Лісостепова зона

Лісостеп простягається із заходу на схід більш, як на 1 000 км, а з півночі на південь понад 500 км. Рівнинний рельєф зони порушується лише відрогами Волино-Подільської височини (473 м н.р.м.), Дніпровськими терасами і Лівобережним плато з висотами 120-200 м н. р. м. Поверхню зони розчленовують також долини Дніпра, Дністра, Буга, Росі, Сіверського Дінця, Ворскли.

Клімат неоднорідний: середньорічна температура повітря на заході становить 7-8° С,середньорічна сума опадів — близько 700 мм,на сході — відповідно 6° С і 350-450 мм. Ґрунти чорноземні та сірі опідзолені, що сформувалися на карбонатному лесі і лесовидних породах.

Лісостеп займає проміжне положення між Поліссям та Степом і це позначилося на характері його природної рослинності. Її особливістю є поєднання флори степів та лісів. Незначне місце належить лукам і болотам.

Лісова рослинність у структурі рослинності Лісостепу стано­вить 24,9%. У її складі переважають діброви, менше – суборів, борів та інших типів лісу.

Характерна ознака лісостепового ландшафту – діброви, які вкривають схили ярів і підвищення з еродованими чорноземними ґрунтами. Сучасні діброви в Україні займають понад 50%. Вони представлені чисто дубовими і змішаними грабово-дубовими (на Правобережжі) та дубовими і дубово-кленово-липовими (на Лівобережжі) лісами. В сухих дібровах деревостан Ill-IV.y свіжих — 1-М бонітету. На Правобережжі перший ярус утворюють дуб звичайний (Quercus гоЬиг),ясен високий (Fraxinus excelsior), явір (Acer pseudoplatanus), а другий — граб (Carpinus betulus), клен гостролистий (Acer platanoides), к. польовий (A. campestre); на Лівобережжі — відповідно дуб (Quercus robur) і клен гостролистий (A. platanoides) та липа серцелиста (Тіііа cordata). У підліску ростуть ліщина (Corylus avellana), бруслина (Euonymus), свидина (Swidasanguinea),часом терен (Prunus spinosa). Трав'яний ярус добре розвинений і різноманітний за видовим складом. Тут ростуть копитняк (Asarum europaeum), купина (Polygonatum), зірочник лісовий (Stellanaholostea),осока волосиста (Сагех pillosa), підмаренник запапашний (Galium odoratum).

Обмежене поширення мають чисті діброви,утворені на сході дубом звичайним (Quercus robur), а в південно-західній частині, в басейні Дністра — скельним дубом (Q. petraea) з домішкою ясена (Fraxinus excelsior), береста (Ulmus carpinifolia), клена польового (A. campestre), а на сході — з домішкою граба (Carpinus betulus) і бука (Fagus sylvatica) — на заході. У травостої присутні осока гірська (Сагех то^апа),куцоніжка лісова (Brachypodium sylvatica), конвалія (Convallaria majalis), тонконіг гайовий (Poa nemoralis), копитняк (Asarum europaeum),фіалка запашна (Violaodorata).

Букові ліси з бука (Fagus sylvatica),або бучини, характерні для рослинності Карпат,але,опускаючись нижче і обминаючи східну та південно-східну межу суцільного поширення бука, вони трапля­ються островами і просуваються на схід до Збруча і далі.заходячи в західні райони Північного Лісостепу.

Лісостепу властиві лучні степи, які поєднують ознаки лук і степів. Тому тут часто трапляються різнотравно-ковилові, різно-травно-типчаково-ковилові,типчаково-тонконогові,різнотравно-куничниково-стоколосові угруповання, в яких домінують ковила волосиста (Stipacapillata).K. пірчаста (S. pennata) і к. вузьколиста (S. tirsa), типчак (Festuca rupicola), північностепове різнотрав'я гадючник (Filipendula), шавлія лучна (Salvia pratensis) і ш. поникла (S. nutans),шолудивник чубатий (Pedicularis comosa).

Лучна рослинність у плакорних умовах трапляється на пони­женнях терас великих і середніх річок. Це низинні мітлицеві, кострицеві та покісницеві луки, які розвиваються на прісних і засолених карбонатних грунтах.

У заплавах Дніпра,Ворскли,Росі,Псла та інших річок поширені заплавні луки. Тут в умовах перемінного водного режиму в прирусловій частині розвиваються вузьколистотонконогові і ранньоосокові остепнені луки, в центральній – високопродуктивні лучнокострицеві,повзучопирійні,лучнолисохвостові справжні луки, а на притерасі — воднолепешнякові.лисячоосокові і гостроосокові болотисті відміни.

Болота в Лісостепу займають лише 230 000 га. Типові низинні болота, які за геоморфологічною приуроченістю належать до староруслових, прируслових, притерасних і долинних. В умовах близького залягання вапнякових і лесових карбонатних порід виникають алкалітрофні болота, покриті трав'яними, трав'яно-гіпновими ценозами, а в притерассі — вільховими. Особливістю алколітрофних боліт є висококарбонатні торфи, які зовні схожі на туфи. У моховому покриві домінують гіпнові види — Drepanocladus sendneri, D. aduncus, Calliergonella cuspidata, Calliergon giganteum. На пониженнях других терас Дніпра розвиваються перехідні трав'яно-мохові болота. На низинних болотах типовими є трав'янисті осокові, осоково-різнотравні, осоково-гіпнові та високотравні очеретові,рідше рогозові,угруповання.

Водна рослинність властива природним і штучним водоймам. Типовими гідрофітами є стрілолист звичайний, очерет, комиш озерний, латаття жовте, рдесник блискучий, які є домінантами одноіменних гідрофільних фітоценозів, котрі, починаючи від корінного берега,утворюють окремі стадії екологічного ряда.

Дата добавления: 2014-01-07