Доручення

Вступ

Лекція

Внутрішніх справ

Коментарі до відео

Відео 1: Постановка – Рудольф Нурєєв. В ролях: Р. Нурєєв, Мерлі Парк, Вейн Сліп, Джиліан Ґіббс, Оркестр Королівської опери Ковент Ґарден, під кер. Ч. Тейлора. Диригент Дж. Лансбері. Великобританія,1968 р.

Відео 2: “Лускунчик”. Балет Маріїнського театру. Режисер М. Шемякін, 2001 р. Диригент Валерій Гергієв. Запис 2007 р.

Відео 3: Класичний балет "Лускунчик". Марі – Наталія Огнєва; Принц – Артем Хорошилов; Дросельмаєр – Ілля Артамонов; Мишільда ​– Альона Подавалова. Хореографія В.Вайнонена Н. Касаткіна і В. Васильєва. Трупа – "Балет Васильєва і Касаткіної". Москва, "Нова Опера", 5 січня 2010 року.

Відео 4: Уолт Дісней “Фантазія”. Фрагмент мультфільму з використанням музики з балету “Лускунчик”. 1940 р.

Відео 5: Лускунчик (1973 р.). Крім музики з балету “Лускунчик” у мультфільмі використаний “Російський танець” з “Лебединого озера” (у сцені танцю з мітлою) і тема чаклунки зі “Сплячої красуні”. Призи: VII ВКФ, Баку 1974 - Заохочувальний диплом за оригінальне художнє рішення; МФ дитячих та юнацьких фільмів у Хіхоні (Іспанія), 1974 - Перша премія “Пелайо дель оро”.

Кафедра кримінального процесу

факультету з підготовки слідчих

з дисципліни „Організація роботи підрозділів досудового розслідування”

Тема № 7. Організація взаємодії підрозділів досудового розслідування з оперативними підрозділами.

(2 години)

Для 4 курсу

факультетів з підготовки слідчих, кримінальної міліції та громадської безпеки

Дніпропетровськ – 2012

Лекцію підготували: в.о. начальника кафедри кримінального процесу ДДУВС, к.ю.н., доцент Сліпченко В.І.; старший викладач кафедри кримінального процесу ДДУВС, к.ю.н. Лоскутова М.С.

Рецензенти:

Лекцію обговорено та ухвалено на засіданні кафедри кримінального

процесу «___» серпня 2012 р., протокол № ___.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Поняття та правові основи взаємодії підрозділів досудового розслідування з оперативними підрозділами.

2. Відомча організація взаємодії підрозділів досудового розслідування з оперативними підрозділами.

3. Взаємодія органів досудового розслідування з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ під час оголошення особи у розшук

Література

1. Дудніков А.Л. Проблеми взаємодії правоохоронних і контролюючих органів при розслідуванні злочинів у сфері економічної діяльності // Проблеми законності: Респуб­ліканський міжвідомчий науковий збірник. – Вип. 52 – Харків, 2002.

2. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.92 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – С. 303.

3. Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.94 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 24. – С.184

4. Организация работы следственного отдела (управления) УВД МВД / Под ред. С.В. Мурашова. – М., 1977.

5. Чувилев А.А. Взаимодействие следователя органов внутренних дел с милицией – М., 1981.

6. Тертишник В.М., Слинько С.В. Взаимодействие следователя с иными подразделе­ниями ОВД при расследовании преступлений. – Х.: Университет внутренних дел, 1995. – 66 с.

7. Организация деятельности ОВД по предупреждению преступлений: Учебник для слушателей Академии управления МВД России / Под ред. В.Д. Малкова, А.Ф. Токарева. – М., 2000.

8. Про слідчі підрозділи податкової міліції органів державної податкової служби: Наказ ДПА України від 30 липня 1998 р. № 374.

9. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.92 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – С. 382.

10. Про міліцію: Закон України від 20.12.90 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 24. – С. 184.

Мета лекції:

Метою лекції є розкриття теоретичних та нормативно-правових положень, що стосуються структури та організації взаємодії слідчих підрозділів з оперативними та іншими структурними підрозділами системи МВС України

Діяльності правоохоронних органів, а саме, слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, не є самоціллю, спрямована така діяльність у напрямку боротьби зі злочинністю. Суспільство зацікавлене саме у ефективній боротьбі із небезпечними проявами кримінального елементу. Підвищити таку ефективність можна, використовуючи ресурс взаємодії слідчих підрозділів з оперативними підрозділами під час розслідування, та іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ.

