Кислоти і луги

Для забезпечення нормальної життєдіяльності організму необхідна біохімічна сталість внутрішнього середовища — гомеостаз. Одним з важливих ланок його є кислотно-основна рівновага. Зміна її в той чи інший бік призводить до алкалозу чи ацидозу.

Для підтримання кислотно-основної рівноваги застосовують препарати кислот і лугів. Проте спектр дії цих лікарських засобів є значно ширшим. Вони мають пререзорбтивну і резорбтивну дію, протимікробні властивості, їх призначають місцево, всередину і парентерально. У клінічній практиці застосовують препарати неорганічних (борна, хлороводнева та ін.) та органічних (глютамінова, гліцин, триптофан, гістидин та ін.) кислот.

Пререзорбтивна (антисептична, в'яжуча) дія на макроорганізм та протимікробний ефект виразніші у неорганічних кислот.

Механізм антисептичної дії кислот, а також в'яжучого впливу на шкіру і слизові оболонки людини полягає у денатурації білків клітин організму та мікробних клітин.

Ушкоджувальна дія кислот супроводжується гіперемією, запальним набряком.

Місцево застосовують кислоту борну, саліцилову, бензойну.

Кислота борна. Має в'яжучу, протизапальну, антибактеріальну та протимікозну дію. Резорбуючись крізь слизові оболонки або ушкоджену шкіру, може кумулювати, негативно впливати на паренхіму нирок, зменшувати реакцію судин на судинозвужувальні подразнення. Внаслідок цитоплазматичної дії її застосування протипоказано немовлятам, матерям-годувальницям.

Розчин аміаку (NH4OH) як антисептик призначають для оброблення рук хірурга (див. ''Подразнювальні засоби'').

10.Сполуки важких металів .
У хімічно чистому вигляді важкі метали є неактивними. Сполуки їх при резорбтивній та пререзорбтивній дії виявляють себе як загальноклітинні отрути. Пряма дія солей важких металів на тканини макро- і мікроорганізмів подібна. При взаємодії йонів металів з білком утворюється альбумінат і кислота.
Процес денатурації білків залежить від низки чинників, тому місцева дія може бути в’яжучою, подразнювальною або припікаючою.
Розміщені з лівого боку метали виявляють в’яжучу і подразнювальну дію, з правого — переважно припікаючу, посередині — залежно від концентрації, всі три види дії.
Концентрація розчину значною мірою впливає на характер дії. З підвищенням концентрації дія підсилюється. Міді сульфат у концентрації 1: 1000 має в’яжучу дію,

1: 100 — подразнювальну, кристали — припікаючу дію.
Вплив сполук металів більше виявляється на слизові оболонки, ніж на шкіру. Мають значення також властивості самих сполук, ступінь дисоціації. Речовини, що менше дисоціюють, мають слабшу антимікробну дію, ніж ті, що краще дисоціюють. Механізм протимікробної дії пов’язаний з блокадою активності ферментів, що мають SH-групи.
Сполуки металів, маючи загальні властивості, відрізняються певною специфічною дією. Мідь і залізо впливають на кровотворення, срібло має антисептичні властивості, ртуть і бісмут — хіміотерапевтичні.
Деякі сполуки металів у значних дозах можуть викликати гострі отруєння!

У випадках повторних надходжень їх у незначних кількостях можуть розвиватися хронічні отруєння. Токсична дія поширюється на центральну нервову систему, функцію кровообігу, викликає переродження внутрішніх органів.
Допомога. При отруєнні сполуками важких металів проводять заходи, спрямовані на затримку абсорбції речовин, зв’язування їх (молоко, вугілля активоване), виведення з організму (промивання шлунка, блювотні, сечогінні засоби), а також для нормалізації діяльності життєво важливих органів (центральна нервова, система дихання, кровообігу) і симптоматична терапія (анальгетичні засоби тощо).
Як антидоти використовують унітіол, натрію тіосульфат, комплексоутворювальні сполуки (комплексони, або азотомісткі полікарбоксильні кислоти та їхні солі (ЕДТА та її солі). При взаємодії комплексонів з металами утворюються розчинні комплекси, які швидко виводяться з сечею. При цьому з організму можуть виводитись необхідні для нього кальцій, залізо, кобальт.
Розчинні солі алюмінію викликають згортання білка і мають в’яжучу протизапальну та слабку протимікробну дію, нерозчинні — використовуються як адсорбенти. Останні резорбтивної дії не мають.
Препарати свинцю застосовують для пререзорбтивної дії як в’яжучі засоби.
Свинець є цитоплазматичною отрутою. При абсорбуванні він токсично впливає на систему крові, нервову, травну.

