Лекція 6. Роль гендерного виховання та формування гендерної культури особистості у практиці гендерних суспільних змін

У сучасній соціально-педагогічній роботі відбувається пошук альтернативних методик, що забезпечували б адекватне привласнення гендерної культури особистості. Значна увага при цьому приділяється змінам у суспільстві та моделям маскулінності і фемінінності, яким властиво змінюватися.

Термінам „маскулінність” і „фемінінність” відповідають синоніми „мужність” та „жіночість”. Різниця в тому, що поняття „мужності” і „жіночості” у слов’янській культурній традиції носять поетичну, художню окраску.

„Маскулінність” (мужність) являє собою комплекс характеристик поведінки, можливостей і очікувань, що детермінують соціальну практику тієї чи іншої групи, яка об’єднана за ознакою статі. Іншими словами, маскулінність – це те, що додається до анатомії для отримання чоловічої ґендерної ролі” [32]. При аналізі маскулінності потрібно брати до уваги її множинність, історичність і ситуативність, все це вказує на варіативність моделей маскулінності та їх залежність від змін, що відбуваються в суспільстві.

„Фемінінність – характеристики, що пов’язані з жіночою статтю, або характерні форми поведінки, що очікуються від жінки в даному суспільстві, або ж соціально визначене вираження того, що роздивляється як позиції, що внутрішньо властиві жінці” [32, с. 223]. Психолог Ж. Міллер висловила думку, що такі риси фемінності як емоційність, вразливість та інтуїція – це не слабкість, а особлива сила, яка може стати суттєвою для формування кращого суспільства, і що всі ці риси чоловіки могли б розвивати в собі.

З точки зору сучасної культури для гендерних ролей чоловіка і жінки властиві наступні характеристики. Чоловікові відводиться роль „сильного”, жінці – „слабкого”. Чоловік через свої психологічні особливості – завжди „лідер”, а протилежна роль - „веденого” – наложить жінці. Нарешті, сучасний чоловік, що розуміє високе призначення жінки бути прародичкою людського роду – „прихильник”, його роль можлива, коли жінка виконує роль тієї, що приймає пошану – роль кумира. Три істотні характеристики визначають риси поведінки чоловіка і жінки в різних сферах життя. Ці риси стають показниками „сучасного чоловіка”,,,сучасної жінки”.

Е. Маккобі та К. Джаклін „Психологія статевих відмінностей”, які вивчаючи вплив статі на поведінку, виділили три групи гендерних відмінностей.

Перша група відмінностей – достовірні (більша агресивність чоловіків, їхні переваги в математичних і просторово-видових операціях, вищі лінгвістичні здібності жінок).

До другої групи були віднесені сумнівні (чоловіки і жінки різняться у слухняності і турботливості, домінантності, стресі і тривожності, загальному рівні активності, змагання (конкурентності), тактильній чуттєвості).

Третя група поєднує відмінності, які не підтвердилися (для жінок – визначальна роль середовища на їхній розвиток; великі – навіюваність та соціальність, кращі успіхи в розв’язанні завдань, що вимагають стандартного вирішення; менші – самоповага і потреба успіху, переважно розвиток слухового аналізатора. Для чоловіків – визначальний вплив спадковості на їхній розвиток, кращі успіхи у виконанні складних і нестандартних завданнях, аналітичний пізнавальний стиль, передаючий розвиток здорових аналізаторів) [6].

Е. Маккобі і К. Джаклін проаналізувавши велику кількість досліджень з проблем відображення біологічних статевих різниць у соціальній поведінці, інтелектуальній діяльності, зробили висновок про потребу паритетної взаємодії чоловіків та жінок і тим самим поставили під сумнів помилковість деяких поширених стереотипів у суспільстві. Зокрема, вони доводять, що обидві статі не різняться загальним рівнем інтелекту, показником рівня мотивації успіхів у кар’єрі.

У віковому плані формування гендерної культури особистості набуває особливої значущості в підлітковому та старшому шкільному віці, коли відбувається перебудова всієї системи відносин людини з дійсністю, формується світогляд особистості та її уявлення про власне призначення і сенс життя, а логіка психосоціального розвитку вимагає активного осмислення соціально вироблених способів поведінки.