Доцільно засвоїти основні організаційні положення взаємодії органів досудового розслідування з оперативними підрозділами, поняття, правову основу такої взаємодії, відомчий та процесуальний контроль за такою взаємодією, особливості взаємодії під час організації розшуку особи у кримінальному провадженні.

1. ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ ВЗАЄМОДІЇ ПІДРОЗДІЛІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ З ОПЕРАТИВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ

Різні визначення надаються терміну «взаємодія» у криміналістичній літературі. Так, у підручнику, що вийшов під редакцією Т.А. Сєдовой, А.А. Ексархопуло, під взаємодією розуміється об’єднання зусиль слідчого з іншими правоохоронними органами для узгоджених дій і досягнення загальної мети розкриття і розслідування злочинів, яке здійснюється у формах, передбачених законом, відомчими правовими актами або вироблених (напрацьованих) практикою^[1]. У курсі криміналістики під редакцією В.Є. Корноухова, який вийшов у 2000 році, під “взаємодією” розуміють узгоджену за метою, місцем і часом діяльність як слідчого, так і органів дізнання, які забезпечують ефективну розстановку сил, комплексне використання методів і засобів”^[2].

Не можна не погодитися із думкою І.Ф. Герасимова, Л.Я. Дряпкіна, Е.П. Іщенко, які стверджують, що взаємодія – це взаємозв’язок органів і посадових осіб, які забезпечують правильне співвідношення повноважень, методів і засобів, притаманних кожному із учасників взаємодії^[3]. І.Ф. Пантелєєв і Н.А. Селіванова під взаємодією розуміють спільну діяльність слідчого, оперативно-розшукових органів, експертно-криміналістичних підрозділів, з розробки і здійснення заходів щодо комплексного використання процесуальних, оперативно-розшукових і техніко-криміналістичних засобів з метою успішного розкриття злочинів, викриття винних, вияву обставин, що сприяють вчиненню злочинів і прийняттю заходів щодо їх попередження^[4].

На думку Т.В. Авер’янової та Р.С. Бєлкіна, під взаємодією слід вважати однакове (разове) або досить тривале (тривале за часом) об’єднання зусиль, засобів і методів для досягнення завдань виявлення, швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону для того, щоб кожний, хто здійснив злочин, був притягнений до справедливого покарання і не один невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності і засудження^[5].

У галузі науки соціального управління, а також кібернетики «взаємодія» розглядається як складова організаційної та технологічної характеристики процесу управління^[6] та розглядається як одна із форм спрямованого впливу для досягнення конкретної мети, а також процесу обміну інформацією^[7].

Узагальнюючи ці поняття, можна сказати, що взаємодія – це узгоджена (взаємозацікавлена) діяльність, направлена на досягнення загальної мети, із правильним співвідношенням повноважень, методів і засобів, передбачених законом (відомчими нормативними актами) для виявлення і розкриття злочинів.

При розслідуванні певної справи мова йде про взаємодію між слідчим та оперативними підрозділами. Під час розслідування кримінальної справи вони переслідують спільну мету – викриття особи, що вчинила злочин.

Основу різних видів взаємодії складає обов’язкова участь відповідних органів (серед них один із основних – взаємодія слідчого і оперативно-розшукових органів) у розкритті злочинів з використанням необхідної, специфічної для учасників взаємодії інформації. Слід зазначити, що йдеться не тільки про обмін доказової, оперативно-розшукової і іншої службової інформації, передбачених відповідними нормативними актами. Говориться також про реалізацію цієї інформації у спільних діях, обговорення отриманої інформації і використання її в плануванні наступних дій, направлених на розкриття та розслідування злочину.

У процесі взаємодії сторони обов’язково повинні дотримуватися ряду основних положень (принципів), основними з яких вважають:

– єдине керівництво спільними діями;

– самостійність у виборі засобів і методів своєї роботи в системі цих дій;

– принципи дотримання законності;

– чітке розмежування їх компетенції і посадових обов’язків;

– знання всіма учасниками взаємодії можливості кожної із сторін.

