Найпоширеніші синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення

У сучасних науково-технічних та фахових текстах широко вживають синтаксичні конструкції, не властиві українській мові, частина яких узвичаїлась під багаторічним впливом російської мови, але кожна мова має власні традиції й норми побудови словосполук і речень. Свідченням багатства української мови є різноманітність мовних засобів усіх рівнів, зокрема й синтаксису.

Не завжди вживання розщепленого присудка є виправданим і доречним; досить часто це данина традиції, яку дехто розуміє надто спрощено, а то й неправильно. Допоміжні дієслова можуть сполучатися далеко не з усіма віддієслівними іменниками. Напр.: питання ставити, порушувати, висувати – можна; питання піднімати, загострювати – не можна; допускатися (припускатися) помилки, суперечності, недоречності – можна / допускатися (припускатися) браку, поломки, розкрадання – не можна.

Труднощі узгодження. Йдеться насамперед про узгодження присудка з підметом. Тут є кілька правил, які варто нагадати:

• Якщо підмет має в своєму складі числівник, який закінчується на одиницю, наприклад, 21,141,1991, присудок ставиться у формі однини.

• Якщо числівник у підметі закінчується на два, три, чотири, присудок ставиться у множині. Однина тут можлива лише тоді, коли повідомлення фіксує певний факт як підсумок, або коли повідомленню надається безособовий характер, напр.: „Було переведено три працівники”. Такі конструкції в ділових і наукових текстах цілком доречні.

• За підмета типу п'ять осіб, сто п'ятнадцять тонн, сімнадцять агрегатів та інших присудок може стояти як в однині, так і в множині.

• Підмети зі словами більшість, меншість, низка, частина, багато, кілька вимагають від присудка однини. Множина з'являється лише тоді, як підмет або присудок – однорідні члени, коли підмет і присудок відділені другорядними членами речення, підрядним реченням; коли підмет стоїть перед присудком. Ось один із можливих прикладів: „Більшість абітурієнтів, які успішно склали вступні іспити, будуть зараховані на стипендію та забезпечені гуртожитком”. Порівняймо це речення без підрядного: „Більшість абітурієнтів буде зарахована на стипендію та забезпечена гуртожитком”.

• За підмета, вираженого займенником хто, присудок подають у формі однини: Всі, хто не пройшов реєстрації, повинні з'явитися. За підмета, вираженого займенником ніхто, ніщо та іншими, присудок – в однині: „Ніхто з присутніх на сесії участі у голосуванні не брав”.

• Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом, а не з прикладкою. Не завжди буває легко встановити, де у словосполученнях типу виставка-продаж, вагон-лабораторія, музей-садиба, школа-інтернат та інших підмет, а де прикладка (тобто означення, яке дає підмету нову назву). Вважається, що прикладкою є поняття вужче, видове, а підметові – ширше, родове поняття (виставка, вагон, музей, школа).

Складні випадки керування. Недостатньо чітке формулювання, з одного боку, збільшує обсяг тексту, а з другого – викривлює зміст написаного. Розглянемо конкретні мовні ситуації.

Особливо часто помилки виникають унаслідок того, що з дієсловами, які вимагають неоднакових відмінків, уживається спільний додаток, наприклад: „ У доповіді було також відзначено, що ми повинні прагнути до вдосконалення і повного оволодіння методами”. Порівняймо: оволодіти – методами, але вдосконалення методів, тому спільний додаток тут неможливий.

Близькозначні слова можуть вимагати після себе не однакових відмінків. При недостатньому знанні мови одне слово підміняється іншим, а спосіб керування залишається – так з'являється помилка.

Ось кілька близькозначних слів, які найчастіше спричиняють по­яву помилок:

Властивий (кому) – характерний (для кого)

Сповнений (чого) – наповнений (чим)

Оснований (на чому) – заснований (ким)

Дорівнювати (чому) – рівнятися (на що)

Помилки виникають і за нерозмежування засобів української й російської мов: те саме за значенням дієслово може вимагати від додатків неоднакових відмінкових форм в обох мовах, порівняймо:

благодарить (кого) – дякувати (кому)

причинять (что) – завдавати (чого)

снабжать (чем) – постачати (що)

Нерозрізнення дієслівного керування призводить також до помилкового вживання прийменників.

Російською мовою Українською мовою

подготовиться к (чему) підготуватися до (чого)

стремиться к (чему) прагнути до (чого)

предупреждать о (чем) попереджати про (що)

случилось по вине трапилось через провину

работать по (совместительству) працювати за (сумісництвом)

выполнять по (распоряжению) виконувати за (розпорядженням)

обратиться по (адресу) звернурися на (адресу)

У центрі українського вислову завжди процес, а не предмет, тому логічний наголос у фразі найчастіше падає на присудок, а не на підмет. Енергетика українського тексту зосереджена в безпосередній дії, вираженій дієсловом.

Є дві типові помилки вживання дієслівних форм на -но, -то.

- Дієслівні форми на -но, -то не можна використовувати, коли з логічних причин узагалі не може бути діяча. Наприклад: „Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкрито цілинний степ” (неправильно) – Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкритий цілинний степ (правильно).

- Уведення в речення діяча у формі іменника чи займенника в орудному відмінку. Наприклад: Закон прийнято Верховною Радою. Орудний відмінок тут неможливий ані з логічних, ані з граматичних причин. Ці конструкції передають поняття «хтось зробив» і тому не можуть містити логічного діяча. Дієслівні форми на -но, -то незмінні, вони не мають закінчення, яке б указувало на особу-діяча. Наведену вище помилкову конструкцію треба перебудувати в активну: „Верховна Рада прийняла Закон”. Але якщо ми хочемо наголосити саме на події, не вказуючи, хто це зробив, то можна, вилучивши діяча, залишити присудок у формі на -но, -то, наприклад: „Закон прийнято”.

Не властиві українській мові дієприкметникові звороти з діячем в орудному відмінку.

Наведені дієприкметникові звороти: отримані (ким?) дослідниками результати мали велике наукове значення; зразки випробували за методикою, попередньо розробленою (ким?) науковцями – мають додаток в орудному відмінку, що відповідає на питання ким? Вони не відповідають нормам української мови. Уникнути помилок можна, замінивши дієприкметникові звороти підрядними частинами: результати, що їх отримали (хто?) дослідники, мали велике наукове значення; зразки випробували за методикою, яку попередньо розробили (хто?) науковці.

Треба уникати не притаманних українській мові дієприкметникових зворотів з додатком в орудному відмінку, який позначає діяча і відпові­дає на питання ким? Проте не є помилкою додаток в орудному відмінку, коли він позначає знаряддя і відповідає на питання чим?

Типовою помилкою є поєднання в одній конструкції підрядної час­тини з дієприкметниковим зворотом: результати, які (що) одержані в лабораторії, можна використовувати. У таких випадках правильно вживати або дієприкметниковий зворот, або підрядну частину: резуль­тати, одержані (що їх одержали, що їх одержано) в лабораторії, можна використовувати; одержані в лабораторії результати можна використовувати.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте характеристику наукового стилю.

2. Чим тези відрізняються від плану і конспекту?

3. Назвіть основні складові реферату.

4. Які вимоги ставляться до написання наукової статті?

5. Схарактеризуйте основні вимоги до виконання та оформлення курсової (дипломної, магістерської) робіт.

6. Які види перекладу Ви знаєте?

7. Назвіть типові помилки під час перекладу наукових текстів.

8. Назвіть основні правила бібліографічного опису джерел, оформлення покликань.

Дата добавления: 2014-01-07