Викладач Яковина І.О

Тези.

Покропивний С.Ф.Економіка підприємства. – К.: Наук. думка, 2000.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КАРТА ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ №7

ЛЕКЦІЯ

Івано-Франківський фінансово-комерційний кооперативний

коледж ім. С. Граната

з дисципліни:

«Економіка підприємства»

на тему:

„Система планування на підприємстві”

Спеціальність: 5.03050801 Фінанси і кредит

Викладач: Яковина І.О.

Розглянуто на засіданні циклової комісії

Обліково-економічних дисциплін

Протокол №

Голова циклової комісії

______________

М.Ю.Томин

Івано-Франківськ, 2011

Тема: Система планування на підприємстві

Кількість годин: 2

Вид заняття: Лекція

Мета заняття:

- навчальна: ознайомлення студентів з методами державного регулювання економіки та системою планування на підприємстві виховна: формування сучасного рівня економічної культури

майбутнього фахівця.

Міжпредметні зв'язки: статистика,фінанси підприємства, політична економія

Матеріально-технічне забезпечення заняття:

Організація заняття: Вітання, перевірка явки студентів і готовність

аудиторії до заняття

Мотивація: обґрунтування вивчення необхідності системи планування на підприємстві

План

1. Державне регулювання діяльності підприємства.

2. Сутність планування, його види.

3. Бізнес – планування, його мета.

4. Характеристика методів планування.

Активізація розумових здібностей:

Самостійна робота: Принципи та методи державного регулювання.

Прогнозування діяльності підприємства.

Основні розділи бізнес-плану.

Домашнє завдання: Вивчити тему, законспектувати питання з самостійної роботи.

Література: Бойчук І.М., Харів П.С. Економіка підприємства. Навч. посіб. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2000.

Мазаракі А.Л., Лігоненко Л.Д., Ушакова Н.М. Еконо­міка торговельного підприємства. – К.: Хрещатик, 1999.

Марцин В.С. Економіка торгівлі. Підруч. – К.: Знання, 2006. – 402 с.

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Структур.-логіч. навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001.

Фастовець А.А. економіка підприємства. – К.: НМЦ “Укоопосвіта”, 2000.

Викладач: Яковина І.О.

1. Державне регулювання діяльності підприємства.

В сучасних умовах економіка країн, які розвиваються на ринкових принципах регулюється державою, тобто можна стверджувати, що ринок є регульованим. Це пояснюється тим, що ринок через його дещо хаотичний зміст не може забезпечити оптимального і ефективного розвитку суспільства.

Мета державного регулювання економіки - досягти найефективнішого розвитку країни. Держава завжди повинна дотримуватись певного правила: так впливати на підприємницьку діяльність та економіку, щоб не зруйнувати ринкові основи господарювання і не допускати кризових явищ.

Зміст і форми практичної реалізації названих принципів і методів державного регулювання економіки знаходять відображення у певній сукупності виконуваних державою економічних функцій.

Основні функції держави:

Ø забезпечення сприятливої правової бази через прийняття відповідних законодавчих та правових актів;

Ø визначення глобальної стратегії розвитку країни через

макроекономічне планування:

Ø узгодження та стимулювання пріоритетних напрямів інноваційних процесів та інвестиційної політики;

Ø перерозподіл ресурсів, стабілізація економіки та соціаль-ний захист населення:

Ø регулювання процесів охорони і відтворення навколиш-нього природного середовища.

Вплив держави на економіку підприємства здійснюється через:

1.Пряме державне регулювання діяльності:

· державна реєстрація створення підприємств;

· державний контроль за розміщенням і будівництвом підприємств;

· дотримання трудового та соціального законодавства;

· контроль за цінами та ціноутворенням;

· антимонопольний контроль;

· контроль за економічною безпекою;

· дотримання єдиного порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2. Непряме (економічне) регулювання діяльності;

§ розміщення державного замовлення з гарантованим матеріально-технічним забезпеченням;

§ диференціація ставок податків за окремими видами діяльності;

§ стимулювання інвестиційної та науково-дослідної діяльності;

§ стимулювання розвитку малих підприємств;

§ регулювання експортно-імпортних та бартерних операцій;

2. Сутність планування, його види.

Планування – це процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів і умов їх досягнення. Розрізняють такі види планування:

v стратегічне,

v тактичне,

v оперативне.

Стратегічне (перспективне) планування – це визначення основних довгострокових цілей та завдань підприємства, розробка напрямів його діяльності, визначення необхідних ресурсів для досягнення поставлених цілей.

Тактичне(поточне) планування – це складання середньо та короткостро-кових планів з усіх напрямів діяльності підприємства. Середньострокові плани розробляються, як правило, на кілька років (3-5), короткострокові, як правило, на рік; тому їх ще називають поточними планами. Існує певна відносність (умовність) у розподілі часових горизонтів планування на довго, середньо і короткострокові.

Оперативне планування – це завершальна ланка в системі планування діяльності підприємства, а також засіб виконання всіх попередніх планів. У процесі оперативного планування здійснюють детальну розробку планів підприємства і його підрозділів на короткі проміжки часу (місяць, декаду, добу і зміну).

План – це документ, в якому на конкретний період відображені завдання з економічного та соціального розвитку підприємства, або його підрозділу, а також шляхи і методи досягнення цих завдань.

Основні розділи тактичних планів:

· Маркетингова діяльність.

· Виробнича діяльність.

· Науково-дослідні, конструкторсько-технологічні та експериментальні роботи.