Взаємодія між державними органами завжди має свою правову основу, згідно з якою взаємодія наповнюється конкретним змістом.

Термін “взаємодія” застосовується в законах України “Про оперативно-розшукову діяльність” (ст. 4 п. 7, ст. 7), “Про організаційно-правову основу боротьби з організованою злочинністю” (розділ 5).

Правовою основою взаємодії слідчого з оперативними підрозділами є:

Закони України “Про міліцію”, “Про прокуратуру”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, міжнародні правові акти, ратифіковані в установленому порядку;

- Наказ МВС України від 31.12.1994 № 723 “Про створення оперативно-довідкової служби по розшуку безвісти зниклих громадян”; Наказ МВС України від 24.04.1998 №230дск “Про затвердження Настанови про заходи органів, підрозділів внутрішніх справ, частин внутрішніх військ МВС України щодо розшуку і затримання озброєних та інших злочинців, які становлять підвищену суспільну небезпеку”; Спільний наказ МВС, ДПА України від 01.09.1999 № 658/475 “Про взаємодію МВС та ДПА України стосовно розшуку осіб, які переховуються від слідства та суду”; Указ Президента України від 18.01.2001 р. № 20. „Про додаткові заходи щодо запобігання зникнення людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку”; Наказ МВС України від 05.01.2005 №3дск “Про затвердження Інструкції з організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів”; Спільний наказ МВС, СБУ, ДМС, Генпрокуратури, Держкомкордон, ДПА від 09.01.1997 № 3/1/2/5/2/2 “Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів”; наказ МВС України від 04.10.2003 № 1155 “Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України”; Наказ МВС України від 07.09.2005 № 777 “Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України на стадіях документування злочинних дій, реалізації оперативних матеріалів, розслідування кримінальної справи та її розгляді в суді”.

Висновки до питання 1.

1. Взаємодія – це узгоджена (взаємозацікавлена) діяльність, направлена на досягнення загальної мети, із правильним співвідношенням повноважень, методів і засобів, передбачених законом (відомчими нормативними актами) для виявлення і розкриття злочинів.

2. Взаємодія органів досудового слідства з оперативними та іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ спрямована на підвищення ефективності досудового розслідування.

2. ВІДОМЧА ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ПІДРОЗДІЛІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ З ОПЕРАТИВНИМИ ПІРОЗДІЛАМИ

Головним завданням взаємодії слідчих з органами дізнання є попередження, розкриття і розслідування злочинів, притягнення до встановленої законодавством відповідальності осіб, що їх учинили, відшкодування завданої злочинами шкоди, відновлення порушених прав та інтересів громадян.

Головними принципами взаємодії слідчих з органами дізнання є (за п. 6.2. Тимчасової інструкції з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України в розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої Наказом МВС України 15.06.2011 № 336.):

- Відповідність їх спільної діяльності чинному законодавству і нормативно-правовим актам МВС.

- Керівна роль та відповідальність слідчого за своєчасне і якісне розслідування злочинів, його процесуальна самостійність у прийнятті рішень, за винятком випадків, коли законодавством передбачено одержання згоди суду (судді) або прокурора.

- Самостійність органу дізнання у виборі засобів та методів оперативно-розшукової діяльності в межах чинного законодавства.

- Узгоджене планування слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.

- Активне використання передових методик, наукових і технічних досягнень у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів.

- Дотримання законності.

- Чітке розмежування компетенції і посадових обов’язків при розслідуванні вчинених злочинів.

- Необхідність оптимального та найбільш раціонального використання наявних можливостей слідчих і оперативних підрозділів у розкритті та розслідуванні злочинів.

- Забезпечення конфіденційності й нерозголошення даних досудового слідства та оперативно-розшукової діяльності.

Відповідальність за належну організацію взаємодії слідчих підрозділів з іншими підрозділами органів внутрішніх справ у розкритті та розслідуванні злочинів покладається на начальника органу внутрішніх справ (далі - начальник ОВС) і начальника слідчого підрозділу за п. 6.3. Тимчасової інструкції з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України в розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої Наказом МВС України 15.06.2011 № 336.

Начальник слідчого підрозділу (п.6.4.) є відповідальним за дотримання принципів процесуальної самостійності слідчих та їх особистої відповідальності за законність і обґрунтованість прийнятих ними рішень та бере участь в оперативних нарадах органу внутрішніх справ з питань службової діяльності.