Саме в підлітковому та старшому шкільному віці відбувається формування рольових позицій чоловіка і жінки. I те, в яку жінку перетворюється дівчинка чи в якого чоловіка виросте хлопчик, значною мірою визначається характером виховної роботи. На жаль, педагоги, і батьки все ще відмовляються від участі у формуванні еталонів мужності і жіночності.

Відомий дослідник В. Кравець вважає, що процеси фемінізації підростаючого чоловічого населення і маскулінізації жіночого, сьогодні проявляються чітко. Відбувається зближення традиційно жіночих і чоловічих соціальних ролей.

Серед причин цього негативного явища він називає:

• домінування жіночого впливу на хлопчиків у дитячому і підлітковому віці;

• зростання кількості жінок, що „роблять кар’єру”, де потрібні чоловічі якості;

• через деструктивні явища в соціально-економічній сфері багато чоловіків неспроможні заробляти, утримувати сім’ю.

Важливим компонентом гендерної соціалізації особистості є гендерне виховання – це процес, спрямований на формування якостей, рис, властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі. Тому у сферу гендерного виховання входять не лише такі специфічні відносини між представниками чоловічої і жіночої статі, як подружні, але и будь-які інші: у суспільному житті, праці, відпочинку тощо.

У процесі гендерного виховання необхідно вирішити низку конкретних педагогічних завдань, до яких відноситься формування:

• соціально-педагогічної відповідальності у взаєминах між статями, переконання, що і у сфері інтимних відносин людина не є незалежною від суспільства;

• прагнення мати міцну, дружню сім'ю, що відповідає сучасним вимогам суспільства: рівноправність батька і матері в сім'ї;

• народження кількох дітей; свідоме і відповідальне ставлення до їх виховання, як до свого обов'язку перед суспільством загалом, своїми батьками і дітьми;

• здатності розуміння інших людей і почуття поваги до них не лише як до людей взагалі, але й як до представників чоловічої чи жіночої статі; здатності враховувати і поважати їх специфічні статеві особливості у процесі суспільної діяльності;

• здатності і прагнення оцінювати свої вчинки стосовно інших людей з урахуванням статевої належності, виробляти поняття хорошого и поганого вчинку у сфері цих відносин;

• усвідомлення себе представником своєї статі, що підтримує самооцінку і почуття самоповаги, впевненість і потенціал самореалізації;

• необхідних навичок спілкування і взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення у сфері міжстатевих стосунків;

• уміння дружити і любити; досвіду нестатевої любові [19].

Необхідно зазначити, що в історико-генетичному плані проблема гендерного виховання та формування гендерної культури особистості, склалася як форма прояву партнерства між чоловіками і жінками. На цей час зазначені прояви партнерства в системі гендерних відносин повинні ґрунтуватися на ідеології гендерної рівності - „рівність стартових умов, отримання рівних часток соціальних ресурсів, рівну участь у суспільній владі для представників обох гендерних груп”.

Значне місце в системі чинників, що забезпечують оптимальний характер процесу гендерного виховання та формування ґендерної культури особистості, як було зазначено вище, займає освіта. Науково обґрунтованою є розробка технологій формування ґендерної культури, тому діяльність з формування ґендерної культури неможлива без застосування гендерного підходу до освіти і в освіті.

Найповніше соціальні й теоретичні передумови становлення і розвитку гендерного підходу до освіти досліджені І. Мунтяном [24]. До основних з них автор відносить: руйнування традиційної системи гендерної стратифікації і різке послаблення поляризації жіночої і чоловічої соціальних ролей, нівеляцію принципових розбіжностей у нормах поведінки й психології жінок і чоловіків через спільність їх трудової діяльності і сумісності навчання; принципову трансформацію шлюбно-сімейних стосунків; істотні зміни культурних стереотипів маскулінності й фемінності, які стають менш жорсткими і полярними, більше внутрішньо суперечливими, поєднуючи в собі традиційні риси з новими, і більш чіткий облік різноманітності індивідуальних ситуацій тощо.

