Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Специфічна профілактика захворюваньпародонту




Рання профілактика захворювань тканин пародонту.

Профілактика захворювань тканин пародонту повинна починатися ще до народження дитини.Про це повинні подбати її батьки.Якщо в них є пародонтальні вогнища інфекції, то необхідно провести санацію. Харчування вагітної жінки повинно бути повноцінним і містити необхідну кількість живильних речовин, макроелементів і мікроелементів, зниження їх надходження в організм майбутньої мами може позначитися на процесі закладки й формування зубощелепної системи плода.

У дітей грудного віку для профілактики захворювань тканин пародонту велике значення має природне вигодовування, при якому забезпечуються фізіологічні функції ссання та ковтання, що сприяє повноцінному формуванню щелепно-лицьових м'язів і нормальному розвитку тканин пародонту, що знижує ризик виникнення аномалій розвитку зубів або порушень прикусу.

Догляд за зубами необхідно починати з прорізуванням перших молочних зубів. Спочатку цим повинна займатися мама - за допомогою чистої серветки, намотаної на палець, або використовуючи спеціальні гігієнічні засоби для малят.А з півтора-двох років - зубною щіткою під наглядом батьків, поступово привчаючи дитину до самостійного чищення зубів не менше двох разів на день.

З раннього віку дитину необхідно привчати до вживання твердої їжі із грубою рослинною клітковиною - для укріплення тканин пародонту. Відвідування стоматолога як мінімум два рази на рік повинне стати нормою,це дозволить виявити на ранніх етапах аномалії прикусу, деформацію зубних рядів, карієс, запалення ясен, вчасно їх пролікувати.

До специфічної профілактики захворювань тканин пародонту відносяться усунення аномалій прикусу й інших факторів, що призводять до травмування тканин парадонту (функціональне вибіркове пришліфовування), корекція аномалій будови й органів і тканин порожнини рота (наприклад, пластику присінка порожнини рота, вуздечок губ і язика), зняття зубних відкладень. Не менш важливим для профілактики захворюваньпародонту є якісне пломбування зубів, раціональне протезування й ортодонтичне лікування, що дозволяє зберегти природне навантаження на пародонт і запобігти перевантаженню різних груп зубів. Необхідно вчасно проводити санацію порожнини рота для запобігання виникнення в ній хронічних вогнищ інфекції й при перших же ознаках захворювань тканин пародонту звертатися до лікаря.

Ефективний догляд за порожниною рота пов'язаний з профілактикою захворювань пародонту. В наш час існує величезний вибір засобів для індивідуальної гігієни ротової порожнини: зубні щітки різних форм і модифікацій, як класичні (але з різним ступенем жорсткості щетини, довжиною, формою й напрямком її пучків), так і електричні, ультразвукові, акустичні, іонні. Така кількість форм і конструкцій зубних щіток дозволяє не тільки ефективно очищати зуби, але й проводити масаж ясен, активно руйнувати зубні бляшки, знищувати бактерії. Для видалення залишків їжі необхідно використовувати зубочистки, флоси. Вибір зубних паст,гелів та порошків настільки великий, що самостійно їх підібрати не завжди вдається і в цьому випадку потрібно звернутися за допомогою до лікаря – парадонтолога або гігієніста. Лікар зможе допомогти у виборі ополіскувача,іригатора ротової порожнини, засобів та пристосувань для очищення язика та міжзубних стимуляторів, засоби догляду за зубними протезами і ортодонтичними конструкціями.

Періодично потрібно проводити професійну гігієну порожнини рота в умовах стоматологічної клініки: зняття зубних відкладень, нанесення на зуби фторовмісних лаків.

Третинна профілактика:

Направлена на відновлення втрачених функцій жувального апарата і включає в себе комплекс терапевтичних, хірургічних та ортопедичних заходів, направлених на зупинення патології пародонту і попередження виникнення ускладнень.

Диспансеризація:

Забезпечує проведення вторинної та третинної профілактики. Диспансеризація хворих з патологією пародонту забезпечує систематичне активне лікування та спостереження.

Загальна профілактика захворювань пародонта:

Це неспецифічна профілактика захворювань тканин пародонта заключається у

1. веденні здорового способу життя,

2. відмові від шкідливих звичок (особливо паління),

3. повноцінному харчуванні (з достатнім вмістом білків, жирів, вуглеводів,вітамінів, макро та мікроелементів),

4. своєчасному та адекватному лікуванні захворювань,які можуть викликати порушення трофіки та інервації пародонту.