Начальник ОВС

при розгляді заяв і повідомлень про злочини,

а також при їх перевірці в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України, зобов’язаний (п. 6.5.):

- На виконання вимог кримінально-процесуального законодавства України організувати проведення якісної дослідчої перевірки органом дізнання і в разі наявності складу тяжкого або особливо тяжкого злочину передавати в установлені терміни зібрані матеріали до слідчих підрозділів для вирішення питання про порушення кримінальної справи. Критерієм оцінки повноти матеріалів дослідчої перевірки при цьому вважати наявність у них достатніх даних, що вказують на ознаки складу злочину, у тому числі час, місце і спосіб скоєння, конкретні обставини злочину, про осіб, які причетні до його вчинення, розмір завданих збитків і вжиті органом дізнання заходи для встановлення майна та цінностей, що здобуті злочинним шляхом і підлягають конфіскації з метою відшкодування збитків. Залежно від виду злочину на цій стадії обов’язковим є проведення документальних перевірок або ревізій.

- Під час розгляду матеріалів дослідчих перевірок та в разі встановлення фактів неякісного проведення останніх давати конкретні письмові вказівки керівникам оперативних та інших структурних підрозділів органу внутрішніх справ, які здійснювали збір матеріалів дослідчої перевірки, про проведення додаткової перевірки.

- При наявності в матеріалах дослідчої перевірки відомостей, що свідчать про відсутність події злочину або відсутність в діянні складу злочину, давати вказівки відповідному керівнику підрозділу, який здійснював збір матеріалів дослідчої перевірки, про прийняття рішення згідно з чинним законодавством, затверджувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

- Не допускати передачу до слідчих підрозділів з оперативних підрозділів заяв, повідомлень та матеріалів про злочини у сфері економіки, в яких для встановлення ознак складу злочину необхідна додаткова перевірка.

- При реалізації матеріалів оперативних розробок по лінії боротьби з економічною злочинністю до прийняття рішення про порушення кримінальних справ спільно з начальниками слідчого і оперативного підрозділу завчасно забезпечувати аналіз матеріалів дослідчої перевірки, складання на його основі спільного плану слідчих дій і оперативно-розшукових заходів з метою забезпечення своєчасного і якісного розслідування кримінальних справ про злочини у сфері економіки.

- У разі повернення матеріалів зі слідчого підрозділу до органу дізнання для додаткової перевірки організовувати її в максимально стислі строки, не допускати порушення кримінальної справи органом дізнання за результатами проведення ним додаткових перевірок без письмового узгодження з керівництвом слідчого підрозділу.

- Разом з начальником слідчого підрозділу забезпечувати своєчасний виїзд слідчо-оперативних груп на місця вчинення злочинів, які підслідні слідчим органів внутрішніх справ.

- Звертатися до начальника слідчого відділу (відділення) чи старшого слідчо-оперативної групи при необхідності проведення додаткового огляду місця події з метою належної фіксації факту скоєння злочину, вилучення слідів і речових доказів. У разі необґрунтованої відмови начальника слідчого відділу (відділення) або слідчого у виїзді на місце пригоди для проведення огляду місця події та участі в розкритті злочину по гарячих слідах порушувати перед начальником слідчого управління (відділу) ГУМВС, УМВС питання про відповідальність цих працівників.

- Контролювати своєчасність і якість розгляду заяв і повідомлень про злочини та прийняття в них законних рішень органом дізнання в установлений законодавством термін.

- При порушенні термінів розгляду заяв і повідомлень про злочини, проведення перевірок за ними і несвоєчасному наданні матеріалів до слідчих підрозділів організовувати службові перевірки за кожним таким фактом, уживати заходів впливу до винних та щодо вдосконалення системи контролю за проходженням матеріалів в ОВС.

- Не рідше одного разу на місяць організовувати узагальнення практики розгляду заяв і повідомлень про злочини, причини неякісних дослідчих перевірок, зволікання в порушенні кримінальних справ. Уживати заходів щодо наведення належного порядку на цій ділянці роботи, усунення наявних недоліків.

