Кар’єра особистості, її атрибути та етапи просування

Норми і цінності в діяльності людини.

Чим керується людина у соціальному довкіллі? Нормами, цінностями, переконаннями.

Норма – а) число, значення чи рівень, або їх діапазон, що є репрезентативними для групи і можуть використовуватись як основа для порівняння індивідуальних випадків; б) будь-який взірець поведінки, діяльності, спілкування, вчинення, який є типовим для соціальної групи чи суспільства в цілому; в) міра здоров’я, у т.ч. психологічного чи духовного, за якої і функції організму (внутрішнього світу) людини відповідають умовам життя.Розрізняють норми: соціальні; моральні; етичні; естетичні; релігійні; правові; професійні тощо.

Функції норм: оціночна (дає можливість оцінювати з точки зору відповідності нормам поведінку суб’єкта, його дії, цілі, прагнення, наміри); регулятивна (регулює поведінку і дії представників соціуму у різних формальних та неформальних ситуаціях); контролююча (здійснюється контроль за дотриманням гармонійних взаємостосунків між суб’єктами взаємодії у різних сферах (професійні норми, релігійні норми, правові норми тощо); виховна (засіб виховання та вдосконалення суб’єкта діяльності та його соціального оточення); організаційна (покращення організації міжособистісної взаємодії); мотиваційна (засіб формування соціально схвальних мотивів поведінки та діяльності); оптимізуюча (сприяє підвищенню ефективності та якості міжособистісних стосунків між суб’єктами взаємодії); інформаційна (формує стійку систему знань про правила і цінності окремого суспільства чи соціальної групи); стабілізуюча (прилучення до пануючої у суспільстві системи цінностей та моралі); прогностична (дозволяє прогнозувати дії та поведінку окремих суб’єктів).

Цінність – це загальноприйняте у філософії, етиці, естетиці, соціології поняття, за допомогою якого характеризуються соціально-історичні значення для суспільства і особистісна суть для індивідів окремих явищ реальної дійсності. Цінність є важливим фактором соціальної регуляції поведінки особистості і взаємостосунків людей.

У сучасних умовах менеджмент являє собою складки соціально-економічне явище, яке відображається практично іш всіх сторонах життя суспільства. Теоретики твердять, що її центрі професійної діяльності та концепції управління знаходиться людина, яка вважається найвищою цінністю для ' будь-якої організаційної структури. Виходячи із цієї концепції, всі системи управління спрямовані на виявлення різноманітних здібностей працюючих з тим, щоб вони були використані максимально в процесі виробництва.

Дякуючи здібностям і наполегливій праці, людина може багато досягнути і зробити собі кар'єру.

Терміну "кар'єра" немає у психологічних довідниках і словниках. У тлумачних словниках він має значення службового сходження по вертикальних сходинках статусного становища. Поняття "кар'єра" має у італійській мові значення "біг", "життєвий шлях", "становище у суспільстві". У словнику С.Ожегова кар'єра - це становище у суспільстві, здобуте завдяки діяльністі у якій-небудь сфері.

Оскільки поняття передбачає швидкість, успіх досягнення, то відповідно відображає енергію досягнення, малу "розкачку" з боку суб'єкта. Час і сили свідчать про наявність актуальних і потенційних засобів-здібностей, життєвої активності, таланту. Нарешті, це місце в структурі організації. "Локус Морено"(10), місце в системі зв'язків і залежності, визначається "валентністю" суб'єктних, особистісних якостей і ставлення соціального оточення.

Гілфорд виділив шість первинних, найбільш суттєвих рис, необхідних для досягнення кар'сри та успіху:

1)впевненість у собі;

2)комунікабельність;

3)здатність до самоствердження;

4)врівноваженість;
5 об'єктивність;

6) відповідальність.

Атрибутами кар'єри, за твердженням багатьох психологів, є успіх, визнання, самоповага, авторитет, матеріальна вигода, міра відповідальності і професійний ріст.

Оскільки із вказаних вище елементів найвагомішим є успіх, коротко зупинимося на цьому понятті. Іржі Томан серед складових частин успіху називає працю, старанність, наполегливість, захоплення справою, постійний пошук і самовдосконалення. М.Сторі (8) закликає:

а) будьте особистістю;

б) будьте професіоналом;

в) будьте культурною людиною;

г) постійно вчіться і розвивайте себе;

д) вмійте вживатися з людьми;

є) будьте нетерплячі;

с) вмійте знайти своє місце у житті;

ж) займайтеся об'єктивною самооцінкою, самокорекцією, і іімоуправлінням;

і) аналізуйте свої та чужі помилки і досягнення;

й) будьте вимогливими;

к) поважайте себе і людей навколо;

л) будьте оптимістом і успіх вам забезпечений!

