Допомога по безробіттю

Надання допомоги по безробіттю регулюється статтями 22 та 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяль­ності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. № 307.

Допомога по безробіттю надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.

Розмір допомоги по безробіттю визначається двома способами:

1) залежно від тривалості страхового стажу та у відсотковому відношенні до середньої заробітної плати (доходу) працівника;

2) незалежно від тривалості страхового стажу та у розмірах, встановлених законодавством.

Згідно зі статтями 22 та 23 Закону та пунктом 2.1 згаданого Порядку застрахованим особам, які втратили роботу з незалежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу:

• до 2 років — 50 %;

• від 2 до б років — 55 %;

• від 6 до 10 років — 60 %;

• понад 10 років — 70 %.

Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру:

• перші 90 календарних днів — 100 %;

протягом наступних 90 календарних днів — 80 %;

• надалі — 70 %.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Порядку визначається розмір допомоги по безробіттю після закінчення перерви страхового стажу, що сталася з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась у встановленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є: навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання; здійснення догляду непрацюючою працездатною особою (мати, батько, опікун) за трьома та більше дітьми віком до 16 років; здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку; строкова військова служба; період проживання разом з чоловіком (дружиною) військовослужбовцем, крім військовослужбовців строкової служби, у місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років; інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Застрахованим особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески, виплата допомоги по безробіттю у перші 90 календарних днів не здійснюється. Виплата допомоги починається з 91-го календарного дня у розмірі 80 % до визначеного розміру.

Середня заробітна плата (дохід) визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загально­обов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постано­вою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266.

Без урахування страхового стажу в розмірі, установленому законодавством, визначається допомога по безробіттю для таких категорій безробітних:

1) особам, звільненим з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, — виплата їм починається з 91 календарного дня;

2) особам, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів;

3) особам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви;

4) особам, які брали участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали або займались підприємницькою діяльністю і сплачували страхові внески до Фонду менше 26 календарних тижнів;

5) категоріям осіб, зазначеним у пункті 2.5 Порядку, які працювали або займались підприємницькою діяльністю і не сплачували страхові внески до Фонду, але мали раніше набутий трудовий, що прирівнюється до страхового, або страховий стаж.

Мінімальний розмір допомоги зазначеним категоріям осіб до стабілізації економічного становища в Україні визначається виходячи з реальних можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Зокрема Законом України від 9 квітня 2004 р. № 1678-IV, виходячи з можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, установлено, що допомога по безробіттю зазначеним особам встановлюється в розмірі не нижче ніж 23 % прожиткового мінімуму для працездатної особи. У 2005 р. прожитковий мінімум для працездатної особи визначений у 453 грн. Тобто допомога по безробіттю має становити не менше 104,19 грн (23 % від 453 грн).

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років з дня призначення допомоги по безробіттю. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. Для зазначених осіб передпенсійний вік визначається на день їх реєстрації як безробітних у державній службі зайнятості.

Дата добавления: 2014-01-07