Виділяють три основні функції оперативного мислення: рішення задач, планування, декодування

Рішення задач — це функція, що реалізується за різних і непередбачуваних змін у процесі управління, коли відомі засоби регулювання не спрацьовують. Типова форма її прояву — це прийняття рішення. Ця функція оператив­ного мислення вважається основною і детальніше розгляда­тиметься далі.

Планування зумовлене необхідністю впорядкування та організації дій оператора з управління процесом у нор­мальних умовах. Результатом планування є уявлення про по­слідовність дій, необхідних засобів і часу на їх виконання. Для цього операторові важливо знати закономірності пере­бігу процесу управління, передбачати послідовність змін ста­ну системи, враховувати ймовірність їхнього прояву. Однією з форм планування є оптимальне планування, за якого оби­рається оптимальний варіант регулювання системи з кількох можливих на основі їхнього зіставлення.

Сутність функції декодування полягає в переведенні об­разу сигналу в оперативний образ керованого об'єкта або процесу і пов'язана з тим, що інформація про процес уп­равління на технічних засобах відображається у закодовано­му вигляді.

5.2. Можна виділити основні етапи в структурі процесу прийняття рішень:

• усвідомлення задачі;

• оцінка ситуації;

• оформлення рішення

Оперативне мислення завжди починається з усвідомлен­ня задачі, аналізу ситуації, в результаті чого окреслюється відоме і визначається відшукуване. За змістом цей процес являє собою рух думок оператора від згорнутого формулювання виробничої задачі до детального розкриття її вимог, під задач. З формальної точки зору цей мисленєвий акт являє собою співвідношення мети і засобів аналізу через син­тез. У процесі аналізу виділяються нові елементи об'єкта, властивості яких розкриваються через зіставлення (син­тез) з іншими. На етапі усвідомлення задачі відбувається розуміння ролі й місця оператора в рішенні загальної за­дачі управління СЛМ. Це допомагає повніше розкрити вимоги до процесу управління та виділити серед них найбільш значущі. Як бачимо, завдяки аналітико-синтетичній діяльності скорочується кількість аналітичних зв'язків між елементами, відбираються і осмислюються лише суттєві з точки зору поставленої за­дачі, що, своєю чергою, зменшує кількість можливих ва­ріантів рішень.

На другому етапі — оцінки ситуації — співвідносяться от­римані вимоги задачі з умовами їх виконання. Сукупність вимог задачі, що вирішується, дає можливість окреслити систему гіпотез, перевірка яких відбувається через зіставлен­ня з ситуацією шляхом перебору умов і ознак, що її склада­ють. Не кожна гіпотеза і створена на її основі модель ситу­ації може сприяти виробленню оптимального рішення. Для оцінки створеної моделі оператор повинен умовно перетво­рити план дій у реальність і оцінити результат. Якщо ре­зультат не задовольняє оператора, він створює нову модель, яка так само оцінюється. В процесі оцінювання ситуації здійснюється перехід від часткових висновків до загальних, які будуть покладені в основу рішення. При отриманні ча­сткових висновків вирішальними є операції узагальнення і абстракції.

На етапі оформлення рішення оператор розміщує отри­мані висновки у певній послідовності шляхом їхньої класи­фікації, систематизації та розподілу відповідно до пунктів плану рішення.

Аналіз можливостей комп'ютерної техніки та досвіду її експлуатації свідчить, що вона може сприяти адекватній реа­лізації різних функцій психіки людини. ЕОМ значно розширює можливості реалізації когнітивної функції, ос­кільки:

• полегшує інформаційно-довідкову діяльність користувача, накопичуючи, зберігаючи і відтворюючи значну кількість знань;

• сприяє інформаційній підготовці й оцінці проміжних рі­шень шляхом «програвання» різних варіантів досягнення мети, проведення шаблонних перетворень просторових і часових ознак об'єкта, розглядання його у різних площи­нах;

• стимулює формулювання різних гіпотез, розгортаючи пе­ред оператором цілий спектр методичних засобів (прийо­ми, тактики, стратегії), що забезпечує інформаційну під­тримку і «підказування» різних шляхів пошуку остаточ­ного рішення;

• вивільняє оператора від проведення трудомістких розра­хунків у процесі знаходження нових закономірностей.