Формально процес гендеризації в освітній сфері починається, коли дитину віддають до навчального закладу, і продовжується протягом усього навчання. Хлопчики і дівчатка освоюють і вчать один одного, які заняття і поведінка відповідають хлопчикам, а які – дівчаткам, і забезпечують відповідність вчинків кожної дитини накресленому плану. При цьому вчителі і навчальна програма, і це очевидно, підсилюють не тільки ґендерні відмінності, але і нерівність, яка супроводжує і формує ці відмінності.

При цьому на вказані особливості накладають свій відбиток дві важливих обставини. Перша з них пов’язана з рівнем ґендерної культури особистості, а друга – з гендерними особливостями професії, яка обирається. Іншими словами, кожна молода людина, абстрактно кажучи, може вибрати для себе свою майбутню справу з широкого різноманіття професій. Але насправді, практично, спектр можливих виборів для неї виявляється значно вужчим. Неінформованість молодих людей про можливості професійного вибору або обмежена за гендерними ознаками інформація про нього є на сьогоднішній день реаліями сучасного суспільства. Як наслідок, цілком очікуваний, молоді люди відтворюють застарілі гендерні стереотипи. У цей же час, у науковій літературі знаходимо свідоцтва фахівців про те, що „невдалий вибір професії завдає не тільки окремим людям, але і суспільству, в цілому, величезні збитки, економічні і соціальні” [22, с. 165].

У цьому ракурсі принциповим стає впровадження гендерної освіти в усі навчальні заклади, які, перебуваючи у стадії реформування, мають здійснити перехід від системи підготовки школярів, орієнтованої на накопичення знань, до системи, яка має на меті навчити їх застосуванню. У цій ситуації впровадження гендерної складової в систему освіти сприятиме не тільки підвищенню фахової майстерності викладачів, але й зміні стратегії освіти в бік соціально-гендерної толерантності всіх учасників освітнього процесу.

Школа ж завжди була і залишається провідним чинником гендерної соціалізації. Зміст навчального матеріалу, дидактичних і виховних установок у процесі спілкування вчителя і учня є орієнтиром розвитку гендерної свідомості хлопців і дівчат. Методика організації навчально-виховного процесу також формує психологічну основу утвердження ідеології гендерного нерівноправ’я або закріплення гендерної нерівності.

Юридична рівноправність хлопців і дівчат не означає їх фактичної рівноправності в навчально-виховному процесі, що підтверджується результатами гендерної експертизи деяких навчальних підручників та посібників.

Наприклад, стислий аналіз деяких підручників, проведений В. Гайденко, О. Семиколєновою та А. Шильною, доводить факт засвоєння гендерних стереотипів у процесі навчання. Так образ матері зустрічається в „Букварі” 92 рази, а образи батьків тільки 16. Читаємо умови задач у підручнику математики для 3 класу: „мати зібрала 26 огірків…, дві сестри зліпили 24 вареники…, господарка купила 500 г ковбаси тощо”. Таким чином дітям нав’язуються стереотипні жіночі повсякденні обов’язки (консервація, приготування вареників, догляд за худобою тощо), які жінки або дівчата виконують не для власного самовдосконалення, а для чоловіка або сім’ї. Щодо чоловіків/хлопців їх дії завжди асоціюються зі швидкістю, рухом, використанням технологій: „Андрій – 32 журнали „Пізнайка”, „Тарас вирізав 8 трикутників” та ін. [27].

Чоловічу стать відтворюють у змісті різних текстових та ілюстративних матеріалів набагато частіше ніж жіночу. Візьмемо навмання будь-який підручник з історії України. Наприклад, „Новітня історія України” Турченка для 10 класу. У підручнику 20 портретних фотографій видатних державних діячів, представників культури, науки, мистецтва тощо, і жодної жіночої. Чоловіче представництво переважає безумовно. Але ж відомі імена жінок, які жертвуючи родинним затишком і щастям материнства прославляли нашу країну в той період історії: В. Холодна, С. Крушельницька, Н. Ужвій, О. Коллонтай, В. Грізодубова, П. Ангеліна та ін. [27].

Дата добавления: 2014-01-07