Зрозуміло, що подібні глибокі зміни впливають на людей більшості професій. Не зважаючи на те, що люди не можуть контролювати зовнішні явища, можна навчитися і користуватися тими можливостями і альтернативами, котрі дарує нам життя. Ясність у питанні про власну мету - це основний засіб реалізації своїх можливостей. Виправлення процесу формування власної мети може бути доволі важкою справою, але вона глибоко відображається на повсякденному житті людини. Всі люди відрізняються один від одного, кожний діє в унікальному середовищі, тому робота із з'ясування мети повинна мати особистий характер.

Покращити свос ставлення до визначення власної мети можна, якщо відповісти на шість запитань:

1. Яка життєва позиція допомагає людині на шляху до
постановки ліети?

2. Які принципи визначення мети?

3. Для чого потрібно ставити перед собою мету?

4. Як можна поставити собі мету?

5. Що треба чинити, якщо не все вдасться?

6. Чи здатні ви допомогти оточуючим у цій благородній

справі?

Багато людей вважають, що власна мета здатна змінити багато, якщо підпорядковується таким критеріям:

а) людина відчуває себе особисто зацікавленою в

досягненні мети;

б) можливе успішне просування до неї малими кроками;

в) визначені часові рамки;

г) чітко спланований конкретний кінцевий результат.

Якщо кар’єра - це: 1) просування в будь-якій сфері діяльності; 2)досягнення слави;3) означення роду заняття, професії, то кар ’єризм означає безпринципну гонитву за особистим успіхом в будь-якому виді діяльності.

Планування професійної кар'єри та стадії ділового життя людиниі ста У житті людини є етапи, коли їй необхідно з'ясувати власні цілі. Звичайно ці етапи співпадають із віковими періодами, наприклад:

Етап І: 0-8 років - початок кар'єри.

Етап 2: близько 30 років - набуття певної компетентності

Етап 3: близько 40 років - аналіз досягнень і розгляд можливостей для перемін.

Етап 4: близько 50 років - підбиття підсумків кар'єри І підготовка до виходу на пенсію.

Етап 5: близько 60 років - перехід до неробочого життя.

Важливість вияснення власної мети зростає, якщо людина здійснює один з цих життєвих кроків. У той же час творчіш перехід до життя вимагає від людини постійної відкритості до всього неочікуваного і готовності здійснювати аналіз і пошук кращих рішень, яких можна досягнути в будь-який момент.

Для формування кар'єри необхідно не лише знати етапи кар'єри, але орієнтуватися на вимоги до кожного з них:

а) вивчення змісту роботи на окремих етапах службовою
росту;

б) деталізація вимог для сходження на кожному етапі
(рівень освіти, кваліфікація, вік);

в) визначення меж ділового досвіду, необхідного для переходу до вищого етапу.

Серед нових вимог найважливіші наступні:

а) надання дійсних можливостей для досягнення нових етапів, не пов'язаних із обов'язковою вислугою літ;

б) підвищена увага до розвитку змісту робіт, до пріоритетів, до людей;

в) гнучка оцінка працівника із врахуванням його
компенсаторних можливостей.;

г) виявлення специфічних знань і навичок (без врахування
віку) робітника.

підготовку + підвищення кваліфікації);

2) пошук та активізація резервів (управлінського)
персоналу, що включає:

а) оцінка і підбір менеджерів;

б) оцінка та покращення соціально-психологічного клімату
і згуртування персоналу навколо цілей організації і вдосконалення стилю, кар'єри ділових стосунків;

в) психологічне забезпечення дострокових цілей
організації + розробка кадрової політики фірми + утворення
ділових механізмів управління фірмою + соціотехнічна система.

У своїй концепції професійного становлення особистості І.Кудрявцева розглядає такі стадії ділового життя особистості:

1.Виникнення і формування професійних намірів під
впливом загального розвитку, початкової орієнтації і залучення
до різних сфер діяльності в школі.

2.Власне професійне навчання (тобто, цілеспрямована підготовка).

3.Процес входження у професію через основне оволодіння
нею і знаходження свого місця у трудовій групі.

4.Повна і часткова реалізація особистості в самостійній
професійній праці.

5.Творчість.

Узагальнюючи сказане, зазначимо, що кар'єра керівник азалежить від:

а) характеру і темпераменту керівника;

б) інтелектуальних та організаторських здібностей;

в) рівня готовності керівника до прийняття самостійних
рішень;

г) методики прийняття оптимальних рішень;

д) уміння керівника підтримувати здоровий психологічний
клімат у колективі;

є) від тісних контактів у ієрархії підлеглий - керівник, або від зворотного зв'язку підлеглий - керівник;

є) від реакції на критичні зауваження;

ж) від дотримання правил або прийняття етики службових відносин;

3) від авторитету реального керівника;

и) від способів досягнення його успіху.

Дата добавления: 2014-01-07