· Праця, кадри, соціальний розвиток колективу.

· Капітальні вкладення та капітальне будівництво.

· Матеріально-технічне забезпечення.

· Організація виробництва, праці та управління.

· Природоохоронна діяльність.

· Зовнішньоекономічна діяльність.

· Витрати, прибуток, рентабельність.

· Фінансова діяльність.

3. Бізнес – планування, його мета.

Процес прогнозування та планування завжди базується на певних принципах Принципи планування – це основні правила, яких необхідно дотримуватись при складанні планів. Головними з них є такі:

· цілеспрямованість – змістовний опис поставлених дослідницьких завдань;

· системність – побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризуються певною ієрархією та послідовністю;

· наукова обґрунтованість – всебічне врахування вимог об’єктивних законів розвитку суспільства, використання

світового досвіду;

· багаторівневий опис – опис об’єкта як цілісного явища і водночас як елемента складнішої системи;

· інформаційна єдність – використання інформації на однаковому рівні узагальнення й цілісності знак;

· адекватність об’єктивним закономірностям розвитку – виявлення та оцінка стійких взаємозв’язків і тенденцій розвитку об’єкта;

· послідовне вирішення невизначеності – ітеративна процедура просування від виявлення цілей та умов, що склалися, до визначення можливих напрямків розвитку;

· альтернативність – виявлення можливості розвитку об’єкта за умови різних траєкторій, різноманітних взаємозв’язків і структурних співвідношень.

Бізнес – план підприємства чи організації – це письмовий документ, в якому викладено суть, напрямки і способи реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні на фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Він є дозвільною підставою для здійснення підприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвестицій для розробки та реалізації підприємницької ідеї, будь-яких інноваційно-інвестиційних проектів.

У ринковій системі господарювання бізнес план виконує дві важливі функції: зовнішню (ознайомлення заінтересованих ділових людей із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької ідеї) і внутрішню (відпрацювання системи управління реалізацією підприємницького проекту).

Конкретними цілями розробки бізнес плану. як багатофункціонального документа є:

→ налагодження ділових стосунків між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та найманими працівниками;

→ проектування системи управління започатковуваним бізнесом у конкретній сфері діяльності;

→ своєчасне передбачення можливих перешкод і проблем на шляху до успіху в організації власного діла;

→ формування та розвиток управлінських якостей підприємця;

→ перевірка життєздатності підприємницької ідеї ще до її практичної реалізації.

Загальна методологія розробки бізнес плану охоплює три стадії: початкову, підготовчу та основну. Початкова стадія є обов’язковою за умови започаткування нової справи; вона передбачає опрацювання концепції майбутнього бізнесу. На підготовчій стадії формується інформаційне поле, оцінюються сильні і слабкі сторони діяльності фірми, формулюється її місія та конкретні цілі, розробляється стратегія й можливі стратегічні альтернативи. На основній стадії здійснюється безпосередня розробка конкретного бізнес-плану.

Типова структура бізнес – плану включає:

Резюме – короткий огляд бізнес – проекту, його ключових аспектів, повідомлення про наміри,

Галузь, фірма та її продукція (послуги) – поточна ситуація і тенденції розвитку галузі, опис продукту, стратегія фірми, права власності.

Дослідження ринку – характеристика ринку продукту, цільовий ринок бізнесу, місцезнаходження фірми, оцінка впливу зовнішніх чинників.

Маркетинг – план – стратегія маркетингу, очікувані обсяги продажу продукту.

Виробничий план – основні виробничі операції, машини та устаткування, приміщення, сировина, матеріали, комплектуючі вироби.

Організаційний план -- форма організації бізнесу, потреба у персоналі, власники і менеджери бізнесу, організація управління, кадрова політика,

Оцінка ризиків – типи можливих ризиків, спроби реагування на загрози для бізнесу.

Фінансовий план – прибуток і збитки, план руху готівки, плановий баланс, фінансові коефіцієнти.

4. Характеристика методів планування.

Методи планування – це способи розробки та увязки планових показників. При розробці планів можуть використовуватись такі основні методи планування:

Ø ресурсний – застосовують при монопольному становищі підприємства або за умов слабкої конкуренції; вихідною позицією при плануванні є потреби ринку і попит на продукцію;

Ø балансовий – план складається у вигляді таблиці, в одній частині якої показано ресурси (матеріальні, грошові, трудові), а в другій – потреба в цих ресурсах (таблиці -- баланси);

Ø екстраполяції – перенесення тенденцій розвитку показника, що склалися в минулому на майбутнє;

Ø нормативний (техніко-економічних розрахунків) – передба-чає використання для розрахунку планових показників різних прогресивних норм і нормативів;

Ø економіко-математичні методи – розробляють декілька варіантів плану (моделей розвитку) і вибирають оптимальний;

Ø спробно-статистичний – при встановленні планових показників використовують фактичні статистичні дані за минулі періоди і середні темпи росту.

Література:

Бойчук І.М., Харів П.С. Економіка підприємтсва: Навч. Посіб. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2000.

Мазаракі А.Л., Лігоненко Л.Д., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства. – К.: Хрещатик, 1999

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Структурно-логічний навчальний посібник – К.: КНЕУ, 2001

Фастовець А.А. Економіка підприємства. – К.: - НМЦ “Укоопосвіта”, 2000.

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К.: Наук. думка, 2004.

Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства.-.К. 2006.

Дата добавления: 2014-01-07