Начальник слідчого підрозділу

при розгляді заяв і повідомлень про злочини,

а також при їх перевірці в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України, зобов’язаний(п. 6.6.):

- Щоденно ознайомлюватися з оперативною обстановкою на території обслуговування, обставинами вчинених за добу злочинів, забезпечувати виїзди слідчих на огляди місць учинення злочинів, які їм підслідні, розглядати результати вказаної роботи за добу, організовувати участь підлеглих йому слідчих в оперативному розкритті і розслідуванні злочинів по гарячих слідах.

- Особисто виїжджати на місця вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів і організовувати проведення узгоджених дій членами слідчо-оперативної групи.

- Не допускати передачі складених слідчими протоколів оглядів місць подій у злочинах, які їм підслідні і в яких факти вчинення злочинів не викликають сумніву та не потребують додаткової перевірки, до підрозділів дізнання, дотримуючись при цьому вимог кримінально-процесуального законодавства України.

- Особисто розглядати заяви і повідомлення про вчинені злочини, які надходять до слідчого відділу (відділення), інші повідомлення та матеріали перевірок за ними. За наявності приводів та підстав для порушення кримінальних справ надсилати ці матеріали слідчим для порушення кримінальних справ і проведення розслідування, за потреби брати особисту участь у виконанні слідчих дій.

- Вивчати зібрані слідчо-оперативною групою, органом дізнання матеріали дослідчої перевірки. Організовувати роботу з усунення недоліків, допущених під час дослідчої перевірки, якісного документування протиправних дій. Неякісно зібрані органом дізнання матеріали повертати начальнику ОВС з конкретними письмовими вказівками щодо усунення недоліків.

- За відсутності ознак складу злочину повертати матеріали дослідчих перевірок органу дізнання для прийняття рішення згідно з чинним законодавством разом з відповідними вказівками і висновками.

- Не рідше одного разу на місяць узагальнювати проблемні питання, які виникають при проведенні дослідчих перевірок, виявлені при цьому недоліки щодо їх організації і виносити на розгляд оперативної наради за участю начальника ОВС.

- Вести журнальний облік виїздів слідчих на місця подій, результатів виїздів та застосування при цьому науково-технічних засобів. Уживати заходів щодо підвищення результативності оглядів місць подій та ефективного застосування при цьому технічних засобів.

- У разі виявлення недоліків під час огляду місця події забезпечувати організацію роботи щодо повторного або додаткового ретельного проведення зазначеної слідчої дії з метою якісного документування вчинення злочину, вилучення слідів і речових доказів та їх упакування і доставлення спеціалістам для дослідження.

- Здійснювати контроль за своєчасним і в установлені законодавством строки розглядом слідчими заяв і повідомлень про злочини, а також законністю прийнятих за ними рішень.

- У разі порушення слідчими встановлених законодавством строків розгляду заяв і повідомлень подавати клопотання до слідчого управління (відділу) ГУМВС, УМВС про вжиття заходів дисциплінарного впливу.

При здійсненні контролю за обґрунтованістю порушення кримінальних справ органом дізнання

начальник ОВС зобов’язаний (п.6.7.):

- Погоджувати з начальником слідчого підрозділу прийняття рішення органом дізнання за матеріалами дослідчих перевірок про порушення кримінальних справ про тяжкі та особливо тяжкі злочини, підслідні слідчим органів внутрішніх справ, організовувати якісне проведення невідкладних слідчих дій у максимально стислі строки.

- Не допускати порушення органом дізнання кримінальних справ про розкрадання у великих та особливо великих розмірах, шахрайства з фінансовими ресурсами та інші злочини у сфері господарської діяльності, викриття і розслідування яких потребують висновків спеціалістів, без наявності в матеріалах дослідчих перевірок актів документальних перевірок та ревізій, пояснень посадових і матеріально відповідальних осіб з приводу встановлених порушень у фінансово-господарській діяльності та оригіналів документів, що підтверджують факти викритих порушень законодавства.

- При порушенні органом дізнання кримінальних справ про тяжкі та особливо тяжкі злочини спільно з начальником слідчого підрозділу розглядати питання про негайне створення слідчо-оперативної групи з урахуванням обставин справи, обсягів слідчої та оперативної роботи, необхідної для її розслідування.

