Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Державно-правовий режим

Державно-правовий режим є сукупністю прийомів, способів і методів, за допомогою яких здійснюється державна влада.

Найпоширеніша класифікація - розподіл режимів на демократичні і антидемократичні (В.Н. Хропанюк).

Для демократичного режиму характерні наступні риси:

1) народовладдя, тобто визнання народу єдиним джерелом державної влади;

2) свобода особи в економічній сфері, тобто свобода підприємництва і визнання приватної власності;

3) реальна гарантованість прав і свобод людини і громадянина;

4) здійснення державної влади на основі принципу розділення влади;

5) виборність і змінюваність органів державної влади;

6) децентралізація державної влади;

7) наявність політико-правових механізмів, що забезпечують реальну можливість участі громадян у формуванні, діяльності органів держави і в контролі за ними;

8) облік інтересів і думки меншини, використовування методу узгодження при ухваленні рішень;

9) політичний плюралізм, тобто відсутність єдиної загальнообов'язкової офіційної ідеології; багатопартійність, свобода думок, переконань;

10) наявність легальної опозиції.

Серед демократичних режимів розрізняють ліберально-демократичний і власне демократичний режими.

Ліберально-демократичний режим характеризується плюралізмом у всіх сферах суспільного життя. В економічній сфері це виражається в різноманітті форм власності і свободі вибору будь-якої з них; в політичній - припускає широкий спектр суспільних об'єднань; багатопартійність; в духовній - різноманітність думок, переконань, світоглядну свободу, терпимість до різних поглядів, думок.

Крім відзначених рис ліберально-демократичному режиму властиві наступні ознаки:

1) економічною основою служить ринкова економіка, що встановлює рівність різних форм власності, свободу підприємництва і приватної ініціативи;

2) державна влада здійснюється на основі принципу розділення властей;

3) у відносинах особи і держави пріоритет віддається інтересам особи;

4) висока політична, етична і правова свідомість населення.

Власне демократичний режим виходить з визнання рівності і свободи всіх людей. Держава достовірно демократичній спрямованості не тільки закріплює на конституційному рівні широкі права і свободи людей, але і реально їх гарантує. До інших особливостей даного різновиду демократичного режиму відносяться:

а) максимальне використовування в політичному житті демократичних інститутів: плебісцитів, демонстрацій, ходів, зборів, мітингів, петицій;

б) ухвалення державних рішень по волі більшості, але з урахуванням думки і інтересів меншини, наприклад національних меншин;

в) суворе обмеження повноважень між центральними і місцевими органами, заохочення місцевої ініціативи (місцеві органи вирішують всі питання, життя місцевого населення, що стосуються);

г) затвердження верховенства закону, режиму законності, висока правова культура суспільства, посадовців і окремих людей.

Демократичний режим є тим ідеалом, досягнення якого прагнуть будь-яке суспільство і держава. Проте цього ідеалу дотепер не вдалося досягти жодній державі.

Серед антидемократичних режимів частіше за все виділяють тоталітарний і авторитарний.

Тоталітарний режим відносять до явищ XX ст. Термін «тоталітарний» в перекладі з латинського означає «весь», «цілий», «повний». Він був введений в політичний оборот Б. Муссолини в 1925 р. для характеристики фашистського руху в Італії. Надалі ця характеристика використовувалася західними політиками для позначення режиму в СРСР.

Як політичний режим тоталітаризм є всеосяжним контролем держави над населенням, всіма формами і сферами життя суспільства і спирається на систематичне вживання насильства або загрозу його вживання.

Для тоталітарного режиму характерні наступні риси:

1) ідеологізація всього суспільного життя: на державному рівні, введена єдина загальна офіційна для всієї країни ідеологія;

2) нетерпимість до всякого інакомислення;

3) монополія на інформацію;

4) придушення людської індивідуальності, масовий терор проти свого населення;

5) злиття державного і партійного апарату;

6) жорстка централізація влади, ієрархію якої очолює вождь (ідеї вождізму);

7) скасування місцевого самоврядування;

8) заперечення приватного життя і приватної власності, домінуюче положення державної власності.

Тоталітаризм має три різновиди: лівий тоталітаризм (комунізм), правий тоталітаризм (фашизм), релігійний тоталітаризм (ісламський фундаменталізм). Треба мати у вигляді, що в окремих країнах ті або інші риси тоталітаризму нерідко виявляються у вельми специфічних формах.

Фашистському режиму як різновиди тоталітаризму властиві ті ж риси, що і тоталітарному, але він має і свої особливості, зокрема;

а) ґрунтується на расистській ідеології, що проголошує одну націю або народ як вища, елітна, а інші, «неповноцінні» народи повинні обслуговувати вищу расу або підлягають знищенню;

б) проявляє крайню агресивність по відношенню до інших держав, прагнучи завоювати для вищої раси нові простори. Звідси мілітаризація життя країни, введення військово-бюрократичного централізму.

Вважається, що в даний час фашистський режим ніде не існує, проте періодично можна спостерігати сплески або окремі прояви фашистської ідеології.

Авторитарний режим вважається більш м'яким в порівнянні з тоталітарним. Його головна специфіка полягає в тому, що державою керує вузький круг - правляча еліта, яка очолюється лідером і користується великими привілеями і пільгами. Для авторитарного режиму характерно:

1) влада еліти не обмежена законом;

2) народ усунений від управління державою і не може контролювати діяльність правлячої еліти;

3) в політичному житті допускається існування багатопартійності, але опозиційні партії забороняються;

4) є сфери, вільні від політичного контролю, - економіка і приватне життя, контролю підлягає головним чином політична сфера життя суспільства;

5) встановлюється пріоритет інтересів держави перед особистими інтересами;

6) примушення і насильство застосовуються відносно відкритих супротивників ладу.

Авторитарний режим займає проміжне місце між тоталітарним і демократичним режимами і здатний перерости як в той, так і в іншій залежно від орієнтації правлячої еліти і її лідерів.

 

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Тема 4: Форма (устрій) держави | Міжнародний географічний поділ та інтеграція праці. Етапи формування світового господарства
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 993; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.