Охорона праці при роботах з хімічними речовинами та матеріалами

Охорона праці при обробці поверхонь деталей і вузлів радіоелектронної апаратури

Перед нанесенням на деталі захисних покриттів і їх складанням поверхні деталей попередньо обробляють механічними методами (шліфування, крацовку, гідропіскоструйне і дробоструйне очищення, галтовка) і більш ефективними і продуктивними хімічними методами очищення поверхні (знежирення, травлення і т. д.). При цьому застосовуються небезпечні і шкідливі хімічні та отруйні речовини, вплив яких на працюючих залежить від їх фізико-хімічних властивостей, їх агрегатного стану, класу небезпеки, часу і характеру впливу, шляхів надходження в організм, стану організму, наявності інших виробничих небезпечних та шкідливих факторів і від стану засобів колективного та індивідуального захисту.

Під час знежирювання застосовуються їдкі луги, легкозаймисті розчинники та горючі рідини - бензин, ацетон, трихлоретилен, толуол, бензол, ксилол, спирти та ін.

При травленні широко використовується сірчана, соляна, азотна, фтористоводнева, ортофосфорна та інші кислоти, при роботі з якими виникає небезпека отруєння виділяються парами і Газами, руйнування зубів, хімічні опіки.

Основними заходами щодо охорони праці для попередження отруєння та професійних захворювань є механізація і автоматизація виробничих процесів; герметизація устаткування; заміна токсичних, отруйних і горючих речовин менш токсичними, неотруйними і негорючими речовинами.

Найбільш високий рівень безпеки виробництва досягається при комплексній механізації та автоматизації технологічних процесів. У масовому і великосерійному виробництві застосовують автоматичні лінії, що виконують всі технологічні операції; в цехах з невеликою виробничою програмою застосовують напівавтоматичні установки, призначені для виконання якої-небудь однієї операції. Існують напівавтомати для мийки, травлення і обезжирення виробів.

Всі роботи з отруйними і токсичними речовинами необхідно проводити в спеціальних герметизованих боксах або шафах, обладнаних ефективною місцевою витяжною вентиляцією.

При вирішенні питання про необхідність і можливість заміни отруйних, токсичних і горючих речовин менш отруйними, нетоксичними і негорючими речовинами технологи керуються вимогами не тільки економічності, але і безпеки. Так, бензин, гас, трихлоретилен та інші токсичні та вогненебезпечні розчинники замінюють на малотоксичні і негорючі (фреон-113, водно-лужні розчини); хлоровані вуглеводні - синтетичними миючими засобами. Для зменшення виділення водню і парів кислот при травленні в травильний розчин вводять присадки (ОП-7, ОП-10, «Унікол» та ін.)

Дільниці та відділення кислотного та лужного травлення, знежирення в органічних розчинниках необхідно влаштовувати в окремих приміщеннях.

Матеріали стін і перекриттів не повинні збирати шкідливі речовини, тому їх викладають скляними і керамічними плитками на висоту 2,8... 3,2 м, а іншу частину стін і стелі забарвлюють світлою олійною фарбою.

Підлоги виконують з матеріалів, які повинні бути вологонепроникними, стійкими до кислот і лугів, розчинників і іншим середах.

Приміщення обладнуються загальнообмінною вентиляцією, а також використовується система місцевої витяжної вентиляції.

При роботі з отруйними і токсичними хімічними речовинами необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту.

Для захисту від дії кислот і лугів застосовують захисні фартухи, робочі халати та костюми, виготовлені з гуми, хлорвінілової пластику, прогумованої тканини, брезенту та інших хімічно стійких матеріалів. Для захисту ніг використовують гумові кислото-лугостійкі чоботи з внутрішньої текстильної прокладкою і рифленою підошвою з підборами, а також напівчоботи.

Для одночасного захисту обличчя і очей від бризок кислот і лугів зручним і надійним засобом є головні захисні щитки (типу ЩН або НБХ). Очі необхідно захищати напівзакритими або герметичними окулярами (типу ЗПС-80, ЗП2-80, ЗПЗ-80).

Для захисту органів дихання від шкідливих газів і парів (крім особливо токсичних) в концентраціях, що не перевищують ГДК більш ніж у 15 разів, рекомендується протигазовий респіратор РПГ-67. Якщо в повітрі крім газів та парів містяться аерозолі, рекомендується застосовувати універсальний респіратор РУ-60М.

Для короткочасної роботи (один-два дні) можна застосовувати протипилові респіратори ШБ-1 «Лепесток», «Сніжок КУ-М».

В аварійних випадках необхідно використовувати протигази, які захищають одночасно органи, дихання та очі робітників від шкоди ¬ них газів, пари, пилу, диму й туману.

Для захисту рук від механічних пошкоджень і дії слабких розчинів кислот і лугів застосовують рукавиці з вовняних, бавовняних, лляних тканин з підсилювальними і захисними накладками або без них. Для захисту від кислот, лугів і органічних розчинників застосовують кислотозахисні рукавиці з шинельного сукна, гумові кислото- та лугостійкі рукавички. Захист шкірного покриву здійснюють за допомогою захисних мазей, кремів і паст (пасти ІЕД-1, ІЕР-2, ФС 42-95-72, паста Чумакова та Міколан; креми «Силіконовий», ПМС-200, «Червона троянда»; мазь Селінского ХІОТ-6). Для зняття захисних мазей і паст після роботи застосовують препарати «Кристал» і «Прогрес».

Отруйні і токсичні речовини треба перевозити в справній тарі. Бочки з хімікатами перевозять за допомогою спеціальних тачок. Пляшки і бідони, виготовлені з поліетилену, перевозять на візках зі швидкістю не більше 5 км / ч.

Пролиту на підлогу кислоту слід засипати землею або піском, а потім прибрати лопатою.

Бризки і краплі кислот (крім сірчаної), що потрапили на тіло, негайно змивають струменем холодної води і уражене місце промивають 1%-ним розчином харчової соди. При опіках сірчаною кислотою промивають мильною водою і потім розчином харчової соди.

При опіках їдкими лугами пошкоджене місце ретельно промивають великою кількістю проточної холодної води протягом 10...15 хв, а потім промивають слабким розчином оцтової (одна чайна ложка столового оцту на склянку води) і розчином борної кислоти, а потім накривають марлею, просоченою 3 %-ним розчином оцтової кислоти.

Пожежобезпечність досягається головним чином запобіганням утворення горючої середовища та ізоляцією джерела запалювання. Запобігання утворення горючого середовища забезпечується регламентацією допустимих концентрацій горючих газів, пару та аерозолів; окремим зберіганням хімічних речовин, займистих при спільному зберіганні.

Приміщення для промивання і знежирення деталей забороняється опалювати газовими і електричними приладами, застосовувати відкритий вогонь. Для запобігання іскроутворення і вибуху двигуни, пускові пристрої та вентилятори повинні бути вибухобезпечного виконання.

Зберігання розчинників в робочих приміщеннях допускається в кількості не більше добової норми і в герметично закритій тарі.

Один із заходів профілактики пожеж полягає в особливому розміщенні пожежо- та вибухонебезпечних ділянок та пристроїв протипожежних перешкод з метою попередження поширення вогню по будівлі.

Дата добавления: 2014-01-07