- У разі порушення органом дізнання кримінальної справи про тяжкі та особливо тяжкі злочини, а також про інші злочини при встановленні осіб, винних у їх учиненні, не пізніше 10-денного терміну, а в разі обрання запобіжного заходу – не пізніше 5-денного терміну надсилати через прокурора кримінальну справу до слідчого підрозділу, особисто затвердивши постанову про направлення справи за підслідністю.

Начальник ОВС і начальник слідчого підрозділу зобов’язані особисто вивчати матеріали порушених органом дізнання кримінальних справ про злочини у сфері економіки, оцінювати повноту і достовірність зібраних доказів. За кожним фактом необґрунтованого порушення органом дізнання кримінальних справ про злочини у сфері економіки, що призвело в подальшому до закриття справ за реабілітуючими підставами, організовувати службові перевірки, матеріали яких разом зі справами в 5-денний строк з моменту закриття справи надсилати до слідчого управління (відділу) ГУМВС, УМВС. Одночасно вирішувати питання про відповідальність винних осіб.

Слідчо-оперативні групи (п.п. 6.10.-6.17.).

Для розслідування кримінальних справ і забезпечення постійної взаємодії слідчих, працівників оперативних, інших підрозділів у розкритті та розслідуванні злочинів створюються слідчо-оперативні групи.

Слідчо-оперативні групи створюються в обов’язковому порядку при розслідуванні тяжких, особливо тяжких, складних, багатоепізодних або резонансних злочинів, а також учинених організованими злочинними групами та злочинними організаціями.

Створення слідчо-оперативних груп здійснюється за спільним рішенням начальників ОВС та слідчого підрозділу. При цьому керівником слідчо-оперативної групи є слідчий або керівник слідчого підрозділу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа. Підставою для діяльності слідчо-оперативної групи є спільний наказ або розпорядження начальника ОВС та начальника слідчого підрозділу.

У кожному органі внутрішніх справ для спільних виїздів на місця подій можуть бути створені постійно діючі слідчо-оперативні групи при чергових частинах органів внутрішніх справ. При цьому склад груп може змінюватися згідно із затвердженим начальником органу внутрішніх справ та начальником слідчого підрозділу графіком чергувань.

До числа постійно діючих належать також слідчо-оперативні групи, які спеціалізуються в розкритті окремих видів злочинів: убивств, зґвалтувань, розбоїв, грабежів, крадіжок, нерозкритих злочинів минулих років тощо.

При створенні слідчо-оперативної групи начальник ОВС та начальник слідчого підрозділу обов’язково визначають порядок контролю за роботою цієї групи.

Для розкриття і розслідування злочинів, які скоєні на території декількох регіонів, наказами керівництва МВС створюються міжрегіональні слідчо-оперативні групи. Контроль за їх роботою може бути покладено на керівництво ГСУ МВС України або керівництво слідчого управління (відділу) ГУМВС, УМВС, на території обслуговування якого вчинено найбільшу кількість злочинів.

З метою найбільш швидкого й повного розкриття та розслідування окремих видів злочинів, учинених на території ряду районів регіону, у тому числі злочинів минулих років, спільними наказами начальників ГУМВС, УМВС та начальників слідчих управлінь (відділів) ГУМВС, УМВС можуть створюватися спеціальні слідчо-оперативні групи.

Контроль за виконанням органом дізнання доручень слідчих у кримінальних справах покладається на

начальників органів внутрішніх справ,

які зобов’язані (п.6.18.):

1. Здійснювати контроль за негайною передачею в установленому порядку органом дізнання слідчим відомостей і матеріалів, які одержані при проведенні оперативно-розшукових заходів, а також якісним у 10-денний термін виконанням працівниками органу дізнання доручень слідчих. У разі неможливості своєчасного виконання доручень своєчасно ставити питання про продовження строку їх виконання, яке погоджувати зі слідчими.

2. Щотижня узагальнювати стан виконання органом дізнання доручень слідчих у кримінальних справах, уживати заходів щодо усунення недоліків.

3. З метою скорочення листування в органах внутрішніх справ передбачити виконання завдань слідчих, не пов’язаних з проведенням слідчих дій, за їх усними запитами.

4. Забезпечувати отримання працівниками органу внутрішніх справ довідок, актів досліджень та ревізій, висновків експертиз, інших документів, необхідність у яких виникає в ході слідства.

Дата добавления: 2014-01-07