Фінансові методи торговельної політики. Економічні наслідки субсидій

Найбільш поширеними фінансовими методами торгівельної політики є субсидування, кредитування та демпінг.

Субсидія – це державна грошова виплата, спрямована на підтримку національних виробників і побічну дискримінацію імпорту. Субсидії надаються виробникам товарів, які конкурують з імпортом на внутрішньому ринку країни, ці субсидії називаються імпортними або внутрішніми субсидіями. Субсидії, які надаються виробникам експортних товарів з метою заохочення їх вироб­ництва й просування на зовнішній ринок, називаються експортними субсидіями.

Якщо національний виробник поставляє свою продукцію як на внутрішній, так і на зовнішній ринки, то надання експортної субсидії (рис. 3.3) дозволить йому збільшити пропонування товарів на експорт. Рівновага переміщується з точки в точку . Площа заштрихованого прямокутника відповідає ви­даткам держави на експортну субсидію. Оскільки експортна субсидія стимулює розширення поставок на зовнішній, а не на внутрішній ринок країни, на внутрішньому ринку ціна товару зросте до . На зовнішньому ринку експортер продає товар за нижчою ціною , але доход він отримує однаковий що від продажу на зовнішньому, що на внутрішньому ринку, оскільки різницю між зовнішньою і внутрішньою ціною становить величина субсидії.

Експортна субсидія не приносить доходу і негативно впливає на добробут вітчизняних споживачів. Аналіз наслідків надання експортної субсидії може бути здійснений подібно до аналізу впливу мита. Надання національним виробникам експортної субсидії (рис. 3.4) дозволяє збільшити обсяги експорту з до , внутрішня ціна товару зро­стає з до . Підвищення ціни призводить до скорочення обсягів внутрішнього попиту з до , а пропонування зростає з до .

Втрати надлишку споживачів становлять величину, що відповідає площі секторів a+b, додатковий виграш виробників відповідає сумі площ секторів b+c. Площа d відображає збільшення національних витрат при зростанні обсягів виробництва. Видатки держави на субсидію дорівнюють площі b+c+d, ця величина показує вартість субсидії для суспільства в цілому. Чисті втрати суспільства від субсидування експорту відповідають сумі площ трикутників b+d. Правилами ГАТТ/СОТ застосування експортних субсидій заборонене. Якщо ж встановлено, що виробник використовував субсидію, до нього може бути застосоване компенсаційне мито.

Надання внутрішніх субсидій (рис. 3.5) переслідує мету витіснення національними виробниками іноземних конкурентів з національного ринку. Це анти імпортна субсидія. Припустимо, що внутрішній попит країни на деякий товар описує крива , внутрішнє пропону­вання – . Імпортери можуть поставити в країну за світовою ціною необмежену кіль­кість товару . У точці рівноваги внутрішнє виробництво товару становить , споживання – , обсяг імпорту – .

Субсидія дозволяє збільшити пропонування товару вітчизняними виробниками , обсяг імпорту скорочується до , обсяг пропонування імпортозаміщуючого товару зростає до . Цьому обсягу відповідає ціна яка складається зі світової ціни, яку сплачують споживачі , плюс субсидія. Площа секторів а і b відповідає величині субсидії на обсяг товару .

Внаслідок надання субсидії виникають два види ефектів: ефект пере­розподілу (сектор а), який демонструє зростання надлишку виробника за рахунок субсидування, та ефект захисту (сектор b), який показує чисті втрати економіки від розширення виробництва порівняно неефективними національними виробниками. Разом з тим, надання субсидій має перевагу щодо скорочення імпорту за допомогою мита чи квоти. У випадку застосування внутрішньої субсидії національні споживачі купують товари за світовою ціною, отже, вони не втрачають частини надлишку споживача, яку втратили б за умов аналогічного скорочення імпорту митом чи квотою, фіскальний та споживчий ефект відсутні. Чисті суспільні втрати пов'язані лише з ефектом захисту.

Субсидування експорту може здійснюватись також у прихованій формі експортного кредитування. Кредити експортерам надають державні банки за нижчою від ринкової ставкою проценту. Державні кредити також можуть надаватися іноземним імпортерам при умові, що вони будуть купувати товар тільки у виробників країни, яка надала цей кредит.

Екстремальним випадком субсидування експорту є демпінг – просування товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, що існують країні експорту або країні імпорту.

Дата добавления: 2014-01-07