Предмет системного дослідження

Системне дослідження спрямоване на розв’язання складних проблем, що виникають, коли є розбіжність між бажаним та дійсним. Метою застосування системного дослідження до конкретної проблеми є підвищення рівня обґрунтованості рекомендованих системними аналітиками шляхів подолання труднощів.

Важливими є наступні методологічні принципи:

§ органічна єдність суб’єктивного та об’єктивного;

§ структурність системи, що визначає цілісність та стійкість її характеристик;

§ динамізм системи;

§ міждисциплінарний характер системних досліджень;

§ органічна єдність формального та неформального при проведенні досліджень.

Це дає підстави для наступного визначення.

Системне дослідження – це особливий тип науково-технічного мистецтва ефективних дій на шляху від з’ясування причин до ліквідації наслідків проблем. Системне дослідження базується на теоретичному фундаменті, а успішні приклади застосування служать прикладами для наслідування; це методологія дослідження таких властивостей та відношень в об’єктах, що важко спостерігаються та важко розуміються, за допомогою представлення цих об’єктів у вигляді цілеспрямованих систем та вивчення їх властивостей та взаємних відношень між цілями та засобами їх досягнення; це поєднання теорії та практики, здорового глузду та абстрактної формалізації; це прикладна діалектика – метод пізнання системності світу на довільному рівні абстракції.

Системне дослідження відрізняється від інших методів дослідження тим, що:

o враховує принципову складність досліджуваного об’єкта;

o бере до уваги розгалужені та стійкі взаємні зв’язки об’єкта із оточенням;

o враховує неможливість спостереження ряду властивостей об’єкта та зовнішнього оточення;

o реальні явища, їх властивості та зв’язки з оточенням переводяться в абстрактні категорії теорії систем;

o основуючись на відомих властивостях складних систем, дозволяє виявити нові конкретні властивості та взаємозв’язки конкретного об’єкта дослідження;

o орієнтується на правильну постановку задач, вважаючи, що правильно сформулювати задачу – це на 50% її розв’язати та на вибір відповідних методів їх розв’язання;

o завжди має справу із конкретною проблемою, конкретним об’єктом, є продуктивним тоді, коли застосовується до розв’язання завдань певного типу.

Системні дослідження не протиставляється іншим методам аналізу проблем та прийняття рішень. Новим є синтез в єдиній методології певного взаємно пов’язаного кола понять, методів та прийомів. Сила системного дослідження у тому, що воно дозволяє розкласти складну проблему на компоненти аж до постановки конкретних задач, для яких існують методи розв’язання, та, з іншого боку, зберігає цілісність цієї проблеми.

Системні дослідження застосовуються для розв’язання складних проблем, що пов’язані з діяльністю людей, яку умовно поділяють на дві області:

1) рутинна діяльність, розв’язання регулярних, щоденних завдань;

2) розв’язання нових задач, що виникають вперше.

Окрім того, проблеми розрізняються за ступенем їх структурованості:

· добре структуровані та сформульовані кількісно;

· слабо структуровані, що описані як кількісними, так і якісними ознаками;

· неструктуровані, якісні проблеми.

Перший тип проблем не потребує системних досліджень, оскільки існує потужний апарат математичного моделювання та строгі кількісні методи розв’язку. Основною областю застосування методів системного дослідження є слабо структуровані проблеми.

Потреба у системному дослідженні виникає тоді, коли виникає наступне:

· розв’язується нова проблема, і за допомогою системного дослідження вона формулюється, визначається, що й про що потрібно дізнатися, та хто повинен що знати;

· розв’язання проблеми передбачає координацію цілей із засобами їх досягнення;

· проблема має розгалужені зв’язки, що викликають віддалені наслідки у різних галузях, і прийняття рішення вимагає врахування сукупної ефективності та певних затрат;

· існують варіанти розв’язання проблеми або досягнення взаємно пов’язаного комплексу цілей, які важко порівняти;

· створюються нові складові компоненти системи;

· здійснюються вдосконалення, реконструювання виробництва, необхідна ре-інженерія бізнес-процесів при створенні комп’ютерних інформаційних систем та систем керування та коли важливі рішення приймаються за наявності невизначеності та ризику або на достатньо віддалену перспективу;

· визначаються інформативні ознаки системи для діагностування її стану у процесі керованого руху до її мети.