Профілактика захворювань пародонту-це комплекс заходів, спрямованих на захист порожнини рота, що дозволяє запобігти розвитку не тільки стоматологічних захворювань, але й загальних.

Захворювання слизової оболонки порожнин рота

Стоматит кандидозний (гострий та хронічний)

Мікози слизової оболонки порожнини рота - це захворювання, які викликаються грибами (сапрофітами ротової порожнини) внаслідок зниження захисних сил організму, при вживанні антибіотиків, кортикостероїдів.

Кандидоз слизової оболонки порожнини рота поділяють на гострий (псевдомембранозний і атрофічний) та хронічний (гіперпластичний і атрофічний).

Гострий псевдомембранозний кандидоз слизової оболонки порожнини рота розвивається в немовлят, які ослаблені інфекційними захворюваннями, диспепсіями, або в недоношених дітей.

Гострий псевдомембранозний кандидоз проявляється на слизовій оболонці щік, губ, язика, піднебіння у вигляді білих плям чи білого сироподібного нальоту, який накопичується в ретенційних зонах у вигляді бляшок чи плівок.

При легкій формі пліснявки бляшки вільно знімаються, на їх місці залишається осередок гіперемії.

При тяжкій формі осередки нашарування нальоту зливаються у суцільні плівчасті поверхні, з часом потовщуються і поширюються на всі ділянки порожнини рота. Після зішкрібання під ними виявляють еритеми й ерозії, які кровоточать.

Гострий атрофічний кандидоз розвивається при підвищеній чутливості слизової оболонки порожнини рога до грибів роду Сапdidа.

Гострий атрофічний кандидоз проявляється полум'яно-червоним кольором слизової оболонки, відчуттям печіння в ній, ксеростомією, відсутністю нальоту. Гострий кандидоз може переходити в хронічний (гіперпластичний чи атрофічний) кандидоз.

Хронічний гіперпластичний кандидоз виникає в людей, які довгий час приймали антибіотики, цитостатичні засоби, у хворих на туберкульоз, хвороби крові, СНІД.

Хронічний гіперпластичний кандидоз проявляється появою білих бляшок, що здатні зливатися у суцільні сироподібні нашарування. Вони з часом потовщуються і набирають жовтуватого кольору. У залежності від розташування зон ураження розрізняють: кандидознии глосит, кандидознии хейліт, ангулярний хейліт (заїди), палатиніт. пареїт. Останнє захворювання найчастіше виникає на слизовій оболонці біля кутів рота, на спинці язика, м'якому піднебінні. Огляд слизової оболонки порожнини рота засвідчує' сухість, гіперемію, набряк, у деяких випадках можлива гіпертрофія сосочків язика.

Хронічний атрофічний кандидоз виникає в людей, які користуються знімними пластинковими протезами. При огляді слизова оболонка виглядає гіперемійованою (почервонілою), набряклою, сухою. Характерне виділення в'язкої, тягучої слини. Інколи хворі відчувають печіння слизової оболонки.

Однією з форм хронічного атрофічного кандидозу є кандидозний хейліт ураження всієї поверхні губ або їх кутової частини (кандидозна заїда).

При огляді на всій поверхні губ спостерігається гіперемія, набряк, стоншення, сухість червоної кайми, поглиблення поперечно розміщених борозенок, утворення та відокремлення з поверхні губ лусочок різного розміру.

При кандидозній заїді характерними є мацерація (маленькі тріщини та сухість) шкіри в ділянці кутів рота, наявність тріщин, вкритих білим нальотом. Хворі скаржаться на печіння та біль при відкриванні рота.

Профілактика включає усунення етіологічних факторів

Стоматит герпетичний (гострий, хронічний).

Гострий герпетичний стоматит. При первинній формі гострого герпетичного стоматиту захворювання виникає внаслідок первинного контакту губ та слизової оболонки порожнини рота з вірусом герпесу. Гострий герпетичний стоматит найчастіше спостерігається у дітей віком до 3 років. Інкубаційний період становить 6-8 діб.

