається. До другорядних умов варто віднести характер поверхні, кольори й особливості матеріалу, що оточує проріз, тло за прорізом.

Таким чином, характер просторових зв'язків різноманітний, і в ході композиційного пошуку варто враховувати індивідуальні особливості форми. Нова об'ємно-просторова структура - це щоразу новий характер відносин об’єм - простір. Знайти правильні відносини - значить покласти наріжний камінь у побудову композиції.

На мал.23,в проріз у пластині збільшився, активність простору зросла. Дійсно, якщо в моделі на мал.23,б прорізи настільки малі, що зв'язки крізь матеріал тільки починають проявлятися, то в моделі на мал. 23,в проріз просторово «заробив» на повну силу. З'явилася глибинність, що раніше не було. Адже в моделі на мал. 23,б лише при перпендикулярній до пластини точці зору видно простір.

Спробуємо тепер різко збільшити величину прорізу (мал.23,г). Що відбулося у відносинах об’єм – простір? Їхня гострота в порівнянні з моделлю на мал. 23,в пропала, а не зросла, як можна було очікувати. Видимо, аж ніяк не випадково невеликі, дуже глибокі прорізи в товщі стіни давньоруських храмів, рідко розташовані на великій гладі кам'яної або цегельної кладки, дають дивний по силі й гостроті ефект. У сучасному дизайні просторові зв'язки через наскрізні прорізи у дизайнерських об’єктах, «обтиснуті» з усіх боків матеріалом, також можуть грати в композиції найактивнішу роль, особливо при складному контурі обрамлення.

У моделі на мал. мал.23,г, площа прорізу близька площі матеріалу, що залишився, а ширина обрамлення майже дорівнює його глибині. Тут намітилася зразкова рівність величин, зник контраст у відносинах об’єм -простір, а разом із цим пропала й гострота, активність цієї найпростішої композиції.

У моделі на мал. мал.23, д від колишньої пластини залишилися тільки ребра, і, незважаючи на це, тут знову зросла гострота відносин об’єм - простір. Матеріальне стало тонкою, але глибокою рамою, яка збирає простір у «кадр». Це вже якісно інша модель, ніж на мал.23,г, тут працює ребро.

При розвитку моделі на мал.23,г, у глибину і тих же розмірів прорізу просторовість активізується(мал.23,е). Особливо гостро працює простір у моделі на мал. мал.23,ж. Тут досягається ефект телескопічності - зорового збільшення глибини структури.

Розглядаючи всі ці особливості об'ємно-просторової структури, не можна не враховувати щоразу і абсолютні розміри предмета. Якщо структура має такі розміри, як на мал.23,з, роль простору в ній значно більше, ніж у подібній структурі на мал.23,і. У першому випадку людина може як би примірити простір, відчути його. Для таких ракурсів величина структури має особливе значення. Що ж стосується малої по розмірах структури, то її просторові зв'язки залишаються «модельними» і тому далеко не суттєві для композиції. З погляду сприйняття важливо й те, що при певних відносинах об’єм - простір останнє, як відомо, має властивість зорово зменшувати окремі елементи об’єму: із двох сторін оточені повітрям, вони здаються тонше, ніж у дійсності. Для ажурних структур особливо необхідні перевірки на макеті, інакше кінцевий ефект може виявитися досить далеким від того, що очікувалось. Креслення не дає повного розуміння про те, як поведеться складна структура в просторі, і те, що здавалося гармонічним на кресленні, у натурі нерідко виглядає важким і незграбним.

У моделях на мал.23 простір чітко вписується в замкнутий контур, що уже сам по собі служить організуючим початком, хоча й тут взаємодія об’єм - простір може мати різні ступені складності. У моделях же на (мал. 24) ця взаємодія ускладнилася, тому що відсутня організуюча роль обрамлення. Коли на практиці доводиться проектувати виробу з подібною об'ємно-просторовою будовою, дуже важливо в різних ракурсах перевірити, як сприймається форма.

У моделі на мал. 24, а основні елементи структури спрямовані зовні, як зазначено великими стрілками, що робить ясними зв'язок об’єму й простору, оскільки чітко простежується певна закономірність розвитку цієї структури. Малі стрілки показують зони найбільшої активності відносин. У моделях на мал.24, д показано, як відбувається ускладнення відносин об’єм — простір.

Отже, працюючи над композицією конкретного дизайнерського виробу, потрібно в певний момент побачити його абстраговану від функції певну об'ємно-просторову структуру, як чергування матеріального й порожнечі.

Питання для перевірки:

1. Дати визначення композиційної категорії «об'ємно-просторова структура».

2. На які групи можна умовно розділити дизайнерські вироби за характером об'ємно-просторової будови?

3. Навести приклади взаємодії об’єму і простору у різних видах промислових форм і їх відповідності природним формам.

4. Від чого залежить легкість об'ємно-просторової будови форми?

5. Яка важлива умова необхідна для досягнення цілісності об'ємно-просторової структури?

6. Який композиційний засіб може стати головним організуючим принципом складної багатоелементної структури?

7. Визначити головні закономірності добре організованої об’ємно-просторової структури.

8. Від яких головних умов залежить посилення або по слабшання композиційної ролі просторових зв'язків в об’ємно-просторових структурах?

9. Які другорядні умови впливають на характер просторових зв'язків в об’ємно-просторових структурах?

10. Чи залежить виразність просторових зв'язків в об’ємно-просторових структурах від абсолютних розмірів самої структури?

Дата добавления: 2014-01-07