Різноманітність задач, цілей та об’єктів системного дослідження призводить до існування різних методик, що базуються на єдиній методології. Це пояснюється тим, що існують певні об’єктивні закони людської діяльності при розв’язуванні різних проблем. Закономірності, що виявляються шляхом узагальнення результатів теоретичних досліджень та досвіду, становлять основу методології системного дослідження.

Центральною ідеєю дослідження системи є те, що вона повинна бути достатньо надійною для досягнення певної мети, тобто система повинна бути у цьому смислі стійкою. Система функціонує для того, щоби реалізувати своє призначення, і при цьому на неї діють завади, а також не усі проблеми, що можливо з’являться в майбутньому, можна врахувати у процесі її дослідження, а тому вона повинна мати здібність корегувати свою поведінку та використовувати механізм зворотного зв’язку для забезпечення стійкості.

Аналіз стійкості системи має першочергове значення і включає наступні аспекти:

§ аналіз стійкості всіх компонент системи;

§ аналіз стійкості структури та потоку системи;

§ аналіз стійкості цілей системи, які змінюються та є джерелом конфліктів;

§ аналіз стійкості взаємних зв’язків із іншими системами;

§ аналіз стійкості у взаємодії системи та зовнішнього оточенням у випадках, коли внутрішні зміни не можуть стабілізувати систему.

Для сприйняття системи враховують наступне:

· припустимі нечіткі значення та конфліктне сприйняття призначень системи, що досліджується як процес у взаємодії його із зовнішнім оточенням;

· описується система та її безпосереднє оточення;

· описуються елементи системи та взаємні зв’язки між ними;

· ідентифікуються потоки та функції системи й їх зміни;

· проблеми конкретизуються із врахуванням досвіду користувачів;

· досліджуються умови рівноваги, що відповідає призначенню системи;

· розробляються засоби, що створюють стійкість стану рівноваги стосовно до змін в елементах та у системі, а також у глобальній взаємодії системи із зовнішнім оточенням;

· визначаються способи реалізації керуючих дій, що сприяють загальній стійкості (або нестійкості) системи.

При Ддослідженнія систем у різних галузях знання використовуються специфічні для кожної з них уявлення. Інженери та математики зазвичай досліджують системи мовою входів, виходів та функціональних перетворень входів у виходи; фахівці у галузях дослідження операцій та прикладній математиці ототожнюють систему із певною системою рівнянь, обмежень та формалізованою функцією якості; вчені-фізики орієнтовані на проведення експерименту та точні методи вимірювань.

Іншою є ситуація у системах, для функціонування яких залучені безпосередньо люди, або в яких добробут людей, їх твердження та переваги є складовою системи. У випадку, якщо існує проблема, взаємодіють із особами, які залучені до оцінювання її функціонування. В інших випадках проблема полягає у тому, як визначити та модифікувати призначення системи, спроектувати систему, що прагне до бажаного стану та пристосовується до оточення чи пристосовує оточення до себе, як врахувати різноманітні дії зовнішнього оточення на систему. Інколи не вдається дослідити наслідки впровадження розв’язку проблеми у межах системи. Якщо неможливо модифікувати систему таким чином, щоби вона відповідала меті, можна або залишити проблему нерозв’язаною, або сконструювати нову систему із врахуванням змін у цілях, оточені та у поведінці старої.

Отже, для результативності системного дослідження потрібне наступне:

· застосовувати його у тих випадках, для яких воно призначене;

· наявність зрозумілої мети та (або) призначення системи;

· відповідальне ставлення до проблеми як аналітиків, так й замовників;

· наявність інформації, досвіду, ідей та уявлень про предмет дослідження;

· наявність ресурсів – кваліфікованих аналітиків, обладнання та фінансів;

· врахування можливого впливу зовнішніх чинників: прогноз наукових відкриттів, винаходів, політичної ситуації тощо.

Дата добавления: 2014-01-07