Умовні позначення

ВСТУП

Теорією проектування суден (ТПС) називається наукова дисципліна, яка вивчає питання, пов’язані з розробкою завдання на проектування судна і визначення його головних елементів.

Основи розвитку теорії проектування суден були започатковані в середині 18 сторіччя. Перший період становлення і розвитку ТПС в основному пов’язаний з іменами шведського адмірала Ф. Г. Чапмана, академіка Петербурзької академії наук Л. П. Ейлера, російського інженера М. М. Окуньова і французького інженера Ж. О. Нормана.

ТПС у вигляді самостійної наукової дисципліни вперше викладено в курсі проектування суден, написаному деканом Петербурзького політехнічного інституту К. П. Боклевським (1905 р.).

Потім ТПС розвивалась переважно завдяки працям російських, а потім радянських вчених, таких як Бубнов І. Г., Подзнюнін В. Л., Лаптєв В. А., Балкашин О. І., Ногід Л. М., Ашик В.В., Бронніков А.В. та інших.

У сучасному стані ТПС складається з двох головних частин. До першої – змістовної частини ТПС, яка займається дослідженням фізичної сторони проект

них проблем, відносяться такі питання:

1. взаємний зв’язок характеристик і елементів суден з різноманітними вимогами до проектів;

2. методологія проектування суден;

3. принципи розробки теоретичних креслень і загального розташування проекту судна.

Друга – формально-теоретична частина ТПС, пов’язана з дослідженням математичних підходів і засобів вирішення проектних проблем, об’єднує такі питання, як формалізація графоаналітичних процедур, методологія оптимізації проектних рішень і автоматизації процесу проектування суден.

Задача верхнього ієрархічного рівня, або зовнішня задача ТПС, полягає в розробці загальних вимог до проектів суден та необхідної їх кількості для вирішення транспортних проблем галузі або країни.

Задача нижнього ієрархічного рівня, або внутрішня задача ТПС, охоплює питання, пов’язані з визначенням власне елементів проектів суден.

Внутрішню задачу ТПС поділяють ще на два рівня: верхній, який пов’язаний з визначенням головних елементів суден і нижній, на якому оптимізуються підсистеми.

ТПС тісно пов’язана з іншими кораблебудівними дисциплінами – з теорією корабля, констукцією корпусу і будівельною механікою корабля, з технологією і економікою суднобудування та іншими дисциплінами. В ТПС використовується науковий апарат цих дисциплін, але на інших засадах, що обумовлено такими особливостями.

По-перше, вирішується не прямі, а зворотні задачі, які забезпечують зв’язок вимог до якостей судна з його головними елементами.

По-друге, для ТПС характерний комплексний (системний) підхід до судна, як до єдиного цілого, в якому усе взаємопов’язане і взаємозалежне. В основі цього підходу лежить вирішення питання про те, як вплине те чи інше рішення не на одну якусь якість, а на все судно в цілому.

а _зв – вимірник маси запасу водотоннажності;

а _к – вимірник маси корпусу;

а _з – вимірник маси забезпечення;

а _б – вимірник маси баласту;

В – ширина судна, м;

В _ВЛ – вантажна ватерлінія;

С _е – адміралтейський коефіцієнт для експлуатаційної швидкості;

С _в – адміралтейський коефіцієнт для швидкості на випробуваннях;

Fr – число Фруда;

H – висота борту, м;

h – поперечна метацентрична висота, м;

h / B – відносна поперечна метацентрична висота;

γ – питома вага води, т/м³;

γ_В – питома вага вантажу, т/м³;

γ_б – питома вага баласту, т/м³;

η_д – коефіцієнт використання довжини судна під вантаж;

η_о – поправочний коефіцієнт утилізації водотоннажності по чистій вантажопідйомності;

η_в – коефіцієнт утилізації водотоннажності по чистій вантажопідйомності;

η_н – коефіцієнт Нормана;

η _DW – коефіцієнт утилізації водотоннажності по дедвейту;

μ _V – коефіцієнт проникності;

α – коефіцієнт повноти площі вантажної ватерлінії;

δ – коефіцієнт повноти водотоннажності (загальної повноти);

δ_п – коефіцієнт повноти підпалубного об’єму;

β – коефіцієнт повноти площі мідель-шпангоута;

ψ – коефіцієнт повздовжньої повноти водотоннажності;

k _мз – коефіцієнт морського запасу палива;

k _доп – коефіцієнт витрати палива на роботу допоміжних двигунів;

k _вч – коефіцієнт виступаючих частин корпусу;

k _в – коефіцієнт використання теоретичного об’єму під вантаж;

ВВЛ – вантажна ватерлінія;

КВЛ – конструктивна ватерлінія;

k _{α L} – коефіцієнт розширення корпусу від ВВЛ до верхньої палуби;

k _ρ – коефіцієнт, який враховує вплив форми ватерлінії на її момент інерції;

ВП – верхня палуба;

НП – нижня палуба;

ДП – діаметральна площина;

ОП – основна площина;

ОЛ – основна лінія;

l _ст – плече статичної остійності, м;

d – плече динамічної остійності, м;

l _ф – плече остійності форми, м;

l – відносна довжина судна;

R _S – довжина кругового рейсу, милі;

L _пп – довжина судна між перпендикулярами, м;

L _ВВЛ – довжина судна по вантажній ватерлінії;

L _КВЛ – довжина конструктивної ватерлінії, м;

L _МВ – довжина машинного відділення;

L _а, L _ф – довжина ахтерпіка і форпіка відповідно;

ЛММ – логіко-математична модель;

l _гд – довжина головного двигуна;

LBH – кубічний модуль, м³;

M _д – диферентувальний момент, т·м;

– момент, який диферентує на 1см, т·м/см;

μ_в – питома навантажувальна кубатура вантажу, м³/т;

μ_с – питома вантажомісткість судна, м³/т;

N _е – потужність головного двигуна експлуатаційна, кВт;

N _в – потужність головного двигуна на випробуваннях судна, кВт;

N _а – потужність за адміралтейською формулою, кВт;

ν _е – експлуатаційна швидкість, вуз;

ν _в – швидкість на випробуваннях, вуз;

∆ Т – диферент судна, м;

Т _с – середня осадка на міделі, м;

Т _н, Т _к – осадка носом і кормою відповідно, м;

Т _х – час ходу судна, год;

t – період бортової хитавиці, с;

x_с – абсциса центра величини, м;

x_g – абсциса центра маси, м;

z_g , z_c , z_m – апліката центра маси, центра величини і метацентра відповідно, м;

P _к – маса корпусу, т;

P _об – маса обладнання, т;

P _зв – маса запасу водотоннажності, т;

P _еу – маса енергетичної установки, т;

P _п – маса палива, води, мастила, т;

P _б – маса баласту, т;

P _в – маса вантажу, т;

P _з – маса забезпечення, т;

q _об – вимірник маси обладнання;

q _еу – вимірник маси енергетичної установки;

q _п – вимірник маси палива;

q _к – вимірник маси корпусу;

q _з – вимірник маси забезпечення;

R – поздовжній метацентричний радіус, м;

r – поперечний метацентричний радіус, м;

ЦМ – центр маси;

ЦВ – центр величини;

КПШ – крива площ шпангоутів;

Ä – мідель-шпангоут;

F _min – мінімальний надводний борт, мм;

F _баз – базисний надводний борт, мм;

F _нп – мінімальний надводний борт на носовому перпендикулярі, мм;

Інші умовні позначення наведені у кожному випадку окремо за текстом. Величини, позначені рисками, означають їх відношення до судна-прототипу.

Дата добавления: 2014-01-07