Основні обмеження в ігротерапії

ЛЕКЦІЯ 7. Теорія і практика обмежень в ігротерапії.

1. Основні обмеження в ігровій терапії.

2. Техніки встановлення обмежень.

3. Обмеження, які підвищують ефективність терапії.

Необхідною умовою психотерапії є інтеграція свободи і порядку, завдяки чому актуалізуються потенціали включених до неї осіб. Обмеження розглядаються як вимоги, притаманні реальності терапевтичної ситуації. У терапії, як і в житті, дітям необхідне чітке розуміння прийнятної та неприйнятної поведінки. Установлення обмежень є одним з найважливіших аспектів ігрової терапії. Малюки почуваються в більшій безпеці, усвідомлюючи межі дозволеного. Обмеження визначають межі стосунків, створюють умови для розвитку терапевтичних відносин і допомагають наблизити досвід, отриманий в ігровій кімнаті, до реального життя. За відсутності обмежень і заборон дитина змушена існувати в обстановці невизначеності та тривоги.

Існує суттєва відмінність між терапевтичними обмеженнями і батьківськими заборонами, які є непослідовними і часто встановлюються під час бурхливих суперечок. Зусилля батьків і вчителів у привчанні дітей до дисципліни зосереджуються на припиненні небажаних дій, а не на негативних почуттях, які зумовлюють ці дії. Досить часто діти приходять з таких домашніх або шкільних умов, для яких властива суперечливість у поведінці дорослих. Відповідно, вони звикли пристосовуватися до ситуації або діють дуже обережно, демонструючи відхилення у формах поведінки, з'ясовують у такий спосіб межі заборон. Багатьом дітям важко контролювати власні імпульси, тому вони потребують встановлення обмежень і заборон, що створюють передбачуваність і забезпечують дітям можливість навчання самоконтролю, відповідальності за здійснений вибір та умінь вибирати. Відтак, обмеження допомагають створити для дітей емоційну безпеку. Коли терапевт встановлює обмеження для того, щоб захистити себе, він тим самим декларує цінність власної особистості і самоповагу. В такі моменти досвід спілкування з дитиною стає живою сферою стосунків, пов'язаною з динамічною реальністю «тут і тепер».

Один із способів створення передбачуваних умов полягає в тому, щоб неухильно дотримуватися введених обмежень. Г. Лендрет відзначає наступні цілі, що засвідчують необхідність установлення обмежень:

1. Обмеження спрямовують катарсис в символічне русло. Одна з функцій терапевтичних обмежень полягає в тому, щоб забезпечити відреагування проблем з допомогою символічних засобів. Нереалізована природа деяких дитячих бажань робить встановлення заборон на прямі дії неминучим. Такі дії як вбивство, інцест, крадіжки, заборонені нашим суспільством, їх не можна здійснювати і в терапії. Так, дитина з едіповим комплексом може роздягати і займатися сексом з лялько-мамою. У реальному житті їй не дозволяється пропрацьовувати те ж саме з мамою чи терапевтом. Встановлення заборон допомагає дитині змінити вибір об’єкта, дозволяючи їй одночасно задовольнити свої сексуальні наміри через соціально приємливі канали, такі як гра, малювання, ліплення, ляльковий театр. Таким чином, дитина може зрозуміти, що її бажання не фатальні і їх не потрібно жорстоко подавляти.

2. Обмеження допомагають терапевту підтримувати стосунки прийняття, емпатії, поваги до дитини в терапевтичних контактах. Терапевт не може відчувати емоційне прийняття чи емпатію до дитини, яка його кусає, нападає, малює йому на лобі. Такі дії слід заборонити, щоб не виник гнів і хвилювання у самого терапевта. Толерантність особистості до агресивних нападів не безмежна.

3. Обмеження забезпечують фізичну безпеку дитини і терапевта в ігровій кімнаті. Дітям не можна пити брудну воду, висуватися з вікна, розводити вогонь тощо.

4. Обмеження, які підсилюють контроль его. Багато маленьких дітей не можуть справитися з соціально непримхливими внутрішніми імпульсами. Завдання терапії з такими дітьми не пом’якшити функцію суперего, а зробити жорсткішим его-конроль. Встановлюючи заборони і обмеження, терапевт стає авторитетною фігурою, чиї цінності дитина, ймовірно, приймає через ідентифікацію та інтроекцію. Терапія без обмежень може тільки гальмувати саморегуляцію, заохочувати нарцисизм і формувати оманливе почуття власної значущості. Несподівано зустрівшись з обмеженнями на деякі дії в сприятливій атмосфері, дитина вчиться розрізняти бажання і вчинки, не переживаючи страждань. Вона дізнається, що може відчувати все, але чинити так як йому подобаються, не може. Терапевт попереджує небажані вчинки, одночасно приймаючи її почуття, і таким чином зменшує провину дитину й орієнтує її на реальність. Дитина починає приймати й контролювати свої імпульси без надмірної провини.

5. Деякі із заборон висувають у зв’язку із дією законів, етичних норм, соціальною приємливістю. Діти не можуть дозволити собі сексуальні ігри один з одним в ігровій кімнаті, тому що це протизаконно. Дитина може говорити непристойні слова в ігровій кімнаті скільки їй завгодно, але на вулиці це робити не можна.

Дата добавления: 2014-01-07