Проблеми моральної культури спілкування в історії філософської думки

Морально-етичні характеристики людей, що характеризують їх як суб'єктів спілкування, можна зустріти вже у висловах стародавніх мислителів. Зокрема, Конфуцій звертав увагу на такі моральні якості людини, що роблять її приємною і корисною в спілкуванні, як почуття обов'язку по відношенню до інших людей, пошана до них, особливо старших за віком, виконання встановлених в суспільстві норм і правил поведінки, що дозволяє підтримувати порядок і гармонію в суспільстві.

Давньогрецький філософ Сократ обґрунтував вчення про норми моралі і моральну свідомість людей як головний чинник їх спілкування між собою. Учень Сократа Платон вважав, що спілкування між людьми повинне будуватися на основі таких чеснот, як справедливість, розсудливість, благочестя, дотримання етичних норм. Він звертав увагу на способи ведення бесіди, відобразив тонкощі діалогів різних співбесідників, показав залежність спрямованості мислення людей від характеру і змісту їх спілкування.

Арістотель характеризував людські здібності як функції душі, розмірковував про доцільний характер поведінки і діяльності людини.

Філософ Нового часу Бенедикт Спіноза в праці "Етиці" вказував на причинну зумовленість людської поведінки об'єктивною необхідністю, що, проте, не знімає відповідальності з людини за те, що вона робить.

Англійські філософи Томас Гоббс і Джон Локк намагалися показати, що суспільна мораль і мораль особистості взаємозв'язані і визначаються обставинами життя людей і їх інтересами. А інтереси людей визначають характер і зміст спілкування між ними.

Ці ідеї набули детального обґрунтування в працях французьких просвітників XVIII в. Поля Гольбаха і Клода Гельвеція. На зумовленість моралі людей їх життєвим досвідом, вказував Вольтер, зазначаючи, що критерієм моральності вчинків є їх корисність для суспільства.

Вельми актуальні сьогодні вислови Жан Жака Руссо про роль відчуттів і природних інстинктів людини в її поведінці. Це ж можна сказати щодо вчення німецького філософа Іммануїла Канта про обов’язок як основу моральності і про моральний закон.

Філософи ХХ ст., опрацьовуючи проблему спілкування, здебільшого оперують поняттям „комунікація”. Видатний німецький філософ Карл Ясперс протиставляє „екзистенційну комунікацію” повсякденному спілкуванню. Він трактує її як глибоко інтимне й особистісне спів-буття в істині, за допомогою якого реалізується людська автентичність.

Роль спілкування досліджено Дейлом Карнегі, котрий розробив практичні поради щодо того, як покращувати спілкування та завойовувати собі друзів. Ці поради і сьогодні допомагають діловим людям налагодити стосунки з іншими комунікантами. Але вони, на думку багатьох учених не розкривають моральної та психологічної структури спілкування, призводять до маніпулювання людьми, а це суперечить вимогам гуманістичної етики.

80-ті роки XX ст. ознаменовані тим, що багато зарубіжних теоретиків присвятили свої дослідження культурі спілкування – як важливій складовій у боротьбі за успіх у бізнесі. Лі Якокка у праці «Кар´єра менеджера» зазначає, що спілкування – це найкращий спосіб спрямувати енергію людей на досягнення поставленої мети.

Дата добавления: 2014-01-07