Пререзорбтивна дія бісмуту * відрізняється від інших сполук. З білками тканин бісмут не утворює альбумінатів, тому не має в’яжучої і припікаючої дії. Нерозчинні у воді сполуки бісмуту захищають тканини і водночас діють як адсорбенти.
При введенні всередину бісмут зменшує перистальтику (зв’язує сірководень): бісмуту сульфід не розчиняється і осідає на стінках кишок. Зменшення перистальтики і осад бісмуту сульфіду сприяють протипроносному ефекту. Всередину призначають при запальних захворюваннях.
Мідь — це мікроелемент, який у незначній кількості міститься в багатьох тканинах, входить до складу ферментів: ката-лази, пероксидази, цитохромоксидази. Підвищує антитоксичну функцію печінки.Призначають хворим на анемію.
Мідь з білками утворює альбумінати. Залежно від концентрації місцева дія може бути в’яжучою, подразнювальною, припікаючою, протимікробною. Міді сульфат призначають хворим на кон’юнктивіт, іноді в розчинах при уретриті й вагініті. При застосуванні всередину викликає блювання.
Цинк з білками утворює альбумінати. Цинку сульфат пререзорбтивно діє як в’яжучий, протизапальний засіб, а також як слабкий протимікробний.
За фармакологічною дією подібний до міді сульфату. Цинку сульфат призначають хворим на кон’юнктивіт, катаральний ларингіт (змазування, інгаляції), для спринцювань і промивань при уретриті й вагініті. При застосуванні всередину викликає блювання.
Діє як адсорбент, підсушує шкіру. Входить до простих і складних присипок, мазей, паст (мазь цинко-нафталанова з анестезином, паста саліцилово-цинкова (паста Ласара), паста цинко-іхтіолова.
Пререзорбтивна дія препаратів срібла подразнювальна, припікаюча.
Значна протимікробна дія спрямована на групу коків. Як антисептик використовують срібла нітрат (ляпіс), який легко дисоціює. У слабких концентраціях має в’яжучу, протизапальну дію, у більших (1-2 %) припікаючу. При взаємодії з білками срібла нітрат утворює альбумінат, який з часом набуває чорного кольору, що пов’язано з відновленням металу.
Срібла нітрат використовують для зовнішнього застосування в хірургії при ерозіях, виразках, надлишкових грануляціях, запальних захворюваннях очей, Препарати ртуті з білками утворюють пухкі альбумінати, діють на шкіру як припікаючі, подразнювальні. При гострому отруєнні препаратами ртуті відбувається порушення кровообігу, паралічі, при хронічному — ураження різних органів і тканин: виразковий стоматит, коліт, нефроз, порушення функції нервової системи — тремор пальців, повік, губ, язика, розлади психічної діяльності.
Для лікування у випадках отруєння застосовують антидоти: унітіол, комплексоутворювальні сполуки, натрію тіосульфат.
У зв’язку з високою токсичністю і наявністю більш ефективних і безпечних засобів препарати ртуті вилучено з Регістру лікарських засобів України.

Особливості роботи з препаратами:

— під час роботи з фенолом слід бути обережним, оскільки він добре всмоктується через шкіру і слизові оболонки, що може при­звести до отруєння;

— під час роботи зі спиртом етиловим слід враховувати його резорбтивну дію (пригнічує функцію ЦНС і тому перебуває на пред­метно-кількісному обліку);

—під час роботи з розчином формальдегіду слід бути обереж­ним, оскільки вдихання парів спричинює сльозотечу, ядуху, задиш­ку, психомоторне збудження;

— слід пам'ятати, що потрапляння нерозведеного розчину аміаку на кон'юнктиву або всередину зумовлює опіки;

— під час роботи з кислотою борною не слід наносити препа­рат на великі поверхні тіла, особливо дітям дошкільного віку, ос ос­кільки препарат добре проникає через шкіру та слизові оболонки і може накопичуватися в органах і тканинах;

— під час роботи з ртуті дихлоридом (є дуже сильною отрутою) треба бути обережним і працювати в рукавичках, щоб препарат не потрапив до порожнини рота, на слизові оболонки та шкіру;

— хлоргексидин є несумісним з препаратами йоду;

— 0,1 % розчин перманганату калію не ефективний для проми­вання шлунка при отруєнні атропіном, кокаїном, барбітуратами;

— розчин нітрату срібла при його застосуванні повинен бути приготовлений ех tempоrе;

— пахучі лікарські засоби (розчин аміаку, дьоготь, іхтіол, йодо­форм, фенол, розчин формальдегіду, хлорамін Б) слід зберігати ізо­льовано в герметично закритій тарі, не прониклій для запаху, окре­мо за найменуваннями;

- барвні лікарські засоби, які залишають забарвлений слід па тарі, закупорювальних засобах, устаткуванні та інших предметах (брильянтовий зелений, калію перманганат, метиленовий синій, фурацилін, етакридину лактат), слід зберігати вспеціальній шафі в щільно закупореній тарі, окремо за найменуваннями. Для роботи з барвними речовинами для кожного найменування необхідно виділити спеціальні ваги, шпатель та інший інвентар;

— дезінфекційні засоби (хлорамін Б та інші) слід зберігати в герметично закупореній тарі, у захищеному від світла місці в ізо­льованому приміщенні, подалі від приміщень для зберігання пласт­масових, гумових та металевих виробів, а також для одержання води очищеної.

Дата добавления: 2014-01-07