Захворювання розпочинається гостро – із загального нездужання, головного болю, підвищення температури тіла до 37-40°С. До цих симптомів протягом 1-2 діб приєднується біль у порожнині рота, який посилюється при вживанні їжі та розмові. При огляді слизова оболонка виглядає гіперемійованою, набряклою. У ділянці губ, щік, язика, дна порожнини рота, піднебінних дужок з'являються дрібні пухирці (розміром з просяне зерно), що розміщуються групами. Вони наповнені прозорою рідиною, яка згодом мутніє. Пухирці можуть зливатися, а через 2-3 доби вони лопаються, утворюючи поширені ерозії яскраво-червоного кольору з дрібно фестончастими обрисами, вкриті нальотом.

Герпетичний стоматит призводить до змін пародонта і характеризується катаральним, а інколи виразковим гінгівітом. При захворюванні спостерігається збільшення виділення слини, яка стає в'язкою.

Нерідко уражаються червона кайма губ, шкіра, що межує з нею, а також кисті рук. Можливе й ураження слизових оболонок очей, стравоходу та глотки. Клінічно виділяють легку, середню та тяжку форми захворювання.

Простий (звичайний) герпес простий пухирцевий лишай, "вогник", має первинний елемент ураження – пухирець.

Звичайною локалізацією пухирців є червона кайма губ, що переходить у шкіру, крила носа, носо-губний жолобок, очі, статеві органи, шкіра рук.

На первинній стадії захворювання в місці ураження виникає свербіння, заніміння та печіння. Згодом на цьому фоні з'являється група з 2-7 або більшої кількості напружених пухирців, заповнених прозорою рідиною. Ця рідина через 1-2 доби мутнішає, пухирці м'якшають і починають лопатись. Ексудат підсихає, утворюючи кірку жовто-сірого кольору. З часом можливе збільшення кількості або виникнення ще однієї групи пухирців.

Висипання пухирців супроводжується збільшенням регіонарних лімфатичних вузлів і болем у них. Захворювання триває 3-5 діб, інколи затягується до 10-14 діб.

Хронічний рецидивний герпес виникає після перенесеної первинної герпетичної інфекції і проявляється на слизовій оболонці порожнини рота у вигляді рецидивного герпетичного стоматиту або гінгівостоматиту.

Захворювання виникає внаслідок зниження загального імунітету та реактивності слизової оболонки порожнини рота, але його прояви спостерігаються не тільки на слизовій оболонці, а й на шкірі.

Рецидив захворювання досить часто з'являється після травм накладання матриці, прикушування, оброблення зуба з ортопедичною метою), інфекцій, переохолодження тощо. Рецидивний герпес слизової оболонки порожнини рота частіше локалізується на твердому піднебінні, щоках та язиці. У більшості випадків висип обмежений, а захворювання має типову динаміку процесу: пухирці з'являються групою, зливаються і лопаються, утворюючи ерозію з поліциклічними обрисами. У перші кілька діб існування ерозії вона дуже болісна. Спостерігається також больова реакція і регіонарних лімфатичних вузлів. Загальний стан хворих, як правило, не порушується.

У залежності від частоти рецидивів виділяють легку (1-2 рецидиви протягом 3-х років), середньої тяжкості (1-2 рецидиви на рік) і тяжку (4-5 рецидивів на рік) форми рецидивного герпесу.

Прояви ВІЛ-інфекції у порожнині рота, заходи при контакті з біологічними рідинами, фактори ризику, які підвищують шляхи передачі ВІЛ-інфекції.

Характерні симптоми преСНІДа (інкубаційний період):

v збільшення лімфатичних вузлів (завушних, шиї, підмишечних, пахових) 1міс;

v пурпурні затвердіння на різних ділянках тіла;

v втрата ваги тіла без причин 4 кг за 2 міс і більше;

v підвищення температури тіла та нічний піт протягом декількох тижнів;

v сухий кашель 2 тиж;

v прогресуюча слабкість, втрата апетиту 2міс;

v шлунково-кишкові розлади 2 тиж;

v порушення координації та м’язова слабкість;

v герпетична сип та виразки в порожнині рота і на шкірі 1міс;

v щільний білий наліт на СОПР (не тільки на язиці), незникаючий протягом декількох тижнів.

Більшість авторів відмічають, що перші прояви СНІДу після інфікування – ураження порожнини рота. Інші вважають, що порожнина рота вражається в термінальній стадії.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 493; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.