ЕОМ відіграє значну роль у підтримці регулятивної фун­кції психіки людини, оскільки:

• сприяє більш раціональному плануванню діяльності опе­ратора, розкладаючи задачу на ряд підзадач за певними критеріями;

• контролює і коригує послідовність керуючих дій операто­ра відповідно до прийнятого плану;

• застосовує оперативний контроль за введенням та виве­денням інформації з ЕОМ;

• реалізує різні форми організації індивідуальної і групової діяльності;

• прискорює випуск нормативно-технічної документації об'єкта на різних носіях.

У реалізації комунікативної функції психіки ЕОМ може забезпечити: реалізацію певних техніко-технологічних відносин у системі;

• підтримку необхідного рівня і темпу взаємодії операторів, у тому числі й опосередкованої ЕОМ;

• обмін інформацією про проміжні результати діяльності партнерів;

• збір інформації про оператора, формуючи його психоло­гічний портрет з метою подальшого комплектування нау­ково-технічних, виробничих груп.

5.3. Керуючі дії оператора

Прийняте оператором рішення необхідно правильно і своє­часно реалізувати шляхом введення інформації в машину. Для цього використовують два «виходи» людини: моторний і мовний. У багатьох СЛМ значна кількість керуючих дій оператора виконується через рухи. Мовне керування засто­совують для вирішення специфічних задач, хоча цей напря­мок вважається дуже перспективним.

Технічна досконалість систем управління спрощує вимо­ги до моторики оператора. Його дії зводяться до натискан­ня кнопок, увімкнення тумблерів, повороту рукояток тощо, тобто до простих рухів, засвоєння яких не потребує спе­ціального навчання.

Уся складність управління переміщується з виконавчих актів на центральні механізми регуляції керуючих дій, пе­ребіг яких залежить від переробки значної кількості інфор­мації.

Точність реалізації прийнятого рішення в керуючій дії значною мірою залежить від ступеня узгодження моторного «виходу» оператора з конструкцією органів управління. Будь-яка керуюча дія складається зі значної кількості еле­ментарних дій, поєднаних між собою в цілісну структуру завдяки центральному механізмові регуляції. Різні елемен­тарні рухи мають і різне призначення, за яким їх можна по­ділити на три групи:

• гностичні рухи, спрямовані на вивчення об'єкта й умов праці. До них належать дотикові, ощупувальні, вимірю­вальні та ін.;

• пристосувальні рухи, до яких відносять установчі, урівно­важу вальні та ін.;

• робочі або виконавчі рухи, завдяки яким здійснюється сам вплив на орган управління.

Треба зазначити, що структура рухових компонентів за­лежить від задачі, котру вирішує оператор, конструкції ор­ганів управління, їхнього призначення і розташування у просторі, антропометричних, біомеханічних і психофізіоло­гічних властивостей самого оператора, а також від рівня його підготовки.

Усі рухові задачі можна поділити на чотири основні класи:

• операції ввімкнення, вимкнення, перемикання, основною характеристикою яких є час простої реакції або реакція вибору;

• задачі, які базуються на низці послідовних і повторюва­них рухів. Основною характеристикою цього класу рухів є їхній темп;

• задачі, що вирішуються при маніпулюванні органами управління під час налагодження апаратури і точного встановлення режиму роботи об'єкта. Характеризуються точністю дозованих рухів, яка оцінюється за силовими, просторовими і часовими параметрами;

• задачі спостереження за змінними об'єктами, котрі належать до класу безперервних перцептивно-моторних задач.

Серед основних характеристик керуючих дій оператора виділяють часові, силові, просторові і точнісні.

Загальне вирішення проблеми автоматичного розпізнан­ня слів або окремих фраз стає можливим тільки на основі детального вивчення фонетичних, граматичних, семантичних і прагматичних закономірностей людської мови та процесу її сприймання і розуміння. Сьогодні вже функціонують системи, керування якими здійснюється мовними командами, і є вже системи, що застосовують усний діалог.

Дата добавления: 2014-01-07